Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №740/1503/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/1503/25

Провадження № 1-кп/740/99/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

- прокурор ОСОБА_3 ,

- обвинувачений ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2024 року за № 12024275490000322,

за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Талалаївка Христинівського району Черкаської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, одружений, не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України,

установив:

Військовослужбовець за призовом під час мобілізації, на особливий період, сержант ОСОБА_4 , діючи умисно, на порушення вимог ст. 68, 92 Конституції України, п. 2, 5-1, 16-18 постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, п.п. 1.10, 2.1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2001 № 1306, за невстановлених обставин та точного часу, але не пізніше 15.12.2024, за попередньою змовою групою осіб із невстановленою особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, з метою незаконного отримання права керувати транспортними засобами та використання посвідчення водія, надав невстановленій особі персональні відомості про себе та власне фотозображення в електронній формі, які були використані цією особою для підроблення за невстановлених обставин посвідчення водія про право керування транспортними засобами категорій А, В серії НОМЕР_1 від 14.08.2007 на ім`я ОСОБА_4 , нібито виданого УДАІ ГУ МРЕВ України в м. Умані, яке ОСОБА_4 за невстановлених обставин та точного часу, але не пізніше 15.12.2024, отримав від невстановленої особи, після чого став його зберігати при собі з метою подальшого використання.

Указаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 358 КК України, а саме підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ, і який надає права, з метою його використання особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, 15.12.2024 приблизно о 17-39 год. ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом Ford, р. н. НОМЕР_2 , під час руху по вул. Борзнянський Шлях, біля буд. № 14 у м. Ніжині Ніжинського району Чернігівської області був зупинений старшим інспектором відділу реагування патрульної поліції Ніжинського РУП ГУ НП в Чернігівській області ОСОБА_5 на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», та на вимогу поліцейського пред`явити для перевірки посвідчення водія, діючи умисно, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 14.08.2007, видане на його ім`я, в установленому законом порядку він не отримував, надав старшому інспектору ОСОБА_5 завідомо підроблений документ – посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 14.08.2007 на ім`я ОСОБА_4 .

Указаними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, а саме використання завідомо підробленого документа.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість в обсязі обвинувачення, не оспорював обставини, викладені в обвинувальному акті, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ним не оспорюються. Обвинувачений надав показання, що у 2024 році він як військовослужбовець возив людей - військових на бойові позиції, і йому потрібне було посвідчення водія, якого він не мав, а тому знайшов в Інтернеті оголошення (рекламу) про виготовлення такого документа, відправив фотокартку, свої дані, а невдовзі на пошті отримав посвідчення водія, за яке переказав 700,00 грн, яким у подальшому користувався. Через деякий час 15.12.2024 ввечері він їхав на цивільному авто у м. Ніжині Чернігівської області, і його зупинили поліцейські, які виявили в нього підроблене посвідчення водія, яке він добровільно віддів їм. Шкодував у вчиненому, негативно оцінив такі свої дії, обіцяв не повторювати подібного в майбутньому. Просив урахувати, що він із 2022 року до 2025 року проходив військову службу в ЗСУ та призначити мінімальну міру покарання у виді штрафу, який він взмозі сплатити, застосувати ст. 69 КК України.

Ураховуючи те, що учасниками судового провадження не оспорювалися фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, тому на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів у справі стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються.

Оцінивши встановлені у справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати чи посвідчувати такий документ, і який надає права, з метою його використання особою, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та використання завідомо підробленого документа.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, вчинені ОСОБА_4 кримінальні правопорушення згідно зі ст. 12 КК України є нетяжким злочином (ч. 3 ст. 358 КК України) і проступком (ч. 4 ст. 358 КК України).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.

Також при призначенні покарання обвинуваченому суд ураховує відомості про особу обвинуваченого, а саме те, що він не працює, раніше не судимий, має місце проживання та реєстрації, за яким характеризується посередньо, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність.

Разом з цим суд ураховує ставлення обвинуваченого до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, засудженні своїх дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за вказаний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній – послатися на ч. 1 ст. 69 КК України. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Покарання, призначене судом із застосуванням ст. 69 КК України, не може бути нижчим від мінімальної межі відповідного виду покарання, встановленої у Загальній частині КК України.

Ураховуючи конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням відомостей про особу винного, а також зважаючи на позицію прокурора про можливість застосування ст. 69 КК України, суд вважає, що наявні підстави для застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання.

За сукупністю вищенаведених обставин, ураховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання: за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – більш м`яке покарання, не зазначене в санкції ч. 3 ст. 358 КК України, а саме у виді штрафу; за ч. 4 ст. 358 КК України – у виді штрафу в межах санкції вказаної частини статті, та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

У кримінальному провадженні понесено процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта та проведенням експертизи, у розмірі 1591,80 грн, які на підставі ст. 122, 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 369 - 371, 373, 374, 376, 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України – у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 остаточно призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат на залучення експертів 1591 (одна тисяча п`ятсот дев`яносто одна) гривень 80 копійок.

Речовий доказ – посвідчення водія серії НОМЕР_1 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду, і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя ОСОБА_1