Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №752/29904/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/29904/25

Провадження № 2/752/2294/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 лютого 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

у листопаді 2025 року ТОВ «Теплопостачсервіс» звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за житлово-комунальні послуги: з постачання теплової енергії за період із жовтня 2021 року по вересень 2025 року в розмірі 4 423,81 грн, з постачання гарячої води за період із жовтня 2021 року по вересень 2025 року в розмірі 1 280,46 грн, за абонентське обслуговування за період з вересня 2023 року по вересень 2025 року в розмірі 1 528,05 грн, інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 422,97 грн, 3 відсотки річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 44,92 грн, інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води - 80,05 грн, 3 відсотки річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 6,43 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що ТОВ «Теплопостачсервіс» з 01.07.2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_2 , та який є споживачем житлово-комунальних послуг.

Позивач нараховує плату за послуги, а також формує і надає споживачу рахунки на оплату комунальних послуг, згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема - рахунки на оплату послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води.

Між позивачем і відповідачем укладено договір № 46/1/879 від 10.01.2018 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, у якому сторони погодили всі істотні умови.

Відповідач регулярно отримує комунальні послуги, які надає позивач, не відмовляється від цих послуг та фактично споживає їх, однак систематично не виконує належним чином своїх зобов`язань, внаслідок чого утворилася заборгованість на надані послуги.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив вказані вище суми боргу, чим прострочив виконання зобов`язання, останній зобов`язаний відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України також сплатити суму інфляційних втрат і 3% річних, нарахованих на суми заборгованості.

На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 11.12.2025 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін.

30.01.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на вказану позовну заяву в якому ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність вимог належними та допустимими доказами (відсутні акти перевірок, виписки по особовому рахунку з розшифровкою даних обліку тощо); сума індексу інфляції, та 3 відсотків річних, нараховані позивачем на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги з пропуском строку позовної давності.

02.02.2026 року до суду від представника ТОВ «Теплопостачсервіс» надійшла відповідь на відзив на вказану позовну заяву в якій ОСОБА_2 зазначає, що після пред`явлення вказаного позову відповідачем визнано та сплачено заборгованість з постачання теплової енергії, гарячої води та абонентського обслуговування, однак ОСОБА_1 не сплачені: сума індексу інфляції, та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, а також судовий збір.

09.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача на вказану позовну заяву, в яких ОСОБА_3 зазначає, що позивачем не надано документів на підставі яких ним сформовані розрахунки, акти наданих послуг, виписки по особовому рахунку споживання тощо, а розрахунки заборгованості не містять інформації про такі господарські операції.

17.02.2026 року до суду від представника ТОВ «Теплопостачсервіс» надійшли додаткові пояснення в яких ОСОБА_2 вказує, що в зв`язку із запровадженням карантину строки, визначені ст. 257 ЦК України продовжилися на строк дії такого карантину; з 20.02.2021 року нарахування розміру постачання гарячої води відбувалося за загальнобудинковим лічильником, а теплової енергії - за індивідуальним лічильником, при цьому нарахування відповідачу за опалення місць загального користування проводиться відповідно до показників вузла комерційного обліку; відповідачем не дотримано порядку оформлення претензій.

22.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача, в яких ОСОБА_3 зазначає, що відповідач сплатив саме поточні платежі за надання теплової енергії та гарячої води, які виникли в період із жовтня по грудень 2025 року, а не із жовтня 2021 року по вересень 2025 року, тобто ОСОБА_1 не визнає такої заборгованості, яку нарахував позивач; надані ТОВ «Теплопостачсервіс» розрахунки не мають доказового значення; вимоги про стягнення індексу інфляції та 3 відсотків річних є похідними від основних позовних вимог і не мають документального обґрунтування та щодо їх стягнення пропущений визначений ст. 258 ЦК України строк спеціальної позовної давності в один рік.

Ухвалою суду від 25.02.2026 року провадження в справі за позовом ТОВ «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та абонентського обслуговування - закрито.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними в справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ТОВ «Теплопостачсервіс», як виконавець здійснює надання послуг з постачання централізованого опалення і гарячої води в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 105199057 від 27.11.2017 року) ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_3 .

Також судом з`ясовано, що 10.01.2018 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 46/1/879 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, предметом якого є зобов`язання виконавця своєчасно надавати споживачу відповідної якості послуги централізованого опалення та постачання гарячої води згідно з діючими нормативами у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а зобов`язання споживача своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором (п. 1, пп. 21.1 п. 21, пп. 23.1 п. 23 договору).

За вказаним договором позивач є виконавцем з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач є споживачем таких послуг.

Згідно з п. 11 вказаного договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Платежі вносяться щомісячно 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

За умовами п. 35 договору, вказаний договір укладається на один рік та набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

У матеріалах справи відсутні докази закінчення дії вказаного договору.

Особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , відкрито на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, ОСОБА_1 є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає ТОВ «Теплопостачсервіс» до вказаної квартири на підставі договору від 10.01.2018 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 46/1/879 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з розрахунками заборгованість за надані відповідачу послуги становить: з постачання теплової енергії за період із жовтня 2021 року по вересень 2025 року в розмірі 4 423,81 грн, з постачання гарячої води за період із жовтня 2021 року по вересень 2025 року в розмірі 1 280,46 грн, за абонентське обслуговування за період з вересня 2023 року по вересень 2025 року в розмірі 1 528,05 грн.

Водночас згідно з вказаними розрахунками відповідачу нараховані: інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 422,97 грн, 3 відсотки річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 44,92 грн, інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води - 80,05 грн, 3 відсотки річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 6,43 грн.

Станом на момент подачі вказаного позову до суду відповідач не здійснив оплати за вказані послуги в повному обсязі.

Після відкриття провадження в справі відповідачем погашено заборгованість за житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії, гарячої води та абонентського обслуговування про що неодноразово вказувалося представником під час розгляду вказаної справи, зокрема в клопотанні про закриття провадження в справі, відповіді на відзив на вказану позовну заяву та додаткових поясненнях.

За приписами ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 156, 162 ЖК України власники квартири зобов`язані брати участь у витратах по утриманню квартири і прибудинкової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити оплату за комунальні послуги.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця у встановлений строк.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього ж Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи обставини, встановлені судом у сукупності з наданими доказами, суд вважає, що відповідач, як власник квартири, є споживачем житлово-комунальних послуг, які надає йому позивач.

Відповідач зобов`язаний не тільки брати участь у витратах по утриманню квартири, зокрема щодо постачання теплової енергії та абонентського обслуговування, а й своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отриманні житлово-комунальні послуги.

З огляду на правовідносини, які склалися між сторонами, на відповідача, як боржника у зобов`язанні за укладеним договором, покладено обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, а позивач, як кредитор у зобов`язанні за укладеним договором має право вимагати сплату грошей за надані послуги.

Відповідачем не було надано доказів ненадання житлово-комунальних послуг або надання вказаних послуг неналежної якості, у тому числі відповідач відповідно до порядку, передбаченому ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не відмовився від надання позивачем вказаних послуг, внаслідок чого виникла підстава для звільнення від їх оплати.

Відповідач належним чином на момент пред`явлення позову не виконав своїх зобов`язань за договором щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого утворилася заборгованість зі сплати вказаних послуг, яка підтверджується відповідними розрахунками, наявними в матеріалах справи.

Водночас судом встановлено, що на момент розгляду вказаної справи по суті заборгованість по оплаті за житлово-комунальні послуги погашена відповідачем в частині постачання теплової енергії, гарячої води та за абонентське обслуговування.

Враховуючи вищевикладене, та з огляду на те, що на підставі клопотання сторони позивача судом постановлено ухвалу про закриття провадження у вказаній справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за постачання теплової енергії, гарячої води та за абонентське обслуговування, вказана обставина не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 2 ст. 256 ЦПК України).

Водночас, у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг (за постачання теплової енергії та гарячої води), враховуючи що зобов`язання відповідача є грошовим, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 422,97 грн, 3 відсотки річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання теплової енергії в розмірі 44,92 грн, інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води - 80,05 грн, 3 відсотки річних, нараховані на суму заборгованості за послугу з постачання гарячої води в розмірі 6,43 грн, нараховані за період із жовтня 2021 року по лютий 2022 року.

Що ж стосується посилання сторони відповідача на пропуск ТОВ «Теплопостачсервіс» строків позовної давності для звернення до суду із вказаними вимогами, то суд зазначає, що ст. 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Із вказаним позовом позивач звернувся до суду в листопаді 2025 року.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX в редакції Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 року № 3450-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 р. № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Оскільки на момент звернення до суду з даним позовом строк позовної давності було продовжено на підставі п. п. 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що доводи сторони відповідача про те, що позивачем заявлено вимоги з пропуском строку позовної давності, є помилковими, а тому судом до уваги не приймаються.

До того ж, формулювання ст. 625 ЦК України згідно з якою нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний їх характер, а тому 3 % річних та індекс інфляції не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 цього ж Кодексу, та до цього зводяться висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 12.02.2025 року в справі № 758/5318/23, а тому посилання сторони відповідача на необхідність застосування до вказаних вимог спеціальної позовної давності в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України) також є помилковими і необґрунтованими.

При цьому, надані позивачем розрахунки інфляційних втрат і 3 відсотків річних, нараховані на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги стороною відповідача не спростовані, та останнім своїх контррозрахунків не надано.

Згідно з ст. 141 та ч. 3 ст. 142 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн у зв`язку з документальним підтвердженням їх понесення позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» інфляційні втрати та 3 відсотки річних, нараховані на суму заборгованості за житлово-комунальні послуги в загальному розмірі 554,37 грн (п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 37 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс» сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс», код ЄДРПОУ 35138553, місцезнаходження: вул. Самійла Кішки, буд. 7-А, прим. 65, 66, м. Київ, 03189;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко