Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №380/6903/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/6903/25 пров. № А/857/39725/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 , Міністерства внутрішніх прав України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі №380/6903/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною відмови, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя Кондратюк Ю.С. розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження у м. Львів), -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі відповідач 2), у якому просив: - визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015) в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб; - визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України від 19 січня 2025 року про відмову в затвердженні Висновку від 03.05.2024 щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015) в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб протиправним виходячи з наступного; - зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у відповідності до Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.2015 № 850 направити до Міністерства внутрішніх справ України документи та висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, що настала під час виконання ним службових обов`язків для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015) в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліцій Залізничного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області і наказом ГУ МВС у Львівській області від 17.04.2020 №1268-о/с був звільнений у запас за п. 64 «б» (через хворобу) з 17.04.2020. У 2020 році йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до відповідачів із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги. На виконання рішення суду відповідач 1 повторно розглянув заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги та прийняв рішення про відмову в призначенні такої. Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оформлене Листом від 24.02.2025 №5814-2025.

Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в порядку та розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та прийняти рішення за результатами розгляду вказаної заяви, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт вважає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 є незаконним і необгрнутованим в частині відмови у задоволенні вимоги – зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у відповідності до ЗУ «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції від 21.10.20255 № 850 направити до МВС України документи та висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, що настала під час виконання ним службових обов`язків для прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги; зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в міліції, відповідно до ст. 23 ЗУ «Про міліцію» (в редакції ід 13.02.2015) в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб. Вважає що судом в цій частині неправильно застосовано норма матеріального права. Просить в частині відмовити в задоволені вимог скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Із рішенням суду першої інстанції не погодилось і Міністерство внутрішніх справ України. З посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції Залізничного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області і наказом ГУ МВС у Львівській області від 17.04.2020 №1268-о/с був звільнений у запас за п. 64 «б» (через хворобу) з 17.04.2020.

Згідно з випискою з акта огляду медико-соціальною експертною комісією №330824 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності (травма пов`язана з виконанням службових обов`язків).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 380/13243/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: - визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням служби; - зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області у 15-дениий строк після отримання заяви (рапорту) та повного пакету документів від ОСОБА_1 надіслати до Міністерства внутрішніх справ України подані документи та висновок щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850; - зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, та додані до заяви документи, та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.

ГУ МВС України у Львівській області складено висновок про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до рішення суду та направлено до МВС України.

19.02.2025 Висновок не погоджено завідувачем сектору з питань виплат ВКПП МВС України.

Листом від 24.02.2025 №5814-2025 Відділ координації пенсійних питань МВС України повідомив, що на виконання рішення суду відділом координації пенсійних питань МВС України, на виконання доручення керівництва МВС, спільно з відповідальними підрозділами апарату Міністерства внутрішніх справ розглянуто матеріали щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, надіслані на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.01.2024 у справі № 380/13243/22.

За результатами опрацювання матеріалів Сектором державного нагляду за охороною праці МВС України виявлено невідповідність актів за формами Н-5* від 06.03.2020, Н-1* № 05-2020 від 06.03.2020, Н-5* від 17.06.2021 та Н-1* № 34 від 17.06.2021 вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404.

Додана до матеріалів копія акта за формою H-1* № 1 від 23.05.2006 не може бути врахована, оскільки в матеріалах відсутній відповідний акт та формою Н-5*, складання якого згідно з Наказом є визначальним.

У зв`язку з цим урахування зазначених актів при прийнятті рішення за матеріалами згідно з пунктом 9 Порядку та забезпечення при цьому неухильного дотримання умов, установлених вимогами пункту 14 Порядку, не є можливим.

Додатково було зазначено, що рішенням суду Міністерство внутрішніх справ України зобов`язано повторно розглянути заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з установленням третьої групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Проте, до заяви ОСОБА_1 додано копію виписки з акта огляду МСЕК від 18.06.2020 №330824 про встановлення заявникові третьої групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків, що суперечить рішенню суду.

Прийнято рішення про відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.

Не погоджуючись з наведеним, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення відповідача-1 про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оформлене Листом від 24.02.2025 №5814-2025, не відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям правомірності, тому таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо зобов`язання відповідача 1 прийняти рішення про призначення і виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в міліції, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015) в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб, задоволенню не підлягають як передчасні.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що інші позовні вимоги підлягають до часткового задоволення шляхом зобов`язання відповідача-1 повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, в порядку та розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» та прийняти рішення за результатами розгляду вказаної заяви, з урахуванням правової оцінки наданої судом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедур.

Відповідно до абзаців 2, 3 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вказаними абзацами пункт 15 Розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №580-VIII доповнено згідно із Законом №900-VIII від 23.12.2015, який прийнято з метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей, реалізації конституційних принципів рівності, справедливості, пропорційності й недискримінаційності під час унормування Законом соціального й правового захисту як поліцейських, так і колишніх працівників міліції, у тому числі пенсіонерів, інвалідів, а також членів їх сімей, інших осіб.

З урахуванням викладених положень, особа яка втратила працездатність у зв`язку з проходженням служби в органах внутрішніх справ не повинна позбавлятися права на отримання одноразової грошової допомоги та ставитися у менш вигідне становище порівняно з працівниками міліції, які змогли реалізувати своє право після звільнення з органів внутрішніх справ, або поліцейськими, які втратили працездатність під час проходження служби в поліції.

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги врегульовувався нормами статті 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Так, відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 року №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07.03.2018 у справі №464/5571/16-а, від 21.06.2018 у справі №822/31/18, від 28.08.2018 у справі №804/6297/17 та від 05.11.2019 у справі №405/705/17 (2-а/405/30/17).

Згідно з пунктом 2 Порядку та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок №850) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Отже, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов`язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов`язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов`язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема у постановах від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17, від 22 травня 2018 року у справі № 285/1538/17, від 16 березня 2020 року у справі № 641/10426/16-а, від 30 червня 2021 у справі № 822/2942/17, 23 вересня 2021 року у справі №569/7875/17, від 23 вересня 2021 року у справі №440/1389/19, від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18 та від 6 липня 2022 року у справі № 760/18634/16-а, від 03 лютого 2023 року у справі № 340/2823/21.

Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акту розслідування нещасного випадку та акту, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Пункт 8,9 Порядку №850 передбачає, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім`ї загиблого (померлого) працівника міліції.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Суд звертає увагу, що рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги повинно містити вичерпні підстави, передбачені пунктом 14 Порядку № 850, за яких у призначенні та виплаті грошової допомоги відмовлено.

Як встановлено судом, за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , прийнято рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.

Однак, в даному випадку, відповідач відмовив у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги без належного обґрунтування та не вказав конкретну причину відмови, визначену пунктом 14 Порядку № 850.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції, про те, що за результатами опрацювання матеріалів Сектором державного нагляду за охороною праці МВС України виявлено невідповідність актів за формами Н-5* від 06.03.2020, Н-1* № 05-2020 від 06.03.2020, Н-5* від 17.06.2021 та Н-1* № 34 від 17.06.2021 вимогам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404; додана до матеріалів копія акта за формою H-1* № 1 від 23.05.2006 не може бути врахована, оскільки в матеріалах відсутній відповідний акт та формою Н-5*, складання якого згідно з Наказом є визначальним.

Суд зауважує, що відповідачем не вказано, яким чином та яким нормам Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (далі Порядок №1346) вищезазначені акти суперечать.

Відповідно до п. 3.7 Порядку № 1346 при травмуванні працівників апарату МВС, ГУМВС, УМВС комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), крім групових випадків травматизму або випадків травматизму зі смертельним наслідком, створюється розпорядженням начальника структурного підрозділу (головного управління, департаменту, самостійного управління або відділу), де працює потерпілий працівник.

Позивач не впливає на формування складу комісії та її фактичний склад, а також на процедуру прийняття нею рішень, тому не може нести негативні наслідки за недоліки, допущені комісією.

Окрім зазначеного пунктом 14 Порядку №850 визначено вичерпний перелік підстав відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, серед яких відсутня така підстава, як невідповідність актів Порядку №1346.

Вказане зумовлює висновок суду про те, що позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги з підстав, які не передбачені пунктом 14 Порядку № 850.

З врахуванням наведеного апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що рішення відповідача-1, про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оформлене Листом від 24.02.2025 №5814-2025, є протиправним.

Доводи відповідачів про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем всупереч вимогам пункту 9 Порядку №850 не розглянуто в установленому порядку по суті матеріали про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу згідно з Порядком №850 та не прийнято за результатом такого розгляду відповідного мотивованого рішення про яке мало б бути повідомлено позивача, що свідчить про порушення відповідачем прав позивача, яке триває і на момент розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно вказав, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отож доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційних скарг висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

За таких підстав апеляційні скарги задоволенню не підлягають, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2025 року у справі № 380/6903/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар