Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №380/12935/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/12935/25 пров. № А/857/40629/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року (головуючий суддя Чаплик І.Д., м.Львів) у справі №380/12935/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2025 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2025 №913110127833 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області перевести з 23.01.2025 ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, врахувавши при обчисленні розміру пенсії довідки про складові заробітної плати від 17.01.2025 №281 та від 17.01.2025 №282.

Позов обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що 23.01.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2025 №913110127833 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії у зв`язку із тим, що призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №889 не передбачено.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2025 №913110127833 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», починаючи з 23.01.2025. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що при призначенні пенсії державним службовцям після 01 травня 2016 року підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, і норми, передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: пенсійний вік (відповідно до статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), стаж державного службовця і страховий стаж. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 30.08.1980 позивач з 10.06.1989 по 16.11.2010 працював на різних посадах органів місцевого самоврядування, 05.02.2002 прийняв присягу службовця органів місцевого самоврядування та присвоєно 9 ранг посадової особи місцевого самоврядування. З огляду на зазначене, станом на 01.05.2016 позивач не займав посади державної служби на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців та достатній стаж роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців відсутній, що є порушенням пунктів 10, 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889-VIII. Закон № 889-VIII регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, а положення Закону № 3723-XII з 01.06.2015 втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII. Отже, пенсії по інвалідності та в разі втрати годувальника, а також за віком особам, які не мають права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як передбачено статтею 90 Закону № 889-VIII. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Крім того, рішення суду оскаржив і позивач. Свою апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок розміру пенсії на підставі долучених до заяви довідок, як таке, що винесене з порушенням вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, а також при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, що випливає з наступного. В матеріалах справи наявні довідки за формою, наведеною у додатках 4, 6 до Порядку № 622, а саме: довідка №281 від 17.01.2025 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 01 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); довідка № 282 від 17.01.2025 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби. Вказані довідки відповідають формам довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, визначеним Порядком №622, виданні компетентним органом та відображають складові заробітної плати: посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавку за вислугу років, надбавки за інтенсивність праці, виконання особливо важливої роботи, премію, інші виплати. Зауважує, що вказані довідки долучалася позивачем до заяви про перехід на пенсію держслужбовця та жодних зауважень щодо такої довідки у відповідача згідно зі спірним рішенням, а також у відзиві на позовну заяву не було. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

04.11.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того, зазначає, що твердження в апеляційній скарзі відповідача про відсутність в позивача права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу» є безпідставними та не ґрунтуються на чинному законодавстві. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

19.11.2025 відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу позивача. Вказує, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи стосовно не задоволення позовної вимоги позивача про обрахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням довідок про складові заробітної плати №281 від 17.01.2025 та № 282 від 17.01.2025, оскільки обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасним, так як стосуються розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд приходить до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянином України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .

Згідно із копією трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач має наступний трудовий стаж: 22.08.1980 – прийнятий на роботу до колгоспу «Зірка»; 30.08.1981 – прийнятий на навчання до Львівського сільгоспінституту; 01.09.1981 – зарахований студентом факультету механізації сільського господарства денної форми; 30.07.1986 – відрахований у зв`язку із закінченням навчання; 05.09.1986 – прийнятий на роботу в колгосп «Зірка»; 09.06.1989 – звільнений із займаної посади; 09.06.1989 – обраний на посаду голови виконкому Тур`янської сільської ради народних депутатів Буського району; 29.03.1990 – звільнений у зв`язку із закінченням повноважень; 29.03.1990 – обраний на посаду голови Тур`янської сільської ради народних депутатів; 10.06.1994 – присвоєно 11 ранг державного службовця; 26.06.1994 – звільнений у зв`язку із закінченням повноважень; 26.06.1994 – обраний на посаду голови Тур`янської сільської ради народних депутатів; 26.07.1994 – прийняв присягу державного службовця; 02.12.1996 – присвоєно 10 ранг державного службовця; 27.04.1998 – звільнений у зв`язку із закінченням повноважень; 27.04.1998 – обраний на посаду Тур`янського сільського голови; 19.03.1999 – присвоєно 9 ранг державного службовця; 05.02.2002 – прийняв присягу службовця органів місцевого самоврядування; 16.04.2002 – звільнений у зв`язку із закінченням строку повноважень; 17.04.2002 – прийнятий на посаду сільського голови; 25.02.2005 – присвоєно 8 ранг службовця органів місцевого самоврядування; 12.04.2006 – звільнений у зв`язку із закінченням терміну повноважень; 13.04.2006 – обраний на посаду Тур`янського сільського голови; 27.02.2007 – присвоєно 7 ранг службовця органів місцевого самоврядування; 16.11.2010 – звільнений у зв`язку із закінченням терміну повноважень; 21.04.2011 – призначено виплату допомоги з безробіття; 09.05.2012 – припинено виплату допомоги з безробіття.

Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №047120.

Позивач з 27.04.2021 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 23.01.2025 про переведення на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу».

Вказана заява розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 29.01.2025 №913110127833 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії. Рішення обґрунтоване тим, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІ (Закон № 3723) за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбачено абзацом першим частини першої статті 28 Закону № 1058, з урахуванням необхідного стажу державної служби мають: - чоловіки, які досягли 62 років та мають 35 років страхового стажу. - жінки, які досягли пенсійного віку та мають 30 років страхового стажу. З 01.05.2016 набрав чинності Закон № 889. Законом № 889 визначене право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (Закон № 3723). Призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №889 не передбачено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу», починаючи з 23.01.2025.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Визначене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058), яким встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пунктів 1 та 4 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із соціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон №3723-XII (чинний до 01.05.2016).

Відповідно до статті 1 цього Закону державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до частини другої статті 9 зазначеного Закону регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України. Із наведеної норми вбачається, що правове становище державних службовців, які працюють в апараті інших органів, може регулюватися іншими спеціальними законами. При цьому, Закон №3723-ХІІ застосовується до таких службовців в частині, яка не врегульована спеціальними законами.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10.12.2015 було прийнято новий Закон України «Про державну службу» № 889-VIII, який набрав чинності 01.05.2016 (Закон №889-VIII). Отже положення Закону України «Про державну службу» № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).

Статтею 1 Закону №889-VIII передбачено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; управління персоналом державних органів; реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Частиною першою статті 5 Закону №889-VIII визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Частиною першою статті 90 Закону №889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог: на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби; на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.

Таким чином, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17, від 29.11.2022 у справі №431/991/17 та від 12.09.2023 у справі №560/8328/22.

Порядок призначення пенсії колишнім державним службовцям передбачено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 «Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб (Порядок №622).

Згідно з пунктом 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, здійснюється з урахуванням положень пунктів 4-1 і 4-2 цього Порядку.

Відмовляючи позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про державну службу», апелянт вказав, що призначення пенсії по інвалідності державного службовця відповідно до Закону №889 не передбачено.

Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).

Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч. 12 ст. 37 Закону № 3723-XII).

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, обчислюється, відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

Посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби було визначено «Порядком обчислення стажу державної служби», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (Порядок №283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Порядок № 283 втратив чинність у зв`язку із затвердженням 25.03.2016 постановою №229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 229 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» № 2493-III від 07.06.2001.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889-VIII, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від № 2493-III 07.06.2001 (Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом. Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ст. 2 Закону № 2493-III) .

Згідно з статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до статті 14 Закону № 2493-III до третьої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад; керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції від 01.05.2016) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Таким чином, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», підлягає зарахуванню до стажу державної служби.

Отже, період роботи до набрання чинності Законом № 889-VIII на посадах у Тур`янській сільській раді, які за наведених норм права, прирівняні до посад державної служби, що дає право на пенсійне забезпечення у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

Аналогічний висновок щодо застосування вищенаведених норм права у подібних правовідносинах викладений у постановах Верховного Суду від 22 листопада 2018 року у справі №500/6640/16, від 10 лютого 2021 року у справі №825/1453/18, від 12 квітня 2021 року у справі №591/3924/16-а.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про помилковість доводів апелянта (відповідача) щодо незарахування до стажу державної служби позивача періоду роботи в органах місцевого самоврядування.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що трудовий стаж позивача на державній службі становить більше 20 років, він є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням, а тому колегія суддів вказує, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.

Враховуючи викладене, колегія суддів вказує про наявність у позивача права на пенсію державного службовця по інвалідності, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії від 29.01.2025 № 913110127833 є протиправним і підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто з 23.01.2025.

Щодо доводів апелянта (позивача) про зобов`язання відповідача здійснити розрахунок розміру пенсії на підставі долучених до заяви довідок, колегія суддів зазначає, що відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає. Така вимога про обрахунок пенсії з урахуванням конкретних довідок про складові заробітної плати в цілому є передчасною, оскільки стосується розміру пенсійних виплат, який ще не обрахований суб`єктом владних повноважень, який наділений такою дискрецією, наслідки якої можуть бути предметом перевірки судом на відповідність критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, а отже така вимога спрямована на майбутнє, через, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що судовому захисту підлягає тільки порушене право.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №560/8328/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року у справі № 380/12935/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар