Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №706/77/26 — Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/77/26

2/706/407/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на її утримання.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона є матір`ю - ОСОБА_2 , на день звернення до суду є пенсіонеркою за віком, має повних 73 роки, єдиним джерелом її доходу є пенсія, розмір якої складає 5 475,12 грн в місяць. Вказаних коштів не вистачає на прожиття. Зазначає, що хворіє гіпертонічною хворобою, постійно потребує лікування та обстежень. Майна, яке може приносити їй додатковий дохід, немає. Відповідач повнолітній та працездатний, однак не доглядає позивача та не допомагає матеріально. Посилаючись на норми законодавства, просить стягнути із відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 3 000 гривень, щомісячно, довічно.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 27.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У поданій до суду разом із позовом заявою просила розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. 05.02.2026 до суду від нього надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи не встановлено, а тому суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

У зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося з огляду на положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши викладені у заяві по суті справи обставини та безпосередньо дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідача у справі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

На підтвердження потреби в матеріальній допомозі сина позивачкою надано копії виписок з історії хвороб ОСОБА_1 №2207, № 281, копії дослідження лікаря кардіолога, а також довідку про доходи № 7585605310458523 від 21.06.2021 про те, що загальний розмір пенсії позивача із січня 2025 року по грудень 2025 року складає 64 721,60 грн.

ОСОБА_1 - позивачка у справі, є непрацездатною за віком, має незадовільний стан здоров`я, у зв`язку з чим несе додаткові витрати на лікування та придбання медичних препаратів, що підтверджується наданими позивачем доказами, тому суд дійшов висновку, що позивачка у зв`язку з пенсійним віком, неналежним станом здоров`я, відсутністю інших доходів, крім пенсії, потребує матеріальної допомоги.

Статтею 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Відповідно до вимог ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Непрацездатними визнаються особи, що досягли пенсійного віку та інваліди I, II та III груп.

Як роз`яснено у п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК), не є абсолютним. У зв`язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред`явлено позов про стягнення аліментів, зобов`язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо них.

При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків слід враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Звільнення від обов`язку утримувати матір, батька та обов`язку брати участь у додаткових витратах можливі лише коли буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов`язків, що передбачено ч. 1 ст. 204 СК України.

Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, державних пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов`язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.

Обов`язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв`язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов`язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін

Згідно ч. 2 ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін, можливості одержання утримання від інших дітей, дружини, чоловіка та своїх батьків.

Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов`язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов`язку утримувати матір, батька.

З матеріалів справи, не вбачається підстав передбачених ст. 204 СК України для звільнення відповідача від сплати аліментів на утримання позивача. Відомості про наявність у позивача інших повнолітніх дітей у матеріалах справи відсутні.

Відповідач про свою неможливість надавати матеріальну допомогу матері суду не повідомив, позовні вимоги визнав повністю. Суд приймає визнання позову відповідачем та приходить до висновку про необхідність задоволення заявлених вимог.

За приписами статті 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Таким днем у даній справі є день звернення з позовом до суду, тобто 22.01.2026.

При розподілі судових витрат суд виходить із таких положень процесуального законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, зважаючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України із відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави.

Доказів звільнення від сплати судового збору відповідач суду не надав, а тому з урахуванням визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, з нього підлягає стягненню у дохід держави судовий збір у розмірі 50 відсотків від суми судового збору, що підлягав сплаті при подачі даного позову, що становить 665 грн 60 коп (1331,20 грн*50%).

На підставі ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Керуючись статтями 2 - 13, 141, 142, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень, щомісячно, починаючи із 22.01.2026 і довічно.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Альона ШКОЛЬНА