Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №712/16661/25 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/16661/25

Провадження № 2/712/1328/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі :

головуючого – судді Пироженко В.Д.

при секретарі – Каплі А.С.

за участі представника позивача адвоката Грачової Т.Г.

за участі позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

У С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулася з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), виконавчого комітету Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36), відділу ведення реєстру територіальної громади, реєстрації місця проживання у складі департаменту Центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради (м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 03.10.1997 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради її свекрусі ОСОБА_3 на підставі рішення міськвиконкому Черкаської міської ради № 651 від 03.10.1997 року видано ордер № 079296 на зайняття житлового приміщення – квартири, розташованої по АДРЕСА_1 . Позивач, разом з чоловіком зареєструвалися у квартирі в 2001 році, так як свекруха отримала нову квартиру та знялася з реєстрації.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік ОСОБА_4 помер та був знятий з реєстрації.

Рішенням виконавчого комітету Соснівської районного ради м. Черкаси № 420 від 20.06.2007 року «Про зміну догвору найму житлвоого приміщення та відкриття особового рахунку по КП ВЖ РЕУ-6» оформлено зміну договору найму житлового приміщення, однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та відкрито особовий рахунок на неї, позивача по справі. На теперішній час вона є наймачем квартири АДРЕСА_2 , яка відноситься до державного фонду.

У серпні 2025 року при оформленні документів на приватизацію квартири, виявилося, що у квартирі зареєстровано дві особи. У відповіді департаменту «Центру надання адмінінстративних послуг» за № 116 від 12.09.2025 зазначено, що у квартирі зареєсрований ОСОБА_2 , який є сторонньою особою.

Відповідач з жовтня 1997 року по теперішній час в цьому житловому приміщенні не проживає, особистих речей чи майна немає. Позивач сплачує комунальні послуги сама, відповідач не бере жодної участі у утриманні квартири.

Просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 18.12.2025 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Надано відповідачам термін на подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.02.2026 року позовні вимоги позивача в частині вимог до виконавчого комітету Черкаської міської ради, відділу ведення реєстру територіальної громади, реєстрації місця проживання у складі департаменту Центру надання адміністративних послуг Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщеннямзалишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Грачова Т.Г. заявлені позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, хоч належним чином повідомлений про час та місце слухання справи. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надав.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст. ст.12,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

За змістом ст. 7 вказаного Закону зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть.

Судом установлено, що 03.10.1997 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради ОСОБА_3 , на підставі рішення міськвиконкому Черкаської міської ради № 651 від 03.10.1997 року, видано ордер № 079296 на зайняття житлового приміщення – квартири, розташованої по АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 були зареєстровані у даній квартирі в 2001 році.

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки - ОСОБА_4 помер та був знятий з реєстрації.

Рішенням виконавчого комітету Соснівської районного ради м. Черкаси № 420 від 20.06.2007 року «Про зміну договору найму житлового приміщення та відкриття особового рахунку по КП ВЖ РЕУ-6» оформлено зміну договору найму житлового приміщення, однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та відкрито особовий рахунок на позивача по справі. На теперішній час ОСОБА_1 є наймачем квартири АДРЕСА_2 , яка відноситься до державного фонду.

Як зазначає позивач, на момент зміни договору найму житлового приміщення, їй не було відомо, що в квартирі зареєстрованна інша особа.

Факт реєстрації відповідача ОСОБА_2 за вказаною адресою підтверджується відомостями департаменту «Центру надання адмінінстративних послуг» Черкаської міської ради від 12.09.2025 року.

Відповідно до акту опитування сусідів № 2354 від 17.11.2025, завіреного заступником директора департаменту- начальником управління соціальної допомоги компенсаційних виплат департаменту соціальної політики К.Бінусовою, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_2 не проживає з 1997 року.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Зазначені конституційні приписи відображені і на рівні житлового законодавства, зокрема статтею 9 Житлового кодексу УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла («Kryvitska and Kryvitskyy v.Ukraine», заява № 30856/03), наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві» (Zehentner v.Austria), заява № 20082/02, пункт 56, ECHR 2009).

При цьому визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно статті 72 Житлового кодексу України).

При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК України).

Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зроблено висновок, що: «аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року в справі № 203/1665/19-ц (провадження № 61-11593св21) міститься висновок про те, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності".

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу..

Оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з`ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.

Тож у правових спорах щодо визнання особи такою, що втратила право користування житлом, саме на позивача покладено обов`язок доведення факту відсутності відповідача понад встановлені строки у жилому приміщенні без поважних причин.

При розгляді справи було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у помешканні понад 20 років, він втратив інтерес до квартири, не має наміру у подальшому користуватися цією квартирою.

Оскільки реєстрація ОСОБА_2 у квартирі чинить позивачу перешкоди в користуванні квартирою, де вона проживає та зареєстрована, а зняти його з реєстрації місця проживання в позасудовому порядку позивач не може, то така особа підлягає зняттю з реєстрації місця проживання в судовому порядку.

Суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Керуючись ст. ст. 6,12, 13, 17, 18, 263, 265, 268, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, ст.16 ЦК України, ст. 71, 72 ЖК України, суд –

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів (ст.ст. 354, 355 ЦПК України). Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом , що його ухвалив за письмовою заявою відповідача проданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ).

Дата виготовлення повного тексту рішення 24.02.2026