Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №703/6780/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Кримінальне провадження № 703/6780/25

1-кп/703/223/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

секретар судових засідань ОСОБА_2

за участі

прокурора ОСОБА_3 (в режимі ВКЗ)

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7

та законного представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаського району Черкаської області кримінальне провадження №62025100140001964 від 05 червня 2025 року по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, з середньою-технічною освітою, одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, військовослужбовця Національної гвардії України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , учасника бойових дій, особи, що перебувала у полоні, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 04 червня 2025 року близько 19 години 40 хвилин, керуючи автомобілем «Форд Фіеста», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі Т-24-14 «Сміла-Новомиргород», за межами населених пунктів, між с. Тернівка та с. Мала Смілянка Черкаського району Черкаської області, в порушення вимог п.п.2.3 б), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, тобто, будучи неуважним, не стежачи за дорожньою обстановкою та станом транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не обрав безпечної швидкості, не переконався, що зміна напрямку руху буде безпечною, в результаті чого виїхав за межі лівого краю проїзної частини, де відбулося перекидання автомобіля на дах.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Форд Фіеста», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: травми грудного та поперекового відділів хребта з переломами одинадцятого, дванадцятого грудних хребців, переломом осистого відростку одинадцятого грудного хребця, переломом першого поперекового хребця без ушкоджень спинного мозку; травми грудної клітки з переломами ребер зліва з забоєм лівої легені, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також травми носу з переломом кісток носа, садна лівого плеча, лівої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Окрім цього, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля «Форд Фіеста», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: травми грудного відділу хребта з переломом тіла, дванадцятого грудного хребця та ушкодженням спинного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя, а також закритого перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я, а також травми голови із струмом головного мозку, множинними саднами обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 судом кваліфіковані як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження, за що передбачена кримінальна відповідальність відповідно до вимог ч.2 ст.286 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та пояснив, що не заперечує жодних обставин, викладених в обвинувальному акті, оскільки вони повністю відповідають дійсності. Вказав, що дійсно 04 червня 2025 року керував автомобілем «Форд Фіеста», д.н.з. НОМЕР_2 , та рухався по автодорозі с. Тернівка та с. Мала Смілянка Черкаського району Черкаської області. В автомобілі знаходилися пасажири, якими є потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Під час руху він не впорався з керуванням та виїхав за межі проїзної частини, де відбулося перекидання транспортного засобу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілі отримали травми. На місці пригоди він намагався надавати першу медичну допомогу потерпілим, а також викликав швидку медичну допомогу та працівників поліції. Під час лікування потерпілих надавав їм матеріальну допомогу, з урахуванням своїх фінансових можливостей. У вчиненому щиро розкаявся, просив його суворо не карати.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 а також законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 під час судового розгляду не заперечували обставин викладених у обвинувальному акті та просили обвинуваченого суворо не карати.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК України суд, з`ясувавши що учасники судового провадження не оспорюють обставин пред`явленого обвинувачення, правильно розуміють їх зміст, та переконавшись в добровільності їх позиції, за клопотанням учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження тих доказів стосовно обставин що підтверджують вину обвинуваченого, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, які характеризують його особу. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд при призначенні покарання приймає до уваги: характер і ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, класифікується як тяжкий злочин, при цьому вчинений з необережності; обставини вчинення кримінального правопорушення, яке потягло за собою наслідки у вигляді отримання потерпілою ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а потерпілою ОСОБА_6 – тяжких тілесних ушкоджень; відношення обвинуваченого до скоєного, який вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, образу після ДТП надавав першу домедичну допомогу потерпілим, та знаходився поруч з ними до прибуття лікарів, надавав допомогу в оплаті витрат на лікування потерпілих та реабілітації, а також висловив готовність і в подальшому надавати фінансову допомогу в реабілітації потерпілих для усунення наслідків ДТП; особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є військовослужбовцем, у період з 17 травня 2022 року по 19 жовтня 2024 року перебував у полоні, де зазнавав тортур, на даний час перебуваючи на військовій посаді водія-регулювальника продовжує приймати безпосередню участь у захисті території України, внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації.

Як обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до положень ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання медичної та іншої допомоги потерпілим безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.69 КК України.

З врахуванням викладеного, суд призначає ОСОБА_4 основне покарання у межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі, вважає, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання щодо передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке законодавцем визначене як альтернативне, судом приймається до уваги та обставина, що обвинувачений виконує обов`язки військової служби на посаді водія, та таке право йому необхідне для подальшої служби, а також ту обставину, що ні потерпіла сторона, ні прокурор не наполягали на застосуванні такого додаткового покарання, отже приходить до висновку, що у даному випадку забезпечення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень, не потребує призначення відповідного додатковго покарання.

Разом із цим, суд вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування основного покарання із встановленням іспитового строку, відповідно до ст.75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

У відповідно до ч.4 ст.76 КК України та ч.1 ст.163 КВК України, нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.

Згідно п.1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням» від 17 вересня 2020 року №337, командир (начальник) військової частини (установи) є відповідальним за здійснення організації контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до п.4 розділу ІV наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням» від 17 вересня 2020 року №337, у разі звільнення військовослужбовця, звільненого від відбування покарання з випробуванням, з військової служби до закінчення іспитового строку командир (начальник) військової частини (установи) через національного оператора поштового зв`язку України надсилає до уповноваженого органу з питань пробації, який територіально знаходиться за місцем постановки військовослужбовця на військовий облік, наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби та його особову справу для здійснення подальшого нагляду. Уповноважений орган з питань пробації, у триденний строк після отримання особової справи військовослужбовця, звільненого від відбування покарання з випробуванням, надсилає письмове повідомлення про її отримання та поставлення військовослужбовця на облік.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування основного покарання із встановленням іспитового строку, відповідно до ст.75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, та приймаючи до уваги, що обвинувачений ОСОБА_4 є військовослужбовцем, суд вважає за необхідне контроль за його поведінкою у період іспитового строку покласти на командира (начальника) військової частини (установи), в якій обвинувачений проходить або у подальшому проходитиме військову службу, а у разі його звільнення з військової служби до спливу іспитового строку нагляд за його поведінкою протягом іспитового строку має бути покладений на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого, а також інші заходи забезпечення кримінального провадження, як під час досудового розслідування кримінального провадження, так і під час його судового розгляду, не застосовувався.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до вимог ст.124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути процесуальні витрати на проведення судових експертиз у загальній сумі 5348 гривень 40 копійок.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.12, 65, 66, 67, 75, 76, ч.2 ст.286 КК України, ст.369-371, 374 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 у період іспитового строку наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч.1 ст.163 КВК України та наказу Міністерства оборони України «Про затвердження Порядку здійснення командирами (начальниками) військових частин (установ) контролю за поведінкою військовослужбовців, звільнених від відбування покарання з випробуванням» від 17 вересня 2020 року №337, контроль за поведінкою ОСОБА_4 у період іспитового строку покласти на командира (начальника) військової частини (установи), в якій останній проходить/проходитиме військову службу.

У разі звільнення ОСОБА_4 з військової служби до спливу іспитового строку нагляд за його поведінкою протягом іспитового строку покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання засудженого.

Відповідно до ст.165 КВК України, іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на проведення судових експертиз у загальній сумі 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

Речові докази: транспортний засіб «Ford Fiesta», д.н.з. НОМЕР_2 , VIN: НОМЕР_3 , залишити за належністю ОСОБА_4 , звільнивши його від зобов`язань щодо зберігання даного транспортного засобу.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення, з підстав не пов`язаних із запереченням обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо він не буде скасований.

Головуючий: ОСОБА_1