Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №571/2186/25 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа № 571/2186/25

Провадження №1-кп/571/78/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 19 липня 2023 року за №12023262060000342 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, одруженого, на утриманні четверо малолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 за попередньою змовою із невстановленою даний час особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, вчинив злочин, пов`язаний із незаконним переправленням осіб через державний кордон України.

ОСОБА_4 на початку липня 2023 року за попередньою змовою з невстановленою досудовим розслідування особою, в порушення вимог нормативно-правових актів, переслідуючи корисливий мотив і мету, направлену на отримання грошової винагороди, достовірно знаючи про тимчасові обмеження щодо виїзду військовозобов`язаних чоловіків з території України, організував незаконне переправлення через державний кордон України п`ятьох громадян України призовного віку, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які мали намір незаконного перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску за грошову винагороду, не зважаючи на діючі обмеження воєнного стану.

Зокрема, на початку липня 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 під час спілкування через месенджер «WhatsApp» із ОСОБА_9 повідомив останньому, що за грошові кошти у розмірі 3300 Євро за кожну особу забезпечить перехід ОСОБА_9 та ОСОБА_10 через державний кодон України.

У подальшому, переслідуючи мету особистого збагачення, ОСОБА_4 дав вказівку ОСОБА_9 , що за незаконне переправлення через державний кордон України необхідно передати частину грошових коштів в сумі 1400 Євро невстановленій досудовим розслідуванням особі на АЗС «LML», що знаходиться за адресою: вуя. Зарічнянська, в с. Глипне, Сарненського району Рівненської області.

Погодившись на умови ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приблизно о 20 год. 00 хв. 17 липня 2023 року прибули на

ЛЗС «LML», що знаходиться за адресою: вуя. Зарічнянська, в с. Глинне, Сарненського району Рівненської області, де передали невстановленій досудовим розслідуванням особі обумовлену суму грошових коштів.

Після чого, ОСОБА_12 через месенджер «WhatsApp» на абонентський номер ОСОБА_9 надіслав геолокацію із зазначенням місця розташування АЗС «Захід», що за адресою: м. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, куди ОСОБА_10 разом з братом необхідно було прибути 19 липня 2023 року о 20 год. 00 хв.

18 липня 2023 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за власні копни па автомобілі марки «Volkswagen Transporter Т5», р.п. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_13 здійснили виїзд з с. Глипне, Сарненського району Рівненської області до вказаного ОСОБА_14 місця, а саме АЗС «Захід», що за адресою: м. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області.

Крім цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свою протиправну діяльність, з метою збагачення, на початку липня 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, під час спілкування через месенджер «WhatsApp» з ОСОБА_7 повідомив останньому, що за грошові кошти у сумі 3000 Євро за кожну особу він забезпечить перехід трьох осіб через державний кордон України поза офіційними пунктами пропуску.

Так, ОСОБА_4 17 липня 2023 року, діючи на виконання раніше розробленого плану, під час чергової розмови надав вказівку ОСОБА_7 прибути до смт. Путили, Вижницького району, Чернівецької області 19 липня 2023 року разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , де їх буде чекати невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка може перевести вказаних осіб через державний кодон України з Румунією та якій безпосередньо необхідно буде передати частину грошових коштів. При цьому ОСОБА_4 організував доставляння ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 транспортним засобом до обумовленого раніше місця зустрічі.

В подальшому, 18 липня 2023 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на автомобілі марки «Opel Vivaro», р.п. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_15 здійснили виїзд до місця зустрічі з невстановленою досудовим розслідуванням особою згідно геолокації, яку через месенджер «WhatsApp» на абонентський номер НОМЕР_3 було надіслано ОСОБА_7 '

Під час руху вказаних осіб автомобілем марки «Opel Vivaro», р.н. НОМЕР_2 , до раніше обумовленого місця, невстановлена досудовим розслідуванням особа за допомогою месснджера «WhatsApp» на абонентський номер, яким користується ОСОБА_7 , надіслала геолокацію із зазначенням місця розташування АЗС «Захід», що за адресою: м. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області та надала вказівку про те, що в даному місці необхідно зустрітися з двома особами, які разом з ними мають намір також незаконно перетнути кордон України та завезти їх до обумовленого раніше місця.

Того ж дня, близько 18 год. 00 хв., діючи за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 на автомобілі марки «Opel» моделі «Vivaro», р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_15 дісталися до АЗС «Захід», що за адресою: м. Кути, Косівського району, Івано-Франківської області, де зустрілися зі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та разом продовжили рух в напрямку лінії розмежування кордону України.

Однак, 18 липня 2024 року о 22 год. 30 хв. в с. Підзахаричі, Вижницького району, Чернівецької області, автомобіль марки «Opel Vivaro» р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_15 , в салоні якого перебували ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 було зупинено працівниками прикордонної служби, які в ході спілкування з вказаними вище пасажирами транспортного засобу встановили намір останніх незаконно перетнути державний кордон України поза пунктами пропуску.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та пояснив, що він організовував незаконне переправлення людей через державний кордон. Про те, що за такі дії передбачена кримінальна відповідальність, йому не було відомо. Він щиро кається у вчиненому, перерахував 40 000 грн. на потреби ЗСУ, просить суд суворо не карати.

За згодою учасників судового процесу, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались. Обвинувачений правильно розуміє фактичні обставини справи, що підтверджується його показаннями, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає, а тому суд, згідно вимог ч. 2 ст.349 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особу обвинуваченого матеріалів.

Суд вважає доведеним, що викладене в обвинуваченні діяння мало місце і містить склад кримінальних правопорушень. Встановлено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_4 є склад злочину, передбачений ч.3 ст.332 КК - незаконному переправленню осіб через державний кордон України, вчинено щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, суд приймає до уваги роз`яснення, надані в пункті 2 постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з якими відповідно до пункту 1 частини першої статті 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Суд враховує, що у постанові від 10.07.2018 року (справа №148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

У постанові від 14.06.2018 року (справа №760/115405/16-к) ВС зазначив, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Крім того, ВС у Постанові від 09.10.2018 року (справа №756/4830/17-к) звернув увагу на те, що відповідно до статей 50 і 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Визначені у статті 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дискреційні повноваження суду, як вже було зазначено вище, визнаються і Європейським судом з прав людини.

Верховний суд зауважив, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення означає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (стаття 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у статті 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.

Під особою обвинуваченого розуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття «особа обвинуваченого» вживається у тому ж значенні, що й у пункті 3 частини першої статті 65 КК поняття «особа винного».

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Враховуючи норму ст.12 КК України, злочин, передбачений ч.3 ст. 332 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України є щире розкаяння, активне сприяння у розкритті злочину, перерахування 40 000 грн. на потреби ЗСУ.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі № 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Санкцією частини 3 статті 332 КК України визначено, що за дії, які передбачені в диспозиції вказаної статті, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Приписи статті 69 КК України про призначення винній особі більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є спеціальними і застосовуються у виключних випадках. Підставами для застосування цієї статті є встановлення не лише наявності кількох пом`якшуючих обставин, а й того факту, що їх наявність істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до висновку Верховного суду від 27.04.2021 року у справі №712/4384/20, однією з обов`язкових умов для застосування до винної особи положень ст.69 КК України є наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання. Суди зобов`язані встановити не лише наявність, а й обґрунтувати, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Суд також враховує, що у Постанові від 10.07.2018 року (справа № 148/1211/15-к) ВС звернув увагу на те, що формулювання пункту 1 частини першої статті 66 КК передбачає, що наявність будь-якої з обставин, перелічених в ньому, - тобто, або «з`явлення із зізнанням», або «щирого каяття», або «активного сприяння розкриттю злочину» - означає, що вимогу цього пункту виконано. Таким чином, положення статті 69-1 КК застосовуються, якщо судом установлено будь-яку з обставин, зазначених у пункті 1 частини першої статті 66 КК, та будь-яку з обставин, вказаних у пункті 2 частини першої статті 66 КК.

Тобто для застосування судом положень статті 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом`якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.

Такий висновок зробив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в Постанові від 27.04.2021 (справа № 712/4384/20, провадження №51-548км21).

Враховуючи обставини справи та особу винного, враховуючи пом`якшуючі обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих обставин, враховуючи думку прокурора та сторони захисту, який просив застосувати до обвинуваченого положення статті 69 КК, суд приходить до висновку про можливість відповідно до ч.1 ст.69 КК України призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.3 ст.332 КК у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері перевезень чи займатися господарської діяльністю у сфері перевезень, без конфіскації майна, що буде відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.

Враховуючи обставини справи, особу винного, пом`якшуючі обставини та відсутність обтяжуючих обставин, відсутність заподіяної шкоди, суд приходить до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, тому такі витрати в сумі 11472 гривні суд стягує з обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлено.

Заходи забезпечення кримінального провадження - арешт майна, підлягають скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371,373,374,395 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України та відповідно до ч.1 ст.69 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати адміністративно-розпорядчі посади у сфері перевезень чи займатися господарської діяльністю у сфері перевезень на строк 2 (два) роки, без конфіскації майна.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 11472 ( одинадцять тисяч чотириста сімдесят дві) гривні.

Початок іспитового строку обраховувати з дня ухвалення вироку, тобто 25 лютого 2026 року.

До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – не обирати.

Арешт, накладений в ході досудового розслідування даного кримінального правопорушення, накладений ухвалами Вижницького районного суду Чернівецької області від 28 липня 2023 року та від 26 липня 2023 року - скасувати.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: транспортний засіб марки «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , , житель АДРЕСА_3 , який зберігається на території ВП №1 (смт. Путила) Вижницького РВП ГУНП в Чернівецькій області за адресою: смт. Путила, вул. Українська, 128, Вижницького району Чернівецької області – повернути власнику;

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки Redmi а9 ІМЕІ: НОМЕР_6 , ІМЕІ: НОМЕР_7 , з сім-картами НОМЕР_8 та НОМЕР_9 , власником якого є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , житель АДРЕСА_3 , який зберігається при матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023262060000342 від 19.07.2023 року – повернути власнику.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на транспортний засіб «Opel Vivaro», реєстраційний номер НОМЕР_2 власником якого є ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , яке зберігається при матеріалах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12023262060000342 від 19.07.2023 року. – повернути власнику.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки Redmi ІМЕІ: НОМЕР_10 , ІМЕІ: НОМЕР_11 з сім-картою № НОМЕР_12 , який упаковано в сейф-пакет НПУ WAR 0041594, власником якого є ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель с. Дроздинь Рокитнівського району Рівненської області – повернути власнику.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки iPhone ІМЕІ: НОМЕР_13 , який упаковано в сейф-пакет НПУ WAR 0041598, власником якого є ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , житель АДРЕСА_4 – повернути власнику.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки SAMSUNG ІМЕІ: НОМЕР_14 , ІМЕІ: НОМЕР_15 , який упаковано в сейф-пакет НПУ WAR 0041597, власником якого є ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель с. Дроздинь Сарненського району Рівненської області – повернути власнику.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: мобільний телефон марки РОСО ІМЕІ: НОМЕР_16 , який упаковано в сейф-пакет НПУ WAR 0041599, власником якого є ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель АДРЕСА_2 – повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рокитнівський районний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя ОСОБА_1