Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №570/5048/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5048/25

провадження № 2-о/570/40/2026

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

присяжних Віннічук Ю.М.,

Баса П.С.,

з участю заявників ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

її представника адвоката Пшеничної О.О.,

недієздатної особи ОСОБА_3 ,

її представника адвоката Бойчука К.М.,

представника заінтересованої особи Тишкун О.І.,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна,

у с т а н о в и в:

покликаючись на неможливість виконання обов`язків опікуна заявник ОСОБА_2 у поданій 02 жовтня 2025 року до суду заяві просить звільнити її від повноважень опікуна та призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Всі учасники справи відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Представник заінтересованої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з`явився.

Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття судового рішення, відсутність необхідності заслуховувати його особисті пояснення, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, дійшов висновку про можливість розглянути справу у його відсутність.

Заявник ОСОБА_4 в суді підтримала заяву повністю і по аналогічних мотивах, стверджуючи, що не має фізичних сил доглядати за донькою ОСОБА_5 , а син ОСОБА_6 має таке бажання та можливості.

По суті справи показала, що донька з народження у 1991 році має ДЦП, тяжку розумову відсталість, ускладнену катаракту та інші супутні захворювання, потребує постійного стороннього догляду та нагляду. В 2001 році вона народила сина ОСОБА_7 , який проживає з ними і на даний час. В 2003 році вони з чоловіком розлучилися, а в 2005 році той помер. Інші близькі родичі відсутні. В 2010 році вона була визнана опікуном доньки, яка була визнана недієздатною.

Вона має сильні болі суглобів та хребта, їй важко пересуватися, що ускладнює догляд за донькою. Син взяв на себе постійний догляд як за нею, так і за донькою, тому вони дійшли згоди, що він має стати опікуном ОСОБА_5 , бо більше нікому. Вже майже 35 років вона доглядає доньку і ніколи не розглядала можливість віддати її в інтернат на державне утримання. Їй вже проводилася операція, вона терміново потребує ще операцій, які, зазвичай, надовго позбавлять її можливості бути разом з донькою та за нею доглядати, тому донька не може залишитися без опіки.

Її представник адвокат Олександра Пшенична, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, вважає, що задоволення заяви відповідає інтересам всіх учасників.

Заявник ОСОБА_8 в суді заяву підтримав.

Підтвердив, що батьки розлучилися, коли він був малим, а невдовзі після розлучення батько помер. Все своє свідоме життя він допомагав мамі доглядати за сестрою, яка практично не може існувати сама. У зв`язку з тим, що мама постійно тягає сестру на собі, вона "зірвала спину" і має великі проблеми з опорно-руховим апаратом, їй робили операцію. Саме з цим обставин він залишив свою підприємницьку діяльність та доглядає за матір`ю та сестрою.

Якби він хотів в такий спосіб уникнути мобілізації, то має для цього всі можливості, як недосягнення віку мобілізації, так і можливість безперешкодно виїхати з України. Але він навіть не розглядав такої можливості, оскільки у матері та сестри немає інших близьких людей, які б доглядали за ними.

Недієздатна особа була присутня в суді, але пояснення не надавала у зв`язку з станом здоров`я.

Її представник адвокат Костянтин Бойчук заяву визнає, вважаючи, що її задоволення відповідає інтересам недієздатної особи.

Представник органу опіки та піклування не заперечує проти задоволення заяви.

По суті стверджує, що опікун за станом здоров`я не може надавати соціальні послуги. Оскільки інші родичі у недієздатної відсутні, затверджене подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над його сестрою ОСОБА_3 .

Суд встановив такі обставини.

23 квітня 2010 року Рівненський районний суд Рівненської області визнав недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її опікуном призначена її матір - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Батько недієздатної ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 15.09.2005/.

Згідно з довідкою Шпанівської сільської ради №633 від 24.09.2025 по АДРЕСА_1 проживає сім`я з трьох осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку про стан здоров`я від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_1 здоровий.

Згідно з висновком ЛКК №242 від 19.09.2025 ОСОБА_2 має хронічну вертеброгенну радикулоневрологію, виражене порушення СДФГ, розрив суглобової губи правого плечового суглоба, двобічний гонартроз 1-2 ступенів.

Рішенням виконавчого комітету Шпанівської сільської ради №253 від 29 жовтня 2025 року затверджене подання про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною особою ОСОБА_3 у разі звільнення від обов`язків її опікуна ОСОБА_2 .

Суд дійшов таких висновків.

Ч.2 ст.19 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного, позовного та окремого провадження. Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного провадження, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У відповідності до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу, суд визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідив подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Заявники скористалися правовою допомогою.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст.1, 3 Конституції України).

Законом закріплена особлива форма державної турботи про нужденних осіб, які потребують сторонньої допомоги.

Системний аналіз законодавства України дає підстави стверджувати, що недієздатні особи є особливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров`я вони не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов`язки.

Юридично на даний час чинним є попереднє рішення суду про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, тому дані обставини не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2024 року у справі № 163/1251/22 (провадження № 61-7647св24) зроблений висновок про те, що «законодавець в ЦК України, як основному регуляторі приватних відносин, передбачив конструкцію «звільнення особи від повноважень опікуна». Застосування цієї конструкції зумовлює такий наслідок як припинення повноважень опікуна з моменту його звільнення. Звільнення від повноважень опікуна може відбутися у разі: (а) невиконання нею своїх обов`язків; (б) порушення прав підопічного; (в) поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або соціального захисту».

Згідно з ч.4, 5 ст.63 ЦК України опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів.

Ст.67 ЦК України визначені права та обов`язки опікуна, а саме: 1) Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток; 2) Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави; 3) Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного; 4) Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Згідно з ч.3 ст.72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2024 року в справі № 344/4557/23 (провадження № 61-2548св24) зазначено, що «відповідно достатті 67 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20 при призначенні опікуна важливо і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Призначення опікуна недієздатній особі є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, переслідує перш за все найважливішу ціль - не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

У постанові Верховного Суду від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблений висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.

Питання щодо встановлення опіки і піклування регулюються Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26.05.99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 та Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини затверджених постановою КМУ від 24 вересня 2008 р. № 866.

Відповідно до п.3.3 Правил опіки та піклування, документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Спеціалісти органу опіки і піклування обстежують матеріально-побутові умови проживання майбутнього опікуна (піклувальника), складають відповідний акт і готують до суду подання щодо кандидатури опікуна (піклувальника).

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (ч.2 ст.3 СК України).

Згідно з абз.5 п.6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпний перелік членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Так виснував Верховний Суд у постанові від 31 березня 2020 року у справі №205/4245/17.

Отже, інститут опіки та піклування має комплексний характер, він створений для захисту особистих немайнових і майнових прав повнолітніх осіб, що за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки, а також для піклування про створення їм необхідних побутових умов, здійснення за ними догляду, забезпечення їх виховання, навчання та розвитку, а у необхідних випадках і лікування.

ОСОБА_2 не може здійснювати свої права і виконувати свої обов`язки щодо недієздатної доньки ОСОБА_5 , у догляді за якою їй допомагає її син ОСОБА_1 , який фактично здійснює опіку над недієздатною, знає всі її потреби, між ними встановлені сильні особисті стосунки, що є важливим фактором у процесі забезпечення фізичного та емоційного благополуччя недієздатної ОСОБА_3 .

Висновок органу опіки та піклування є обґрунтованим, перешкод, які б згідно ст.64 ЦК України, перешкоджали визнанню опікуном даної особи, суд не встановив.

Установивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 є доцільним та відповідає інтересам недієздатної особи. Суд вважає, що вимоги заявників ґрунтуються на вимогах закону і відповідають інтересам недієздатної, а тому заява підлягає задоволенню.

Щодо порядку виконання рішення

Згідно з ч.1 ст.75 ЦК України суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ч.3 ст.75 ЦК України визначає, що за заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна у разі невиконання нею своїх обов`язків, порушення прав підопічного, а також у разі поміщення підопічного до навчального закладу, закладу охорони здоров`я або закладу соціального захисту, що є окремою підставою звільнення особи від повноважень опікуна.

Відповідно до ч.2 ст.300 ЦПК України суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.

Заінтересована особа зобов"язана здійснювати контроль за діяльність опікуна на відповідність його національному законодавству та переконуватися у відсутності ризиків для недієздатної особи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги, що в силу положень ч.2 ст.299 ЦПК України судові витрати, повязані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

На підставі наведеного, керуючись ст.213-215, 293, 294, 299, 300 ЦПК України суд

у х в а л и в:

задоволити заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Шпанівської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про звільнення від обов`язків опікуна та призначення опікуна.

Звільнити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , від повноважень опікуна над недієздатною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 опікуном недієздатної ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: орган опіки та піклування Шпанівської сільської ради, ЄДРПОУ 45063516, місцезнаходження: вул.Шкільна,1, с.Шпанів Рівненського району Рівненської області.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_9 ).

Недієздатна особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Кушнір Н.В.

Присяжні Віннічук Ю.М.

Бас П.С.