Вирок від 22 лютого 2026 р. у справі №541/1142/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1142/25

№ провадження 1-кп/541/78/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

представника потерпілої ОСОБА_5 ,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 20 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025175550000043 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Миргород Полтавської області, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, заміжньої, яка працює касиром в магазині «Маркетопт», має на утриманні двох дітей 2009 та 2010 року народження (перебувають під опікою), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

встановив:

19 лютого 2025 року близько 11 год 00 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні ритуального магазину «Ангел», що за адресою: Полтавська область, Миргород, вул. Гоголя, 150А, під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_4 , на підставі раніше виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді заподіяння тілесного ушкодження, несподівано підійшла до потерпілої ОСОБА_4 та двома руками, схопивши її за волосся, почала різкими рухами здійснювати поштовхи в різні сторони, після чого, продовжуючи тримати за волосся ОСОБА_4 , силоміць здавлювала голову останньої донизу, тим самим довела свій протиправний умисел, спрямований на умисне нанесення тілесних ушкоджень, до кінця.

У результаті умисних та протиправних дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_4 згідно висновку судово-медичного експерта від 10 березня 2025 року № 76 завдано тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, які по давності можуть відповідати строку та обставинам події і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Допитана судом обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, у скоєному розкаялася та пояснила суду наступне. Вони з потерпілою раніше працювали разом в магазині «Ангел». В минулому році її звинуватили в тому, чого вона не робила, що обвинувачена нібито є злодійкою, тому вона була змушена звільнитися. Наклеп для неї був травмою. Коли ОСОБА_6 хотіла влаштуватися на іншу роботу, пройшла стажування, і їй розповіли, що потерпіла прийшла та повідомила цю неправдиву інформацію. Обвинувачена обурилась, хотіла поговорити з ОСОБА_4 , прийшла до магазину «Ангел», спитала останню, навіщо вона так робить, і коли та заперечила, ОСОБА_6 , перебуваючи у підвищеному емоційному стані, підійшла до ОСОБА_4 , схопила її за волосся і потягнула вниз. До них підійшла ОСОБА_8 та розборонила їх. Тілесних ушкоджень обвинувачена потерпілій не наносила. Після вказаної події, приблизно через тиждень ОСОБА_6 приходила до потерпілої, ОСОБА_4 була на робочому місці в магазині «Ангел». Обвинувачена пояснила їй ситуацію, просила вибачення, пропонувала відшкодування шкоди. Зазначила суду, що вважає свої дії неправомірними, зауважила, що вчинила так в стані тимчасового емоційного збудження, її дії були реакцією на брехню, несправедливість. Цивільний позов визнала частково – визнала матеріальну шкоду в розмірі, що підтверджено відповідними документами, в задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди просила відмовити.

Потерпіла під час судового розгляду факти, викладені в обвинувальному акті, підтвердила, пояснила, що після неправомірних дій обвинуваченої приблизно через пів години її почало нудити, у неї виникли запаморочення. В той же день ОСОБА_4 звернулась до лікарів, їй поставили діагноз «струс мозку», поклали у лікарню. Під час перебування на лікарняному потерпіла на роботу не ходила, оскільки лікувалась у стаціонарному відділенні. Заявлений нею цивільний позов підтримала у повному обсязі. Зазначила, що у відшкодування матеріальної шкоди просить стягнути витрати на лікування в сумі 7 044,33 грн, розмір матеріальної шкоди підтверджено відповідними чеками. Щодо стягнення 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди пояснила наступне. У потерпілої, особливо по вечорам, боліла голова. Вона не мала можливості працювати, спілкуватися із сім`єю, неповнолітньою дитиною. Обвинувачену вона не вибачила.

Крім показань обвинуваченої, пояснень потерпілої, вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, підтверджується поясненнями свідків, матеріалами кримінального провадження.

Так, свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що 19 лютого 2025 року приблизно об 11 год вона перебувала на робочому місці в магазині «Ангел», в приміщенні магазину також перебувала її співробітник ОСОБА_4 . До них також приїхав постачальник квітів з м. Полтави. В цей час до магазину забігла ОСОБА_6 , яка раніше працювала у цьому магазині більше 10 років. Вона була у розлюченому стані, кричала на ОСОБА_4 , потім підбігла до останньої, стала махати руками, попадала по голові, напевно по плечах, потім схопила потерпілу за волосся та потягнула вниз. ОСОБА_9 говорила, що ОСОБА_10 обмовила її на майбутньому місці роботи. Потерпілій стало погано, тому свідок запропонувала викликати «Швидку допомогу». ОСОБА_8 підтвердила той факт, що ОСОБА_4 14 днів перебувала на лікарняному, лікувалась у стаціонарному відділенні. Зазначила, що в бухгалтерських документах, які подано до податкової інспекції, в лютому 2025 року відсутні відомості про непрацездатність ОСОБА_4 , бо свідок так вирішила. Під час перебування потерпілої на лікарняному їй виплачувалась не заробітна плата, а матеріальна допомога в зв`язку із лікуванням.

Допитаний судом свідок ОСОБА_11 пояснив, що він працює водієм у квітковій базі, що займається постачанням квітів, в тому числі – в магазин «Ангел» в м. Миргороді. В 2025 році, точні день та місяць свідок не пам`ятає, він привіз квіти у вказаний магазин, його пригостили кавою, він стояв на вулиці і побачив, як до магазину біжить жінка, яка була у збудженому стані. Коли свідок зайшов віддати чашку, то побачив, що в приміщенні магазину відбувається сварка, потерпіла і обвинувачена штовхаються між собою.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 05 лютого 2025 року з фототаблицею до нього було оглянуто приміщення ритуального магазину «Ангел», розташованого за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 150А, в якому ОСОБА_6 нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_4 (т. 2 а.к.п. 4-6).

Згідно з довідкою лікаря-травматолога КНП «Миргородська ЛІЛ» Миргородської міської ради від 19 лютого 2025 року № 520 ОСОБА_4 зверталась в травматологічний пункт 19 лютого 2025 року, встановлений діагноз – забій м`яких тканин голови (т. 2 а.к.п. 9).

Згідно з випискою № 1197/292 із медичної карти стаціонарного хворого КНП «МЛІЛ» ММР ОСОБА_4 перебувала у стаціонарі закладу з 19 по 28 лютого 2025 року; діагноз – ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови. Отримане лікування: маніт, новаксон, тіамекс, кетодекс, метоклопрамід. Хвора виписана з покращенням, біль зменшився (т. 2 а.к.п. 10).

У відповідності з висновком експерта від 20 лютого 2025 року у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, які могли утворитися також і від однієї точки прикладання сили тупого твердого предмету, по давності утворення можуть відповідати строку та обставинам, викладеним в описовій частині постанови та підекспертною і по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я (т. 2 а.к.п. 7-8).

Відповідно до протоколу слідчого експерименту від 21 лютого 2025 року, ОСОБА_4 пояснила, що 19 лютого 2025 року близько 11 год вона перебувала на робочому місці в магазині «Ангел», розташованому за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 150А. В магазин зайшла ОСОБА_6 , яка поводила себе агресивно, влаштувала сварку, під час якої нанесла потерпілій тілесні ушкодження. ОСОБА_4 за допомогою статиста продемонструвала, яким чином обвинувачена наносила їй тілесні ушкодження (т. 2 а.к.п. 12-14).

Додатковим висновком експерта від 10 березня 2025 року № 104 встановлено, що, враховуючи характер та анатомічну локалізацію виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, вони могли утворитися при обставинах, зазначених потерпілою під час слідчого експерименту (т. 2 а.к.п. 15).

21 лютого 2025 року було проведено слідчий експеримент зі свідком ОСОБА_8 , яка зазначила, що 19 лютого 2025 року близько 11 год вона з ОСОБА_4 знаходилася в приміщенні ритуального магазину «Ангел», що за адресою: м. Миргород, вул. Гоголя, 150А. В цей час до магазину зайшла ОСОБА_6 , яка перебувала у збудженому, агресивному стані, вчинила конфлікт по відношенню до ОСОБА_4 , під час якого нанесла останній тілесні ушкодження. За допомогою статиста свідок продемонструвала механізм спричинення обвинуваченою тілесних ушкоджень (т. 2 а.к.п. 16-19).

Згідно з додатковим висновком експерта від 10 березня № 105, враховуючи характер та анатомічну локалізацію виявлених у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, вони могли утворитися при обставинах, зазначених свідком ОСОБА_8 під час слідчого експерименту (т. 1 а.к.п. 20).

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 18 березня 2025 року обвинувачена ОСОБА_6 пояснила, що в лютому 2025 року, точної дати вона не пам`ятає, обвинувачена прийшла до ритуального магазину «Ангел», де під час конфлікту нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_4 . За допомогою статиста ОСОБА_6 показала, як вона потягнула потерпілу за волосся (т. 2 а.к.п. 21-23).

Згідно з протоколом огляду речей і документів від 17 березня 2025 року було оглянуто CD-R диск з аудіозаписом повідомлення на лінію «102». Під час телефонної розмови ОСОБА_4 повідомила про вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення (т. 2 а.к.п. 24).

З урахуванням викладеного, допитавши обвинувачену, потерпілу, свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд прийшов до переконання, що своїми діями ОСОБА_6 вчинила інкриміноване їй кримінальне правопорушення за обставин, викладених у вироку, та її дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України як нанесення умисних легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Під час судового розгляду Головним управлінням ДПС у Полтавські області було надано копії податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску з додатками 1 «Відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам» та 4 ДФ «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору», поданих ОСОБА_8 за лютий 20252 року (т. 1 а.к.п. 160-169), згідно з якими тимчасова непрацездатність ОСОБА_4 в лютому 2025 року не зафіксована.

Захисник обвинуваченої під час судового розгляду зазначав, що дана інформація спростовує той факт, що ОСОБА_4 після 19 лютого 2025 року перебувала на стаціонарному лікуванні та не виконувала трудові обов`язки.

Суд зазначає, що органом досудового розслідування та судом встановлено, що діями обвинуваченої потерпілій заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, суду було надано виписку стаціонарного хворого ОСОБА_4 , яка не викликає сумніву.

Перевірка достовірності подання податкової звітності не перевіряється судом під час розгляду даного кримінального провадження.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При призначенні покарання суд враховує практику Верховного Суду щодо судової дискреції (постанова від 01 лютого 2018 року № 634/609/15-к), у якій зазначено, що саме суду належать повноваження, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

При вирішенні питання про визначення виду і розміру покарання суд враховує, що одним із європейських стандартів кримінального судочинства є принцип «пропорційності», тобто коли призначене особі покарання є пропорційним втручанням держави у права людини (остаточне рішення ЄСПЛ від 30 січня 2015 року у справі «Швидка проти України», заява № 17888/12), а тому тяжкість вчиненого кримінального правопорушення не повинна бути основним визначальним фактором щодо покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_6 згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченої; активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке у відповідності зі ст. 12 КК України віднесено до проступків, конкретні обставини провадження, дані про особу ОСОБА_6 ,яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, які знаходяться у неї під опікою, її відношення до скоєного, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, та приходить до висновку про доцільність призначення покарання, необхідного і достатнього для виправлення обвинуваченої, у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки саме це покарання найбільш відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченої суд не встановив.

Щодо заявленого потерпілою ОСОБА_4 цивільного позову суд зазначає наступне.

Протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом (п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України).

За приписами ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до положень ч. 5 зазначеної норми цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також ч. 1 ст. 368, ч.ч. 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, у якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови в ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

ОСОБА_4 , яка є потерпілою у даному кримінальному провадженні, звернулася до суду з цивільним позовом про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в обґрунтування якого зазначила наступне. Внаслідок нанесення їй обвинуваченою тілесних ушкоджень за обставин, встановлених органом досудового розслідування, ОСОБА_4 було спричинено черепно-мозкову травму, що потягло за собою необхідність відновлення стану здоров`я. Під час стаціонарного лікування нею було витрачено на придбання лікарських засобів 6 360,48 грн, що підтверджується випискою із історії хвороби та відповідними товарними чеками. Після виписки з травматологічного відділення лікування завершено не було і потерпіла ще витратила кошти на придбання медичних препаратів, вартість яких склала 683,85 грн. Позивачка відчувала сильний біль, у неї виникли великі труднощі із задоволенням своїх нагальних біологічних потреб: харчування, гігієна. Було порушено нормальний спосіб життя потерпілої, вона не могла виконувати свої обов`язки на роботі, приділяти увагу сім`ї, оскільки була змушена докладати додаткові зусилля для лікування у закладі охорони здоров`я та для захисту своїх прав. Свідком її безпідставного побиття та приниження її гідності як людини та жінки був постачальник товару. Завдану моральну шкоду ОСОБА_4 оцінює в 30 000 грн. Вважає, що саме така сума коштів їй необхідна для відновлення психологічного стану шляхом проходження психологічної реабілітації, санаторно-курортного лікування та відпочинку. Просила стягнути з ОСОБА_6 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 7 044,33 грн, моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Ст. 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Ст. 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, ОСОБА_4 надала суду копію виписки № 1197/292 із медичної карти стаціонарного хворого КНП «МЛІЛ» ММР, у відповідності з якою вона після отримання травми внаслідок неправомірних дій обвинуваченої перебувала на лікуванні в умовах стаціонару з 19 по 28 лютого 2025 року з діагнозом «ЗЧМТ, струс головного мозку, забій м`яких тканин голови», отримала лікування: маніт, новаксон, тіамекс, кетодекс, метоклопрамід. До позову додано копії товарних чеків на придбання ліків (т. 1 а.к.п. 29-47).

Суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої грошову суму у відшкодування витрат на лікування.

В той же час, суд зауважує, що надані позивачкою чеки свідчать про придбання нею в тому числі лікарських препаратів, які не були їй призначені лікарем і які за своїми фармакологічними властивостями не відповідають характеру травм потерпілої (левоміцетин, ентерол, біосон, мелоксикам, корвалтаб, цетрин, ко-амлесса, евказолін, симекон, аміцитрон, білобіл, візілотон, нітроксолін).

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 5 397,36 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, переживаннях, стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди.

Суд вважає, що неправомірними діями ОСОБА_6 потерпілій було завдано моральну школу, оскільки потерпіла була змушена відновлювати своє здоров`я, відчувала фізичний біль, була позбавлена можливості повноцінного спілкування з родиною, виконувати трудові обов`язки.

З урахуванням встановлених обставин кримінального провадження, характеру та обсягу моральних страждань позивачки, тривалості негативних наслідків, із застосуванням засад розумності та виваженості, суд прийшов до висновку, що належним та обґрунтованим розміром відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачці, є сума 7 000 грн.

Такий розмір моральної шкоди є достатнім для розумного задоволення потреб ОСОБА_4 .

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 70 (сімдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн.

Цивільний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 5 397 (п`ять тисяч триста дев`яносто сім) грн 36 коп., у відшкодування моральної шкоди 7 000 (сім тисяч) грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Речовий доказ – CD-R диск з аудіозаписом повідомлення на лінію «102» зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку після його проголошення вручити прокурору та обвинуваченій.

СуддяОСОБА_1