Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №541/4818/25 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600

Справа № 541/4818/25

Провадження № 2-а/541/7/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Городівського О.А.,

за участю секретаря судового засідання – Ніколаєнко М.В.,

представника позивача – адвоката Батієнка Я.І.,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

16 грудня 2025 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення. Позов мотивовано тим, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення серії АВ №00009182 від 01.12.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі. Згідно змісту даної постанови ОСОБА_1 , як відповідальну особу притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн за те, що він 19.11.2025 о 21 год 41 хв., на а/д М-03, км 81+100, Київська обл., допустив рух транспортного засобу марки MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 із перевищенням нормативних параметрів зазначених п. 22.5 Правил дорожнього руху України: загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Дана постанова винесена головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Павлюсюк М.В.

Позивач вказує, що у випадку, який зафіксований в автоматичному режимі, транспортний засіб марки MAN TGX 18.440 – державний номерний знак НОМЕР_1 , рухався із напівпричепом марки TRAILOR SYY 3CX, державний номер НОМЕР_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 являє собою спеціалізований напівпричіп н/пр – контейнеровоз з можливістю самоскидного розвантаження, обладнаний підйомним механізмом, гідравлічною системою і фітингами для перевезення контейнерів типу 1В.

Дана обставина підтверджується самим свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , товарно-транспортною накладною №55 від 19.11.2025 та фотозвітом із сервісу перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки на транспорті зафіксованих в автоматичному режимі за посиланням https://wim.dsbt.gov.ua/r/AB00009182/, копія якого додається до позовної заяви.

Крім цього позивачем додано детальні фотознімки напівпричіпу TRAILOR SYY 3CX, д.н.з. НОМЕР_2 , на яких видно наявність фітингів для кріплення змінного кузова. Наявність таких фітингів прямо зазначені і у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

Сам напівпричіп був переобладнаний у 2025 році у напівпричіп-контейнеровоз саме для вказаних цілей та зареєстрований у встановленому законодавством порядку, що підтверджується висновком науково-технічної експертизи №624497 від 26.09.2025, копію якого також долучено до матеріалів позову у якості доказу позиції позивача про відповідність вантажного перевезення, яке відбувалося 01.12.2025 габаритноваговим показникам.

Таким чином, на думку позивача, відповідачем під час винесення спірної постанови серії АВ №00009182 від 01.12.2025 не було враховано, що транспортний засіб разом із причепом за своєю категорією (технічною конструкцією) та у розумінні п. 22.5 ПДР України є двохвісним тягачем, який здійснює перевезення трьохвісного напівпричепу-контейнеровозу, який має гранично допустиме навантаження загальної маси 42 тони, а не 40 тон, як стверджує відповідач.

Окремо позивач зазначає про невідповідність винесеної постанови АВ №00009182 від 01.12.2025 вимогам ст. 283 КУпАП та Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі затвердженою постановою КМУ №1174 від 27.12.2019. У оскаржуваній постанові взагалі відсутні відомості про причеп та його технічні характеристики, у зв`язку із цим визначення типу транспортного засобу є неповним, що в даному випадку унеможливлює здійснити коректну калькуляцію щодо визначення гранично допустимого ступеню навантаження. Дані відомості (відомості про причеп та його технічну характеристику) є ключовими и повинні обов`язково відображуватися у спірній постанові, оскільки саме від модифікації причепу залежить градація навантаження у розумінні п. 22.5 ПДР України.

З зазначених підстав позивач вважає, що його неправомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, тому просить визнати протиправною та скасувати постанову серія АВ №00009182 від 01.12.2025 року.

Ухвалою суду від 24.12.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 24).

06.01.2026 року до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від представника відповідача – Державної служби України з безпеки на транспорті – надійшов відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Відзив мотивований тим, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, зокрема статей 279-5, 283 КУпАП та Порядку №1174, а факт вчинення адміністративного правопорушення підтверджується матеріалами автоматичного габаритно-вагового контролю.

Представник відповідача зазначає, що рух транспортного засобу ОСОБА_1 здійснювався з перевищенням нормативних вагових параметрів, визначених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме – допустимої фактичної маси транспортного засобу у 40 тонн. За даними автоматичного пункту габаритно-вагового контролю фактична маса транспортного засобу складала понад 47 тонн, що свідчить про істотне перевищення встановлених норм та утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

У відзиві окремо наголошено, що підвищені граничні вагові параметри (42 тонни) застосовуються виключно до двовісних тягачів з трьохвісними напівпричепами-контейнеровозами за умови фактичного перевезення контейнерів або змінних кузовів, що відповідають міжнародним стандартам. Натомість належний позивачу напівпричіп хоча й зареєстрований як контейнеровоз, фактично використовувався для перевезення сипучого вантажу в переобладнаному кузові без маркування, без фітингів та без ознак контейнера або змінного кузова у розумінні норм Митного кодексу України, міжнародних стандартів ISO та Правил №363.

Представник відповідача також зазначає, що наявність у напівпричепа гідравлічної системи для самоскидного розвантаження свідчить про зміну його функціонального призначення та виключає можливість кваліфікації такого перевезення як контейнерного. Зміна функціонального використання контейнеровоза не надає перевізнику права застосовувати підвищені вагові нормативи, передбачені для спеціалізованих контейнерних перевезень.

Крім того, у відзиві вказано, що відсутність у постанові відомостей про марку та модель напівпричепа не є істотним порушенням, оскільки такі реквізити не належать до обов`язкових відповідно до статті 283 КУпАП, що неодноразово підтверджувалося правовими позиціями апеляційних судів.

З урахуванням наведеного, представник ДСУ з безпеки на транспорті дійшов висновку, що транспортний засіб Савіська В.І. здійснював рух з перевищенням допустимої фактичної маси, без відповідного дозволу, а тому оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою. У зв`язку з цим Державна служба України з безпеки на транспорті просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 27-45).

19.01.2026 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача Батієнка Я.І., у яких підтримано позовні вимоги та надано заперечення на відзив відповідача. У поясненнях зазначено, що посилання відповідача на практику апеляційних судів не є обов`язковими для суду першої інстанції, а судова практика у справах цієї категорії не є сталою. Представник позивача навів приклади рішень апеляційного суду, якими підтверджено необхідність визначення нормативної маси транспортного засобу як для контейнеровоза. Також наголошено на недопустимості фотознімків як єдиного доказу та на застосуванні принципу презумпції невинуватості у справах про адміністративні правопорушення. Додатково зазначено, що спірний напівпричіп є спеціалізованим контейнеровозом, що підтверджується реєстраційними документами та сертифікатом відповідності, доданим до матеріалів справи (а.с. 80-81).

Того ж дня, 19.01.2026 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, у яких останній заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні. У поясненнях представник Державної служби України з безпеки на транспорті зазначив, що висновки апеляційних адміністративних судів у справах цієї категорії можуть враховуватися судами, оскільки касаційне оскарження таких справ не передбачене. Вказано, що застосування підвищених вагових норм для контейнеровозів можливе лише за наявності сукупності умов, зокрема фактичного перевезення контейнера, чого, на думку відповідача, у даному випадку не було доведено. Також представник відповідача наголосив, що сертифікат відповідності напівпричепа підтверджує лише можливість перевезення контейнерів, але не факт такого перевезення на момент автоматичної фіксації правопорушення, а надані матеріали фотофіксації свідчать про відсутність ознак контейнерного перевезення. У зв`язку з цим представник відповідача вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою (а.с. 85-91).

Представник позивача адвокат Батієнко Я.І. з`явився в судове засідання, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 26).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали та надані докази, суд приходить до наступних висновків.

01.12.2025 року головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Павлюсюк М.В. винесено постанову серії АВ №00009182 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, згідно з якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн (а.с. 9).

Зі змісту постанови вбачається, що розглянувши відомості з матеріалів інформаційного файлу, створених системою за допомогою технічних засобів WIM 3,3, головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті, Павлюсюк Марією Володимирівною, встановлено, що 19.11.2025 о 21 год 41 хв., на а/д М-30, км 81+100, Київська обл., автоматичним пунктом фіксації адміністративних порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 132-1 КУпАП.

Як убачається з копії свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу MAN TGS 18.440, тип спеціалізований вантажний сідловий тягач, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 – позивач по справі (а.с. 12).

15.10.2025 року було зареєстровано транспортний засіб, зокрема спеціалізований напівпричіп н/пр-контейнеровоз з можливістю самоскидного розвантаження TRAILOR SYY 3CX, д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого також є ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

Згідно з висновком науково-технічної експертизи №624497, затвердженим 26.09.2025 року, погоджено можливість переобладнання напівпричепа TRAILOR SYY 3CX, д.н.з. НОМЕР_2 , шасі № НОМЕР_5 , рік виготовлення 1996, що належить ОСОБА_1 . Переобладнання полягає в обладнанні напівпричепа підйомним механізмом, гідравлічною системою та фітингами для перевезення контейнера типу 1В, а також у забезпеченні можливості його самоскидного розвантаження (а.с. 15).

Згідно з товарно-транспортною накладною №55 від 19.11.2025 року вона видана на перевезення вантажу, зокрема кукурудзи 3 класу врожаю 2025 року, автомобілем MAN TGS 18.440, спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е, д.н.з. НОМЕР_1 , з напівпричіпом TRAILOR SYY 3CX, спеціалізований н/пр самоскид-Е, д.н.з. НОМЕР_2 , загальною масою вантажу 41 920 кг (а.с. 13).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», до великовагових та великогабаритних транспортних засобів відносяться транспортні засоби вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР.

Положеннями п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують 40 тонн на автомобільних дорогах державного значення для двовісного автомобілю (тягача) з трьохвісним напівпричепом та трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом, а також 44 тонн на автомобільних дорогах державного значення для трьохвісного автомобіля (тягача) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами».

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами «б» та «в» цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Диспозиція п. 22.5 ПДР України передбачає різні нормативи допустимої фактичної маси транспортних засобів для тягачів з напівпричепом та тягачів з напівпричепом (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра. Також зазначені параметри є відмінними в залежності від кількості осей тягача та контейнеровоза.

Отже, визначальними ознаками комбінованого транспортного засобу для цілей визначення параметрів максимальної фактичної маси є: кількість вісей у тягача та напівпричепа, наявність у напівпричепа ознак контейнеровозу, перевезення одного чи більше контейнера або ж змінного кузова при дозволеній максимальній довжині 13,716 метра.

Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, за змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з`ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.

Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.

Так, на підтвердження порушення ОСОБА_1 пункту 22.5 ПДР відповідачем надано копію постанови серія АВ №00009182 від 01.12.2025, копії фотознімків з АРМ аудиту, на яких відображений у різних ракурсах транспортний засіб MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , копії сертифікатів перевірки приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та копії свідоцтв про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, додатки до цих свідоцтв, копії сертифікатів калібрування тощо (а.с. 53-77).

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою КМУ від 29.12.2019 №1174.

Згідно з п.п. 2, 16 Порядку №1174, посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.

Згідно з п. 2 Порядку №1174, система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі – взаємопов`язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.

Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку №1174).

Судом установлено, що фіксація адміністративного правопорушення здійснена відповідачем вимірювальним обладнанням автоматичного пункту комплексного технічного засобу марки WIM 3.3 сертифікат №UA.TR.001 до 16.06.2030 (а.с. 58-62).

Даний вимірювальний прилад відповідає вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою КМУ від 13.01.2016 №94, що підтверджено сертифікатом відповідності, сертифікатом перевірки типу.

Згідно з пунктами 12-15 Порядку №1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані повинні містити дані про:

- засоби вимірювальної техніки – назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 «Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку», повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);

- фотографії транспортного засобу – фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;

- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Також, з аналізу положень Порядку №1174 вбачається, що система забезпечує автоматизоване формування проекту постанови про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі за допомогою автоматичних пунктів, відповідно до законодавства.

З викладеного вбачається, що процес системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті здійснюється в автоматичному режимі, що включає формування структурованих даних, інформаційних файлів тощо, та має як наслідок – автоматизоване формування системою проекту постанови про адміністративні правопорушення, а, відтак, і габаритно-вагові розрахунки щодо транспортного засобу здійснюються в автоматичному режимі та в подальшому застосовуються відповідною посадовою особою при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Так, у спірній постанові зазначено, що відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідач зазначав, що вантаж, який перевозився автомобілем з напівпричепом-контейнеровозом, знаходився не у контейнері, отже, загальна маса транспортного засобу не повинна була перевищувати 40 тон.

Натомість, позивач ОСОБА_1 вказував, що перевезення вантажу здійснювалося за допомогою спеціалізованого напівпричепа-контейнеровоза марки TRAILOR SYY 3CX, державний номерний знак НОМЕР_2 , що свідчить про поширення на його ТЗ інших габаритно-вагових норм, передбачених п. 22.5 ПДР України.

З цього приводу суд зазначає, що виокремлення в п. 22.5 Правил дорожнього руху законодавцем такого виду перевезень, як перевезення контейнеровозом, та встановлення іншого (вищого) вагового обмеження може бути застосовано до спірних правовідносин та аналогічних ним лише у випадку здійснення перевезення вантажу контейнеровозом з використанням, зокрема, одного або декількох контейнерів та дотриманням допустимо-встановленої максимальної довжини транспортного засобу – 13,716 метра.

Так, у Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.01.1997 року за №363, дані визначення:

- н/причеп-контейнеровоз – транспортний засіб спеціалізованого призначення, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів певних категорій-контейнерів;

- вантажний контейнер – одиниця транспортного обладнання багаторазового використання, призначена для перевезення та короткочасного зберігання вантажів без проміжних перевантажень, зручна для механізованого навантаження та розвантаження, завантаження та вивантаження (внутрішній об`єм дорівнює 1 куб.м і більше).

Розрізняють контейнери універсальні, спеціалізовані і контейнери-платформи.

Відповідно до п.п. 17.1-17.5 Правил №363, універсальні автомобільні контейнери призначені для перевезення дрібних партій вантажів без тари, у первинній або у полегшеній тарі. В цих контейнерах перевозяться продовольчі і промислові товари широкого споживання, продукція виробничо-технічного призначення, сільськогосподарські продукти і домашні речі громадян.

Забороняється перевозити в універсальних контейнерах вантажі, які швидко псуються, сипучі вантажі без тари, вибухові, займисті, їдкі та отруйні речовини, смердючі вантажі та ті, які забруднюють стіни і підлогу контейнера, а також вантажі, які не можуть бути завантажені в контейнер або вивантажені з нього без застосування вантажно-розвантажувальних механізмів.

Окремі вантажні місця, які подаються для перевезення в контейнері, мають бути масою не більше 80 кг.

Спеціальні контейнери належать вантажовідправникам і вантажоодержувачам та призначаються для перевезення автомобільним транспортом певних видів вантажів, які потребують додержання особливих умов під час транспортування.

Універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера.

Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера.

Універсальні автомобільні та спеціальні контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, яке запроваджене власником майна. При цьому обов`язково наноситься вантажність і маса тари контейнера, а також внутрішній об`єм контейнера (куб.м).

Крім цього, відповідно до вимог п. 17.15 Правил №363, після завантаження вантажу вантажовідправник повинен зачинити контейнер, закріпити ручку замка контейнера дротом діаметром не менше 2 мм, опломбувати контейнер у порядку, передбаченому розділом 9 цих Правил навісити бірку довжиною 120-150 мм і шириною 80-100 мм, на якій зазначаються пункти відправлення та призначення вантажу і найменування вантажоодержувача.

Відповідно до вимог законодавства забороняється перевезення вантажів у контейнерах, які завантажені з порушенням Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів.

Разом з тим, з наявних в матеріалах справи фотознімків не вбачається, що сідловий тягач з напівпричепом - контейнеровоз перевозив контейнер.

Доказів того, що зазначений напівпричіп перевозив контейнер позивачем в ході розгляду справи не надано, з огляду на що ОСОБА_1 не доведено наявності підстав для застосування у даному випадку для даного транспортного засобу збільшених вагових параметрів загальної маси, а тому застосуванню підлягають нормативні вагові параметри для трьохвісного автомобіля (тягача) з трьохвісним напівпричепом – максимальна фактична маса 40 т.

Отже, максимально допустиме навантаження для вказаного транспортного засобу відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху є 40 т. З огляду на зазначене, позивачем фактично визнано факт перевищення вагових параметрів.

Посилання позивача на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки TRAILOR SYY 3CX, державний номерний знак НОМЕР_2 , як доказ перевезення контейнеровозом контейнеру, суд вважає безпідставними, оскільки матеріали справи не містять доказів перевезення контейнеровозом саме контейнеру.

При цьому, суд зауважує, що вагові параметри до контейнеровозів можуть бути застосовані лише за наявності двох умов, а саме максимальної довжини транспортного засобу та перевезення контейнеру.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вищевказане перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати, як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою до 44 т.

Натомість, факт порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України підтверджується інформаційною карткою габаритно-вагового контролю, згідно з якою показник зважування «weight-full» (фактична маса) складає 47 300 кг (47,3 тон), що свідчить про недотримання позивачем вимог, встановлених п. 22.5 ПДР, зокрема щодо допустимої фактичної ваги – 40 тон (а.с. 54).

Таким чином, надані відповідачем докази доводять встановлене правопорушення та підтверджують, що останнє зафіксовано щодо транспортного засобу MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 .

При цьому, формула розрахунку % перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами закріплена в Додатку 1 до Інструкції №512, відповідно до якої: % перевищення = ((Х факт - Х норм - похибка пристрою) / Х норм) х 100 % Х факт - фактично зафіксований параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр); Х норм - нормативно дозволений параметр габариту або ваги відповідно в натуральних одиницях (тонна або міліметр), зазначений відповідно до пункту 22.5 ПДР. Похибка пристрою - регламентовано допустима похибка вимірювального пристрою параметрів габариту або ваги у відсотках відповідно до ДСТУ OIML R 134-1:2010, помножена на Х факт (під час розрахунку використовується у натуральних одиницях (тонна або міліметр).

Постановою серії АВ №00009182 від 01.12.2025 зафіксовано фактичні параметри транспортного засобу: кількість вісей – 5 шт.; спарені колеса – 2 вісь; відстань між вісями 1-2: 3600 мм, 2-3: 6480 мм, 3-4: 1330 мм, 4-5: 1310 мм, навантаження на вісь 1 – 6800 кг, 2 – 11450 кг, 3 – 10300 кг, 4 – 9550 кг, 5 – 9200 кг, загальна маса – 47300 кг.

Згідно інформаційної карти габаритно-вагового контролю за постановою серії АВ №00009182 від 01.12.2025 перевищення загальної маси транспортного засобу на 6,425% (2,57 тон), при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тон.

Розрахунок відсоткового перевищення загальної маси виглядає так: (47300 - 40000 - 10% х 47300)/ 40000) х 100 = 6,425%.

Зазначені показники зроблені з урахуванням похибки пристрою та відповідають тим, що містить оскаржувана постанова.

Отже, подія та склад адміністративного правопорушення, які є обов`язковими умовами для притягнення особи до адміністративної відповідальності, належним чином встановлені та відображені у спірній постанові.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, суд дійшов висновку, що спірна постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.

Окрім цього, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 по справі №541/4066/24 вже розглядалася справа за аналогічними позовними вимогами ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті та з тих же підстав про скасування іншої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності. Даною постановою було відмовлено в задоволенні позовних вимог позивача. Колегія суддів прийшла до висновку, що перевезення в контексті спірних правовідносин не можна кваліфікувати, як контейнерне перевезення, що у свою чергу виключає можливість перевезення вантажу вагою до 42 т.

Натомість, факт порушення позивачем вимог п. 22.5 ПДР України було підтверджено інформаційною карткою габаритно-вагового контролю згідно з якою показник зважування «weight-full» (фактична маса) складає 46750 тон, що свідчить про недотримання позивачем вимог, встановлених п. 22.5 ПДР, зокрема щодо допустимої фактичної ваги – 40 тон. Окрім того, колегією суддів встановлено, що оскаржувана постанова містила усі відомості, які передбачені статтею 283 КУпАП та Порядку №1174. Водночас, зазначення у постанові відомостей щодо марки та моделі напівпричепу за вказаними нормами не є обов`язковим, що спростовує доводи позивача у вказаній частині.

Зважаючи на вищевикладені обставини, на підставі поданих суду доказів, встановлено перевищення навантаження, а саме що фактична маса належного ОСОБА_1 автомобіля MAN TGS 18.440, д.н.з. НОМЕР_1 , із контейнеровозом (напівпричіпом) TRAILOR SYY 3CX, д.н.з. НОМЕР_2 , склала 47 300 кг, що перевищує 40 т дозволеної маси та 2% похибки, тобто наявне перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, у зв`язку з чим оскаржувана постанова серія АВ №00009182 від 01.12.2025 року винесена правомірно.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що спірна постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КАС України, а тому підстави для її скасування відсутні, а тому позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 139 КАС України зазначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи, що за результатом судового розгляду суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, при цьому позивач, на користь якого ухвалено рішення звільнений від сплати судового збору, а тому судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 20, 72, 77, 90, 132-134, 242, 244-246, 257-263, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті, ЄДРПОУ 39816845, адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51.

Суддя О. А. Городівський