Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №538/54/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Єдиний унікальний номер №538/54/26

Провадження №1-кп/538/79/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м.Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

потерпілої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця Полтавської області кримінальне провадження, внесененому до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026175600000009 від 10 січня 2026 року, про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гиряві Ісківці, Лохвицького району Полтавської області, із середньою-спеціальною освітою, працюючого слюсарем Слобожанського ЛВУМГ, одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх осіб, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення ( проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162КК України,

в с т а н о в и в:

07 грудня 2025 року близько 14 години 15 хвилин, ОСОБА_4 , перебуваючи вдома за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , упевнившись, що у сусідньому господарстві за номером 47 власник вдома відсутній, маючи прямий умисел направлений на порушення конституційного права на недоторканість житла особи, передбаченого ст. 30 Конституції України, яка гарантує кожному право на недоторканість житла та недопущення проникнення до житла чи іншого володіння особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, достеменно знаючи, що вказане господарство по АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_5 , через відсутній паркан між вказаними господарствами, не маючи добровільної згоди від власника ОСОБА_5 , увійшов на територію домоволодіння останньої. Після чого, ОСОБА_4 переслідуючи кримінально-протиправний умисел, спрямований на незаконне проникнення до іншого володіння особи- господарського приміщення (сараю), без дозволу власника вказаного володіння ОСОБА_5 , відкрито, шляхом відкриття вхідних дверей, які на той час не були замкнені на замок, незаконно проник до вказаної будівлі - сараю, чим порушив право потерпілої на недоторканість свого володіння.

Таким чином, своїми протиправними діями, які виразилися у незаконному проникненні до іншого володіння особи, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 162 КК України.

Під час досудового розслідування 13 січня 2026 року між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 укладена угода про примирення, яка містить повне формулювання обвинувачення, його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 162 КК України, в якій вказано, що вона укладена за ініціативою потерпілої, добровільно, без примусу, погроз та наслідком обіцянок, обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення, з потерпілою примирився, претензії з її боку відсутні. У цій угоді про примирення також вказано узгоджене потерпілою та підозрюваним покарання за вчинення кримінального правопорушення (проступку) за ч. 1 ст. 162 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, а також згода сторін на його призначення та наслідки укладення і затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив затвердити угоду між ним та потерпілою, вказавши, що наслідки укладення угоди, затвердження та невиконання угоди йому зрозумілі.

Потерпіла ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просила затвердити угоду про примирення, вказала, що претензій матеріального характеру не має, наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди їй зрозумілі.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні не заперечував проти затвердження угоди про примирення, зазначив, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК та КК України, узгоджена між сторонами міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Підстави для відмови у затвердження даної угоди відсутні.

Заслухавши сторони угоди, думку прокурора, перевіривши угоду на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства та роз`яснивши сторонам угоди про примирення наслідки її затвердження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.

За правилами ст.ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим. Угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і підозрюваним чи обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді).

Угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до іншого володіння особи, і вказане кримінальне правопорушення відповідно до ст. 12 КК України є проступком.

У підготовчому судовому засіданні перед ухваленням рішення про затвердження угоди про примирення судом у обвинуваченого з`ясовано питання, передбачені ч. 5 ст. 474 КПК України, та обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав себе винним, зазначивши, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Крім того, перед прийняттям рішення про затвердження угоди про примирення, суд під час підготовчого судового засідання з`ясував у потерпілої ОСОБА_5 , чи цілком вона розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України.

Суд, шляхом опитування обвинуваченого, потерпілої у підготовчому судовому засіданні, відповідно до вимог ч. 6 ст. 474 КПК України, переконався, що укладення сторонами угоди про примирення є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Отже, угода про примирення, яка укладена 13 січня 2026 року між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 відповідає вимогам КПК України та КК України та є всі підстави для її затвердження та винесення вироку, так як підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом під час підготовчого судового засідання не встановлено.

За змістом ч. 2 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди повинен відповідати загальним вимогам до обвинувальних вироків з урахуванням особливостей, передбачених частиною третьою цієї статті.

Частиною 5 ст. 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди. Аналогічне положення міститься у ч. 1 ст. 475 КПК України.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, по місцю проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, свою вину у скоєному визнав повністю, матеріальні збитки потерпілій не завдані. Обставини, що пом`якшують покарання, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відсутні.

За встановлених у підготовчому судовому засіданні обставин суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст.162 КК України, повністю доведена, суд вважає, що узгоджена сторонами угоди міра покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 374, 376, 394, 468-476, 615 КПК України, суд

у х в а л и в:

Затвердити угоду про примирення від 13 січня 2026 року між потерпілою ОСОБА_5 та підозрюваним ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026175600000009 від 10 січня 2026 року, за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1ст.162 КК України.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, та призначити йому узгоджене в угоді покарання за ч. 1 ст. 162 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лохвицький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених частиною третьою статті 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілій та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_6