Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №533/1118/25 — Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа № 533/1118/25

Провадження № 2/533/102/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

18 грудня 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через підсистему «Електронний суд» звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості у розмірі 21050,00 гривень, яка складається зі: заборгованості за основним боргом - 2000,00 грн; суми процентів за користування кредитом - 12050,00 грн, процентів за користування кредитом, нарахованих позивачем за 120 календарних днів, - 6000,00 грн та штрафних санкцій - 1000,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень. Розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про витребування доказів, у якому позивач просив витребувати від Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 25 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, призначено судовий розгляд справи на 25 лютого 2026 року (а.с. 112-113).

Цією ж ухвалою суду клопотання позивача задоволено, витребувано від АТ «Універсал Банк» інформацію.

02 січня 2026 року від АТ «Універсал Банк» надійшла витребувана ухвалою суду інформація (а.с. 120-124).

Відповідачка ОСОБА_1 належним чином повідомлена про дату та місце судового розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 126), заяв, клопотань та відзив на позовну заяву до суду не подавала.

У зв`язку з ненаданням відзиву відповідачкою суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України.

Аргументи сторін

Позиція позивача (а.с. 3-15)

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.02.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було укладено електронний договір № 4427218 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Сторони погодили умови договору, відповідно до яких: сума кредиту 2000,00 грн; строк кредиту - 360 днів з 28.02.2024 по 22.02.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язання перед відповідачкою виконало та надало їй кредит у сумі 2000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» належні права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» прийняло належні первісному кредитору права вимоги до боржників.

Позивач зазначав, що до нього відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 4427218 від 28.02.2024 на суму 15050 грн, з якої заборгованість за тілом кредиту - 2000,00 грн, заборгованості за процентами - 12050,00 грн, штрафні санкції - 1000,00 грн.

Відповідно до умов договору строк кредиту 360 днів: з 28.02.2024 по 22.02.2025.

Станом на дату укладання договору факторингу від 25.10.2024 строк дії договору № 4427218 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 по 22.02.2025 (120 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою на суму 6000,00 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилався на статті 90, 203, 205, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 612, 625, 628, 631, 639, 1046, 1048-1059, 1054, 1055, 1077-1078, 1080, 1082 ЦК України, статті 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтю 9 Закону України «Про споживче кредитування», статтю 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит) затверджене постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113, правові висновки Верховного Суду України у справах № 524/5556/19 (постанова від 12 січня 2021 року), № 127/33824/19 (постанова від 07 жовтня 2010 року), № 206/4841/24 (постанова від 22 травня 2024 року), № 278/1679/13-ц (постанова від 06 лютого 2018 року), № 361/2105/16-ц (постанова від 06 лютого 2019 року).

Позиція відповідача

Відповідачка ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на надання відзиву на позовну заяву, будь-яких заперечень на позов суду не надала, власну позицію щодо предмета спору не висловила.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

28.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (за договором - товариство) та відповідачкою ОСОБА_1 (за договором - клієнт) було укладено договір № 4427218 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - кредитний договір або договір кредиту), який було підписано електронним підписом позичальника (відповідачки), відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», про що свідчить п. 1.1, 9.3, 9.7.1 кредитного договору (а.с. 19-29).

Кредитний договір містить такі терміни та визначення, що використовуються у договорі:

- Інформаційно-комунікаційна система товариства (ІКС товариства) - програмний комплекс, який включає вебсайт, облікову та реєструючу систему товариства та використовується товариством, в тому числі, але не виключно, для укладення договорів про надання кредитів фізичним особам (клієнту), доступ до якої забезпечується через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7».

- Особистий кабінет - захищена частина вебсайту, яка доступна клієнту для входу через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7»; після його ідентифікації в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та/або за допомогою паролю до особистого кабінету, в якій клієнт має можливість надати товариству свої ідентифікаційні/персональні дані/доступ до ідентифікаційних/персональних даних, укладати з товариством кредитні правочини, отримувати інформацію та документи, пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту (в т.ч. суму заборгованості за кредитом, строки погашення, інше), здійснювати дії щодо ініціювання продовження строку кредиту, укладання правочинів про продовження строки кредиту.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства.

Згідно з п. 1.2 кредитного договору на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2000,00 гривень.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів….

Згідно з п. 1.4 кредитного договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору (п. 1.4.1).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 кредитного договору).

Згідно з п. 2.1 кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 28.02.2024 або 29.02.2024…

У відповідності до п. 3.1 кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

У п. 5.1 кредитного договору зазначено, що товариство має право: вимагати від клієнта повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором (п. 5.1.1); укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 закону про кредитування, що забезпечить доведення до відома споживача такого факту (п. 5.1.3).

Клієнт зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 5.4.1 кредитного договору).

Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно з чинним законодавством України та цим договором (п. 6.1 кредитного договору).

Відповідно до п. 6.4 кредитного договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф: у розмірі 25 % від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов`язання на кожен 7-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором (графіком платежів/новим графіком платежів)…

У п. 6.5 кредитного договору зазначено, що штрафні санкції за договором нараховуються в момент сплати. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон/обмежень) на нарахування штрафних санкцій - штраф протягом періоду дії такого мораторія (заборони) не нараховується та клієнтом не сплачується…

Згідно з п. 9.3 кредитного договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 365 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, у разі наявності штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.

У п. 9.7.1 кредитного договору зазначено, що цей договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому договорі.

Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього договору створює підпис клієнта на договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього договору. На підписаний сторонами договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

У р. 10 кредитного договору зазначені такі відомості щодо клієнта (відповідачки): ОСОБА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; відомості про паспортні дані; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; додаткові дані клієнта: дані Особистий кабінет, номери моб. телефонів: НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ; email: svetlanabutenko141@gmail.com та електронний підпис одноразовим ідентифікатором 42423.

У паспорті споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), який було підписано електронним підписом споживача (відповідачки), відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора 84550, зазначено основні умови кредитування, які є аналогічними тим, що викладені у кредитному договорі. Дата надання інформації - 28.02.2024, інформація зберігає чинність та є актуальною до 29.02.2024 (а.с. 31-33).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4427218 від 28.02.2024, передбачено та зазначено такі умови: дата платежу, сума платежу за розрахунковий період (гривня), в тому числі погашення основної суми кредиту, проценти за користування кредитом (а.с. 29 (на звороті).

Суд не бере до уваги Правила надання коштів та банківських металів у кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», затверджені наказом директора ТОВ «Лінеура Україна» від 21.11.2023 № 101-ОД (а.с. 51-58), які долучені до матеріалів справи, оскільки позивачем не доведено, що вони є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання відповідачкою кредитного договору, і відповідачка розуміла, що саме ці Правила вона мала на увазі, підписуючи кредитний договір.

З листа ТОВ «Пейтек» до ТОВ «Лінеура Україна» (а.с. 34) вбачається, що відповідно до договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 03.01.2024 № 03012024-1 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.02.2024 10:50:13 на суму 2000,00 грн, призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Згідно з довідками АТ «Універсал Банк», наданих на виконання ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , емітовано платіжну карту № НОМЕР_7 (а.с. 120, 128).

З руху коштів по картці, наданої АТ «Універсал Банк», вбачається, що на картку № НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_1 , 28.02.2024 відбулося зарахування переказу у сумі 2000,00 грн (а.с. 123).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 442718 від 28.02.2024 (а.с. 41-50), виконаним первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна», сума заборгованості відповідачки станом на 25.10.2024 становила 15050,00 гривень, у тому числі: заборгованість по основному боргу - 2000,00 гривень; заборгованість за процентами - 12050,00 грн та заборгованість по штрафним санкціям - 1000,00 гривень.

Заборгованість нарахована за період - 241 день, з розрахунку 2,50 %.

24.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу № 24/10/2024 (далі -договір факторингу) (а.с. 64-68).

Відповідно до п. 1.1 договору факторингу за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Згідно з п. 1.2 договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2 та надходження ціни продажу у повному обсязі відповідно до п. 3.3 цього договору на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціна продажу, що надійшла на рахунок клієнта, - підтверджують факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості ….

Ціна продажу за договором становить 2857292,90 грн (п. 3.3 договору факторингу).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024 року (а.с. 73) ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» прийняло реєстр боржників кількістю 6091 шт., після виконання фактором пункту вимог 1.2 договору факторингу від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників, і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей.

З копії платіжної інструкції від 01.11.2024 № 3475 (а.с.74) вбачається, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» грошові кошти у загальній сумі 2857292,90 грн, відповідно до договору факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024.

Відповідно до реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 25/10/2024 від 25 жовтня 2024, ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором № 4427218 у загальній сумі 15050,00 грн, з яких: сума заборгованості за основною сумою боргу - 2000,00 гривень; сума заборгованості за процентами - 12050,00 гривень; сума заборгованості за пенею, штрафом - 1000,00 гривень (а.с. 75-76).

З копії листа ТОВ «Лінеура України» вбачається, що ТОВ «Лінеура України» направило відповідачці лист повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (а.с. 77).

Відповідно до розрахунку заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за договором № 4427218 про надання споживчого кредиту від 28.02.2024 за 120 календарних днів (26.10.2024-22.02.2025) ОСОБА_1 донараховано проценти за користування грошовими коштами у сумі 6000,00 грн. Заборгованість нарахована за період з 26.10.2024 по 22.02.2025 з розрахунку 2,50 % у день користування.

Відповідно до рішення № 251124/1 єдиного учасника товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року вирішено змінити найменування товариства на «Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»)(а.с. 96).

Застосовані судом норми права

Відповідно до ст. 205 ЦК України (ЦКУ) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має гуртуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

У статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦКУ).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦКУ боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (тут та надалі - у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору) передбачає, що Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

-електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

-аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За ч. 6 ст. 11 цього ж закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

-надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

-вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст. 1054 ЦКУ за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦКУ).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ч. 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачкою ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» 28.02.2024 було укладено в електронній формі договір № 4427218 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідачка отримала кредит у сумі 2000,00 грн.

Згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками такий договір прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

Факт укладення кредитного договору та факт видачі кредиту належним чином підтверджено доказами, що містяться у матеріалах справи.

Відповідно до умов кредитного договору його сторонами врегульовано основні істотні умови кредитування, у тому числі: загальну суму кредиту; строк, на який надається кредит; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів, проценти за користування кредитом тощо).

Згідно з умовами кредитного договору відповідачка зобов`язувалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договором.

З розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що відповідачка у повному обсязі кредит не повернула.

Доказів проведення повного розрахунку за отриманим кредитом з позивачем чи з первісним кредитором матеріали справи не містять.

Отже, відповідачка умови кредитного договору порушила та у строк, встановлений умовами кредитного договору, кредитні кошти та проценти за користування кредитом у не повернула.

ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідачки на підставі договору факторингу, який відповідачкою не оспорювався.

Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» станом на дату розгляду справи в суді є кредитором по відношенню до відповідачки має законне право вимоги до відповідачки, що ґрунтується на договорі.

Суд, здійснивши перевірку розрахунків заборгованостей за кредитом, арифметичних чи логічних помилок та неузгодженостей не виявив. Заборгованість за процентами нарахована правильно, виходячи з процентної ставки, що була узгоджена сторонами у п. 1.4.1 договору (2,50 % в день). Такі проценти нараховані у межах строку кредитування, встановленого договором (п. 1.3), тобто за правомірне користування кредитом.

Відповідачка наведене у позовній заяві не спростувала, своїм правом на подання до суду контррозрахунку заборгованості не скористалася, доказів сплати заборгованості за кредитним договором позивачеві або первісному кредитору, або належних доказів на спростування отримання кредиту - до суду не надала.

Тому суд позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту (основну заборгованість) та за процентами, нарахованими за правомірне користування кредитом у межах строку дії договору, задовольняє, оскільки уважає їх обґрунтованими, підставними та доведеними доказами, що містяться у матеріалах справи.

Щодо нарахування штрафу суд зазначає таке.

Верховний Суд у справі № 183/7850/22 (постанова від 31.01.2024) зробив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких:

«Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що:

- на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року в справі № 910/8349/22);

- на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).»

Суд уважає, що розрахунок заборгованості не у повній мірі відповідає вимогам закону та уважає, що положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цілком застосовні й до даного спору.

У період нарахування позивачем штрафу за несвоєчасне виконання відповідачкою зобов`язань за кредитним договором введено військовий стан на території України.

Отже, суд зазначає, що відповідачка на підставі пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України звільняється від відповідальності перед позивачем, за прострочення виконання зобов`язань за договором кредиту, звільняється від обов`язків сплачувати кредитору інші платежі (штрафи), сплата яких передбачена кредитним договором за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) відповідачкою зобов`язань за таким договором. Про таку заборону свідчать й умови кредитного договору (п. 6.5).

Підсумовуючи все викладене вище суд уважає такими, що є доведеними, обґрунтованими та підставними позовні вимоги у частині стягнення позивачем з відповідачки заборгованості за кредитним договором від 28.02.2024 № 4427218 у сумі 20050,00 грн, у тому числі: сума заборгованості за основною сумою боргу (сума кредиту) - 2000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 18050,00 грн (нараховані первісним кредитором - 12050,00 грн, нараховані позивачем за 120 календарних днів - 6000,00 грн).

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за неустойкою (штрафом) у сумі 1000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

Розподіл судових витрат

Згідно зі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору у сумі 2422,40 грн (а.с. 1, 2).

З урахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково (95,24 % від ціни позову), суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме - 2307,09 грн (2422,40 х 95,24 % = 2307,09).

Крім того позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн, на підтвердження яких надав відповідні докази.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

У відповідності до ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):

1) договір про надання правової допомоги від 10 грудня 2024 року № 10/12-2024, укладений між адвокатом Столітнім Михайлом Миколайовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с. 81-82), в рамках якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1); клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно з узгодженим та підписаним актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили (п. 4.8);

2) заявку від 05.11.2025 № 13211 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокат зобов`язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства у суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 442718, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а.с. 83-84). У заявці визначено вид робіт та їх вартість, а саме:

- зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства - 0,5 години - 440,00 грн;

- дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1 година - 840,00 грн;

- аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства - 0,5 години - 440,00 грн;

- підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту прав та інтересів клієнта, узгодження обраної позиції з клієнтом - 1 година - 840,00 грн;

- письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної клієнтом позиції захисту прав та інтересів - 1 година - 840,00 грн;

- проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають юридичне значення для правильного вирішення спору, складення та оформлення адвокатських запитів - 1 година - 840 грн;

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4427218 від 28.02.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 до Козельщинського районного суду Полтавської області - 2 години - 1640,00 грн;

- складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) - 1 година - 840,00 грн;

- складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів тощо - 2 години - 1640,00 грн;

- представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4427218 від 28.02.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 , у тому числі участь у судових засіданнях - 2 години - 1640,00 грн.

3) акт № 13211 прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 19.11.2025 згідно з договором № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства у суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4427218 від 28.02.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура України» та ОСОБА_1 (а.с. 85). В акті зазначено вид виконаних робіт та їх вартість, аналогічні тим, що зазначені у заявці;

4) рахунок на оплату послуг адвоката на суму 10000,00 грн (а.с. 86).

Оплата за договором позивачем на користь адвоката станом на дату ухвалення рішення не проведена.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 дійшов такого висновку: «Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Позивачем надано усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, у строки, що передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у тому числі: детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом; договір про надання правничої допомоги; акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги тощо. Такі докази завчасно були направлені відповідачці.

Відповідачка клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги не заявляла.

Оцінюючи заявлений відповідачем до відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката на відповідність критерія, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України, суд виснує таке.

Оскільки позовна заява позивача підлягає задоволенню частково, то на підставі ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України суд мав би покласти витрати позивача на правничу допомогу на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Разом з тим, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Така правова позиція зроблена Верховним Судом у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18.

Схожа правова позиція також висловлена Верховним Судом у справі № 340/4492/22 від 25 липня 2023 року.

Також у справі № 922/445/19 Об`єднана палата Верховного Суду зробила такий висновок:

«Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення».

Також Верховний Суд у справі № 420/1109/20 (постанова від 21.11.2021, п. 124 - 127) зробив такий висновок: «вивчення матеріалів справи, правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовка позовної заяви до суду це є фактично однією послугою адвоката, яка включає в себе правовий аналіз первинних документів, узгодження правової позиції, обрання належного способу захисту прав та підготовку позовної заяви до суду».

Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що справа розглядалася без участі сторін; така категорія справ є розповсюдженою, а позовні заяви шаблонними; спір є нескладним у правозастосуванні; відповідачка не висловила заперечень проти позовних вимог та є слабшою стороною у правовідносинах з фінансовою установою (позивачем); сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сукупності зі сумою боргу, що стягується судом у результаті задоволення позову, може бути надмірним фінансовим тягарем для відповідачки; деякі види юридичних послуг дублюються (надання усної консультації (440,00 грн); надання письмової консультації (840,00 грн); аналіз фактичних даних (840,00 грн), аналіз чинного законодавства та судової практики (440,00 грн), а деякі види юридичних послуг (виконаних робіт) у даній справі не надавалися (відповідь на відзив, письмові пояснення (1640,00 грн), представництво у судових засіданнях (1640,00 грн). Тому суд уважає, що пред`явлений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є дещо завищеним, та суд частково відмовляє позивачеві у відшкодуванні здійснених ним витрат на правову допомогу у сумі 5000,00 грн.

Окрім цього, оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково (95,24 % від загального розміру позовних вимог), то керуючись ч. 1, ч. 2 ст. 141, 137 ЦПК України, з відповідачки підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, понесені позивачем на оплату правничої допомоги, у сумі 4762,00 грн (5000,00 х 95,24 % = 4762,00).

Керуючись статтями 12, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 282 ЦПК України, нормами матеріального права та висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором від 28.02.2024 № 442718 у загальному розмірі 20050 гривень 00 копійок, у тому числі: сума кредиту - 2000 гривень 00 коп.; сума процентів за користування кредитом - 18050,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог на суму 1000 гривень 00 копійок - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у сумі 2307 гривень 09 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4762 гривень 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження: вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 44559822; адреса електронної пошти: fintrust@ukr.net).

Представник позивача: адвокат Столітній Михайло Миколайович (адреса: вул. Короленка, буд. 60Б, м. Бровари, Київська область, 07400; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_8 ; електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; тел.: НОМЕР_9 ).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 ; тел.: НОМЕР_10 ).

Повне рішення суду складено та підписано 25.02.2026.

Суддя В.П. Козир