Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №524/14454/25 — Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/14454/25

Провадження №2/524/1106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2026 року

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі:

головуючого судді – Ковальчук Т. М.,

за участю секретаря судових засідань – Воблікової І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Дворнік О. В., звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, у якій просив зменшити розмір аліментів, що стягується на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме з 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) на 1/12, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі виконавчого листа № 524/759/21 від 12 травня 2021 року, виданого Автозаводським районним судом міста Кременчука, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% мінімальної прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з довідкою Онуфріївської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області з червня 2021 року ОСОБА_1 почав проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 та її дітьми від попередніх шлюбів; ОСОБА_3 не працює, разом зі своїми п`ятьма дітьми перебуває на утриманні ОСОБА_1 .

Зміна сімейного стану позивача, за його твердженням, призвела до погіршення і його матеріального стану, у зв`язку з чим продовження стягнення з нього аліментів у вказаному вище розмірі ставить його у скрутне матеріальне становище та є підставою для застосування щодо нього положень статті 192 СК України.

Ухвалою від 24 листопада 2025 року суд прийняв позовну заяву, відкрив провадження та призначив судове засідання для розгляду справи по суті.

ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, у якому зауважила, що ОСОБА_1 не надав жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, підтвердження погіршення його майнового стану, що могло б свідчити про неможливість надання матеріальної допомоги дитини, яка є інвалідом з дитинства; проживання ОСОБА_1 із дітьми його нової дружини не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів; станом на січень 2021 року ОСОБА_1 отримував дохід у розмірі 4920,00 грн, а за інформацією з довідки про доходи від 08 серпня 2025 року № 1684, наданої військовою частиною, його середня заробітна плата за 9 місяців становить 27345,00 грн, тобто більше ніж у 5 разів, порівняно з 2021 роком.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник надав суду заяву, в якій позов підтримав та просип проводити судовий розгляд без його та позивача участі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, у якій просила проводити судовий розгляд справи без її участі.

Третя особа у заяві просила проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги ОСОБА_1 просила задовольнити, оскільки на його утриманні перебуває п`ять її неповнолітніх дітей.

В силу вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд дійшов таких висновків.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (частина перша статті 8 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства»).

Зі змісту статті 141 Сімейного кодексу України (далі – СК України) убачається, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За правилами частин другої, третьої статті 150 та статті 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток , забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У частині третій статті 181 СК України, зокрема зазначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з частиною першою статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 СК України).

Суд установив, що Автозаводський районний суд міста Кременчука рішенням від 15 лютого 2021 року у справі № 524/8759/20 стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 кошти (аліменти) на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 30 грудня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою від 02 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження № 66677005 щодо виконання виконавчого листа, виданого на підставі цього рішення суду.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у цьому виконавчому провадженні вбачається, що станом на 29 серпня 2025 року така заборгованість становить 125317,68 грн. При цьому за інформацією з цієї довідки розмір доходу ОСОБА_1 з січня 2021 року по серпень 2025 року становив від 4920,00 грн до 14352,00, а за період із листопада 2024 року по липень 2025 року розмір грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 становив всього 246102,56 грн, тобто в середньому в місяць – 27344,73 грн.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час вирішення питання щодо зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати, зокрема, чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти – платник аліментів, має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, за наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Суд також враховує, що виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку матір.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частин першої, п`ятої – сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою – третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився сімейний, зокрема, він почав утримувати дітей своєї нової дружини, що, за його твердженням, призвело до погіршення його майнового стану.

Проте позивач належними та допустимими доказами не підтвердив погіршення його майнового стану.

Так, зі свідоцтва про шлюб убачається, що дійсно 05 грудня 2024 року ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_7 . У виданій Онуфріївською селищною радою Олександрійського району Кіровоградської області довідці від 06 серпня 2025 року 2025 року № 271 зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом із дітьми з червня 2021 року проживають за адресою: АДРЕСА_1 ; діти знаходяться на утриманні ОСОБА_1 , який не їх рідним батьком.

Суд погоджується, що одруження та проживання з новою родиною дійсно створює додаткові витрати для позивача, однак і звертає увагу на зростання розміру доходу останнього, зокрема, за період із 2021 року по 2025 рік, що не може свідчити про погіршення його майнового стану та відсутність можливості продовжувати сплачувати аліменти на утримання своєї дитини у попередньо визначеному розмірі.

При цьому суд ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 03 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц та від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23.

Оскільки позивач не надав доказів наявності передбачених статтею 192 СК України обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позову про зменшення розміру аліментів.

Керуючись статтями 12, 13, 76 – 81, 89, 258, 259, 263, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя Т. М. Ковальчук