Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №380/16757/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/16757/24 пров. № А/857/32822/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №380/16757/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕКТОР ГАЗУ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів, -

суддя в 1-й інстанції – Брильовський Р. М.,

дата ухвалення рішення – 15 жовтня 2024 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

в с т а н о в и в:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКТОР ГАЗУ» звернулося в суд з позовом до відповідача – Львівської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04 червня 2024 року №UA209000/2024/100300/1, №UA209000/2024/100298/2, №UA209000/2024/100301/1, №UA209000/2024/100299/2, прийняті Львівською митницею.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 04 червня 2024 року №UA209000/2024/100300/1, від 04 червня 2024 року №UA209000/2024/100298/2, від 04 червня 2024 року №UA209000/2024/100301/1, від 04 червня 2024 року №UA209000/2024/100299/2, прийняті Львівською митницею.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що у поданих до митного оформлення разом із митною декларацією документах наявні розбіжності та невідповідності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів; заявлена декларантом митна вартість не підтверджена документально. Вказує, що позивачем до митного оформлення не надано рахунків-фактур та платіжних документів про оплату вартості транспортних витрат. Зазначає, що на підтвердження витрат на транспортування позивач подав лише калькуляції, де зазначено, що поставка здійснювалась з використанням власного транспорту вартістю 27500,00 грн для кожного транспортного засобу, однак у калькуляціях не надано інформації про розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) за 1 км маршруту. Крім того, митницею було враховано наявність у митного органу цінової інформації щодо вищого рівня митної вартості на такий же товар. Таким чином, дії відповідача щодо винесення оскаржуваних рішень про коригування митної вартості імпортованих товарів є правомірними, обґрунтованими, здійснені в межах наданої законом компетенції і не порушують прав позивача. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКТОР ГАЗУ» є суб`єктом господарювання, який провадить підприємницьку діяльність на товарному ринку України з 2006 року. Основним видом економічної діяльності нашого підприємства є виробництво промислових газів.

У квітні 2024 року на підставі Договору купівлі-продажу транспортних засобів від 29 квітня 2024 року №29/04/2024 позивач придбав за кордоном (Федеративна Республіка Німеччина) наступні товари: 1) вантажний сідловий тягач MERCEDES-BENZ 2018 року випуску, VIN НОМЕР_1 , за ціною 9000,00 евро (Замовлення від 29 квітня 2024 року №343-0424, Рахунок-фактура (інвойс) від 21 травня 2024 року №1377-0524); 2) сідловий напівпричіп для перевезення вантажів GALLIKER 2012 року випуску, VIN SAA 6TL FHB 2012 1256, за ціною 2 000,00 евро (Замовлення від 29 квітня 2024 року №344-0424, Рахунок-фактура (інвойс) від 21 травня 2024 року №1378-0524); 3) вантажний сідловий тягач MERCEDES-BENZ 2018 року випуску, VIN НОМЕР_2 , за ціною 10000,00 евро (Замовлення від 29 квітня 2024 року №341-0424, Рахунок-фактура (інвойс) від 21 травня 2024 року №1379-0524); 4) сідловий напівпричіп для перевезення вантажів GALLIKER 2012 року випуску, VIN SAA 6TL FHB 2012 1257, за ціною 2000,00 евро (Замовлення від 29 квітня 2024 року №342-0424, Рахунок-фактура (інвойс) від 21 травня 2024 року №1380-0524). Продавцем Транспортних засобів виступила компанія KLAUS DOLD NFZ GMBH & CO. KG. Відповідно до товаросупровідних документів загальна вартість транспортних засобів становить 23000,00 евро.

З метою митного оформлення Транспортних засобів Позивач через уповноважену особу подав Львівській митниці митні декларації (від 29 травня 2024 року №24UA209230049090U5, від 29 травня 2024 року №24UA209230049094U1, від 29 травня 2024 року №24UA209230049092U3 і від 29 травня 2024 року №24UA209230049095UO).

Разом з митними деклараціями позивач надав копії документів, що підтверджують їх заявлену митну вартість, а саме: 1) Договір купівлі-продажу транспортних засобів від 29 квітня 2024 року №29/04/2024; 2) Замовлення від 29 квітня 2024 року №343-0424, від 29 квітня 2024 року №344-0424, від 29 квітня 2024 року №341-0424 і від 29 квітня 2024 року №342-0424; 3) Рахунки-фактури (інвойси) від 21 травня 2024 року №1377-0524, від 21 травня 2024 року №1378-0524, від 21 травня 2024 року №1379-0524 і від 21 травня 2024 року №1380-0524; 4) Сертифікати відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 28 травня 2024 року №UA.014.36592-24, від 28 травня 2024 року №UA.014.36590-24, від 28 травня 2024 року №UA.014.36591-24 і від 28 травня 2024 року №UA.014.36589-24; 5) Митні декларації країни відправлення від 21 травня 2024 року №24DE395634108732B5 і від 21 травня 2024 року №24DE395634110645B2; 6) Калькуляцію транспортних витрат з використанням власного транспорту від 29 травня 2024 року №29/05-1 і від 29 травня 2024 року №29/05.

У вказаних митних деклараціях Позивач визначив митну вартість транспортних засобів, обравши для цього основний метод, - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); при цьому в ході митного оформлення Відповідачу були подані всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився її розрахунок.

Львівська митниця встановила невідповідності у поданих документах, відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом, та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

За результатами встановлених розбіжностей декларанту у всіх випадках відповідно до статті 53 Митного кодексу України відповідач надіслав вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Митний орган зазначає, що на вимогу декларант додатково надав: декларацію країни відправлення, не містить числових значень та містить посилання на проформу, не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано.

У зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість.

Проведено консультації з декларантом згідно із статтею 57 МКУ.

Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували:

1.(МД №24UA209230049090U5 від 29 травня 2024 року) - МД від 12 квітня 2024 року №24UA205150006009U4, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 24500 Євро за шт.;

2.(МД №24UA209230049094U1 від 29 травня 2024 року) – МД від 07 травня 2024 року №UA205140/2024/030873, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 4600 Євро за шт.;

3.(МД №24UA209230049092U3 від 29 травня 2024 року)- МД від 12 квітня 2024 року №24UA205150006009U4, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 24500 Євро за шт.;

4.(МД №24UA209230049095U0 від 29 травня 2024 року)- МД від 07 травня 2024 року №UA205140/2024/030873, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 4600 Євро за шт..

Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

04 червня 2024 року Відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100300/1, №UA209000/2024/100298/2, №UA209000/2024/100301/1 і №UA209000/2024/100299/2, якими скоригував митну вартість Транспортних засобів, імпортованих Позивачем, та склав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно з Рішеннями митний орган збільшив митну вартість транспортних засобів до 24500,00 евро, 4600,00 евро, 24500,00 евро та 4600,00 евро.

Сума донарахованих митних платежів за рішеннями становить:

1.№UA209000/2024/100300/1 від 04 червня 2024 року - 211957,44 грн;

2.№UA209000/2024/100298/2 від 04 червня 2024 року - 32211,24 грн;

3.№UA209000/2024/100301/1 від 04 червня 2024 року - 198880,89 грн;

4. №UA209000/2024/100299/2 від 04 червня 2024 року - 32024,60 грн.

Позивач ввіз транспортні засоби на митну територію України на підставі Митних декларацій від 05 червня 2024 року №24UA209230050985U0, від 04 червня 2024 року №24UA209230050975U6, від 04 червня 2024 року №24UA209230050974U7 і від 05 червня 2024 року №24UA209230050986U0, сплативши митні платежі в більшому розмірі.

Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся із цим позовом у суд.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товари, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Ч.3 ст.53 МК України передбачає, що обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.4 ст.53 МК України у разі, якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За приписами ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За змістом ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.5 ст.54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.

Частини 1, 2 ст.55 МК України передбачають, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Крім того, ч.1 ст.58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. У частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується, а саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

За змістом ст.64 МК України у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Як зазначено вище, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного кодексу України.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару, а саме: “вантажний сідловий тягач MERCEDES-BENZ 2018 року випуску, VIN НОМЕР_1 , за ціною 9000,00 ОО; сідловий напівпричіп для перевезення вантажів GALLIKER 2012 року випуску, VIN НОМЕР_3 , за ціною 2000,00 евро; вантажний сідловий тягач MERCEDES-BENZ 2018 року випуску, VIN НОМЕР_2 , за ціною 10 000,00 евро; сідловий напівпричіп для перевезення вантажів GALLIKER 2012 року випуску, VIN SAA 6TL FHB 2012 1257, за ціною 2000,00 евро”.

Так, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕКТОР ГАЗУ» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме: Договір купівлі-продажу транспортних засобів від 29 квітня 2024 року №29/04/2024; замовлення від 29 квітня 2024 року №343-0424, від 29 квітня 2024 року №344-0424, від 29 квітня 2024 року №341-0424 і від 29 квітня 2024 року №342-0424; рахунок-фактуру (інвойс) від 21 травня 2024 року №1377-0524, від 21 травня 2024 року №1378-0524, від 21 травня 2024 року №1379- 0524 і від 21 травня 2024 року №1380-0524; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 28 травня 2024 року №UA.014.36592-24, від 28 травня 2024 року №UA.014.36590-24, від 28 травня 2024 року №UA.014.36591-24 і від 28 травня 2024 року №UA.014.36589-24; митні декларації країни відправлення від 21 травня 2024 року №24DE395634108732B5 і від 21 травня 2024 року №24DE395634110645B2; калькуляцію транспортних витрат з використанням власного транспорту від 29 травня 2024 року №29/05-1 і від 29 травня 2024 року №29/05.

Разом з тим, 04 червня 2024 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/100300/1, №UA209000/2024/100298/2, №UA209000/2024/100301/1 і №UA209000/2024/100299/2.

Так, зі змісту оскаржуваних рішення вбачається, що згідно із поданими документами умовами поставки відповідно до ІНКОТЕРМС є EXW, відповідно розрахунку неможливо перевірити всі складові митної вартості, декларантом можливо не додані всі витрати у країні відправлення. Розмір транспортних витрат заявлений у рахунках на перевезення документально не підтверджений і не відповідає дійсності. По двох МД заявлена загальна сума перевезення по іноземній території 27500 грн в т.ч. навантаження (відстань-1402км), що становить 19,20грн/км. Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що довідка від 29 травня 2024 року №29/05-1 містить неповні відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу. Виникають сумніви щодо достовірності транспортних витрат, оскільки з урахуванням вищої вартості пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів за кордоном, а також наявності платних доріг вартість за 1 км перевезення товару. Отже заявлена у довідці на перевезення вартість фрахту викликає обґрунтовані сумніви щодо його величини, тим більше що документально витрати на перевезення декларантом не підтверджені; вищезазначена довідка підписана лише головним бухгалтером; згідно зі ст.2 п.1.1 англійської версії зовнішньоекономічного договору від 29 квітня 2024 року №1 покупець додатково оплачує документи ЕХ 1 та транзитні номери згідно з проформою-інвойсом. У ТСД відсутні відомості щодо даних числових значень; згідно зі ст.3 зовнішньоекономічного договору від 29 квітня 2024 року №1 для продажу товару покупець здійснює 100% передоплати за кожний транспортний засіб окремо. Поставка товару здійснюється протягом 3-ох місяців з моменту отримання передоплати. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. За загальними правилами покупець зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару (ст.692 Цивільного кодексу України). Разом з тим, договором купівлі - продажу може бути передбачена розстрочка платежу (ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України) та продаж товару в кредит (ч.1 ст.694 Цивільного кодексу України). Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України). Жодного платіжного документа до митного оформлення не подавалось; у статті 3 зовнішньоекономічного договору від 29 квітня 2024 року №1 зазначено, що ціна розрахована на умовах FCA з місця відвантаження, проте у фактурах від 21 травня 2024 року зазначено EXW. На вимогу декларантом додатково надано: декларацію країни відправлення, яка не містить числових значень, які підлягають розрахунку та містить посилання на проформу. Відсутні відмітки митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару.

Щодо доводів апелянта про те, що у статті 3 зовнішньоекономічного договору від 29 квітня 2024 року №1 зазначено, що ціна розрахована на умовах FCA з місця відвантаження, проте у фактурі від 21 травня 2024 року №1377-0524 зазначено EXW; згідно із поданими документами умовами поставки відповідно до ІНКОТЕРМС є EXW, відповідно до розрахунку неможливо перевірити всі складові митної вартості, декларантом можливо не додані всі витрати у країні відправлення; розмір транспортних витрат заявлений у рахунках на перевезення документально не підтверджений і не відповідає дійсності, то колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями Інкотермс - 2010, термін EXW Франко завод (... назва місця) означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надасть товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі), при цьому, продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту, а тому вказана розбіжність не може слугувати підставою для винесення рішення про коригування митної вартості, оскільки позивач оплатив та включив до митної вартості товару, поданого для митного оформлення, фактичні витрати на перевезення вантажу, що підтверджується рахунком на оплату.

Крім того, митний орган не зазначив, які саме витрати (складові митної вартості) не були додані позивачем до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за транспортні засоби, при визначенні митної вартості останніх.

Щодо покликань митного органу на те, що числове значення витрат на транспортування транспортних засобів до місця ввезення на митну територію України підтверджене калькуляціями транспортних витрат з використанням власного транспорту від 29 травня 2024 року №29/05-1 і від 29 травня 2024 року №29/05 не відповідає дійсності, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно зазначив, що Митним кодексом України та Правилами заповнення декларації митної вартості, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. №599 не встановлює вичерпного переліку відповідних документів, виключно якими може підтверджуватися розмір витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України.

При цьому, матеріалами справи стверджується, що калькуляціями транспортних витрат з використанням власного транспорту від 29 травня 2024 року №29/05-1 та від 29 травня 2024 року №29/05, які пред`являлися до митного оформлення, містять детальну інформацію щодо витрат, понесених позивачем на перевезення транспортних засобів до митного кордону України, про маршрут їхнього слідування, місце доставки, VIN- коди Транспортних засобів. Витрати на транспортування транспортних засобів до місця ввезення на митну територію України були підтверджені документами, поданими до митного оформлення.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідно до договору купівлі-продажу транспортних засобів від 29 квітня 2024 року №29/04/2024 обов`язки покупця встановлюються рахунком-фактурою (інвойсом), при цьому, зі змісту рахунків-фактур (інвойсів) від 21 травня 2024 року №1377-0524, від 21 травня 2024 року №1378-0524, від 21 травня 2024 року №1379-0524 і від 21 травня 2024 року №1380- 0524 вбачається, що у таких не покладено на позивача зобов`язання щодо оплати митних документів ЕХ-1 та транзитних номерних знаків, а тому доводи апелянта про те, що покупець додатково оплачує документи ЕХ-1 та транзитні номери згідно з проформами- інвойсами є безпідставними.

Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності, разом з тим, митний орган не аргументував, як зазначені обставини впливають на числові значення митної вартості товарів, що було подано до митного оформлення.

Щодо доводів апелянта про те, що за змістом статті 3 Договору купівлі-продажу транспортних засобів від 29 квітня 2024 року №29/04/2024 поставка транспортних засобів здійснюється на умовах «Франко-перевізник» (FCA), тоді як рахунками-фактурами (інвойсамн) передбачено здійснення поставки на умовах «Франко-завод» (EXW), то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження митного органу не відповідає дійсності, оскільки умови поставки Транспортних засобів (EXW Lahr) були повністю погоджені сторонами тільки в рахунках- фактурах (інвойсах). Зазначення у тексті Договору купівлі-продажу транспортних засобів від 29 квітня 2024 року №29/04/2024 лише терміна FCA (без назви місця призначення) не вважається узгодженням сторонами відповідних умов поставки.

Таким чином, підстави ставити під сумнів митну вартість товарів, визначених декларантом, відсутні, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товарів, ознаки підробки, та вони містять достатньо відомостей щодо ціни товарів.

Крім того, вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем митна вартість товару визначена за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Колегія суддів зазначає, що у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на ідентичний або подібний (аналогічних) товар, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, однак відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, при прийнятті спірних рішень відповідач на підставі цінової інформації наявної у митного органу навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю товарів, що розмитнювались цією чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників бази даних Держмитслужби. Відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України, не зазначив щодо якого з двох товарів стосується коригування митної вартості.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки сторони вільні в формуванні цін на товари за взаємним погодженням, виходячи з кон`юнктури ринку, якості і споживчих властивостей продукції, ступеня новизни товару і його корисності, співвідношення попиту та пропозиції, враховуючи необхідність отримати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Щодо доводів митного органу про ненадання декларантом на вимогу митного органу усіх витребуваних додаткових документів, то колегія суддів зазначає, що у повідомленні про необхідність подачі додаткових підтверджуючих документів вказано, що такі мають бути надані за наявності, тобто їх неподання у зв`язку з відсутністю, не може розцінюватися як відмова. Колегія суддів вважає, що у відповідача були у наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо транспортних засобів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч.1 ст.58 МК України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за першим методом.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів; подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки та підтверджували числові значення митної вартості товарів, при цьому відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом – за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а тому оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року у справі №380/16757/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді А. Р. Курилець

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 25 лютого 2026 року.