Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №380/23908/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23908/24 пров. № А/857/21085/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Коморний О,І. у м. Львові) у справі № 380/23908/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, премії) ОСОБА_1 з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.202;

зобов`язати 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за спеціальним званням, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за кваліфікацію, щомісячної та разової премії), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з врахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) шляхом множення відповідного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за період з 01.01.2023 по 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023, з урахуванням проведених виплат та з відрахуванням податків, зборів і обов`язкових платежів, а також з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

визнати протиправними дії 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з 01.12.2015 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 02.10.2024 у належному розмірі;

зобов`язати 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно зі встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2008 року, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

зобов`язати 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 2014,15 грн) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та за період з 01.01.2024 по 02.10.2024 включно в розмірі 113 686,74 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004;

визнати протиправними дії 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні та неврахування до грошового забезпечення, з якого проводиться розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки, щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2014,15 грн;

зобов`язати 10 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату виплату одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до місячного грошового забезпечення на день звільнення зі служби з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2014,15 грн. з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, а також здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні відпустки з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 2014,15 грн. та додаткової винагороди, нарахованої відповідно до Наказу МВС України № 35 від 26.01.2023, та провести виплату з урахуванням виплачених сум, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що під час служби та при звільненні відповідач допустив низку порушень щодо нарахування та виплати йому належного грошового забезпечення. Зокрема, стверджує про протиправне застосування заниженої бази (прожитковий мінімум на 01.01.2018) для розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням у період з 29.01.2020 по 19.05.2023, замість застосування актуального прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року згідно з відновленою редакцією пункту 4 Постанови № 704. Також стверджує про повне ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року.

Крім того, вказує на ненарахування та невиплату індексації-різниці (фіксованої індексації), яка виникла у березні 2018 року, за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 02.10.2024. Насамкінець, зазначає про ненарахування вихідної допомоги при звільненні та неврахування належних сум індексації-різниці (та додаткової винагороди за Наказом МВС № 35) при розрахунку компенсації за невикористану відпустку. Посилається на відповідні норми законодавства, судову практику та відповідь відповідача на його запит, яка підтверджує, на його думку, факт недоплати.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29.04.2025 адміністративний позов задоволено повністю.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при нарахуванні грошового забезпечення позивачу був зобов`язаний застосовувати для розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та похідних від них виплат:

за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно): розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року (на 01.01.2020 – 2102 гривні; на 01.01.2021 – 2270 грн; на 01.01.2022 – 2481 грн; на 01.01.2023 – 2684 грн);

за період з 20.05.2023 по 02.10.2024 (включно): розрахункову величину 1762 грн.

Також суд першої інстанції виснував, що відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати індексації за спірний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року, а дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належної йому суми індексації грошового забезпечення є протиправними.

Крім цього, суд констатував, що індексація є складовою грошового забезпечення і має враховуватися при обчисленні допомоги на оздоровлення за відповідний рік (2015-2018).

Ба більше, суд зазначив, що відповідач при здійсненні цих виплат зобов`язаний керуватися пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб..., затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, щодо одночасної виплати грошової компенсації у розмірі податку з доходів фізичних осіб, утриманого з виплат, право на які виникло під час служби.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що позивач проходив службу цивільного захисту у 10 Державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області з 14.10.2013 по 20.10.2024 (дата видання наказу про звільнення; день виключення зі списків - 02.10.2024 згідно з позовом, але в позовних вимогах вказана дата 23.10.2024 - суд виходить з дати 02.10.2024 як зазначеної у довідці про проходження служби та підтвердженої відповідачем у відзиві).

Позивач 28.10.2024 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату грошового забезпечення з урахуванням актуального прожиткового мінімуму з 29.01.2020, індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки та перерахунку допомоги при звільненні і допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням індексації та додаткової винагороди № 889.

Листом від 27.11.2024 № 690/JI-716/250 відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача.

Вважаючи таку відмову та ненарахування/невиплату зазначених сум протиправними, позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади визначення грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлені статтею 125 Кодексу цивільного захисту України та конкретизовані Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – Постанова № 704) та відповідними відомчими актами, зокрема Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623, яким затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення (далі – Інструкція № 623).

Пункт 4 Постанови № 704 у первинній редакції, яка набрала чинності 01 березня 2018 року, встановлював: «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (пунктом 6) до пункту 4 Постанови № 704 було внесено зміни, замінивши розрахункову величину на «прожитковий мінімум на 01 січня 2018 року».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються, зокрема пункт 4 Постанови № 704.

Подібні правовідносини неодноразово були предметом розгляду у Верховному Суді.

Так, у постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону № 2262-XII та Постанови № 704 дійшов наступних висновків:

а) з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік);

в) встановлене положеннями пункту 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Такий висновок у подальшому також неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.08.2022 у справі № 120/8603/21-а, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 22.09.2022 у справі № 500/3840/21, від 16.11.2022 у справі № 120/648/22-а, від 22.03.2023 у справі № 340/10333/21, від 29.03.2023 у справі № 640/8668/21, від 09.05.2023 у справі № 380/5158/22.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє твердження суду першої інстанції, що скасування судом нормативно-правового акта означає відновлення дії попередньої редакції норми. Отже, з 29.01.2020 відновила свою дію первинна редакція пункту 4 Постанови № 704, яка вимагала застосовувати для розрахунку окладів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зазначена первинна редакція пункту 4 Постанови № 704 діяла до 20.05.2023, коли набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 481 від 12.05.2023. Цією постановою пункт 4 Постанови № 704 було викладено в новій редакції, яка встановила, що розміри окладів розраховуються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні.

Таким чином, відповідач, 10 Державний пожежно-рятувальний загін, при нарахуванні грошового забезпечення позивачу був зобов`язаний застосовувати для розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням та похідних від них виплат:

за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 (включно): розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного року (на 01.01.2020 – 2102 гривні; на 01.01.2021 – 2270 грн; на 01.01.2022 – 2481 грн; на 01.01.2023 – 2684 грн);

за період з 20.05.2023 по 02.10.2024 (включно): розрахункову величину 1762 грн.

Відповідач у відзиві визнає, що застосовував величину 1762 грн за весь період, що є неправомірним для періоду з 29.01.2020 по 19.05.2023. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності щодо незастосування актуальних прожиткових мінімумів у вказаний період.

Відтак, бездіяльність відповідача в цій частині є протиправною. Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання провести перерахунок і виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів) за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 з урахуванням актуальних прожиткових мінімумів, а за період з 20.05.2023 по 02.10.2024 – виходячи з розрахункової величини 1762 грн, підлягають задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 (із застосуванням базового місяця січень 2008 року) то суд першої інстанції правильно зазначив таке.

Право осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту на індексацію грошового забезпечення гарантоване статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ, Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078).

Питання визначення базового місяця для нарахування індексації у період після грудня 2015 року до березня 2018 року було предметом численних судових розглядів. Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015), місяць, у якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим.

Останнє підвищення саме посадових окладів та окладів за спеціальним званням для осіб служби цивільного захисту (як і для військовослужбовців Збройних Сил України) до березня 2018 року відбулося на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008. Підвищення грошових доходів у грудні 2015 року, на яке посилається відповідач, відбулося за рахунок інших складових (премій, надбавок) і не було підвищенням тарифних ставок (окладів).

Верховний Суд у своїй сталій практиці (постанови у справах № 380/16102/22 від 07.02.2024, № 500/1719/22 від 19.07.2023, № 500/2895/22 від 24.01.2024, № 200/9297/19-а від 10.09.2020 та інші) чітко встановив, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців та прирівняних до них осіб за період з грудня 2015 року по лютий 2018 року включно залишався січень 2008 року.

Аргументи відповідача про базовий місяць грудень 2015 року, відсутність бюджетних асигнувань (що суперечить Рішенням Конституційного Суду України № 5-рп/2002, № 6-рп/2007 та практиці Європейського суду з прав людини) чи дискреційність повноважень (що спростовується пунктом 5 Порядку № 1078 та висновками Верховного Суду у постанові від 24.12.2019 у справі № 825/874/17) є безпідставними та не відповідають чинному законодавству та судовій практиці.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач не довів правомірності ненарахування та невиплати індексації за спірний період з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року є протиправною. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації.

Право на одноразову грошову допомогу при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту та порядок її обчислення визначаються статтею 117 Кодексу цивільного захисту України та Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 623. Пункт 12 розділу XXVII Інструкції, затвердженої цим наказом, передбачає, що до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується допомога, включаються оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), встановлені на день звільнення.

Як встановлено судом та підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2013 і практикою Верховного Суду (постанови від 03.04.2019 у справі № 638/9697/17, від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19), індексація грошового забезпечення є його складовою частиною постійного характеру. Отже, суми індексації, які були протиправно не нараховані позивачу за період служби (зокрема, за 2015-2018 роки), повинні враховуватися при визначенні розміру місячного грошового забезпечення для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.

Відповідач не навів обґрунтованих заперечень щодо невключення індексації до розрахунку допомоги при звільненні.

Таким чином, дії (бездіяльність) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням належної йому суми індексації грошового забезпечення є протиправними. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо перерахунку допомоги на оздоровлення за 2013-2018 роки з урахуванням індексації та щомісячної додаткової грошової винагороди.

Право на допомогу на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення гарантоване статтею 129 Кодексу цивільного захисту України. Порядок її обчислення визначається Інструкцією № 623 (та відповідними актами, що діяли раніше).

Як встановлено вище, індексація є складовою грошового забезпечення і має враховуватися при обчисленні допомоги на оздоровлення за відповідний рік (2015-2018).

Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про наявність у позивача права на донарахування та виплату сум грошового забезпечення (внаслідок перерахунку окладів), індексації грошового забезпечення за 2015-2018 роки, перерахованої одноразової грошової допомоги при звільненні та перерахованої допомоги на оздоровлення (в частині доплат за рахунок індексації та винагороди № 889), відповідач при здійсненні цих виплат зобов`язаний керуватися пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб..., затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ці норми передбачають обов`язкову одночасну виплату грошової компенсації у розмірі податку з доходів фізичних осіб, утриманого з виплат, право на які виникло під час служби.

А тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідне зобов`язання має бути включене до резолютивної частини рішення щодо всіх донарахованих сум, які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Щодо доводів апелянта про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду то хоча спір виник у зв`язку з проходженням публічної служби (служби цивільного захисту) та звільненням з неї, предметом позову є стягнення невиплачених сум грошового забезпечення (його складових), тобто спір стосується оплати праці.

Верховний Суд у своїй сталій практиці (зокрема, постанова від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, постанова від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22) дійшов висновку, що до спорів про стягнення належної заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі при звільненні, підлягають застосуванню строки, визначені саме статтею 233 Кодексу законів про працю України, як спеціальні норми, що регулюють трудові відносини в частині оплати праці, а не частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частина 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції Закону України № 2352-ІХ від 01.07.2022) встановлює тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оскільки позов подано 26.11.2024, до спливу трьох місяців, то суд першої інстанції правильно виснував, що строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Відтак, доводи апелянта про застосування місячного строку є безпідставними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 10 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі № 380/23908/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула