Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №380/8594/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/8594/25 пров. № А/857/33657/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року (ухвалене головуючим - суддею Брильовським Р.М. у м. Львові) у справі № 380/8594/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення Військово-медичний клінічний центр Західного регіону щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої та абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи;

зобов`язати Військово-медичний клінічний центр Західного регіону прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої та абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що неодноразово зверталася до відповідача із рапортом та необхідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби у зв`язку із сімейними обставинами на підставі пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Разом з цим, на переконання позивачки, відповідач протиправно в трьох випадках рапорти про звільнення з військової служби з підстав, передбачених пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.03.1992 № 2232-ХІІ залишив без реалізації у зв`язку з тим, що позивач не долучив документи, що підтверджують факт відсутності інших осіб, які мають здійснювати догляд за особою з інвалідністю.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Зобов`язано Військово-медичний клінічний центр Західного регіону прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та прийняти за результатами розгляду в установленому порядку рішення, з обов`язковим врахуванням висновків суду.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка надала відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім`ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивачка скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що 20.04.2022 ОСОБА_1 уклала контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу.

06.02.2025 позивачка користуючись своїм правом на звільнення з військової служби, встановленого підпунктом «г» пункту 3 частини 5 та абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ подала рапорт на звільнення з військової служби на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з відповіддю Військово-медичного клінічного центру Західного регіону №550/2826 від 21.02.2025 позивачці відмовлено у звільненні із військової служби у зв`язку із наступними підставами: 1) в рапорті, поданні підстава до звільнення з військової служби також не відповідає пунктам і статтям Закону №2232-ХІІ; 2) підстави для звільнення недостатньо підтверджені поданими документами.

05.03.2025 позивачка повторно подала рапорт на звільнення з військової служби з аналогічної підстави та з метою усунення недоліків попереднього. До рапорту долучено акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру забезпечення та соціальної підтримки, відповідно до переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби затвердженої Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 10.04.2009 №170 (зі змінами) та інших законодавчих актів, які стосуються проходження військової служби.

Військово-медичний клінічний центр Західного регіону надав відповідь №550/3732 від 10.03.2025, в якій зазначив: «необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім 'ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я».

24.03.2025 позивачка повторно подала рапорт про звільнення з військової служби та до рапорту було додано наступні документи:

1) Нотаріально посвідчена копія паспорту ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 );

2) Нотаріально посвідчення копія картки платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП № НОМЕР_3 );

3) Нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (№ НОМЕР_3 );

4) Нотаріально посвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 );

5) Нотаріально посвідчена копія картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_5 );

6) Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 );

7) Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про одруження ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 );

8) Нотаріально посвідчена копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи, помер витягу 3/25/99/В від 23.01.2025 року номер рішення 3/25/99/Р;

9) Нотаріально посвідчена копія висновку №87 від 04.02.2025 року про наявність порушення функцій організму через невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0);

10) Нотаріально посвідчена копія висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №88 від 04.02.2025 року;

11) Нотаріально завірена заява ОСОБА_2 від 25.01.2025 року видана нотаріусом.

12) Витяг з реєстру територіальної громади №2025/001695289 від 05.02.2025 щодо місця проживання ОСОБА_2 ;

13) Витяг з реєстру територіальної громади №2025/001694901 від 05.02.2025 щодо місця проживання ОСОБА_1 ;

14) Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про розлучення ОСОБА_2 ( НОМЕР_8 ).

15) Копію акту обстеження сімейного стану старшого сержанта ОСОБА_1 представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28.03.2025 Військово-медичний клінічний центр Західного регіону надав відповідь на рапорт та зазначив: 1) Некоректне/неправильне посилання на статтю та підставу статті 26 Закону №2232-ХІ1 та настанова щодо правильного оформлення написання підстави та посилання на пункт, частину, статтю Цього закону; 2) Відсутній акт обстеження сімейного стану Позивача із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки".

Вважаючи поведінку відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби в запас протиправною, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з п. 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №2232-ХІІ).

Визначення військової служби міститься у ч. 1 ст. 2 Закону №2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

За приписами ч. 2 цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Суд зазначає, що позивачка на момент звернення до суду з позовними вимогами проходить військову службу за контрактом осіб сержантського та старшинського складу у військовій частині НОМЕР_1 , яка є підпорядкованою Військово-медичному клінічному центру Західного регіону.

Згідно з частинами 3, 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Так, пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Підстави звільнення з військової служби визначені ст.26 Закону №2232-ХІІ.

Підпунктом «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 коментованого Закону визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), - зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що 24.03.2025 позивач повторно подала рапорт про звільнення з військової служби та до рапорту було додано наступні документи:

1) Нотаріально посвідчена копія паспорту ОСОБА_2 ( НОМЕР_2 );

2) Нотаріально посвідчення копія картки платника податків ОСОБА_2 (РНОКПП № НОМЕР_3 );

3) Нотаріально посвідчена копія пенсійного посвідчення ОСОБА_2 (№ НОМЕР_3 );

4) Нотаріально посвідчена копія паспорту ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 );

5) Нотаріально посвідчена копія картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП № НОМЕР_5 );

6) Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ( НОМЕР_6 );

7) Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про одруження ОСОБА_1 ( НОМЕР_7 );

8) Нотаріально посвідчена копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання функціонування особи, номер витягу 3/25/99/В від 23.01.2025 номер рішення 3/25/99/Р;

9) Нотаріально посвідчена копія висновку №87 від 04.02.2025 року про наявність порушення функцій організму через невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форма №080-4/0);

10) Нотаріально посвідчена копія висновку лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я №88 від 04.02.2025 року;

11) Нотаріально завірена заява ОСОБА_2 від 25.01.2025 року видана нотаріусом.

12) Витяг з реєстру територіальної громади №2025/001695289 від 05.02.2025 щодо місця проживання ОСОБА_2 ;

13) Витяг з реєстру територіальної громади №2025/001694901 від 05.02.2025 щодо місця проживання ОСОБА_1 ;

14) Нотаріально посвідчена копія свідоцтва про розлучення ОСОБА_2 ( НОМЕР_8 ).

15) Копію акту обстеження сімейного стану старшого сержанта ОСОБА_1 представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачем не заперечується обставина подання позивачем рапорту та долучених до нього документів.

Однак, Військово-медичний клінічний центр Західного регіону 28.03.2025 надав відповідь на рапорт та зазначив: 1) некоректне/неправильне посилання на статтю та підставу статті 26 Закону №2232-ХІ1 та постанови щодо правильного оформлення написання підстави та посилання на пункт, частину, статтю цього закону; 2) відсутній акт обстеження сімейного стану Позивача із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки».

Оцінюючи такі підстави відмови відповідача, колегія суддів враховує наступне.

Як вже зазначалося вище, підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-ХІІ.

Обов`язковими умовами для отримання позивачем права на звільнення з військової служби за сімейними обставинами у цьому випадку є:

наявність члена сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;

необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи;

відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зазначені обставини мають існувати в сукупності та бути підтвердженими доданими до рапорту доказами.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем: наявність у матері позивача ОСОБА_2 (підтверджено родинні зв`язки), яка є особою з інвалідністю II групи станом на дату подання рапорту (підтверджено рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) та необхідність здійснювати постійний догляд за нею (наявний висновок ЛКК закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді), відсутність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (з чоловіком розведена, батьки померли).

В даному випадку спірним є факт наявності/відсутності у матері позивача ОСОБА_2 інших членів сім`ї другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків) щодо можливості здійснення постійного догляду за нею.

Як зазначено, п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ регламентує можливість звільнення військовослужбовця з військової служби через необхідність постійного догляду за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи

Тобто, вказану норму слід тлумачити не лише як їх юридичну чи фізичну відсутність, але й як об`єктивну неможливість виконання такими членами сім`ї, зокрема другого ступеня споріднення обов`язків по здійсненню постійного догляду за особою, з певних об`єктивно існуючих причин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятою статті 26 Закону.

Відповідно до ст. 1261 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до першого ступеня спорідненості є її батьки, чоловік або дружина, а також діти такої особи, у тому числі усиновлені.

Згідно ст. 1262 Цивільного кодексу України та інших положень законодавства, членами сім`ї особи, які належать до другого ступеня спорідненості є її рідні брати та сестри, баба та дід, як з боку батька, так і з боку матері, а також її онуки.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Таким чином, законодавством визначені критерії, за наявності яких особи складають сім`ю, яким є, зокрема спільне проживання.

Суд встановив, що відповідно до Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_1 від 03.03.2025 встановлено, що на день перевірки сім`я військовослужбовця складається з 1 особи, а саме ОСОБА_2 , яка є інвалідом ІІ групи.

Також суд встановив, що дочка позивача ОСОБА_3 : перебуває у відпустці по догляду за дитиною; проживає у м. Київ та здійснює постійний домашній догляд за своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на диспансерному обліку та потребує цього на підставі довідки про потребу дитини (дитини-інваліда) у домашньому догляді; перебуває на обліку як безробітна.

Тобто, онука ОСОБА_3 не проживає разом з ОСОБА_2 .

За таких обставин, онука ОСОБА_3 через наведені об`єктивні причини не може виконувати обов`язки по здійсненню постійного догляду за ОСОБА_2 .

При цьому, суд враховує, що необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

У цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї другого ступеня споріднення (онука), її неможливість здійснювати догляд за бабою через постійне проживання у м. Київ та здійсненні постійного домашнього догляду за своїм сином є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Матеріали справи не містять достатніх доказів щодо наявності членів сім`ї другого ступенів споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за хворою матір`ю позивача.

Відтак, позивачем доведено, що окрім неї, інших членів сім`ї, які спільно проживають та могли б здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 немає.

А тому, апеляційний суд поділяє висновок суду першої інстанції, що позивач надала відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю особою з інвалідністю IІ групи та відсутності інших членів її сім`ї, зокрема другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати такий догляд, а відтак наявні підстави для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2025 року у справі № 380/8594/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула