Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №380/18299/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/18299/25 пров. № А/857/53758/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Бруновської Н.В., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу 11 комендатури охорони та обслуговування на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, що ухвалила суддя Чаплик І.Д., у місті Львові у справі № 380/18299/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, у якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 до 27.09.2018 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 , нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення, за період з 01.03.2018 до 25.05.2020, в загальній сумі 99 271,12 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправними дії НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 26.05.2020 до 22.03.2025 в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення, за період з 26.05.2020 до 22.03.2025, в загальній сумі 224 160,61 грн., відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно, за весь час затримки виплати;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно, за весь час затримки виплати;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, за період з 26 травня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, за період з 26 травня 2020 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно, за весь час затримки виплати.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду ОСОБА_1 з позовом до НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування та відмовлено в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування в частині вимог про зобов`язання НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування нарахувати і виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення з 01.07.2023 по 22.03.2025, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 залишено без розгляду.

Приймаючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, передбачений статтею 122 КАС України, а клопотання про поновлення пропущеного строку не містило посилань на конкретні обставини, які б стали підставою для поновлення відповідного строку.

При цьому суд зазначив, що порушення строку звернення до суду спричинено виключно пасивною поведінкою позивача. За таких обставин суд першої інстанції залишив позовну заяву без розгляду, на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Не погодившись із цією ухвалою суду, її оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Таку позицію апелянт обґрунтовує тим, що позивач не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права, оскільки не отримував повного розрахункового листа чи відомостей про структуру нарахувань. Інформація про наявність або відсутність індексації чи додаткових виплат, на думку позивача, не є відкритою та зрозумілою без спеціальних розрахунків і роз`яснень фінансових органів. Тому, тільки після звернення із запитом, позивач отримав відповідь та можливість дізнатися про порушення свого права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з такого.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключий зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 22.03.2025.

Позивач звертався до відповідача із заявою про видачу документів про індексацію грошового забезпечення, за наслідками розгляду якоїпозивач отримав відповідь від 30.04.2025 № 2167/171/164/1. Отже, саме з цієї дати позивачу належить обчислювати тримісячний строк на звернення до суду.

Проте позивач звернувся до суду 08.09.2025.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Стаття 233 КЗпП України є спеціальною нормою, яка встановлює конкретні строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, у тому числі спорів, пов`язаних зі звільненням та розрахунком при звільненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції на час розгляду справи) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Апеляційний суд вважає, що ст. 233 КЗпП України є спеціальною нормою по відношенню до загальних положень ст. 122 КАС України, оскільки встановлює конкретні строки звернення до суду саме за вирішенням трудових спорів, у тому числі пов`язаних зі звільненням та розрахунком при звільненні. При конкуренції загальної та спеціальної норми застосовується спеціальна норма.

Також апеляційний суд звертає увагу на те, що у період існування спірних правовідносин до ст. 233 КЗпП України вносились зміни, що вимагає додаткового роз`яснення порядку застосування вказаної норми до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 роз`яснив порядок застосування вищевказаних правових норм:

“61. Судова палата зауважує, що постанова Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №130 30 червня 2023 року, тобто в останній день карантину.

62. На переконання Судової палати, правова позиція, згідно з якою строки, визначені статтею 233 КЗпП України, завершилися 01 липня 2023 року, з огляду на опублікування Постанови №651 в останній день карантину, суперечить меті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», позбавляє осіб, які мають бажання скористатися правом звернення до суду, можливості належним чином скерувати свою поведінку, що суперечить принципу юридичної визначеності.

63. З огляду на викладене, Судова палата вважає, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

64. Такий підхід до вирішення питання строку звернення до суду з урахуванням скасування карантину застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2024 року у справі №444/2538/23.

65. Підсумовуючи наведене, Судова палата зазначає, що, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:

65.1. Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”).

65.2. З урахуванням пункту 1 глави XIX “Прикінцеві положення” КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року…

…74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.

75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.”

Апеляційний суд встановив, що частина позовних вимог ОСОБА_1 стосується невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцю за період з 01.07.2023 по 22.03.2025 .

Так, ОСОБА_1 проходив службу в 11 комендатурі охорони та обслуговування і був звільнений та виключений зі списків особового складу 22.03.2025.

На дату завершення карантину (01.07.2023) жодних розрахунків з позивачем не проводилось.

Після звільнення, на запит позивач, відповідач надіслав лист від 30.04.2025 № 2167/171/164/1, до якого додав таблиці з фактичними сумами нарахувань за весь період служби.

Таким чином, об`єктивна можливість дізнатися про порушення прав у позивача виникла після отримання відповідного листа.

Однак, не зважаючи на те, що, на думку суду першої інстанції, позивач дізнався про складові грошового забезпечення та їх розмір у квітні 2025 року, суд першої інстанції залишив позов без розгляду в частині вимог за період з 01.07.2023.

Такий висновок суду є логічно суперечливим, що є підставою для скасування спірної ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги позивача є суттєвими і складають підстави для висновку про те, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права.

Отже, ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу позивача.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року про залишення позову без розгляду у справі № 380/18299/25 скасувати, справу направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуюча суддя Р. Б. Хобор

судді Н. В. Бруновська

Т. І. Шинкар