Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №140/2634/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 140/2634/25 пров. № А/857/21576/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року (ухвалене головуючим суддею Дмитрук В.В. у м. Львові) у справі № 140/2634/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дії, які полягають у невключені до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки;

зобов`язати здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2020-2021 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що за 2020-2021 роки останньому за вказаний період було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення без включення до складу місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС нарахованої та виплаченої у ці місяці.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо неврахування винагороди за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки. Зобов`язано НОМЕР_2 прикордонний загін (Військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2020-2021 роках, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходи з того, що надбавка за участь АТО/ООС включається до складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, а тому і повинна враховуватися при обчислені та виплаті грошової допомоги на оздоровлення.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 з 08.09.2020 по 31.08.2022 проходив військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 30.08.2022 №34-ОС, позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, з 31.08.2022

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_4 .

Відповідно до даних особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2020-2022 роки останньому за вказаний період було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення: у грудні 2020 року у розмірі 10 356,50 грн та грошової допомоги на оздоровлення у листопаді 2021 року у розмірі 11 607,60 грн, без включення до складу місячного грошового забезпечення грошової винагороди за участь в АТО/ООС нарахованої та виплаченої у ці місяці.

Також особисті картки заробітної плати позивача за 2020-2022 роки, у період з жовтня 2020 року по березень 2022 року містять дані про виплату ОСОБА_1 винагороди за участь в АТО/ООС.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо не включення до складу місячного грошового забезпечення винагороди за участь в АТО/ООС при нарахуванні та виплаті грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ).

Відповідно до статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17 (постанова від 6 лютого 2019 року) де остання зазначила, що згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Вказана позиція також висловлена Великою палатою Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2021 року у справі №825/997/17.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Аналізуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що розмір грошової допомоги на оздоровлення розраховується виходячи із розміру місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Постановою №18 встановлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів.

Порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в антитерористичній операції (далі АТО), інших заходах в умовах особливого періоду визначає Інструкція про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, визначено інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 року №188 (далі Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу І «Загальні положення» вказаної Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів начальників вищого рівня.

Матеріалами справи підтверджено, що за 2020-2022 роки протягом періоду проходження служби у в/ч позивач отримував винагороду за участь в АТО/ООС.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що оскільки надбавка за участь в АТО/ООС виплачувалася позивачу щомісяця до дня звільнення з військової служби та мала постійний (систематичний) характер, така має враховуватись при визначенні розміру компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що винагорода за участь в АТО/ООС є частиною місячного грошового забезпечення військовослужбовця і має враховуватись при обчисленні допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 380/24218/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула