Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №380/9813/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 380/9813/24 пров. № А/857/15515/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузьмича С. М.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (ухвалене головуючим – суддею Гулик А.Г. у м. Львові) у справі № 380/9813/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправною та скасувати постанову Львівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області від 06.09.2022 №46022/445570/70020/29 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати з 01 серпня 2022 року ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області відновити нарахування щомісячної страхової виплати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячній страховій виплаті за період починаючи з 01 серпня 2022 року;

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що листом Львівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області №22.01-11/1489 від 08.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про те, що постановою Львівського відділення від 06.09.2022 №46022/445570/70020/29 з 01.08.2022 йому припинено щомісячну страхову виплату у зв`язку з тим, що під час здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання страхових виплат, виявлено невідповідність за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Для продовження нарахування щомісячної виплати позивачу необхідно з`явитись у Львівське відділення. Після цього позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявами про поновлення виплати. Позивач стверджує, що всі документи, які від нього вимагали, він надавав, але щоразу його повідомляли про необхідність очікування та проведення перевірок, подання нових документів, перекладів, розробку програмного забезпечення, тощо. Позивач стверджує, що дійсно виїжджав з України 28.02.2022 та повернувся в Україну 22.05.2022, що підтверджується листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 19.04.2024.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Львівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області від 06.09.2022 № 46022/445570/70020/29 “Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати”. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату за період з 01 серпня 2022 року по 15 лютого 2024 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що помилковість відомостей, відображених у базі даних осіб, які перетнули державний кордон України, спричинило настання несприятливих наслідків для позивача у вигляді припинення страхової виплати.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

ОСОБА_1 перебуває на обліку Львівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області) з 01 березня 2001 року, має зареєстрований страховий випадок: трудове каліцтво, що стався 04.07.1995.

В період до 01.01.2023 позивач перебував на обліку у Львівському відділенні УВД та отримував страхові виплати у зв`язку з травмою на виробництві, що отримана 04.07.1995, згідно з актами за формою Н-1 від 04.07.1995, та виписки офтальмологічної МСЕК серія 2-18АИ №003329 з датою огляду 03.11.1995.

15.08.2022 Львівським відділенням УВД сформовано запит в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу Міністерства фінансів України. Під час здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання страхових виплат, виявлено невідповідність за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України.

Згідно з повідомленням про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформи електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України "Про верифікацію та моніторинг державних виплат", наданого Міністерством фінансів України, даними Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.09.2022, позивач 28.02.2022 здійснив виїзд за межі України в пункті перетину Державного кордон України "Грушів", при цьому дані про повернення на територію України, відсутні.

Зазначена інформація, а також тривалий період перебування за межами України (близько шість місяців) давали підстави вважати, що позивач проживає за межами України.

Листом Львівського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області №22.01-11/1489 від 08.09.2022 ОСОБА_1 повідомлено про те, що постановою Львівського відділення від 06.09.2022 №46022/445570/70020/29 з 01.08.2022 йому припинено щомісячну страхову виплату у зв`язку з тим, що під час здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання страхових виплат, виявлено невідповідність за даними Адміністрації Державної прикордонної служби України. Для продовження нарахування щомісячної виплати необхідно з`явитись у Львівське відділення.

Після цього ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача із заявами про поновлення страхової виплати.

З листа відповідача від 09.02.2023 №3178-1272/К-53/8-1300/23 вбачається, що нарахування страхових виплат позивачу припиняється до завершення перевірки правомірності призначеної страхової виплати. Проте можливість здійснення відновлення раніше призначеної щомісячної страхової виплати перебуває на стадії опрацювання. Після доопрацювання програмного забезпечення та визначеним переліком документів позивачу необхідно звернутися до органу Пенсійного фонду, про що його повідомлять додатково.

У листі відповідача від 15.03.2024 №1300-5209-8/42580 зазначено, 16.02.2024 позивач звернувся із заявою про продовження страхової виплати. У зв`язку з цим просили позивача з`явитись для вирішення питання продовження страхової виплати.

У листі відповідача від 11.04.2024 №10227-10106/К-53/8-1300/24 на заяву позивача від 27.03.2024, зазначено, що заява позивача від 16.02.2024 щодо продовження страхової виплати, знаходиться на опрацюванні у відповідача. Рішення буде прийняте відповідно до поданих документів.

Вважаючи рішення відповідача щодо припинення (затримання) щомісячної страхової виплати протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).

На час виникнення спірних правовідносин правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначалися Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV).

З 01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV.

Згідно зі статтею 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.

Таким чином, з 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов`язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти в межах та у спосіб, встановлених законодавчих норм.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-ХIV (далі - Закон № 1105-ХIV).

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону № 1105-ХIV (в чинній редакції), страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Нарахування та проведення страхових виплат урегульовано у декількох нормативних актах:

1) статті 46 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;

2) статті 173 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), відповідно до якої шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку;

3) Законі України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діяв в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII та має назву "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", визначає відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

У статті 27 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР "Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 16/98-ВР) передбачено підстави припинення страхових виплат:а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування;д) в інших випадках, передбачених законами.

У відповідності до вимог ст. 46 Закону № 1105-ХIV, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 (далі - Порядок 11), у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведення верифікації страхових виплат, нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначення страхових виплат.

Закон України від 03.12.2019 №324-IX “Про верифікацію та моніторинг державних виплат” (далі – Закон №324) визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні.

Стаття 1 Закону №324 визначає такі терміни:

- Верифікація - це комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;

- Державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування;

- Моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;

- Орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику;

- Поточна верифікація - верифікація під час нарахування та/або здійснення державних виплат реципієнту;

- Превентивна верифікація - верифікація, що здійснюється в режимі реального часу під час звернення реципієнта за призначенням державних виплат;

- Рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат;

- Реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №324 завданнями органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є надання органам, що здійснюють державні виплати, рекомендацій за результатами проведення верифікації державних виплат.

Пункт 2 частини першої статті 7 Закону №324 визначає, що органи, що здійснюють державні виплати, мають повноваження надсилати запити для отримання інформації, що впливає на право реципієнтів на отримання державних виплат.

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 7 Закону №324 органи, що здійснюють державні виплати, мають повноваження приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №327 передбачає, що порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік державних виплат, що підлягають верифікації, затверджує орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.

Частина третя статті 16 Закону №324 передбачає, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати. Наказом Міністерства фінансів України від 26.07.2021 № 426 “Про затвердження Методики верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України” затверджено Методику верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Методика №426).

Пункт 1 Розділу І Методики №426 визначає, що таку Методику розроблено з метою забезпечення єдиного підходу щодо верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу ІІ Методики №426 до державних виплат, що підлягають верифікації, відноситься щомісячна страхова виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІІ Методики №426 для державних виплат, визначених у підпункті 1 пункту 2 розділу II такої Методики об`єктом перевірки даних про отримувачів страхової виплати щодо правомірності її надання є відомості щодо проживання за кордоном отримувача страхової виплати у період, за який нарахована страхова виплата, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Абзац 1 підпункту 2 пункту 1 Розділу ІІІ Методики №426 передбачає, що перевірка здійснюється шляхом порівняння параметрів інформації, отриманої від Фонду, з інформацією суб`єктів надання інформації за кожним реципієнтом, а саме щодо проживання за кордоном реципієнта у період, за який нарахована страхова виплата, згідно з даними функціональної підсистеми ЄІС МВС.

Відтак, верифікація страхових виплат проводиться (проводилась) не лише особам, які звернулись вперше за призначенням страхових виплат, але і тим, яким вже такі виплати призначено та які їх отримують (статті 1, 7 Закону №324).

Колегія суддів вважає, що територіальні органи Фонду соціального страхування України мали право припинити нарахування та виплату страхової виплати за наслідками проведеної верифікації страхових виплат (пункт 3 частини першої статті 7, частини третьої статті 16 Закону №324). До державних виплат, що підлягали верифікації, відносилась, в тому числі, щомісячна страхова виплата втраченого заробітку потерпілим на виробництві (підпункт 2 пункт 2 Розділу ІІ Методики №426).

Об`єктом перевірки даних про отримувачів страхової виплати щодо правомірності її надання були, в тому числі, відомості щодо проживання за кордоном отримувача страхової виплати (підпункт пункт 2 Розділу ІІ, абзац 1 підпункту 2 пункту 1 Розділу ІІІ Методики №426).

На переконання суду, відповідач мав достатні повноваження для здійснення верифікації страхової виплати позивача.

Згідно з пунктом 1.12 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11 (далі - Порядок 11), у разі надходження рекомендацій Міністерства фінансів України за наслідками проведення верифікації страхових виплат, нарахування страхових виплат припиняється до завершення перевірки правомірності призначення страхових виплат.

Закон України від 03.12.2019 №324-IX “Про верифікацію та моніторинг державних виплат” (далі – Закон №324) визначає правові та організаційні засади здійснення верифікації та моніторингу державних виплат в Україні.

Стаття 1 Закону №324 визначає такі терміни:

- Верифікація - це комплекс заходів щодо збору та перевірки достовірності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання та розмір таких виплат, а також виявлення невідповідності даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних;

- Державні виплати - пенсії, допомоги, пільги, субсидії, соціальні стипендії, інші виплати, що здійснюються за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів, фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування;

- Моніторинг - систематична діяльність з проведення аналізу інформації, отриманої під час верифікації, та аналізу результатів верифікації;

- Орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику;

- Поточна верифікація - верифікація під час нарахування та/або здійснення державних виплат реципієнту;

- Превентивна верифікація - верифікація, що здійснюється в режимі реального часу під час звернення реципієнта за призначенням державних виплат;

- Рекомендація - повідомлення про результат верифікації державних виплат щодо невідповідності інформації, що визначена законодавством для призначення, нарахування та/або здійснення державних виплат і впливає на визначення права на отримання і розмір таких виплат;

- Реципієнти - фізичні особи, яким призначено, нараховано та/або здійснено державні виплати, а також фізичні особи, які звернулися за призначенням державних виплат.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону №324 завданнями органу, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, є надання органам, що здійснюють державні виплати, рекомендацій за результатами проведення верифікації державних виплат.

Пункт 2 частини першої статті 7 Закону №324 визначає, що органи, що здійснюють державні виплати, мають повноваження надсилати запити для отримання інформації, що впливає на право реципієнтів на отримання державних виплат.

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 7 Закону №324 органи, що здійснюють державні виплати, мають повноваження приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону №327 передбачає, що порядок здійснення верифікації та моніторингу державних виплат встановлюється Кабінетом Міністрів України. Перелік державних виплат, що підлягають верифікації, затверджує орган, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат, за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що формують та реалізують державну політику у сфері надання відповідних державних виплат.

Частина третя статті 16 Закону №324 передбачає, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати. Наказом Міністерства фінансів України від 26.07.2021 № 426 “Про затвердження Методики верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України” затверджено Методику верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України (далі – Методика №426).

Пункт 1 Розділу І Методики №426 визначає, що таку Методику розроблено з метою забезпечення єдиного підходу щодо верифікації державних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Розділу ІІ Методики №426 до державних виплат, що підлягають верифікації, відноситься щомісячна страхова виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 1 пункту 1 Розділу ІІІ Методики №426 для державних виплат, визначених у підпункті 1 пункту 2 розділу II такої Методики об`єктом перевірки даних про отримувачів страхової виплати щодо правомірності її надання є відомості щодо проживання за кордоном отримувача страхової виплати у період, за який нарахована страхова виплата, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

Абзац 1 підпункту 2 пункту 1 Розділу ІІІ Методики №426 передбачає, що перевірка здійснюється шляхом порівняння параметрів інформації, отриманої від Фонду, з інформацією суб`єктів надання інформації за кожним реципієнтом, а саме щодо проживання за кордоном реципієнта у період, за який нарахована страхова виплата, згідно з даними функціональної підсистеми ЄІС МВС.

Відтак, верифікація страхових виплат проводиться (проводилась) не лише особам, які звернулись вперше за призначенням страхових виплат, але і тим, яким вже такі виплати призначено та які їх отримують (статті 1, 7 Закону №324).

Колегія суддів вважає, що територіальні органи Фонду соціального страхування України мали право припинити нарахування та виплату страхової виплати за наслідками проведеної верифікації страхових виплат (пункт 3 частини першої статті 7, частини третьої статті 16 Закону №324). До державних виплат, що підлягали верифікації, відносилась, в тому числі, щомісячна страхова виплата втраченого заробітку потерпілим на виробництві (підпункт 2 пункт 2 Розділу ІІ Методики №426).

Об`єктом перевірки даних про отримувачів страхової виплати щодо правомірності її надання були, в тому числі, відомості щодо проживання за кордоном отримувача страхової виплати (підпункт пункт 2 Розділу ІІ, абзац 1 підпункту 2 пункту 1 Розділу ІІІ Методики №426).

На переконання суду, відповідач мав достатні повноваження для здійснення верифікації страхової виплати позивача.

Підставою для прийняття оскарженого рішення, згідно з яким позивачу припинено страхову виплату з 01.08.2022 слугувала та обставина, що 16.01.2023 відповідач отримав Повідомлення про результати запиту на відповідність повідомленої реципієнтом інформації даним, що обробляються стосовно нього в інформаційно-аналітичній платформі електронної верифікації та моніторингу, відповідно до статті 10 Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат”, з якого вбачається, що станом на дату перевірки 01.09.2022, позивач 28.02.2022 виїхав за межі України та на територію України не повертався.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає, що ключовим питанням, яке необхідно вирішити у даній справі, є визначення періоду перебування позивача за межами України.

Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетинання державного кордону України листом від 19.04.2024 №19/К-4726/5304 повідомив, що позивач дата народження 08.05.1957 виїхав за межі України 28.02.2022 на підставі документа КА585786, а 22.05.2022 здійснив в`їзд на територію України “Кулчицкий” Ярослав дата народження 08.05.1957 на підставі документа ЕA921617.

Відповідач заперечував факт повернення позивача в Україну, у зв`язку з розбіжністю у прізвищі особи і не поновлював йому страхову виплату

Головне управління Державної міграційної служби у Львівській області надало відповідь від 29.01.2025 №4601.04-01-1059/46.4-25 на адвокатський запит представника позивача від 21.02.2025, у якій повідомило, що за наявними обліками ЄІАС УМП ДМС України позивач документований паспортами громадянина України для виїзду за кордон, зокрема, серії ЕА921617 від 22.04.2008, виданий на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Вище наведена обставина дає підстави суду вважати, що позивач повернувся на територію України саме 22.05.2022.

Отже позивач перебував поза межами України у період з 28.02.2022 по 22.05.2022.

У зв`язку з цим, необґрунтованими та безпідставними є висновки відповідача про відсутність належних відомостей про повернення позивача на територію України.

Колегія суддів не встановила, що відповідач порушив порядок та методику проведення верифікації страхової виплати позивача, оскільки дані щодо перетинання державного кордону України формуються органами Державної прикордонної служби України.

Однак помилковість відомостей, відображених у базі даних осіб, які перетнули державний кордон України, спричинило настання несприятливих наслідків для позивача у вигляді припинення страхової виплати.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що верифікація проведена станом на 01.09.2022, а страхова виплата припинена з 01.08.2022, тобто після повернення позивача на територію України (22.05.2022).

Також суд апеляційної інстанції вважає, що чинне законодавство у контексті спріних правовідносин, не передбачає можливості за результатами проведення верифікації припиняти страхову виплату особі після її повернення на територію України. Позивач не може нести відповідальність за помилкові та несвоєчасні дії органів державної влади.

Проаналізувавши вище наведене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду — без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі № 380/9813/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула