Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №120/15285/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15285/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук І.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

25 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що за даними посвідчення серії НОМЕР_1 позивач є особою, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія).

21.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженнями пенсійного на підставі статті 55 Закону № 796-XII.

Як свідчать матеріали справи подана позивачем заява про призначення пенсії була передана за принципом екстериторіальності на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

За результатом розгляду такої заяви прийнято рішення від 25.10.2024 №025150008305, яким позивачу відмовлено в призначенні відповідного виду пенсії. Зазначено, що страховий стаж позивача становить 29 років 9 місяців 16 днів. Поряд із цим до проживання в зоні посиленого радіологічного контролю обґрунтовано не враховано період з 17.11.1987 по 28.11.1989, оскільки заявник проходив військову службу, а інформація про місце знаходження військової частини в матеріалах справи відсутня.

Не погоджуючись зі прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислуги років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави щодо тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України від 9 березня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Закон № 796-ХІІ визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Пунктом 2 статті 9 Закону № 796-ХІІ визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно статті 15 Закону № 796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до вимог статті 49 Закону № 796-ХІІ, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до абзацу першого статті 55 Закону № 796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII встановлено, зокрема, що:

- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до примітки початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Таким чином, із аналізу наведених положень слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю на 1 січня 1993 роки не менше 4 років. При цьому пенсійний вік такої особи зменшується на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років у вказаній зоні. Крім того, на застосування початкової величини зменшення пенсійного віку на 2 роки мають особи які проживали або працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону №1058-IV і Закону №796-XII.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом 4 років станом на 1 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 1 січня 1993 року.

Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони гарантованого добровільного відселення, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.

Отже, норми спеціального закону - Закону №796-XII застосовуються субсидіарно із нормами загального Закону №1058-ІV, доповнюють і конкретизують їх.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1).

Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Згідно з абзацами 9 підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення - відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

При цьому суд вважає за необхідне наголосити, що сама лише наявність посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право на зменшення його пенсійного віку та призначення пенсії за пунктом 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII, позаяк положенням цієї норми чітко встановлені підстави за яких пенсійний вік зменшується, а пенсія призначається зі зменшенням пенсійного віку, а саме:

- якщо особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку - 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в подібних правовідносинах в постанові від 18.03.2025 по справі №460/27065/23.

В даному ж випадку, довідкою Шпиківського ліцею Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області №204 від 25.09.2024 року підтверджується те, що позивач навчався у відповідному ліцеї з 01.09.1976 по 26.06.1987 та закінчив 10 класів.

Довідкою Шпиківської селищної ради №3110 від 25.09.2024 підтверджується те, що Шпиківська середня школа (з 2022 року Шпиківський ліцей Шпиківської селищної ради Тульчинського району Вінницької області) розташована в смт. Шпиків, який відносився до 4-ої категорії зони посиленого радіоактивного забруднення в період з 26.04.1986 по 31.12.2014.

Наведеними вище довідками підтверджується факт проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31 липня 1986 року.

Як наслідок, в даному випадку наявні підстави для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки згідно із приміткою.

Крім того, згідно архівної довідки КУ "Трудовий архів" Тульчинської міської ради №268 від 01.10.2024, у книгах обліку трудового стажу та заробітку члена колгоспу ім. Жданова с. Левківці Тульчинського район Вінницької області ОСОБА_1 , виробив трудоднів в 1990 році - 301, а в 1991 році - 119. При цьому, с. Левківці входить до Шпиківської селищної громади.

Окрім того, із цієї ж довідки вбачається, що у документах Тульчинського консервного заводу Вінницької області значиться ОСОБА_1 , прийнятий 07.06.1991 та звільнений 11.06.2003 року.

Відповідний період роботи позивача також підтверджується наявною в матеріалах справи копією його трудової книжки.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" м. Тульчин віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

При цьому, суд враховує, що фактично відповідачем було відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв`язку із не зарахуванням до проживання в зоні посиленого радіологічного контролю періоду проходження ним військової служби з 17.11.1987 по 28.11.1989, оскільки відсутня інформація про місце знаходження військової частини.

Суд погоджується, дійсно, в матеріалах справи відсутня інформація про місце знаходження військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач проходив військову службу в зазначений відповідачем період.

Поряд із цим, навіть у випадку не зарахування відповідного періоду проходження служби, позивач прожив (пропрацював) в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії (26.04.1986) по 26.06.1987, починаючи з 1990 (301 трудодень) по 1991 (119 трудоднів) працював в колгоспі ім. Жданова, а з 07.06.1991 по 11.06.2003 в Тульчинському консервному заводі Вінницької області.

Із наведеного вище слідує, що позивач прожив (пропрацював) в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії та станом на 01.03.1993 року більш ніж чотири роки.

Як уже було зазначено судом вище, сама лише наявність посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю не є безумовною підставою, яка автоматично підтверджує право на зменшення пенсійного віку.

Поряд із цим, в даному випадку враховуючи наведені вище обставини, які стосуються періодів проживання (роботи) позивача в зоні посиленого радіологічного контролю, в сукупності із фактом наявності у нього посвідчення особи, яка постійно проживала на території зони посиленого радіологічного контролю (4 категорія), на переконання суду, в повній мірі підтверджують право позивача на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

Як наслідок, суд дійшов вірного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №025150008305 від 25.10.2024 та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Суд враховує, що станом на дату звернення за призначенням пенсії позивачу виповнилось 55 років, а період його проживання (роботи) в зоні посиленого радіологічного контролю дає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - 20.11.2024, а не з 24.09.2024, як про це просить представник позивача, адже 55 років позивачу виповнилось лише 19.11.2024.

Крім того, враховуючи те, що питання щодо призначення позивачу пенсії вирішувалось саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецький області, а тому саме цей територіальний орган Пенсійного фонду України належить зобов`язати призначити позивачу пенсію.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.