Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №240/26622/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/26622/25

Головуючий у 1-й інстанції: Леміщак Дмитро Михайлович

Суддя-доповідач: Моніч Б.С.

25 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій протиправними щодо відмови в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.05.2025 № ХЗ70112 про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2023 та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Ухвалою від 24.11.2025 суд залишив позовну заяву без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Житомирського окружного адміністративного суду заяви про поновлення строку звернення до суду, вказавши підстави для поновлення строку та приєднавши докази поважності причин його пропуску, оформленої з урахуванням вимог статті 167 КАС України.

28.11.2025 до суду надійшла заява про поновлення процесуального строку від представника позивача, в якій зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 22.09.2025 на звернення представника позивача повідомило, що підстави для перерахунку пенсії позивача відповідно до вищезазначеної довідки про розмір грошового забезпечення відсутні. Таким чином, після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії на підставі вищезазначеної довідки та не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Дослідивши заяву про поновлення строку, суд ухвалою від 03.12.2025 продовжив строк залишення позовної заяви без руху, встановлений ухвалою суду від 24.11.2025.

08.12.2025 до суду надійшла повторна заява про поновлення процесуального строку звернення до суду, в якій представник позивача зазначає, що позивач дізнався про порушення своїх прав лише після отримання довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №хз70112 від 19.05.2025, яка надійшла разом з відповіддю на адвокатський запит № 0600-0203-8/63775 від 23.07.2025 з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, тобто у період шестимісячного строку звернення. Позивач просив вважати причину пропуску процесуального строку на подання адміністративного позову поважною та поновити пропущений з поважних причин строк звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позовну заяву повернуто в частині позовних вимог за період з 01.02.2023 по 16.05.2025.

IІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав позивач мав дізнатися під час отримання пенсійної виплати у розмірах, з якими він не погоджується, тобто принаймні у березні квітні 2023 року, а звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом 17.11.2025, тобто з порушенням строку, визначеного ст. 122 КАС України. За таких обставин суд дійшов висновку, що в даній справі підлягають до розгляду лише позовні вимоги за шість місяців, що передували моменту звернення з позовом до суду, тобто з 17.05.2025.

Суд визнав неповажними підстави, зазначені представником позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду та враховуючи те, що представником позивача не надано до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, позовна заява в частині позовних вимог щодо перерахунку пенсії з 01.02.2023 по 16.05.2025 на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, визначеного станом на 01.01.2023, підлягає поверненню позивачу

ІV. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року по справі, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначив, що право позивача саме на перерахунок пенсії з 01.02.2023 року /довідка видана станом на 01.01.2023 рік /закріплено частиною 2 статті 51 Закону №2262-XII, що визначено зокрема у висновках Верховного Суду у постановах Верховного Суду по справі № 520/1307/24 від 19 червня 2025 року, від 12.12.2023 у справі №380/1907/23, від 08 жовтня 2024 року №580/10781/23.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та просив відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги.

V. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Ця норма є об`єктивним продовженням задекларованого в статті 1 Конституції України її статусу як соціальної та правової держави.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію, визначає Закон №2262-XII.

Відповідно до статті 51 Закону №2262-XII при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Статтею 55 Закону №2262-XII передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбачених цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє право на здійснення перерахунку та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року, оскільки позовні вимоги, заявлені поза шестимісячним строком, передбаченим статтею 122 КАС України, тому підлягать у відповідній частині залишенню без розгляду.

Оцінюючи наявність підстав щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та необхідності застосування процесуальних наслідків, передбачених статтями 122, 123 КАС України, колегія суддів насамперед виходить із правової природи спірних правовідносин та моменту виникнення у відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії.

Як встановлено судом, підставою для виникнення у відповідача обов`язку здійснити перерахунок пенсії стало зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня 2023 року, що є обставиною, яка тягне за собою зміну розміру грошового забезпечення та, як наслідок, необхідність перерахунку призначеної пенсії.

Такий перерахунок не поставлений у залежність від звернення пенсіонера та має бути здійснений органами Пенсійного фонду України у силу прямої вказівки закону з моменту настання відповідної підстави (зростання розміру прожиткового мінімуму).

При цьому видача уповноваженим державним органом довідки про розмір грошового забезпечення у цій категорії справ не створює нового права на перерахунок пенсії, а є лише документальним підтвердженням складових грошового забезпечення, які повинні бути враховані органом Пенсійного фонду України під час реалізації вже існуючого обов`язку з перерахунку пенсії, що виник у силу закону з моменту підвищення прожиткового мінімуму.

Отримання позивачем зазначеної довідки було зумовлене невиконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії, у зв`язку з чим позивач був вимушений вчиняти додаткові дії, спрямовані на підтвердження складових грошового забезпечення у належному розмірі та захист свого порушеного права.

Отже, право позивача на підвищення пенсії виникло з 01 січня 2023 року безпосередньо в силу закону, а невиконання відповідачем обов`язку з перерахунку пенсії з цього моменту свідчить про триваючу протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

За змістом частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII перерахунок пенсій у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення або у зв`язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження будь-яким строком.

Зазначена норма є спеціальною щодо загальних процесуальних правил, установлених статтями 122 та 123 КАС України, та спрямована на забезпечення ефективного захисту права особи на належне пенсійне забезпечення у випадках, коли держава або її органи не виконали покладений на них обов`язок щодо своєчасного здійснення перерахунку пенсії у зв`язку зі зростанням розміру прожиткового мінімуму.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2024 року у зразковій справі № 380/19324/23, у якій зазначено, що перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення, здійснюється без обмеження строком, а застосування процесуальних строків звернення до суду у таких спорах є неприйнятним.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій справі чітко розмежувала:

спори щодо призначення або обчислення пенсії, у яких підлягають застосуванню загальні процесуальні строки, та

спори щодо невиконання державою обов`язку з перерахунку пенсії, коли право особи вже існує, але не реалізоване з вини суб`єкта владних повноважень.

У справах останньої категорії звернення особи до суду є способом відновлення порушеного триваючого права, а не оскарженням разового управлінського рішення, що виключає можливість застосування шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що застосування процесуальних строків звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема внаслідок збільшення прожиткового мінімуму, суперечило б прямій нормі частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.

У постанові від 21 грудня 2023 року по справі № 380/12872/23 Верховний Суд зазначив, що неправомірні дії відповідача (у разі встановлення судовим рішенням) щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії впливають на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, матиме наслідком неможливість реалізації позивачем права, передбаченого статтею 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною видів грошового забезпечення у межах визначених статтею 51 цього Закону строків.

Водночас Верховний Суд зазначив, що обмеження права пенсіонера, що отримує пенсію на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Отже, право на перерахунок пенсії виникає на підставі збільшення грошового забезпечення військовослужбовців (в тому числі посадового окладу і окладу за військове звання), що зумовлює виникнення обов`язку у органу, що уповноважений на видачу довідок видати таку довідку. У випадку ж не видачі такої довідки уповноваженим на те органом, за особою зберігається право на перерахунок пенсії без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів також зазначає, що у цій справі відсутні підстави для застосування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 та у справі №420/23756/24 від 01.07.2025 оскільки вони стосуються інших фактичних обставин.

Зокрема, у справі № 240/12017/19 предметом судового розгляду було оскарження відмови органу Пенсійного фонду у проведенні перерахунку пенсії за минулий період (2014 рік) відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII, при цьому Верховний Суд виходив із того, що перерахунок пенсії у межах солідарної пенсійної системи здійснюється за заявою особи, а позивач, отримуючи пенсію у відповідному розмірі протягом тривалого часу, повинен був знати про складові та розмір своєї пенсії, що зумовило застосування загального шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.

Також у справі № 420/23756/24, спір виник з приводу розрахунку та виплати пенсії за віком з 02.05.2018 із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2015-2017 роки, відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком.

Натомість у справі, що розглядається, спірні правовідносини регулюються Законом № 2262-XII, який містить спеціальне правове регулювання, зокрема частину третю статті 51, що прямо передбачає у випадку зміни складових грошового забезпечення, зокрема у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму, обов`язок держави здійснити перерахунок пенсії з моменту виникнення відповідних законодавчих підстав незалежно від звернення пенсіонера. Такий обов`язок має імперативний характер і, у разі його невиконання з вини органів Пенсійного фонду України, виключає можливість обмеження реалізації права на перерахунок пенсії процесуальними строками звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, право на перерахунок пенсії виникло автоматично з моменту зміни законодавчо встановленого нормативу (прожиткового мінімуму) та покладало на відповідача обов`язок здійснити відповідний перерахунок незалежно від звернення особи, що виключає застосування суб`єктивного критерію “особа дізналася про порушення права” як підстави для початку перебігу процесуального строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд зокрема у постановах від 03 лютого 2026 року у справі № 560/17663/24, від 06 лютого 2026 року у справі № 560/379/25, від 09 лютого 2026 року у справі № 560/16826/24

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування наслідків, передбачених статтею 123 КАС України та повернення позовної заяви в частині позовних вимог, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

VI. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Підсумовуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.