Вирок від 23 лютого 2026 р. у справі №371/1687/25 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1687/25

Номер провадження № 1-кп/371/168/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миронівка кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116220000102 від 13.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Озерно Білоцерківського району Київської області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, який не є депутатом, пенсіонер, є особою з інвалідністю ІІ групи інвалідності, не одружений, з базовою середньою освітою, не військовозобов`язаний, на утриманні малолітніх дітей не має, не працює, засуджений 17.12.2024 Миронівським районним судом за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,

за частиною третьою ст. 389 КК України,

встановив:

І. Формулювання обвинувачення визнане судом доведеним.

ОСОБА_4 будучи раніше засудженим 17.12.2024 вироком Миронівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік з покладенням на підставі ч. 2 ст. 59 -1 КК України обов`язків, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків не зробив і знову обвинувачується в учиненні умисного кримінального правопорушення за наступних обставин.

10.02.2025 Обухівським районним сектором № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області отримано та прийнято до виконання копію вироку Миронівського районного суду Київської області від 17.12.2024 у справі № 371/915/24, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік та покладено обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59 -1 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_4 поставлено на облік в Обухівському районному секторі № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області.

19.02.2025 начальником Обухівського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ознайомлено під підпис з порядком та умовами відбування призначеного покарання, призначеного вироком Миронівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 249 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік та попереджено про наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Цього ж дня, ОСОБА_4 роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 491 КВК України він зобов`язаний виконувати обов`язки, які покладені судом, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації. Також ОСОБА_4 роз`яснено, що згідно зі статтею 493 КВК України, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України. Ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 491 КВК України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду.

19.02.2025 ОСОБА_4 , беручи до уваги отриману інформацію, що характеризує засудженого, історію правопорушень, винесена постанова з листком реєстрації, про встановлення днів явки на реєстрації та призначені дні – перша, третя та четверта середа кожного місяця протягом строку пробаційного нагляду.

Так, протягом відбування пробаційного нагляду, ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, 02.04.2025 не прибув до органу пробації на реєстрацію у визначений за постановою день без поважної причини. 08.04.2025, йому винесене письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України та повторно попереджено про правові наслідки у разі продовження порушення порядку та умов відбування пробаційного нагляду.

Крім цього, 25.06.2025 ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, вдруге не прибув до органу пробації на реєстрацію у визначений за постановою день без поважної причини. 02.07.2025, йому вдруге винесене письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України та в черговий раз проведено бесіду та попереджено про правові наслідки у разі продовження порушення порядку та умов відбування пробаційного нагляду.

В подальшому, ОСОБА_4 належних для себе висновків не зробив та будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, 16.07.2025, 23.07.2025, 06.08.2025 - тричі поспіль не прибув до сектору пробації на реєстрацію у визначені за постановою дні без поважної причини.

Окрім цього, в порушення порядку і умов відбування пробаційного нагляду, 20.06.2025 ОСОБА_4 постановою Миронівського районного суду притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.

Також, 29.06.2025 останній вдруге притягнутий до адміністративної відповідальності постановою відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП у Київській області за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 51 гривня.

25.07.2025 засудженому ОСОБА_4 втретє винесене письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України та повторно попереджено про правові наслідки у разі продовження порушення порядку та умов відбування пробаційного нагляду.

Таким чином, ОСОБА_4 будучи засудженим ухилився від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ч. 3 ст. 389 КК України.

ІІ Позиція учасників кримінального провадження.

Прокурор у судовому засіданні вказала на доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні. Зауважила, що він щиро розкаявся у вчиненому, на час скоєння правопорушення усвідомлював значення своїх дій. Також прокурор, враховуючи дані, характеризуючі особу обвинуваченого, зокрема, те, що останній перебуває на обліку у лікаря-психіатра, є пенсіонером по інвалідності, особою з інвалідністю дитинства довічно ІІ групи інвалідності, а в силу приписів Кримінального кодексу України до особи з інвалідністю І та ІІ групи інвалідності не може бути застосоване покарання у виді обмеження волі, тому, оскільки санкція статті, за якою обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання лише у виді обмеження волі, просила визнати його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення без призначення покарання.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав повністю та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, фактичні обставини справи не оспорював та не заперечував, щиро розкаявся у скоєному. Суду пояснив, що дійсно будучи засудженим вироком суду до покарання у виді пробаційного нагляду, ознайомленим із умовами та обов`язками, які передбачені пробаційним наглядом, та допустив систематичне їх порушення, а також вчинення адміністративних правопорушень у час та за обставин, вказаних в обвинувальному акті.

ІІІ Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Судом досліджені надані прокурором письмові докази на підтвердження вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення та винуватості останнього. Зокрема, судом досліджено наступні докази на підтвердження факту вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Згідно з вироком Миронівського районного суду Київської області від 17.12.2024 ОСОБА_4 засуджений за ч.1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з покладенням на підставі ч. 2 ст. 59 -1 КК України обов`язків, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, маючи не зняту та не погашену судимість, на шлях виправлення та перевиховання не став, належних висновків не зробив і знову обвинувачується в учиненні умисного кримінального правопорушення за наступних обставин.

За повідомленням від 11.02.2025 № 259/32/21/1-25 Обухівського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області 10.02.2025 отримано та прийнято до виконання копію вироку Миронівського районного суду Київської області від 17.12.2024 у справі № 371/915/24, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік та покладено обов`язки, передбачені ч. 2 ст. 59 -1 КК України. Цього ж дня, ОСОБА_4 поставлено на облік в Обухівському районному секторі № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області.

Начальником Обухівського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , 19.02.2025 ОСОБА_4 ознайомлено під підпис з порядком та умовами відбування призначеного покарання, призначеного вироком Миронівського районного суду Київської області за ч. 1 ст. 249 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік та попереджено про наслідки ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що підтверджується підпискою ОСОБА_4 наявною у матеріалах кримінального провадження.

Також ОСОБА_4 роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 491 КВК України він зобов`язаний виконувати обов`язки, які покладені судом, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації. Також ОСОБА_4 роз`яснено, що згідно зі статтею 493 КВК України, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали до органів Національної поліції для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до статті 389 КК України. Ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених статтею 491 КВК України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду.

Згідно з постановою від 19.02.2025 ОСОБА_4 , з урахуванням отриманої інформації, що характеризує засудженого, історії правопорушень, винесена постанова з листком реєстрації, про встановлення днів явки на реєстрації та призначені дні – перша, третя та четверта середа кожного місяця протягом строку пробаційного нагляду.

Згідно з листком реєстрації, протягом відбування пробаційного нагляду, ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, 02.04.2025 не прибув до органу пробації на реєстрацію у визначений за постановою день без поважної причини.

08.04.2025, йому винесене письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України та повторно попереджено про правові наслідки у разі продовження порушення порядку та умов відбування пробаційного нагляду.

Крім цього, згідно з листком реєстрації 25.06.2025 ОСОБА_4 , будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, вдруге не прибув до органу пробації на реєстрацію у визначений за постановою день без поважної причини.

02.07.2025, йому вдруге винесене письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України та в черговий раз проведено бесіду та попереджено про правові наслідки у разі продовження порушення порядку та умов відбування пробаційного нагляду.

Відтак, відповідно до листка реєстрації ОСОБА_4 будучи ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, 16.07.2025, 23.07.2025, 06.08.2025 - тричі поспіль не прибув до сектору пробації на реєстрацію у визначені за постановою дні без поважної причини.

Крім цього, в порушення порядку і умов відбування пробаційного нагляду, згідно з постановою Миронівського районного суду 20.06.2025 ОСОБА_4 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 гривень.

Також, 29.06.2025 останній вдруге притягнутий до адміністративної відповідальності постановою відділення поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП у Київській області за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 51 гривня.

25.07.2025 засудженому ОСОБА_4 втретє винесене письмове попередження про притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України та повторно попереджено про правові наслідки у разі продовження порушення порядку та умов відбування пробаційного нагляду.

Досліджені та проаналізовані докази суд вважає вважати належними, та такими що відповідають вимогам статті 85 КПК України.

Відповідно до приписів статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно з частиною третьою статті 389 КК України передбачена кримінальна відповідальність за ухилення засудженою особою від відбування призначеного судом покарання, не пов`язаного із позбавленням волі.

Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він порушує нормальну діяльність органів кримінально-виконавчої системи, які забезпечують виконання вироку та належне застосування призначеного ним покарання, протидіє досягненню цілей, що стоять перед покаранням.

Склад злочину, передбаченого ст. 389 КК України, є формальним, і його об`єктивна сторона полягає в ухиленні від покарання, яке являє собою невиконання обов`язку (бездіяльність) щодо відбування покарання, вчинене особою, засудженою до цього покарання обвинувальним вироком суду, який набув чинності. Форми (способи) ухилення від покарання можуть бути як шляхом вчинення активних дій, так і шляхом бездіяльності.

Вказана норма є прямою, а не бланкетною, оскільки не містить жодних вимог до об`єктивної сторони щодо неодноразовості порушення обов`язку, передбаченого вироком суду для виконання засудженим, а тому навіть одноразове порушення обов`язку, визначеного судом, є ухиленням від його виконання.

З моменту вступу вироку в законну силу і вчинення особою хоча б однієї дії чи бездіяльності, спрямованих на ухилення від виконання обов`язку відбути покарання, призначеного цим вироком, злочин визнається закінченим і набуває триваючого характеру..

Відповідальність за ст. 389 КК є наслідком ухилення від покарання лише за умови, якщо особу засуджено до цього покарання на законних підставах.

Суб`єктивна сторона злочину виражається лише у прямому умислі та спеціальній меті — ухилитися від відбування покарання. Якщо особа вчиняє ті чи інші дії, які фактично призводять до ухилення від покарання, однак така мета відсутня, вчинене не може бути кваліфіковане за ст. 389 КК.

Суб`єкт злочину — спеціальний: засуджений до відповідного виду покарання вироком суду, який вступив у законну силу.

Дослідженими у судовому засіданні доказами подія кримінального правопоруення та винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 389 КК України знайшла повне підтвердження та є доведеною. Будь-яких сумнівів у достовірності досліджених письмових доказів суд не вбачає, оскільки вони повністю узгоджуються між собою.

Відповідно до ч.1 ст.1 КК України, Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого суд також вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Суд, врахувавши визнання обвинуваченим усіх обставин, які викладені у обвинувальному акті, дослідивши матеріали кримінального провадження, дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

ІV. Правова кваліфікація кримінального правопорушення

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 3 ст. 389 КК України – ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

V. Мотиви та висновки суду щодо призначення покарання

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Також обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, що визнається судом обставиною, яка пом`якшує покарання.

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні обвинуваченому покарання з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. При цьому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії кримінальних проступків, особу обвинуваченого.

Судом не встановлено обставин, які свідчать про необхідність застосування до обвинуваченого примусових засобів виховного чи медичного характеру, та обставин, які свідчать про те, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення у стані неосудності чи обмеженої осудності.

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 270 від 08.10.2025 обвинувачений ОСОБА_4 під час інкримінованих йому дій страждав на легку розумову відсталість, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в тимчасовому хворобливому розладі психічної діяльності не перебував, в даний час страждає на легку розумову відсталість, на даний час може усвідомлювати свої дії та керувати ними, примусових заходів медичного характеру не потребує.

Судом також досліджено письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого. ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується як такий, відносно якого компрометуючі матеріли відсутні, не одружений, дітей не має, у лікаря нарколога на обліку не перебуває, є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, перебуває на обліку у лікаря психіатра з 31.08.1994 по даний час.

Вказані фактичні обставини підтверджуються характеристикою з місця проживання, виданою Миронівською міською радою № 02-15/149 від 08.09.2025, пенсійного посвідчення серії № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 від 25.07.2018, довідкою від 25.08.2025 (730790) № 189065 – 2025 КНП Миронівської міської ради "Миронівська опорна багатопрофільна лікарня", вимогою УІАП ГУ НП в Київській області № 12024-1-1-6220/000056 від 11.04.2024, висновком судово-психіатричного експерта № 270 від 08.10.2025.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 згідно зі ст. 67 КК України судом не встановлено.

Одночасно суд зазначає, що відповідно до п.п.1 та 2 ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Санкція ч. 3 ст. 389 КК України, за якою обвинувачується ОСОБА_4 передбачає покарання лише у виді обмеженням волі на строк до трьох років. Інших видів покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України законом не передбачено.

Разом із цим, відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІ групи, до останнього не може бути застосовано покарання у виді обмеження волі.

Суд не вбачає можливим застосування до ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України та призначення йому іншого більш м`якого покарання , ніж обмеження волі, з огляду на відсутність кількох обставин (не менше двох), що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд не вправі перейти до більш м`якого виду покарання у випадках, коли санкцією закону, за яким засуджується особа, передбачено лише такі покарання, які з огляду на її вік чи стан не можуть бути до неї застосовані. У таких випадках суд, за наявності до того підстав, відповідно до ст. 7 КПК (1001-05) повинен закрити справу і звільнити особу від кримінальної відповідальності або постановити обвинувальний вирок і звільнити засудженого від покарання.

Підстав для закриття кримінального провадження, передбачених ст. 284 КК України судом не встановлено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про неможливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 3 ст. 389 КК України.

Суд також не вбачає підстав для застосування положень ст. 71 КК України, оскільки повне або часткове приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за попереднім вироком, згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КК України може бути застосовано лише до покарання, призначеного за новим вироком з подальшим визначенням остаточного покарання за сукупністю вироків.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 17.12.2024, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік з покладенням на підставі ч. 2 ст. 59 -1 КК України обов`язків слід виконувати самостійно.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України..

Керуючись ст.ст. 374, 394, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, та звільнити від покарання, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України.

Вирок Миронівського районного суду Київської області від 17.12.2024, яким ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 249 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік з покладенням на підставі ч. 2 ст. 59 -1 КК України обов`язків виконувати самостійно.

Речовий доказ (особову справу № 01/ПН/2025р на ім`я ОСОБА_4 ) повернути до Обухівського районного сектору № 3 філії Державної установи «Центр пробації» в м.Києві і Київській області.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_7