Постанова від 22 лютого 2026 р. у справі №362/108/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа 362/108/26

Провадження 3/362/253/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2026 року місто Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Дорошенко В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Василькові Київської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1

за ст. ст. 124, 122-4 КУпАП

встановив:

Відпoвіднo дo прoтoкoлу серії ЕПР 1 № 541372 від 15.12.2025, 18.10.2025 об 11:01 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Грушевського, 19, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення п. 10.9 ПДР України, рухаючись заднім ходом, не впевнився у безпечності маневру, у результаті чого здійснив наїзд на припаркований автомобіль Ford, д.н.з. НОМЕР_2 , водія ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Крім того, відпoвіднo дo прoтoкoлу серії ЕПР 1 № 541429 від 15.12.2025, 18.10.2025 об 11:01 год. у м. Василькові Обухівського району Київської області по вул. Грушевського, 19, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , у порушення правил п. 2.10а ПДР України, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, залишив місце ДТП.

ОСОБА_1 до суду не прибув.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Карачук І.О. (діє на підставі ордеру серія АІ № 1963251 від 09.01.2026) категорично заперечив винуватість ОСОБА_1 у скоєнні цих правопорушень і пояснив, що дійсно того дня ОСОБА_1 приїхав на автомобілі у вказане у протоколі місце. Потім виїжджав з місця для паркування. Безперешкодно виконав цей маневр та спокійно поїхав у своїх справах. Наголосив, що даний відеозапис не містить жодних доказів вчинення ОСОБА_1 ДТП, на цьому відеозаписі лише зафіксовано виконання ним маневру виїзду з місця паркування заднім ходом. На відеозаписі взагалі не видно факту зіткнення автомобілів. Звернув увагу суду. що під час оформлення протоколів не фіксувались пошкодження на автомобілі ОСОБА_1 , оскільки їх не було. Просив суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення захисника, дійшов до висновку про таке.

Щодо протоколу ЕПР 1 № 541372 від 15.12.2025 за ст. 124 КУпАП.

Диспозиція статті 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до пункту 1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

П. 1.5 ПДР України вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Згідно п. 10.9 б ПДР України під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Так, з матеріалів справи, зокрема схеми дорожньо-транспортної пригоди від 18.10.2025, яка підписана водієм автомобіля Ford, д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , його письмових пояснень вбачається, що він о 10:00-10:30 год. припаркував свій автомобіль на паркувальному майданчику поблизу супермаркета «Сільпо» по вул. Грушевського у м. Василькові Обухівського району Київської області та пішов у справах. Після повернення помітив на автомобілі пошкодження, зазначивши, що о 15:40 год. водія на місці не виявив та викликав працівників поліції. Суд бере до уваги, що ОСОБА_2 вказує про відсутність водія на місце події о 15:40 год., тоді як відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення події відбулися об 11:01 год.

Судом також досліджено відеозапис, на якому зафіксовано, як автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_3 , здійснює маневру виїзду з місця паркування заднім ходом та здійснює подальший рух у своєму напрямку. Тобто з цього відеозапису не вбачається факту зіткнення вищезазначених автомобілів.

Судом установлено зі схеми ДТП від 18.10.2025, що автомобіль Ford, д.н.з. НОМЕР_2 , отримав ушкодження заднього бампера та заднього правого крила. Разом з тим матеріали справи не містять відомостей про наявність механічних ушкоджень у автомобілі Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , або ж про проведення нещодавнього ремонту цього транспортного засобу.

З письмових пояснень ОСОБА_1 від 15.12.2025 вбачається, що він 18.10.2025 близько 11 год. дійсно акуратно виїжджав зі стоянки поблизу супермаркету «Сільпо» по вул. Грушевського у м. Василькові Обухівського району Київської області і не помітив, щоб міг «когось зачепити». Через декілька днів йому зателефонував працівник поліції та повідомив про скоєння ним, ОСОБА_1 , ДТП, повідомляючи про наявність відео доказу цього факту. У подальшому йому продемонстрували відеозапис, однак не побачив там факту скоєння ним ДТП.

Зважаючи на вищезазначене, на думку суду, відсутні докази порушення водієм ОСОБА_1 п. 10.9 ПДР України.

Щодо протоколу серії ЕПР 1 № 541429 від 12.12.2025 за ст.. 122-4 КУпАП.

Диспозиція статті 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Так, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП виражається у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди особами, до якої вони причетні, а суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України врегульовано Законом України «Про дорожній рух» та п. 1.1 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до пункту 2.10а ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Аналізом складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, встановлено обов`язковість наявності двох взаємопов`язаних умов, які визначають подію: 1) дорожньо-транспортної пригоди; 2) доведеність обставин залишення водієм, причетним до її виникнення, місця дорожньо-транспортної пригоди.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до діяння і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу, тобто особа, яка залишає місце ДТП, повинна в цей момент усвідомлювати що за її участю сталася ДТП і що вона (керований нею т/з) будь-яким чином причетна (-ий) до вказаної ДТП.

Як уже зазначено вище, доказів вчинення 18.10.2025 ОСОБА_1 ДТП суду не надано, відтак відсутні підстави до притягнення його до адміністративної відповідальності за ст.122-4 КУпАП, оскільки вчинення цього правопорушення є похідним від встановлення вини правопорушника ОСОБА_1 за вчинення ДТП, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Відповідно до частини 2 статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (пункт 34 Рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, пункт 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року та інші), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

Статтею 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, дослідивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до висновку про недоведеність у даному випадку вини ОСОБА_1 за ст.124 та ст. 122-4 КУпАП за стандартом доведення «поза розумним сумнівом» і наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 cт. 247 КУпAП за вiдсутністю подiї і cкладу aдміністративного прaвопорушення.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 245, 247, 251-252, 283-284, 294 КУпАП, суд

постановив:

Об`єднати в одне провадження справи за № 362/108/26 (провадження № 3/362/253/26) та № 362/109/26 (провадження № 3/362/254/26) про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП і ст. 124 КУпАП, присвоїти об`єднаній справі № 362/108/26.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 та ст.. 122-4 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Суддя В.М. Дорошенко