Рішення від 08 лютого 2026 р. у справі №274/7531/25 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/7531/25 Провадження № 2/0274/932/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т. Б. , за участю секретаря судового засідання Павлюк-Жук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить:

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за мною - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 ;

- в порядку поділу спільного майна подружжя визнати за відповідачем - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2010 по 2020 вони з відповідачем перебували у шлюбі, який розірвано.

До моменту подання позову, вони ще проживали з відповідачем в м. Києві разом однією сім`єю, але зараз розійшлися, вирішили проживати окремо (дітей у них немає).

У них виник спір з приводу поділу спільно нажитого майна, зокрема за період спільного проживання з відповідачем у шлюбі ними було набуто таке спільне майно: у 2019 році вони придбали квартиру АДРЕСА_1 ; у 2011 році придбали квартиру АДРЕСА_2 .

Одна квартира оформлена на неї, а інша квартира на відповідача.

Між ними виникли розбіжності щодо вказаних квартир, оскільки їх вартість відрізняється.

Окрім того, відповідач раніше отримав від неї кошти за половину квартири та витратив їх. Відповідач написав розписку про це, в якій також не заперечував, щоб при поділі майна квартира залишається за нею, не зважаючи на те, що вона коштує дорожче ніж інше майно.

Вартість спільного майна підтверджується висновками експерта.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.11.2025 відкрито провадження та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.12.2025 закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом, призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача, належним чином повідомлена про розгляд справи, в судове засідання не з`явилась, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги просить задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій позов визнає, не заперечує проти задоволення позову, наслідки цього йому відомі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства прирозгляді справпро правона шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 30.05.2010, який був зареєстрований Центральному відділі державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у м.Києві.

10.11.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

В період перебування у шлюбі, а саме 05.02.2019 ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу № 133 було придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 561088409, сформованого 21.10.2025.

Згідно договору купівлі - продажу № 133 від 05.2019, ринкова вартість відчужуваної квартири за адресою: АДРЕСА_3 становила 1 120 000 грн.

Згідно копії розписки від 05.07.2020 ОСОБА_2 підтверджує, що отримав від дружини ОСОБА_1 її особисті кошти в сумі 10 000 доларів США за 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Не заперечує, що у випадку майбутнього поділу спільного майна ця квартира відійшла у особисту власність дружини, незважаючи на її вартість на момент поділу їхнього майна.

22.09.2011 подружжям на підставі договору купівлі-продажу була придбана квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Договір купівлі-продажу квартири було оформлено на відповідача. Вартість відчужуваної квартири за адресою: АДРЕСА_4 на момент здійснення угоди становила 650 000 грн.

Згідно заяви від 22.09.2011, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мойсеєнко Т. О., дружина покупця - ОСОБА_1 надала згоду на придбання відповідачем вказаної квартири.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 561088410, сформованого 21.10.2025, відомості щодо права власності на обєкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 відсутні.

Згідно повідомлення Київського міського БТІ Київської міської ради від 07.10.2016, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 зареєстрована на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 22.09.2011.

Враховуючи, що спірні квартири набуті сторонами за час шлюбу, то такі є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку про їх поділ між сторонами у запропонованому позивачем варіанті, якій визнано відповідачем у поданій ним заяві.

Таким чином, позов обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави належить стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 15140 грн.

Керуючись ст. ст. 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 15140 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_5 , паспорт серія НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: інд. АДРЕСА_6 , паспорт серія НОМЕР_2 .

Повний текст рішення виготовлено 24.02.2026 ( у зв`язку з перебуванням судді на ліканяному у період з 18.02.2026 по 23.02.2026.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА