Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №473/96/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/96/26

РІШЕННЯ

іменем України

"25" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Конограя М.В., представника відповідача Шевчука І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ

у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив скасувати постанову № 1568 від 26 грудня 2025 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладення штрафу в сумі 25500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в грудні 2025 року (через мобільний застосунок Резерв +) він дізнався про оголошення його в розшук у зв`язку з порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку. З метою з`ясування причин внесення обумовлених відомостей, позивач 18 грудня 2025 року з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 , працівники якого в цей же день склали відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП (у визначений законом строк не пройшов військово-лікарську комісію для визначення придатності до військової служби).

На підставі протоколу 26 грудня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виніс постанову №1568, якою ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП (порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період) та на нього накладено стягнення в вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн.

Позивач не погодився з оскаржуваною постановою, вказуючи зокрема на те, що відповідачем порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки провадження у справі здійснювалося без його участі (незважаючи на те, що він перебував у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 ), внаслідок чого позивач був позбавлений можливості скористатися своїми процесуальними правами; а також без збору та оцінки доказів, що б вказували на наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та вини.

Також позивач просив врахувати, що притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з непроходженням військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби не ґрунтується на відповідній правовій підставі, оскільки позивач, як особа, яка має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, не підлягає призову на період мобілізації.

18 січня 2026 року від представника відповідача Складенко І.А. надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з його безпідставністю, оскільки матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, містять достатні докази на підтвердження факту порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період (не виконав покладену на нього вимогу чинного законодавства та не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Конограй М.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Шевчук І.М. у судовому засіданні просив вирішити справу на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог закону.

Дослідивши матеріали справи в межах вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 18 грудня 2025 року офіцер відділення рекрутингу та комплектування ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенант ОСОБА_3 склав відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення № 201.

У даному протоколі зазначено, що позивач ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, який був визнаний обмежено придатним до військової служби, однак у визначений законом строк не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 для проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, отже вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП.

На підставі протоколу 26 грудня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 виніс постанову №1568, якою позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладений штраф у розмірі 25500,00 грн.

Вказана постанова є предметом оскарження в цій справі.

Згідно з ст.ст.1,3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України "Про оборону України" Закони України "Про Збройні Сили України", Закони України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до п. 2 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12 лютого 2025 року № 4235-IX, який набрав чинності 15 лютого 2025 року, установлено, що «громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом (з 15 лютого 2025 року) зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Таким чином, вказані вище в законі особи (віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом) повинні самостійно ініціювати проходження ВЛК шляхом звернення до ТЦК.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Отже, невиконання громадянами обов`язку, передбаченого ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», створює склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.210-1 КУпАП.

Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статусу військовозобов`язаного, який в силу вимоги законодавства зобов`язаний був пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року (був визнаний обмежено придатним до військової служби).

При цьому, у даному випадку Закон не зобов`язував ІНФОРМАЦІЯ_4 направляти відповідні повістки чи повідомлення громадянам, які є обмежено придатними до військової служби про явку для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, навпаки громадянин, який є обмежно придатним до військової служби, був самостійно зобов`язаний звернутися до відповідного ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання такого направлення.

Доводи позову про те, що позивач звільнений від вказаного обов`язку (має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, тому не підлягає призову на період мобілізації), суд не приймає до уваги, оскільки вищевказаний обов`язок є безумовним.

Водночас, оскаржувана постанова містить значні протиріччя, які, серед іншого, унеможливлюють чітке визначення об`єктивної сторони вчиненого позивачем правопорушення та його правильну кваліфікацію.

Зокрема, в оскаржуваній постанові вказано, що своїми діями позивач порушив вимоги ч.2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" (порушення обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації).

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені у ст. 22 вказаного закону, про що було зазначено вище.

Дії ОСОБА_1 у постанові кваліфіковані за ч.3 ст.210 КУпАП.

Частиною 1 ст.210 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зазначені норми визначають різні склади правопорушень та є бланкетними, і при їх застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку, законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію та запровадження в Україні особливого періоду.

Отже, відповідач в оскаржуваній постанові не врахував приписів ст.210-1 КУпАП, невірно кваліфікував дії позивача та помилково притягнув його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.

Неправильна кваліфікація або відсутність такої у постанові у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність в діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП і, як наслідок, складу вказаного адміністративного правопорушення.

Що стосується доводів позову про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, то суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).

Розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу.

Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання (ст. 279 КУпАП).

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Всупереч викладеному відповідач ухвалив оскаржувану постанову за відсутності позивача, незважаючи на те, що позивач на визначену дату та час прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для участі у розгляді справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, однак, позивача не запросили на розгляд справи.

У спірних правовідносинах має місце порушення принципів Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28 вересня 1977 року, зокрема: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом.

Право бути вислуханим під час розгляду його справи, дійсно віднесено до одного основних складових (принципів) адміністративної процедури.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.2 КАС України особа має право на участь у процесі прийняття рішення, яке стосується її інтересів.

Право бути почутим, складова частина принципу верховенства права. Суб`єкт владних повноважень повинен застосовувати його, приймаючи рішення, що матиме вплив на права, свободи чи інтереси особи, особливо, якщо це рішення може мати несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймають рішення, має право бути вислуханою суб`єктом владних повноважень: вона може наводити обставини та докази на їх підтвердження, правові аргументи тощо.

Порушення права особи бути вислуханою, має наслідком протиправність ухваленого суб`єктом владних повноважень рішення, у тому разі, якщо особа мала повідомити інформацію чи надати пояснення.

Отже, відповідач, розглянувши справу про адміністративне правопорушення без участі позивача, який прибув на такий розгляд, допустив суттєве обмеження прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП.

З урахуванням встановлених обставин, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Щодо решти доводів сторони позивача суд зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Внаслідок вказаного, решти доводів сторони позивача є такими, що не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують основного висновку суду.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-10, 77, 241-246, 250, 271, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ

позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26 грудня 2025 року №1568 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан