Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №540/3324/20 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 540/3324/20

Перша інстанція: суддя Пекний А.С.,

повний текст судового рішення

складено 02.11.2021, м. Херсон

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року по справі за позовом Головного управління Національної поліції України в Херсонській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Національної поліції України в Херсонській області (далі – ГУНП) звернулось до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 та просило:

- стягнути з відповідача на користь позивача 9577,41 грн. у рахунок відшкодування завданої майнової шкоди.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ГУНП від 22.11.2016р. №249 о/с капрала поліції ОСОБА_1 призначено на посаду поліцейського з обліку та збереження речових доказів і озброєння сектора логістики та матеріально-технічного забезпечення Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області.

Наказом Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області від 03.03.2017р. №99 капрала поліції ОСОБА_1 призначено відповідальним за порядком обліку та збереження озброєння та спецзасобів в черговій частині Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області, а також затверджені функціональні обов`язки відповідального та Інструкцію із забезпечення контролю за обліком та зберіганням озброєння та спецзасобів в черговій частині Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області.

Утвореною в Генічеському ВП ГУНП в Херсонській області комісією та за участю матеріально відповідальних осіб – ОСОБА_2 , ОСОБА_1 складено акт від 03.03.2017р. №2802/38 про прийом-передачу озброєння, боєприпасів, спеціальних засобів, військово-інженерного та хімічного майна чергової частини Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області.

15.05.2017р. між ГУНП в Херсонській області та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність (на підставі Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995р. №243/95-ВР).

Актом планової інвентаризації озброєння, боєприпасів та речових доказів в Генічеському ВП ГУНП в Херсонській області від 14.11.2017р. №16397/01/3 нестач в майні чергової частини Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області не виявлено.

На підставі наказу Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області від 17.09.2018р. №111 проведено позапланову інвентаризацію озброєння, боєприпасів, спеціальних засобів, військово-інженерного та хімічного майна чергової частини Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області, за наслідками якої складено відповідний акт позапланової інвентаризації від 17.09.2018р. №12641/01/38.

За змістом цього акту комісія виявила нестачу майна, а саме: жилетів захисних модуль-ВВ - 5,5 шт, жилету захисного Панцир-Універсал – 1 шт., жилету захисного Панцир-3-95-2М – 1 шт., жилетів захисних Ескорт (ІІ класу) – 2 шт., жилетів захисних страж ТТ – 3,5 шт., рятувальних жилетів САЖ-43 – 3 шт., шоломів кулезахисних Каска-1М без забрала – 2 шт., виробів БР – 10 шт., наручників Ш-292-01 – 26 шт., виробів КГ-73М – 56 шт., тримачів до КГ-73М – 10 шт., чохлів для балончиків – 7 шт., чохлів для наручників – 4 шт., виробів Терен-4М – 5 шт., ременів уніфікованих – 7 шт., сумок брезентових до магазинів АК-74 – 15 шт., шнурів револьверних – 31 шт., кобур шкіряних до ПМ – 11 шт., кобур поясних до ПМ закритого типу - 20 шт., протирок до ПМ – 9 шт., біноклів 8х30 БПЦ-5 – 2 шт.

Наказом ГУНП від 26.09.2018р. №1290 за фактом виявлення нестачі спецзасобів призначено службове розслідування.

28.09.2018р. затверджено висновок службового розслідування, за змістом якого установлено, що відповідальним за облік та збереження озброєння та спецзасобів в черговій частині Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області є ОСОБА_1 , позаплановою інвентаризацією виявлено нестачу майна, сума збитків складає 14883,49 грн., розрахункова вартість шкоди становить 91369,75 грн., причиною нестачі є недбале ставлення ОСОБА_1 до зберігання спеціальних засобів.

Наказом ГУНП від 26.09.2018р. №256 о/с капрала поліції ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням з 01.10.2018р. зі служби в поліції (на підставі його рапорту про звільнення від 20.09.2018р.).

За матеріалами, зібраними у ході позапланової інвентаризації, прокуратурою Херсонської області 20.11.2018р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018230000000196 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 367 КК України щодо співробітників Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області, які внаслідок службової недбалості нанесли збитки вказаному відділу поліції.

ГУНП 19.09.2019р. подано до органу досудового розслідування цивільний позов про відшкодування шкоди.

Постановою слідчого від 13.08.2020р. вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з встановленням відсутності складу кримінального правопорушення.

У зв`язку з закриттям кримінального провадження позивач звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду із цим позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд 1-ї інстанції виходив з того, що ГУНП не було надано докази, які б в повному об`ємі доводили обставини, за яких відповідач допустив нестачу майна, коли та у який спосіб, з якими мотивами і метою це було вчинено (допущено), наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями відповідача та їх наслідками, його вину, розмір завданої шкоди. Так, висновок службового розслідування від 28.09.2018р. не містить жодних відомостей про те, що посадовими особами, які його проводили, були встановлені протиправність поведінки відповідача і в чому вона полягала, причинний зв`язок між такою поведінкою відповідача і завданою шкодою, а також його вина у завданні шкоди та навіть її розмір.

Також суд зазначив, що поданими позивачем доказами не підтверджується, що відповідач був ознайомлений з висновком службового розслідування або відмовився від ознайомлення, а також що йому пропонувалось у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду і він від цього відмовився.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На час виявлення нестачі (17.09.2018р.) питання матеріальної відповідальності осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Національної поліції України регулювалось “Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі”, яке було затверджено постановою Верховної Ради України від 23.06.1995р. №243/95-ВР із змінами і доповненнями (далі – Положення №243/95-ВР).

На момент звернення ГУНП з даним позовом діяв Закон України від 03.10.2019р. №160-IX “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі” (далі – Закон №160-IX), який набрав чинності з 31.10.2019р. та яким визнано такою, що втратила силу, вищезгадану постанову Верховної Ради України від 23.06.1995р. №243/95-ВР.

Відповідно до пункту 1 Положення №243/95-ВР, воно визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов`язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов`язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, а його дія поширюється також на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно із пунктами 2, 3, 13 Положення №243/95-ВР, відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.

Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов`язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов`язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов`язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі: умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; приписки у нарядах та інших документах фактично не виконаних робіт, перекручування звітних даних і обману держави в інших формах; заподіяння шкоди особою, яка перебувала у нетверезому стані; дій (бездіяльності), що мають ознаки злочину; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

За змістом пункту 16 Положення №243/95-ВР, розмір заподіяної державі шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних обліку виходячи з вільних оптово-роздрібних чи договірних цін, що діють на період розгляду питання про матеріальну відповідальність, а в разі відсутності таких даних - за цінами, що обчислюються в порядку, який визначається Міністерством економіки України. Обчислення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню, провадиться з урахуванням зносу військового майна за встановленими нормами.

У разі виявлення нестачі майна, термін експлуатації якого на день ревізії (перевірки) або інвентаризації закінчився, або у разі неможливості встановити час його втрати відшкодування заподіяної шкоди провадиться в розмірі 25 відсотків, а для госпрозрахункових підприємств, організацій та установ - у розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає (з урахуванням коефіцієнта кратності).

Суму стягнень за втрачене майно може бути зменшено командиром (начальником) військової частини за письмовим дозволом вищого за підлеглістю командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством України - судом, залежно від обставин, за яких заподіяно шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи, за винятком випадків заподіяння шкоди злочинними діями, вчиненими в особистих корисливих цілях.

Згідно із пунктами 17, 18 Положення №243/95-ВР, командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов`язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.

За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п`ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.

Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов`язаного до матеріальної відповідальності. Розслідування провадиться посадовою особою, компетентною у питаннях обліку, зберігання та використання відповідного майна або яка має вищу юридичну освіту.

За приписами пункту 19 Положення №243/95-ВР, розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Згідно із пунктом 21 Положення №243/95-ВР, у висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди. До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини. Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди.

Відповідно до пунктів 22, 23, 31 Положення №243/95-ВР, військовослужбовці та призвані на збори військовозобов`язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім`я командира (начальника) військової частини.

Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов`язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов`язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов`язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню.

У разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.

Таким чином, згаданим нормативно-правовим актом в контексті даної справи було передбачено, що необхідними передумовами для звернення до суду із позовом про відшкодування збитків, слугували: призначення і проведення розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб зі складенням за його результатом висновку; ознайомлення особи з матеріалами розслідування; особисте проведення командиром (начальником) співбесіди з військовослужбовцем, який притягається до матеріальної відповідальності; видання наказу про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню (не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування та у разі доведення вини військовослужбовця) або звернення до суду з позовом на суму заподіяної особою шкоди (у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди).

При цьому, розслідуванням обов`язково мало встановлюватись: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов`язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов`язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Доказів повного виконання позивачем приписів Положення №243/95-ВР на час проведення позапланової інвентаризації та розслідування до суду не надано.

З 31.10.2019р. набрав чинності Закон №160-IX, який змінив порядок притягнення військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України до матеріальної відповідальності.

За змістом статті 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 6 Закону №160-IX, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

За шкоду, завдану розкраданням або втратою озброєння, зброї та боєприпасів до неї, особа несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна, але не більше десятикратного розміру. Перелік озброєння, зброї та боєприпасів до неї, нестача або розкрадання яких відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до їх вартості, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 7 цього ж Закону, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, визначеної відповідно до законодавства про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей.

Статтею 8 Закону №160-IX передбачено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом. За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис. У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

За змістом статті 10 Закону №160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Згідно з приписами статті 12 Закону №160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

З матеріалів справи вбачається, що ГУНП звернулось до суду із цим позовом на підставі та в порядку, визначеному Законом України від 03.10.2019р. №160-IX “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, додані до позовної заяви та одержані в ході судового розгляду докази також не доводять виконання ГУНП всіх умов, визначених згаданим Законом.

Зокрема, відсутні докази, які б в повному об`ємі доводили обставини, за яких відповідач допустив нестачу майна, коли та у який спосіб, з якими мотивами і метою це було вчинено (допущено), наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями відповідача та їх наслідками, його вину, розмір завданої шкоди.

Водночас, надані докази містять суперечливі та сумнівні відомості щодо таких обставин. Зокрема, акт позапланової інвентаризації від 17.09.2018р. №12641/01/38 складений без участі відповідача як матеріально відповідальної особи, і не містить жодних відомостей про те, яке майно з наявного та в якій кількості видано співробітникам Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області. Відповідна графа – “на видачі згідно Ф.3” - взагалі у акті не заповнена.

Разом з тим, вказаний акт в частині найменувань та кількості майна, щодо якого виявлено нестачу, перекликається з відомостями щодо майна, виданого співробітникам Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області станом на час передачі відповідачу на зберігання майна згідно з актом від 03.03.2017р. №2802/38.

Так, згідно з актом прийому-передачі майна від 03.03.2017р. №2802/38, на видачі співробітникам Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області перебували: жилет захисний “Страж-ТТ” 2 класу – 1 шт., виріб БР - 10 шт., наручники Ш-292-01 - 3 шт., виріб “КГ-73М” - 13 шт., тримач до КГ-73М - 4 шт., кобура шкіряна до ПМ - 11 шт., сумка брезентова до магазину АК-74 - 16 шт., ремінь уніфікований - 19 шт.

Проте, за даними позапланової інвентаризації виявлена нестача, зокрема: жилет захисний “Страж-ТТ” 2 класу – 2 шт., виріб БР – 10шт., наручники Ш-292-01 – 26шт., виріб “КГ-73М” - 56, тримач до КГ-73М – 10шт., кобура шкіряна до ПМ – 29шт., сумка брезентова до магазину АК-74 – 15шт., ремінь уніфікований – 7шт.

При цьому, жодних відомостей стосовно того, чи перевірялись в ході інвентаризації обставини видачі майна співробітникам Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області, надані позивачем докази не містять, а отже невідомо, чи не знаходились на той час спеціальні засоби, які указані як нестача, у співробітників відділення поліції як такі, що видані їм для виконання посадових обов`язків.

Окрім того, згідно висновку експерта від 15.04.2020р. у кримінальному провадженні, копію якого долучено позивачем до позовної заяви, в ході позапланової інвентаризації можливо не враховано те, що за особовим складом Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області закріплено спецзасоби та спорядження (тобто воно було в наявності).

Також, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, окреме майно в акті позапланової інвентаризації від 17.09.2018р. №12641/01/38 зазначене не в цілих одиницях, а в дробах, без будь-яких пояснень.

Висновок службового розслідування від 28.09.2018р. містить лише констатацію фактів щодо особи, відповідальної за облік і збереження майна та про проведення позапланової інвентаризації і її результати, а також у ньому зазначені відомості про те, що капрал поліції ОСОБА_1 недбало поставився до зберігання спеціальних засобів, допустив їх значну нестачу, чим заподіяв шкоду державі. Інших відомостей висновок не містить.

При цьому, в наявних у службовому розслідуванні письмових поясненнях посадових осіб Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області відсутні відомості про те, коли, ким і у зв`язку з чим ці пояснення відбирались. Крім того, відсутні докази того, що відповідача ознайомлювали з актом позапланової інвентаризації, з висновком службового розслідування та довідкою про вартісну оцінку заподіяної шкоди.

Тобто, висновок службового розслідування від 28.09.2018р. не містить жодних відомостей про те, що посадовими особами, які його проводили, були встановлені протиправність поведінки відповідача і в чому вона полягала, причинний зв`язок між такою поведінкою відповідача і завданою шкодою, а також його вина у завданні шкоди та навіть її розмір.

Суд 1-ї інстанції також вірно звернув увагу на те, що позивачем не надано акту прийому-передачі озброєння, боєприпасів, спеціальних засобів, військово-інженерного та хімічного майна чергової частини Генічеського ВП ГУНП в Херсонській області, яким від відповідача під час його звільнення передано відповідне майно наступній матеріально-відповідальній особі.

Більш того, згідно з відомостями акту позапланової інвентаризації від 17.09.2018р. №12641/01/38, нестача майна сягає 231 одиниці, у позові ставиться питання щодо відшкодування вартості 175 одиниць майна, а в долученій позивачем копії експертного висновку взагалі йде мова про нестачу 73 одиниць майна. Проте, будь-якого обґрунтування такої різниці позивач не надав.

Враховуючи наведене, поданий позивачем обсяг доказів у своїй сукупності не дозволяє зробити висновок, що відповідачем допущено протиправну поведінку, унаслідок якої позивачу заподіяно матеріальну шкоду у розмірі, яка зазначена позивачем.

Окрім того, як вірно зауважив суд 1-ї інстанції, позов подано ГУНП в Херсонські області на підставі Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”, відповідно до ст.12 якого, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Тобто, для вирішення питання про відшкодування завданої шкоди у судовому порядку необхідним є факт відмови винної особи від її добровільного відшкодування. Проте, поданими позивачем доказами не підтверджується, що відповідач був ознайомлений з висновком службового розслідування або відмовився від ознайомлення, а також що йому пропонувалось у добровільному порядку відшкодувати завдану шкоду і він від цього відмовився.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що сам факт подання позову і невжиття відповідачем після цього заходів щодо відшкодування шкоди не є відмовою у добровільному відшкодуванні такої шкоди у розумінні Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”.

Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Херсонській області залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді А.В. Бойко О.А. Шевчук