Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №420/36513/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/36513/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

судді – Джабурія О.В.,

судді – Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року, прийнятого за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження суддею Лебедєвою Г.В. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі – Позивач, ОСОБА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – Відповідач, ГУ ПФУ в Одеській області) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області щодо застосування обмеження максимального розміру пенсії;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимального розміру, починаючи з дати застосування обмеження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ГУ ПФУ в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Позивача звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, сторона не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки обмеження максимальним розміром пенсії не передбачено ні Конституцією України, ні міжнародними зобов`язаннями держави, і фактично звужує зміст гарантованого права на пенсійне забезпечення, що позбавляє особу частини законно заробленої пенсії. Вказує, що якщо для військових така норма визнана неконституційною, то логічним є аргумент, що обмеження для осіб з інвалідністю внаслідок війни має бути переглянуто або визнано неконституційним, з урахуванням рівності перед законом і специфіки статусу. Особа з інвалідністю внаслідок війни має не просто інвалідність, а статус, який передбачає підвищений соціальний захист. Враховуючи позицію Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2016, а також усталену практику Верховного Суду щодо неприпустимості звуження обсягу соціальних, слід дійти висновку, що встановлення граничного розміру пенсії є неконституційним втручанням держави у гарантоване право особи на соціальний захист, і має бути усунуте судовим шляхом. Наразі особи, яким пенсія призначається за спеціальними законами, отримують виплати без обмеження максимального розміру. Натомість до пенсіонерів, які отримують пенсію за Законом № 1058-IV застосовується обмеження в 10 прожиткових мінімумів, що порушує баланс між державними гарантіями та фактичним забезпеченням громадян. Такий підхід не відповідає принципам соціальної справедливості, рівності та недискримінації, гарантованим Конституцією України та статтею 14 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

15.01.2026 року за допомогою системи «Електронний суд» Відповідач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому йдеться про законність оскаржуваного судового рішення, прийнятого з урахуванням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а також із повним з`ясуванням усіх обставин, які мали значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи Позивач є особою з інвалідністю І групи відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 27.03.2024 року.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 884716 Позивачу встановлено першу «Б» групу інвалідності (поранення пов`язане із захистом Батьківщини по зору) з 29.01.2024 року безтерміново.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Павлоградське об`єднане управління) «Про призначення пенсії» № 046350016104 від 30.05.2024 року Позивачу з 03.05.2024 року призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», розмірі пенсії з надбавками склав 25 614, 71 грн., до виплати визначено розмір пенсії з урахуванням максимального розміру 23 610, 00 грн..

З 01.03.2025 року на підставі рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Павлоградське об`єднане управління) «Про перерахунок пенсії» № 046350016104 від 25.02.2025 року Позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вид перерахунку – «Індексація заробітку (масовий)», внаслідок перерахунку розмірі пенсії з надбавками склав 26 188, 68 грн., до виплати визначено розмір пенсії з урахуванням максимального розміру 23 610, 00 грн..

З 07.08.2025 року на підставі рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Павлоградське об`єднане управління) «Про перерахунок пенсії» № 046350016104 від 13.08.2025 року Позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вид перерахунку – «через зміни «надбавки»», внаслідок перерахунку розмірі пенсії з надбавками склав 27 369, 18 грн., до виплати визначено розмір пенсії з урахуванням максимального розміру 23 610, 00 грн..

З 01.09.2025 року на підставі рішення ГУ ПФУ в Одеській області (Центральне об`єднане управління ПФУ в м. Одесі) «Про перерахунок пенсії» № 046350016104 від 19.08.2025 року Позивачу проведено перерахунок пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вид перерахунку – «Взяття на облік (від ГУ ПФУ в Дн-ській обл. (Павлоградське об`єднане))», внаслідок перерахунку розмірі пенсії з надбавками склав 27 369, 18 грн., до виплати визначено розмір пенсії з урахуванням максимального розміру 23 610, 00 грн..

Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 17.09.2025 року №265-24597/Г-02/8-1500/25 повідомлено Позивача, що «Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон), згідно з яким розмір пенсії залежить від страхового стажу, розміру заробітної плати та інших чинників. Позивач перебуваєте на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області з 01.09.2025 року та отримує пенсію по інвалідності, як особа з інвалідністю І групи захворювання пов`язаного з каліцтвом/пораненням, отриманих під час захисту Батьківщини, обчислену відповідно до Закону. За результатом перевірки електронної пенсійної справи встановлено, що за заявою від 07.08.2025 року та долученими документами за принципом екстериторіальності пенсію перераховано при страховому стажі 45 років 3 місяці (стаж враховано по 05.04.2021 року), в тому числі додатковому стажі - 33 роки, середньомісячній заробітній платі 45 133, 12 грн., визначеній за період з 01.09.2015 року по 31.03.2024 року за даними персоніфікованого обліку, та її розмір становить 27 369, 18 грн., де: (розмір пенсії за віком - 20 422, 74 грн.; доплата за 10 років понаднормового стажу - 236, 10 грн.)* 100%; розмір пенсії по інвалідності -20 658, 84 грн.; підвищення інвалідам війни І групи (50% від 2 361 грн.) – 1 180, 50 грн.; цільова допомога інвалідам війни І групи - 70, 00 грн.; збільшення 1 ст. 21 Постанова № 1381 — 5 105, 69 грн.; ДСД на догляд інвалідам І групи (15% від 2 361 грн.) - 354, 15 грн.. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на рівні 2 361 грн.. Відповідно до частини 3 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомога, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з вищезазначеним, пенсійну виплачу встановлено в розмірі 23 610, 00 грн.. Одночасно повідомлено про наявність права на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за умови звернення за призначенням пенсії відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1. Для подання заяви на призначення пенсії необхідно звернутись до уповноваженого органу де проходили службу».

Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо обмеження розміру пенсії максимальним розміром, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки на відміну від приписів частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ (зі змінами, внесеними Законом № 3668-VI), якими передбачалось обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром та які втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, приписи Закону № 3668-VI та частини 3 статті 27 Закону № 1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Оскільки Позивач з 03.05.2024 року отримує пенсію за віком на умовах Закону № 1058-ІV, а не пенсію за вислугу років згідно із Законом № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що на Позивача, як на особу, якій пенсія призначена (перерахована) відповідно до Закону № 1058-ІV, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого призначення (перерахунку).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Так, пенсійне забезпечення окремих категорій громадян регулюється спеціальними законами з урахуванням особливостей умов праці, характеру, складності і значущості виконуваної роботи, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод тощо.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом № 1058-IV.

Статтею 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Тобто, Законом № 1058-IV передбачено чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за цим законом, а також визначено право вибору виду пенсії.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, визначені Законом № 2262-XII.

Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Бюро економічної безпеки України, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що пенсія за вислугу років на умовах Закону № 2262-ХІІ та пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-ІV є різними видами пенсій, які призначаються за різним законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 27 Закону № 1058-VI максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Обмеження граничного розміру пенсії 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011 року.

З огляду на положення статті 1 Закону № 2262-XII, останній спрямований на захист громадян, зокрема, з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу.

Відповідно до статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

За змістом статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Абзацом 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

При цьому, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.06.2020 року у справі № 580/234/19 вирішив правову проблему щодо визначення порядку здійснення перерахунку пенсій особам, яким пенсія призначена до набрання чинності Закону № 3668-VI, що запровадив обмеження пенсій максимальним розміром до низки спеціальних законів з питань пенсійного забезпечення громадян та зазначив наступне.

Наведені в пункті 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо).

Тлумачення пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01.10.2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI; 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.

При цьому, норми пункту 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону.

Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом, останній поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).

Відтак, на осіб, яким пенсія призначена після набрання чинності Закону № 3668-VI та перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постановах від 22.12.2022 року по справі № 440/608/19, від 26.12.2022 року по справі № 280/5502/19, від 22.12.2022 року по справі № 440/4371/18, від 21.05.2021 року по справі № 347/2083/16.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 грн..

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення № 7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, частина 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016.

Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що Законом № 3668-VI також внесено зміни, зокрема і до Закону № 1058-ІV шляхом викладення частини третьої статті 27 Закону № 1058-ІV в новій редакції, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини 3 статті 27 Закону № 1058-ІV неконституційними не визнавалися, є чинними, а тому є обов`язковими для застосування.

На відміну від приписів частини 7 статті 43 Закону № 2262-ХІІ (зі змінами внесеними Законом № 3668-VI), якою передбачалось обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром та яка втратила чинність з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Наявним в матеріалах справи рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області (Павлоградське об`єднане управління) «Про призначення пенсії» № 046350016104 від 30.05.2024 року підтверджено, що Позивачу з 03.05.2024 року призначено пенсію по інвалідності на умовах Закону № 1058-IV, розмір якої, з урахуванням максимального розміру склав 23 610, 00 грн..

Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини 1 статті 2 Закону № 3668-VI, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи те, що на теперішній час Позивач не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області як отримувач пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ, посилання апелянта на частину 5 статті 43 Закону № 2262-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року по справі № 7-рп/2016 є необґрунтованими.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії Позивача, у зв`язку з чим, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з яким повністю погоджується колегія суддів.

Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994 року зазначено, що статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального права та не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сонька Валерія Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька