Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №420/31167/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31167/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

судді – Джабурія О.В.,

судді – Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, прийнятого у порядку письмового провадження суддею Танцюрою К.О. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, –

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (далі – Позивач, ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА») до Одеської митниці (далі – Відповідач, Митниця) із вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості від 16.08.2025 року № UA500580/2025/000128/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 16.08.2025 року № UA500580/2025/000252.

На обґрунтування позову зазначено, що Позивачем подано митну декларацію на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митною декларацією до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України (далі – МК України). Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм МК України. Усі документи, які зазначені у статті 53 МК України як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26.11.2025 року позов задоволено, а саме:

- визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості № UA500580/2025/000128/2 від 16.08.2025 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2025/000252 від 16.08.2025 року;

- стягнуто з Одеської митниці на користь ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» судовий збір у розмірі 2 554, 24 грн..

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати його повністю та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, сторона зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані Позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МК України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МК України Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. Вказує, що у рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Дана справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

Положеннями ч. 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду,

ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» зареєстровано 11.05.2021 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та займається наступним видами діяльності за КВЕД: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (основний); 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.44 Оптова торгівля фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; 46.45 Оптова торгівля парфумними та косметичними товарами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 69.10 Діяльність у сфері права; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 77.32 Надання в оренду будівельних машин і устатковання; 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами; 46.77 Оптова торгівля відходами та брухтом; 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 46.42 Оптова торгівля одягом і взуттям; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

08.04.2024 року між Компанією «Alltag und Gerдtetechnik GmbH» (Цуг, Швейцарія, далі – Продавець) та ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (далі – Покупець) укладено Договір поставки № AUG-27M/080424 (далі – Контракт), за умовами якого Продавець зобов`язуються передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документа, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язуються прийняти такий товар i сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Товар, що поставляється за цим Договором – обладнання та устаткування для басейнів, а також супутні деталі та інше приладдя господарського призначення. Сторони можуть домовитись про постачання інших категорій товарів за цим Договором.

25.09.2024 року між Сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Контракту, якою змінено реквізити Компанії «Alltag und Gerдtetechnik GmbH» як Продавця.

17.12.2024 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Контракту, якою змінено реквізити Компанії «Alltag und Gerдtetechnik AG» як Продавця.

25.04.2025 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 2.2. до Контракту, якою змінено Предмет Договору.

01.05.2025 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Контракту, якою змінено реквізити Компанії «Alltag und Gerдtetechnik AG» як Продавця.

09.05.2025 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Контракту, якою змінено загальну суму за Договором та змінено реквізити Компанії «Alltag und Gerдtetechnik AG» як Продавця.

04.08.2025 року між Сторонами укладено Додаткову угоду № 8 до Контракту, якою змінено реквізити Компанії «Alltag und Gerдtetechnik AG» як Продавця.

В рамках вищевказаного Контракту Покупцем складено інвойс № 69/08/2025 від 07.08.2025 року, яким Сторонами погоджено Товар та загальну його кількість, умови поставки – DPU Chemivtsi та загальну вартість товару – 22 515, 90 дол. США.

16.08.2025 року ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 25UA500580006215U5 на імпортований товар (далі – МД), у якій в графі 42 МД зазначено вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) на суму 22 515, 90 дол. США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу наступні документи (графа 44 МД): 0271 – пакувальний лист (Packing List) № 69/08/2025 від 07.08.2025 року; 0380 – рахунок – фактура (інвойс) (Commercial Invoice) № 69/08/2025 від 07.08.2025 року; 0705 – коносамент (Bill of Lading) № UTRUST25052006B від 05.06.2025 року; 0730 – автотранспортна накладна (Road consignment note) № 48462 від 11.08.2025 року; 0862 – декларація про походження товару (Declaration of origin) - інвойс № 69/08/2025 від 07.08.2025 року; 1001 – статус особи, яка подає митну декларацію № 2; m4100 – договір поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року; 4103 – специфікація № 48462 від 07.08.2025 року до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року; m4103 – додаткова угода № 1 від 25.09.2024 року до договору поставки №AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року; m4103 - додаткова угода № 2 від 17.12.2024 року до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року; m4103 - додаткова угода № 2.2. від 25.04.2025 року до договору поставки № AUG27M/080424 від 08.04.2024 року; m4103 - додаткова угода № 3 від 01.05.2025 року до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року; m4103 - додаткова угода № 4 від 09.05.2025 року до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року; m4103 - додаткова угода № 8 від 04.08.2025 року до договору поставки № AUG-27M/080424 від 08.04.2024 року; m4207 – договір про надання послуг митного брокера № 3К/В-4 від 27.05.2022 року.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості Товарів, які надійшли на адресу Позивача, та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаною МД, Відповідачем було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, тому запропоновано подати додаткові документи для підтвердження митної вартості.

На вимогу Відповідача про надання додаткових документів, Декларантом було надано прайс б/н від 06.08.2025 року, експертне дослідження № 352/25 від 15.08.2025 року, експортна декларація № 310120250605971320 вiд 05.06.2025 року і комерційна пропозиція (підтверджується листом № 48462/1 від 16.08.2025 року).

Після отримання відповіді, Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2025/000252 від 16.08.2025 року, а також рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000128/2 від 16.08.2025 року, в якому визначив вартість товару за резервним методом у сторону збільшення.

Вважаючи рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів протиправними, ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» звернулося до суду з даним позовом.

Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову з огляду на те, що Позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладено обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено, що заявлений ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» метод визначення митної вартості товару документально не підтверджено або надані документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості. З урахуванням викладеного, за висновками суду першої інстанції, рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000128/2 від 16.08.2025 року не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується із висновком суду попередньої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Положеннями ч. 3 ст. 318 МК України передбачено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

За приписами ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 МК України).

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При декларуванні товару Позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно умов контракту, інвойсів та інших документів Постачальника.

Як зазначено ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунокфактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Положеннями ч.ч. 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З вищенаведених правових норм вбачається, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про коригування заявленої митної вартості у разі використання митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен зазначити реквізити таких декларацій, а також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися органом доходів і зборів при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу - резервний метод.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Орган доходів і зборів зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

У п. 33 оскаржуваного рішення, у якому мають бути викладені обставини прийняття рішення, зазначені посилання на митні декларації, в порівнянні з якою співставлялась вартість товару. Визначити те, за яких обставин та який товар було переміщено через митний кордон, хто був контрагентом та на підставі яких документів визначалась вартість товару не вбачається можливим, оскільки використана інформація в оскаржуваному рішенні не відображена, наведене тільки посилання на аналіз баз даних ЄАІС, які у матеріалах справи відсутні.

При цьому, Відповідачем така інформація не була надана під час судового розгляду справи.

У спірному рішенні зазначено, що в результаті проведеної оцінки митної декларації обрано другорядний метод визначення митної вартості, у зв`язку із чим проведено аналіз баз ЄАІС, проте суд не може перевірити ці дані за відсутністю такої інформації у наявних доказах.

Більш того, наявність інформації про вищу митну вартість товару за іншою митною декларацією не є самостійною підставою для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Як вбачається з матеріалів справи, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної Позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, Відповідач послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності та документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей про митну вартість товару – не надано. В той же час в контракті, додаткових угодах до нього, інвойсі, які є основними документами, містяться всі відомості про митну вартість.

Колегія суддів вважає, що Позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

В оскаржуваному рішенні № UA500580/2025/000128/2 від 16.08.2025 року недоліком, який, на думку митного органу, свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є те, що у специфікації № 48462 відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 2 статті 52 МК України в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Посилання Відповідача на відсутність у специфікації № 48462 інформації про виробника, торговельну марку, якісні характеристики та артикул товару колегія суддів вважає безпідставним.

Вимоги п. 2 ч.2 ст. 52 МК України стосуються обов`язку декларанта подавати достовірні, документально підтверджені дані щодо митної вартості, які піддаються обчисленню. Зазначені ж реквізити (інформація щодо виробника, торговельна марка, якісні характеристики та артикули) не є визначальними для підтвердження числових значень митної вартості товарів. Натомість у поданих контракті та специфікації містяться всі необхідні відомості, що дозволяють ідентифікувати товар та підтверджують заявлену митну вартість.

Також митним органом як розбіжність зазначено, що у наданому комерційному рахунку № 69/08/2025 відсутнє посилання на специфікацію № 48462 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів.

Однак згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), що стосуються оцінюваного товару.

Положеннями ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено надання таких основних документів як комерційні рахунки, а тому вказані документи не підтверджують визначення митної вартості товару.

При цьому, відсутність у комерційному рахунку посилання на специфікацію № 48462 не впливає на достовірність заявленої митної вартості, оскільки сам контракт та специфікація містять усі необхідні умови щодо формування партії товарів і є визначальними документами для митного оформлення.

Стосовно тверджень Відповідача відносно того, що на момент відвантаження товару 05.06.2025 року згідно даних коносамента, товар ще не був проданий ТОВ «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» (інвойс від 07.08.2025 року № 69/08/2025), що ставить під сумнів достовірність заявленої зовнішньоекономічної операції та даних товаросупровідних документів, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Зазначене Відповідачем в цілому не впливає на дійсність зовнішньоекономічної операції, її правомірність та обґрунтованість заявленої митної вартості з підстав того, що дата інвойсу після дати коносамента є допустимою за міжнародною комерційною практикою. Оформлення інвойсу після фізичного відвантаження не суперечить ані положенням Контракту, ані ст. 53-58 МК України, якщо документи в сукупності підтверджують угоду.

В міжнародній торговельній практиці, особливо при використанні умов поставки DPU (Delivered at Place Unloaded), оформлення інвойсу після фактичного відвантаження товару є звичайною практикою. Це пов`язано з тим, що остаточна вартість товару може визначатися після завершення всіх логістичних операцій, включаючи транспортування та розвантаження.

З матеріалів справи вбачається, що постачання здійснювалося з відстрочкою платежу. Таким чином, дата інвойсу не обов`язково має передувати даті відвантаження товару.

Отже, подібні аргументи митного органу не можуть вважатися обґрунтованими та використаний як підстава для коригування митної вартості товару.

Щодо твердження митного органу про перевантаження та наявності додаткових витрат, колегія суддів зазначає, що умови поставки DPU (Delivered at Place Unloaded) згідно Інкотермс-2020 означають, що продавець несе всі витрати та ризики до моменту доставки та розвантаження товару в зазначеному місці призначення, а саме в м. Чернівці, що і зафіксовано в інвойсі та контракті. Зазначений у коносаменті маршрут NINGBO (Китай) – Constanta (Румунія) логічно відображає лише морський етап багатомодального транспортування, який є проміжним у логістичному ланцюгу. Зазначене не суперечить умовам DPU. DPU не передбачає, що весь маршрут має бути без перевантажень або виключно морським; перевантаження в порту Constanta (Румунія) є частиною організованої доставки до місця призначення в Україні; участь українського перевізника у CMR свідчить про завершальну стадію доставки до одержувача.

Колегія суддів вважає, що наявність витрат на перевантаження не впливає на митну вартість, якщо вона вже включена в ціну за умовами DPU. У такому разі декларант не має обов`язку окремо деталізувати такі витрати, якщо вони враховані у загальній договірній вартості та підтверджені контрактом та інвойсом.

З цих же підстав, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про наявність витрат на перевантаження товару з морського на автомобільний транспорт. Зазначене жодним чином не суперечить умовам DPU. DPU не передбачає, що весь маршрут має бути без перевантажень або виключно морським судном; перевантаження є частиною організованої доставки до місця призначення в Україні. Витрати на перевантаження, внутрішнє транспортування тощо - це витрати продавця, якщо інше не передбачено договором. Усі ці витрати вже враховані у вартості товару за умовами DPU: вони не є підставою для коригування митної вартості, якщо не впливають на ціну, сплачену за товар а вона відповідно задокументована інвойсом; коносамент і CMR підтверджують етапність і повноту доставки, а не суперечать умовам. Заявлені комерційні умови DPU документально підтверджуються всією сукупністю поданих позивачем документів, а всі витрати на доставку до місця призначення, включаючи перевантаження, вже включено до ціни за договором.

Крім того, сам факт того, що Покупець може за власним бажанням здійснити страхування, не створює для нього обов`язку його здійснювати та не породжує обов`язку декларанта включати до митної вартості умовні, не підтверджені документально витрати. Митний орган не надав жодного належного й допустимого доказу на підтвердження того, що позивач здійснював страхування чи ніс витрати такого характеру. Припущення про можливість страхування не може свідчити про обґрунтованість сумнівів в митній вартості товару.

Таким чином, доводи апелянта про сумніви щодо достовірності поданих документів та митної вартості є необґрунтованими й не можуть бути підставою для витребування додаткових документів та в подальшому для коригування митної вартості.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання митного органу на прайс продавця, комерційну пропозицію та експертне дослідження, оскільки за ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено надання таких основних документів, а тому посилання на них в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обґрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженості митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.

Між тим, митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.

Відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі № 140/804/19, від 11.06.2020 року по справі № 815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі № 820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч. 2 ст. 53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно з вимогами ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3, 6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів

Відповідно до вимог п. 2, 4 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України.

Оцінюючи вказане рішення Відповідача судом враховуються також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 року по справі № 260/718/19; від 27.04.2020 року по справі № 140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі № 820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередніми МД № 25UA100230004878U5 від 18.03.2025 року та № 25UA100230004878U5 від 18.03.2025 року вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.

Однак Відповідачем не надано до суду першої та апеляційної інстанцій доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за попередніми МД, інформації щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим суд не приймає доводи митниці про обґрунтованість коригування митної вартості товару по МД Позивача до митної вартості попередніх МД.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Відповідач протиправно прийняв спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2025/000128/2 від 16.08.2025 року, а тому воно підлягає скасуванню.

При цьому, оскільки саме прийняття рішення № UA500580/2025/000128/2 від 16.08.2025 року слугувало підставою для прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500580/2025/000252 від 16.08.2025 року, колегія суддів вважає, що вказана картка відмови також підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів наголошує, що рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару. Висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Як визначено ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Проте, приписи вказаної статті Відповідачем були порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що Позивач для підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару подав до Відповідача всі необхідні передбачені ст. 53 МК України документи, а Відповідач, в свою чергу, не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих Позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо спірних правовідносин.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що апелянтом в доводах апеляційної скарги не було наведено буд-яких заперечень щодо правильності визначення суми витрат на правничу допомогу, понесених під час розгляду справи у суді першої інстанції, а тому апеляційний суд не надає оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОРЗ ПАРТС УКРАЇНА» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: М.П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька