Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №400/531/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/531/26

Суддя першої інстанції Ярощук В.Г.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №400/531/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не звільнення позивача з військової служби за призовом під час мобілізації на підставі абз.13 п.3 ч.12, п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби абз.13 п.3 ч.12, п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами у зв`язку необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком ОСОБА_2 , який за рішенням лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду та є особою з інвалідністю II (другої) групи.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що у провадженні цього суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позивач, не погоджуючись з ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року, звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Обґрунтування апеляційної скарги

ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду Ярощук В.Г. від 20 січня 2026 року у справі №400/531/26, в порушення норм процесуального права та права позивача на доступ до суду, безпідставно відмовлено у відкритті провадження у справі. На думку апелянта, суд неправильно застосував положення п.2 ч.1 ст.170 КАС України, зокрема, дійшов помилкового висновку про ідентичність предмета та підстав позову у справах №400/10147/25 та №400/531/26.

Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що він уперше звернувся до відповідача з рапортом від 07 липня 2025 року щодо звільнення з військової служби. При цьому до зазначеного рапорту не було додано висновку військово-лікарської комісії (ВЛК), який би підтверджував потребу батька позивача у постійному сторонньому догляді. За результатами розгляду цього рапорту відповідачем було прийнято рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби. Зазначену відмову позивач оскаржив у судовому порядку, однак, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №400/10147/25 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Апелянт зазначає, що предметом судового розгляду у справі №400/10147/25 була саме правомірність відмови Військової частини НОМЕР_1 , ухваленої за результатами розгляду рапорту від 07 липня 2025 року, та документів, доданих до нього на той момент. Підставою звернення було звільнення з військової служби за призовом під час мобілізації відповідно до положень пункту 2 підпункту «г» частини четвертої, а також абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У подальшому, 18 листопада 2025 року позивач повторно звернувся до відповідача з новим рапортом про звільнення, до якого вже було долучено нові, належні та релевантні докази, зокрема, висновок лікарської комісії №24/48 від 06 травня 2025 року про потребу його батька у постійному сторонньому догляді. Незважаючи на подання нових документів, що підтверджують наявність обставин сімейного характеру, передбачених законом, як підстава для звільнення, відповідач повторно відмовив у задоволенні рапорту.

У межах розгляду справи №400/10147/25 позивач подавав заяву про зміну підстав позову у зв`язку з поданням нового рапорту та долученням висновку лікарської комісії №24/48 від 06 травня 2025 року. Проте, суд відмовив у прийнятті цієї заяви до розгляду, що оформлено відповідною процесуальною ухвалою.

Надалі позивач звернувся до суду з новим адміністративним позовом, обґрунтованим, на його переконання, іншими фактичними та правовими підставами, ніж у справі №400/10147/25, зокрема, з урахуванням нового рапорту та нових доказів, які раніше не були предметом судового розгляду.

Водночас, суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі №400/531/26, на думку апелянта, не надав належної оцінки цим обставинам, не дослідив зміст нових підстав позову та доданих доказів і дійшов передчасного висновку про тотожність спору.

У результаті ухвалою судді Миколаївського окружного адміністративного суду Ярощук В.Г. від 20 січня 2026 року у справі №400/531/26 відмовлено у відкритті провадження.

Апелянт вважає, що така відмова є наслідком неправильного застосування пункту 2 частини першої статті 170 КАС України, оскільки, суд помилково визнав ідентичними предмет та підстави позову у різних справах, попри наявність нових юридично значущих обставин та доказів, що свідчить про порушення норм процесуального права та обмеження гарантованого позивачу права на доступ до правосуддя.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі №400/531/26 – скасувати, а справу №400/531/26 направити для продовження розгляду.

Рух справи

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

12 лютого 2026 року з Миколаївського окружного адміністративного суду до П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла електронна справа №400/531/26.

18 лютого 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала суду про закриття провадження в адміністративній справі.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо у провадженні суду є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Застосування цієї норми можливе за наявності одночасно трьох елементів - ознак тотожності спору.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони у першому та повторному зверненні з позовними заявами є ідентичними. Предмет позову також не зазнав змін, оскільки позивач просив суд зобов`язати вчинити аналогічні дії, які мали би наслідком звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Доводи апелянта зводяться до того, що предметом судового розгляду у справі №400/10147/25 була саме правомірність відмови Військової частини НОМЕР_1 , ухваленої за наслідками розгляду рапорту від 07 липня 2025 року, та документів, доданих до нього на той момент, а у справі №400/531/26 позивач оскаржує відмову Військової частини НОМЕР_1 за наслідками розгляду рапорту від 18 листопада 2025 року, та вказує, що до нього додавав нові, належні та релевантні докази, а саме висновок лікарської комісії №24/48 від 06 травня 2025 року.

Однак, колегія суддів встановила, що рапорт від 18 листопада 2025 року за своїм змістом дублює рапорт від 07 липня 2025 року, оскільки, містить тотожне формулювання вимог, ґрунтується на тих самих фактичних обставинах.

Разом з тим, у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року по справі №400/10147/25, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог, встановлено, що позивач 07 липня 2025 року подав відповідачу рапорт про звільнення з військової служби у запас на підставі ст.26 ч.4 п.2 пп."г", ч.12 п.3 абз.13 Закону України "Про військовий обов`язок i військову службу". Рапорт мотивовано тим, що батько позивача є інвалідом ІІ групи і потребує постійного стороннього догляду. На підтвердження даної обставини, серед інших документів, до рапорту від 07 липня 2025 року долучено і копію висновку № 24/48 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 06 травня 2025 року. Рішенням відповідача, яке оформлено листом від 17 липня 2025 року, у задоволенні рапорту позивача відмовлено.

Тобто до рапорту від 07 липня 2025 року, і до рапорту від 18 листопада 2025 року, додавався один і той самий документ - висновок лікарської комісії №24/48 від 06 травня 2025 року, а тому посилання апелянта на те, що до рапорту від 18 листопада 2025 року висновок лікарської комісії №24/48 від 06 травня 2025 року додавався вперше є безпідставним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що різні дати подання рапортів не свідчать про виникнення нових правовідносин або нового, можливо порушеного права, якщо змістовно він відтворює попереднє звернення і не породжує нових правових наслідків.

Таким чином, підстава позову, як сукупність юридичних фактів, залишилась незмінною. Позивач повторно ініціював спір щодо тих самих правовідносин, які вже були предметом судового розгляду.

Колегія суддів наголошує, що право на доступ до суду не передбачає можливості необмеженого звернення з тотожними позовами шляхом формального відтворення документу з іншою датою. Такий підхід би суперечив принципу правової визначеності та остаточності судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 2, 5, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складений 24 лютого 2026 року.

Суддя-доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв