Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №420/18400/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18400/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року, прийняте у складі суду судді Бойко О.Я. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення №UA500020/2025/000158/2 від 03.06.2025 про коригування митної вартості товарів,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці № UA500020/2025/000158/2 від 03.06.2025 про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України № UA500020/2025/000158/2 від 03.06.2025 про коригування митної вартості товарів.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, тому просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару було виявлено, що у наданих до митного оформлення документах відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі, а також відсутні відомості про витрати на навантаження , вивантаження та обробку оцінюваних товарів. Апелянт також звертає увагу, що відповідно до умов Контракту термін фактичної передачі товару не пізніше 45 днів від дати підписання сторонами відповідної специфікації, однак доказів передачі товару до митного оформлення не надано. Крім того, митним органом в мережі Інтернет знайдено офіційну сторінку відправника товарів і проаналізовано відомості щодо продукції, однак товару з торгівельною маркою DELFI не виявлено.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.10.2024 між позивачем (покупець) та HENAN LORY SANITARY WARE CO.,LTD (продавець) укладений Контракт № CH-UA-09/10/24, відповідно до п.1.1 якого за цим контрактом продавець зобов`язується продати, а покупець сплатити та прийняти «Товар» в номенклатурі, кількості та ціні відповідно до специфікації для кожної окремої партії.

У зв`язку з імпортуванням на митну територію України товару, а саме: «Санітарно технічні вироби, виготовлені з кераміки, не з фарфору:унітаз-компакт у комплекті з бачком,арматурою для зливу, кришкою для унітаза (сидіння) та кріпильними елементами LR-C640P Унітаз-компакт IMP н/п, 3/6л, г/с+кришка мікроліфт-75компл. LR-C640X Унітаз-компакт IMP н/п, 3/6л, к/с+кришка мікроліфт-130компл. / Код товару: 69109000 00» позивач подав до відповідача митну декларацію (МД) № 25UA500020004078U0 від 03.06.2025.

03.06.2025 відповідав виніс рішення про коригування митної вартості товарів № UA500020/2025/000158/2, у п.33 якого зазначено:

1) відповідно до умов Контракту від 09.10.2024 №CH-UA-09/10/24 , доповнення до нього від 28.03.2025 №2 та інвойсу від 28.03.2025 № LR250401MT поставка товару здійснюється на умовах CIF CHORNOMORSK, відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладені 2010р. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі;

2) відповідно до умов Контракту від 09.10.2024 №CH-UA-09/10/24 п.6.1 термін фактичної передачі товару не пізніше 45 днів від дати підписання Сторонами відповідної Спеціфікації. До митного оформлення надана Спеціфікація № 2 від 28.03.2025, тобто ці умови контрактна повинні були виконані ще 11.05.2025;

3) в мережі інтернет знайдено офіційну сторінку відправника товарів і проаналізовано відомості щодо продукції, яку він виготовляє (Електронний доступ: https://www.chinalory.com/products). Проте найменування товарів, що мали б таку торгівельну марку DELFI,яка зазначено в інвойсі від від 28.03.2025 № LR250401MT не виявлено;

4) до митного оформлення у якості товаротранспортних документів на вантаж надані: коносамент від 30.03.2025 №2254916403, також, в якості транспортного документа на морське перевезення від порту навантаження: QINGDAO, CHINA, до порту вивантаження: Черноморськ. Разом з цим, відсутні відомості про витрати на навантаження , вивантаження та обробку оцінюваних товарів , що свідчить про не включення до заявленої митної вартості визначеної пунктом 6 частини 10статті 58 Кодексу її складової.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що належить до скасування, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України (далі – МК України).

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч.2 ст.53 МК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

Як встановлено ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 13 лютого 2020 року (справа №812/1325/17), від 11 лютого 2020 року (справа №520/9544/18), від 12 лютого 2019 року (справа №808/1801/18), від 26 червня 2018 року (справа №814/1996/15), від 22 травня 2018 року (справа №808/178/16), від 23 жовтня 2018 року (справа №820/1761/17), постановах Верховного Суду України від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), від 30 червня 2015 року (справа № 21-591а15), в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як встановлено колегією суддів, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної позивачем митної вартості товару заявленому у спірному випадку до декларування, апелянт послався на те, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності.

Щодо посилання апелянта на відсутність документів, що підтверджують вартість страхування, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, за комерційним інвойсом сторони погодили умови поставки товару CIF. Умови поставки CIF у редакціях "Інкотермс 2000" (Вартість, страхування і фрахт...) означають, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця.

За умовами терміна CIF на продавця покладається також обов`язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, в даному випадку позивач не повинен додатково нести витрати на транспортування вантажу до порту та страхування товару.

Таким чином, вартість перевезення та страхування включається до вартості товару, що поставляється на умовах CIF, а відтак, якщо певні витрати вже включені до Контрактної вартості товару, відповідно митний орган не може запитувати додаткові документи з метою підтвердження їх числових показників. Оскільки поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі перевезення, перевалка тощо), для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

При цьому, згідно з умовами поставки СIF згідно з Інкотермс-2010 та відповідно до умов зовнішньоекономічного договору (контракту), всі витрати із завантаження, пакування товару, поставки та страхування вже були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах.

Стосовно тверджень апелянта про те, що в мережі Інтернет знайдено офіційну сторінку відправника товарів і проаналізовано відомості щодо продукції, однак товару з торгівельною маркою DELFI не виявлено, суд на відсутність законодавчої норми, що надає митному органу право оцінювати веб-сайти постачальників як офіційне джерело інформації про номенклатуру або торговельні марки. Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, митна вартість визначається насамперед за ціною, фактично сплаченою за товар, за умови подання належним чином оформлених документів. Інтернет-ресурси не є належним джерелом інформації для оспорювання достовірності інвойсу або контракту, які подані декларантом. Інформація, розміщена на комерційних сайтах, є динамічною, неповною та не гарантує відображення всього асортименту продукції.

При цьому, той факт, що на веб сторінці відправника не виявлено конкретне найменування товару з маркуванням DELFI, не свідчить про те, що така продукція ним не виробляється або не постачається. Також слід зазначити, що постачальники можуть реалізовувати товари під private label (торговельними марками замовників), що прямо не зазначаються на загальнодоступних ресурсах.

Відносно посилань апелянта на відсутність відомостей про витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає, що як вже було зазначено, поставка товару здійснювалася на умовах CIF CHERNOMORSK, а всі витрати на транспортування, страхування, навантаження, вивантаження, портові збори тощо, які входять до маршруту доставки до порту Чорноморськ, вже включені у вартість товару постачальником, оскільки це прямо випливає з умови CIF.

Крім того, щодо посилань апелянта на порушення строків постачання товару, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що з огляду на припис ст. 53 МК України, вказані обставини не випливають на митну вартість товару.

Таким чином, відповідно до положень ст. 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи, при цьому надані позивачем до митного органу документ підтверджують ціну імпортованого товару та жодних розбіжностей не містять.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач визначив митну вартість товару позивача за шостим (резервним) методом (стаття 64 МК України).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 року, відповідно до яких формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Водночас, копія митної декларації, що була підставою для коригування митної вартості товарів, до суду відповідачем не надано. Окрім цього, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих Позивачем товарів за резервним методом, Відповідач не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення Відповідачем ч. 2 ст. 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № № UA500020/2025/000158/2 від 03.06.2025, є протиправним та підлягає скасуванню.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що судом першої інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРОЙ МИР» до Одеської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення №UA500020/2025/000158/2 від 03.06.2025 про коригування митної вартості товарів – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька