Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №400/10262/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10262/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В.,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року, прийняте у складі суду судді Біоносенка В.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив суд:

- визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень передбаченої п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» як протиправну;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень передбаченої п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 гривень, передбаченої п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 гривень, передбачену п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025 р. «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 звернулась до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, тому просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що необхідна умова для отримання вказаної винагороди, така як безпосередня участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою № 153 відсутня, а загалом становить 16 днів – у період з 27 червня 2025 року по 12 липня 2025 року. Апелянт також вказує, що станом на момент розгляду справи судом першої інстанції позивач проходив лікування від отриманого поранення та не був виключений зі списків військової частини, а тому на його думку не має правова на отримання одноразової грошової винагороди.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , 2002 року народження, з 06.12.2022 проходив військову службу за контрактом в Збройних Силах України у складі військовій частині НОМЕР_2 на посадах кулеметника та номеру обслуги.

В період з 12.04.2023 по 09.07.2023, з 09.08.2023 по 12.10.2023, з 23.10.2023 по 04.01.2024, 15.01.2024 по 25.05.2024, з 04.07.2024 по 24.09.2024 солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі військової частини НОМЕР_3 перебуваючи в АДРЕСА_1 .

30.06.2023 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Широка Балка, Херсонської області, внаслідок артилерійського обстрілу району виконання бойового завдання, ОСОБА_1 отримав поранення – АКБ обох вух без перфорації.

В липні 2025 року, молодший сержант ОСОБА_1 виконував бойові завдання у складі військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 .

12.07.2025 ОСОБА_1 отримав вибухову травму лівого плеча з пошкодженням судинно-нервового пучка, що призвело в подальшому до ампутації кукси верхньої третини лівого плеча.

12.08.2025 представник ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з запитом про надання інформації з причини невиплати позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №153 від 11.02.2025.

23.08.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила представника позивача, що військові частині НОМЕР_2 та НОМЕР_3 ліквідовані, та в теперішній час передаються їх справи до військової частини НОМЕР_1 . Документи на ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати йому винагороди під час проходження військової служби у військових частинах НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходили. Питання нарахування та виплати винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 буде розглянуто найближчим часом.

Вважаючи протиправно бездіяльність відповідача щодо невиплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач приєднався до військової служби після оголошення воєнного стану у віці до 25 років, проходив військову службу на посадах рядового складу, на дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №153 приймав безпосередню участю у бойових діях в районі ведення бойових дій як мінімум 1 день та отримав в цей день поранення (військову травму), суд вважає, що він має право на отримання одноразової грошової винагороду в розмірі 1 млн. гривень, навіть без підтверджених шести місяців безпосередньої участі у бойових діях в районі ведення бойових дій.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (див. рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002).

11.02.2025 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі – Постанова №153).

Пунктом 3 Постанови №153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Отже, із аналізу норм Постанови №153, слідує, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

В матеріалах справи міститься Довідка про обставини поранення від 30.06.2023 №2717, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 19 червня 2023 року одержав військову травму АКБ обох вух без перфорації. Травмування, так, пов`язане з проходженням військової служби та захистом України в період безпосередньої участі в бойових діях по захисту національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії з боку російської федерації, захисту незалежності та суверенітету України під час перебування безпосередньо в районі ведення бойових дій (а.с. 41).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки позивач приєднався до військової служби після оголошення воєнного стану у віці до 25 років, проходив військову службу на посадах рядового складу, на дату набрання чинності Постановою №153 приймав безпосередню участю у бойових діях в районі ведення бойових дій як мінімум 1 день та отримав в цей день поранення (військову травму), він має право на отримання одноразової грошової винагороду в розмірі 1 млн. гривень, навіть без підтверджених шести місяців безпосередньої участі у бойових діях в районі ведення бойових дій.

Більш того, колегія суддів зазначає, що відповідно до наявної у матеріалах справи довідки за формою ОК-5, протягом травня - листопада 2023 року та лютого-серпня 2024 року позивач отримав додаткову грошову винагороду у розмірі до 100000,00 грн. згідно постанови Кабінету Міністрів України №168, а згідно довідки Військової частини НОМЕР_3 №848 від 05.07.2025 року, в період з 12.04.2023 по 09.07.2023, з 09.08.2023 по 12.10.2023, з 23.10.2023 по 04.01.2024, 15.01.2024 по 25.05.2024, з 04.07.2024 по 24.09.2024 солдат ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у складі Військової частини НОМЕР_3 перебуваючи в АДРЕСА_1 .

За таких обставин, посилання апелянта на відсутність факту безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою №153 є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом обставинами справи.

Посилання апелянта, що станом на момент розгляду справи судом першої інстанції позивач проходив лікування від отриманого поранення та не був виключений зі списків військової частини колегія суддів оцінює критично, оскільки вказані приписи Постанови №153 стосуються випадків припинення (розірвання) контракту з підстав, визначених підпунктами «а» або «б» пункту 2, підпунктами «б» або «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», при цьому доказів такого припинення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доведення правомірності своїх дій, до суду не надано.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька