Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №400/5136/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/5136/25

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Коваля М.П.,

суддів – Джабурія О.В,

– Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року, прийняте у складі суду судді Величка А.В. в місті Миколаїв, по справі за адміністративним позовом Приватної науково виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року Приватна науково виробнича компанія «ІНТЕРБІЗНЕС» звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ 150727 від 07.05.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. до Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року адміністративний позов Приватної науково виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» задоволено. Визнано протиправною та скасовано Постанову № ПШ 150727 від 07.05.2025 року Державної служби України з безпеки на транспорті відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,0 грн., до Приватної науково-виробничої компанії «Інтербізнес».

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тон повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а для водія такого автомобіля, крім оформлення документів, визначених приписами статті 39 Закону № 2344-ІІІ, обов`язковою також є наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнених тахокарт (реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв) або картки водія чи роздруківки даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Апелянт вважає, що дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб – автомобільних перевізників, які в процесі здійснення підприємницької діяльності перевозять вантаж для власних потреб чи надають послугу перевезення. З урахуванням викладеного, а також того, що під час рейдової перевірки водій пред`явив ТТН, автомобільним перевізником в якій зазначено ПНВК «ІНТЕРБІЗНЕС», апелянт вважає, що посадові особи Укртрансбезпеки діяли виключно на законних підставах та керувались вимогами законодавства України.

Представником позивача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу ґрунтуються на тому, що позивач не є автомобільним перевізником, при цьому порядок облаштування транспортного засобу тахографом або наявність індивідуальної контрольної книжки водія, в разі не обладнання транспортного засобу тахографом, передбачено законодавством лише для осіб, які надають послуги з перевезення вантажів та пасажирів. Представник також звертає увагу, що у ПНВК «Інтербізнес» відсутній вид економічної діяльності перевезення вантажів, позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті 26.03.2025 року був зупинений транспортний засіб марки ISUZU державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належний ПНВК «Інтербізнес» керований водієм ОСОБА_1 . Транспортний засіб знаходився у розпорядженні Філії «Запорізька» ПНВК «Інтербізнес» і здійснював перевезення яєць курячих зі складу філії «Запорізька» ПНВК «Інтербізнес» у сщ-е. Відрадне Запорізької області на склад Філії у Дніпропетровській області, не будучи автомобільним перевізником - самостійним суб`єктом господарювання, не надаючи послуги з перевезення вантажів, а перевозячи вантаж для власних потреб власними засобами, без залучення безпосередніх перевізників.Водій транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті наступні документи: посвідчення водія відповідної категорії; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та документи на товар.

За результатами перевірки транспортного засобу марки ISUZU державний реєстраційний номер НОМЕР_1 було встановлено, що водій транспортного засобу не мав при собі протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, чим нібито порушено пункт 6.1 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 № 340, п.2.6 та п.3.3 Наказу № 385 від 24.06.2010 року та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

У зв`язку з відсутністю у водія протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, контролюючими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті, було складено Акт № АР 064823 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26 березня 2025 року.

Відповідальність за таке порушення передбачена абзацом 3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме застосування адміністративно- господарського штрафу. Водія було ознайомлено із вищевказаним актом.

Листом № 35145/34/24-25 від 21.04.2025 ПНВК «Інтербізнес» було повідомлено про розгляд справи призначеної на 07.05.2025 року про порушення законодавства про автомобільний транспорт за актом № АР 064823.

На електронну пошту, вказану у листі, ПНВК «Інтербізнес» надало свої заперечення від 28.04.2025 року за № 160. 07.05.2025 року за результатами розгляду справи про порушення ПНВК «Інтербізнес» статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідач, в особі в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Гринюк Олександр, прийняв Постанову № ПШ 150727 про застосування адміністративно - господарського штрафу, якою ПНВК «Інтербізнес» притягнуто до адміністративної відповідальності за (абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт»), а саме штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

12 травня 2025 року на адресу ПНВК «Інтербізнес» надійшла постанова № ПШ 150727 від 07.05.2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу. Приватна науково-виробнича компанія «Інтербізнес»,не погоджуючись з прийнятою відповідачем постановою № ПШ150727, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався, тому застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 вищевказаного Закону передбачено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Згідно пунктів 2, 4 Порядку №1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до пунктів 12-15 Порядку №1567, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Пунктом 17 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» закріплено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ 150727 від 07.05.2025 року став висновок відповідача про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу на момент проведення перевірки.

Колегія суддів зазначає, що аналіз положень статті 48 Закону № 2344-III дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлений їх вичерпний перелік, проте зазначено про необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством.

Так, наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07 червня 2010 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі -Положення про робочий час і час відпочинку водіїв), яке встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку (далі - Положення №340).

Пунктом 1.1 вказаного Положення передбачено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «;Про дорожній рух».

Відповідно до п. 1.2 Положення №340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Положеннями п. 1.3 Положення №340 передбачено, що вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Отже, вимогами пункту 6.1 Положення №340 передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб марки ISUZU державний реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ПНВК «Інтербізнес», при цьому повна маса транспортного засобу перевищує 3,5 тонн.

Враховуючи наведене, в силу вимог пункту 6.1 Положення №340, вищевказаний транспортний засіб повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом.

Міністерством транспорту та зв`язку було розроблено та затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).

Відповідно до пункту 3.1 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Згідно пункту 3.6 Інструкції №385, автомобільні перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку, зокрема: дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16, аналізуючи законодавство про автомобільний транспорт, зокрема, приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Положення № 340, дійшов висновку, що за відсутності документів, зокрема, адаптації пристрою тахографа, без оформлення індивідуально-контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 липня 2024 року у справі №440/5873/23 наголосив, що приписи стосовно тахографу визначені законодавцем, перш за все, за для уникнення аварійних ситуацій на дорозі та забезпечення належних трудових прав водіїв, зокрема, права на відпочинок. Тобто, приписи щодо належної роботи тахографа є не забаганкою законодавця, вони виконують функцію створення безпечних умов на дорозі.

Отже, за даних обставин, відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу на момент проведення перевірки є порушенням законодавства про автомобільний транспорт.

Разом з тим, позивач зазначає, що він не є автомобільним перевізником, оскільки, перевезення вантажу здійснювалось для власних потреб зі складу філії «Запорізька» ПНВК «Інтербізнес» у с. Відрадне Запорізької області на склад філії у Дніпропетровській області.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, в даному випадку, позивач не надавав послуг з перевезення вантажів і такими послугами не користувався.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим, з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що в товарно-транспортній накладній від 26 березня 2025 року №YY00-110485 в графі «Автомобільний перевізник» вказано - Філія «Запорізька» ПНВК «Інтербізнес».

За визначенням статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Аналогічне за змістом визначення автомобільного перевізника викладено в пункті 1.5 Положення № 340.

Відповідно до пункту 1.4 Положення № 340, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Отже, з наведених вище правових норм вбачається, що, зокрема, вантажні перевезення за для власних потреб - це здійснення такого перевезення фізичною особою за власний рахунок та без використання праці найманих робітників.

Водночас, згідно товарно-транспортної накладної від 26 березня 2025 року №YY00-110485, перевезення вантажу здійснювалось водієм ОСОБА_1 , тобто, найманим працівником.

Таким чином, в даному випадку, не можна стверджувати, що перевезення вантажу здійснювалось ПНВК «Інтербізнес» для власних потреб, оскільки, наявність власних потреб є опцією фізичної особи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 31 липня 2024 року у справі №440/5873/23.

Більш того, колегія суддів звертає увагу, що згідно товарно-транспортної накладної від 26 березня 2025 року №YY00-110485, вантажоотримувачем вказаний не позивач в особі його філій, а ТОВ «СІЛЬПО ФУД», що додатково спростовує доводи позивача про перевезення вантажу для власних потреб.

Крім того, слід звернути увагу на те, що Положення № 340 не містять жодних розмежувань щодо поширення своєї дії на осіб, які надають послуги з перевезення вантажів, чи осіб, які здійснюють перевезення вантажів.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що позивач у розумінні законодавства про автомобільний транспорт та дорожній рух, як власник транспортного засобу, який виконує вантажні перевезення, із залученням праці найманого водія, є автомобільним перевізником, незалежно від виду та характеру здійснюваних перевезень (для власних внутрішшньогосподарських потреб або надання комерційних послуг), з безумовним обов`язком обладнати транспортний засіб, повною масою понад 3,5 тонни, діючим тахографом та забезпечити належну роботу цього пристрою.

Апеляційний суд вважає, що так як позивач здійснював перевезення вантажу транспортним засобом в межах провадження власної господарської діяльності, він беззаперечно є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ, а тому позиція позивача, що у ПНВК «Інтербізнес» відсутній КВЕД перевезення вантажів не надає законних підстав вважати, що до позивача не можна застосовувати адміністративно-господарську відповідальність у вигляді штрафу за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа.

Беручи до уваги викладене, постанова відповідача №ПШ 150727 від 07.05.2025 року про застосування відносно позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. є правомірною, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного у сукупності, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, неправильно застосуванні норми матеріального права, при цьому висновки суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 249, 286, 292, 311, 315, 317, 321, 322, 325 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року по справі за адміністративним позовом Приватної науково виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» до Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови – скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову Приватної науково виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М. П. Коваль

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька