Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №560/16182/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/16182/25

РІШЕННЯ

іменем України

25 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно при звільненні не нарахував та не виплатив одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, оскільки загальна вислуга років позивача становить 29 календарних років. Зазначає, що пунктом 2 частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. На думку позивача, він набув право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до ухвали від 22.09.2025, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

29.09.2025 до суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскільки позивач звільнений з військової служби з підстав, які передбачені Законом № 2232-ХІІ, а не з підстав, передбачених Переліком № 413, тому на нього не розповсюджуються положення пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII в частині виплати одноразової грошової допомоги.

02.10.2025 до суду поступила відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що Постановою № 413 у чинній редакції затверджено Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу. Вказаний Перелік не стосується військовослужбовців, оскільки перелік сімейних обставин та інших поважних причин для звільнення військовослужбовців з військової служби на теперішній час чітко визначено частиною 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

ОСОБА_1 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.06.2025 № 171 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Підстава звільнення: пункт 3 ч. 5 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини - необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи) виключити зі списків особового складу). Вислуга років станом на 16.06.2025: календарна 29 років 01 місяць 29 днів, пільгова - 00 років 06 місяців 00 днів, загальна вислуга - 29 років 07 місяців 29 днів.

Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 на адвокатський запит, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби. З урахуванням 29 повних календарних років служби та коефіцієнта 25% сума одноразової грошової допомоги склала 180981,75 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та невиплати на день виключення зі списків військової частини одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) врегульовані питання щодо пенсійного забезпечення і допомоги.

Так, відповідно до абзацу десятого підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII (в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", під час дії особливого періоду та воєнного стану.

Пунктом третім частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану): необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.

Беручи до уваги встановлені по справі обставини та наведені норми матеріального права суд приходить до переконання, що умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні чітко визначені чинним законодавством України та позивач повністю відповідає ним, у зв`язку з чим має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби у зв`язку із звільненням з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

При цьому, судом встановлено, що представник відповідача посилається на нечинні положення Закону №2011-XII. Зокрема, попередню редакція абзацу десятого підпункту 2 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII, яка передбачала: військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги 10 календарних років і більше - які звільняються з військової служби: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не виявили бажання продовжувати військову службу).

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду викладені в постанові №140/1143/23 від 24.01.2024 суд відхиляє, оскільки вони не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах у зв`язку із внесенням Законом № 3633-IX від 11.04.2024, який набрав чинності 18.05.2024, змін до статті 15 Закону № 2011-XII.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі, суд вважає, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що разом складає повних 29 років, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що разом складає повних 29 років, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 лютого 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя А.І. Петричкович