Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №460/23101/25 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2026 року м. Рівне№460/23101/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2025 №0532121-2408-1718.

Ухвалою суду від 17.12.2025 відкрито провадження в справі, розгляд вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом незаконно та протиправно, оскільки належне йому нежитлове приміщення (теплиця) є будівлею сільськогосподарського призначення. Позивач, як фізична особа, має у власності земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, де розташована теплиця, яка використовується у сільськогосподарських цілях для вирощування овочів. Тому, в силу норм підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, таке нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. За наведеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

У поданому відзиві на позовну заяву відповідач зауважує, що віднесення нежитлової будівлі до відповідного класу не є безумовною підставою для розповсюдження на фізичних або юридичних осіб, які нею володіють, податкової пільги, визначена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки законодавець ставить у залежність використання сільськогосподарської інфраструктури в межах сільськогосподарських потреб. Звертає увагу, що позивачем не подано документів, що можуть підтвердити ведення у 2024 році господарської діяльності, пов`язаної з виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснення операцій з її постачання. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 на праві приватної власності (на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 01.11.2011, виданого виконавчим комітетом Заболоттівської сільської ради) належить нежитлова будівля: теплиця блочна загальною площею 694,0 кв.м., що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 органом по вказаному об`єкту нерухомого майна прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 18.06.2025 №0532121-2408-1718 про визначення грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік на суму 49274,00 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податкового кодексу України.

Порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

А відповідно до підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування:

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №2628-VIII від 23.11.2018, яка діяла до 16.03.2024);

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції Закону України №3603-IX від 23.02.2024, яка діє з 16.03.2024).

Підпунктами 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Згідно з підпунктами 266.7.1, 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України, податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Тобто, податковою пільгою є часткове або повне звільнення осіб від сплати певного податку за наявності передбачених та закріплених юридичних фактів. Це означає, що податкова пільга поширюється виключно на певну категорію осіб, у той час, як для інших платників податків обов`язок щодо його сплати є незмінним.

Суд зазначає, що при оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, застосування підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції після 16.03.2024) можливе у разі дотримання таких обов`язкових (4) умов у сукупності:

нежитлова будівля віднесена до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023;

власником будівлі є сільськогосподарський товаровиробник (юридична та фізична особа);

будівля використовується у господарській діяльності суб`єктів господарювання за функціональним призначенням, тобто для сільськогосподарської діяльності;

будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Позовна заява не містить обґрунтування належності нерухомого майна позивача до переліку сільськогосподарських будівель, включених до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд». Позивач стверджує, що належні йому об`єкти нежитлової нерухомості, за які відповідач нарахував податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктами оподаткування, оскільки належать до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018:0000 та використовуються ним як сільськогосподарським товаровиробником.

Суд наголошує, що визначення належності будівель до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення такого об`єкта нерухомості, згідно з відповідним Класифікатором будівель і споруд.

Наказом Міністерства економіки України №3573 від 16.05.2023 затверджено Національний класифікатор 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (НК 018:2023), який набрав чинності 01.01.2024.

Водночас, скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд», затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507.

Згідно з НК 018:2023 об`єктами класифікації є окремі споруди (будівля, дорога, трубопровід тощо). У виключних випадках класифікаційна одиниця може бути застосована до об`єкта нерухомого майна в цілому. Будівлі класифікуються переважно за їх функціональним призначенням.

Клас «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) віднесений до групи « Інші нежитлові будівлі» (код 127).

Цей клас включає: будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Цей клас не включає: споруди зоологічних парків та ботанічних садів (2412).

Обґрунтовуючи своє право на застосування пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України позивач вказує, що він, як фізична особа, має у власності земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, де розташована теплиця, яка використовується у сільськогосподарських цілях для вирощування овочів.

Поняття «сільськогосподарський товаровиробник» визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV цього Кодексу «Спеціальні податкові режими», до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», що прямо визначено вказаним підпунктом.

Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Згідно із приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про застосування визначень поняття сільськогосподарського товаровиробника у наведених законодавчих актах для цілей визначення змісту статусу сільськогосподарського товаровиробника, оскільки наведені поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, яке має чітко обмежену сферу застосування. Тому, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України. Відтак, сільськогосподарським товаровиробником може виступати як юридична, так і фізична особа.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).

Верховний Суд у постанові від 11.04.2023 у справі №380/2434/20, відзначив, що ведення особою особистого селянського господарства не дає їй право на отримання статусу сільськогосподарського товаровиробника для застосування пільги у вигляді звільнення від оподаткування податком. На думку суду касаційної інстанції, для отримання такого статусу необхідно представити докази, що особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції, її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання, тобто є саме товаровиробником.

Окрім того, поведінка власника нерухомого майна повинна бути активною, а саме: відповідно до положень п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України власник майна самостійно звертається до органів ДПС із заявою та надає документи про проведення звірки відносно майна сільськогосподарського призначення та отримання податкової пільги.

Так, відповідно до обставин даної справи позивач у встановлений законом спосіб із документами для застосування пільги в порядку п.п. 266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України до контролюючого органу не звертався.

Суд наголошує, що зі зміною правового регулювання спірних правовідносин щодо звільнення від оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, а саме зміни редакції підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлено додаткові умови для особи, яка підлягає такому звільненню, серед яких використання за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, який був чинним в період, за який визначені податкові зобов`язання позивача, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав, ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 5620884200:02:017:0483 площею 1,1748 га.

Однак, будь-яких доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю, зокрема на вказаній земельній ділянці з розміщенням теплиці площею 694,0 кв.м. (виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією) та є сільськогосподарським товаровиробником, окрім тверджень позивача, матеріали справи не містять.

На підтвердження використання об`єкту нерухомого майна у своїй сільськогосподарській діяльності позивачем надано довідку Вараської міської ради від 02.09.2024 №392, відповідно до якої належна позивачу на праві приватної власності нежитлова будівля (теплиця блочна) площею 694 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 упродовж 2021-2024 років використовується ним виключно у сільськогосподарських цілях, а саме для вирощування овочів (огірки, кабачки, помідори, перець).

Проте, на переконання суду, така довідка не підтверджує той факт, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю, а факт наявності у власності позивача будівель, призначених для використання у сільськогосподарській діяльності, не може свідчити про ознаку позивача як сільськогосподарського товаровиробника. Будь-яких інших доказів того, що позивач безпосередньо займається сільськогосподарською діяльністю та є сільськогосподарським товаровиробником, з використанням цієї теплиці, матеріали справи не містять (договорів, обладнання чи будь-яких інших доказів тощо). Більше того, вказана довідка датована 02.09.2024, а спірний період стосується включно по 31.12.2024.

Суд зауважує, що надані позивачем такі докази не містять належної інформації щодо предмета доказування, адже сама по собі наявність земельної ділянки не свідчить про те, що позивач виробляв, переробляв та реалізовував сільськогосподарську продукцію (вирощував овочі, як він стверджує).

В даному випадку позивачем до матеріалів справи не надано жодного належного доказу про те, що у спірний період (2024 рік) він здійснював операції з постачання (реалізації) сільськогосподарської продукції (являвся сільськогосподарським товаровиробником) та використовував за призначенням теплицю площею 694,0 кв.м.

Щодо покликання позивача на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі №460/516/25 суд зауважує, що обставини, встановлені у зазначеній справі, не є релевантними до даної справи, оскільки у справі №460/516/25 предметом спору було податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік, а у вказаній справі податковий період 2024 рік. У справі №460/516/25 не досліджувалось питання відповідності належної позивачу будівлі класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Національного класифікатору 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» (НК 018:2023), позаяк останній набув чинності 01.01.2024, а на час виникнення спірних правовідносин у справі №460/516/25, діяв Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 і для отримання пільги, передбаченої пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, підлягала встановленню відповідність нежитлових приміщень класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) саме ДК 018-2000. Крім того, суд наголошує, що зі зміною правового регулювання спірних правовідносин (з набранням чинності 16.03.2024 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо вдосконалення онлайн-комунікації з платниками податків та уточнення окремих положень законодавства» від 23.02.2024 №3603- IX) щодо звільнення від оподаткуванні об`єктів нежитлової нерухомості, а саме зміни редакції підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, встановлено додаткові умови для особи, яка підлягає такому звільненню, серед яких – використання за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання.

У сукупності вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є сільськогосподарським виробником в період 2024 року та використовував теплицю площею 694,0 кв.м. безпосередньо у господарській діяльності суб`єктів господарювання.

Тому, відсутні підстави вважати, що відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України вказані нежитлові будівлі не є об`єктами оподаткування.

Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.

Отже, контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 18.06.2025 №0532121-2408-1718, якими позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв у межах та відповідно до вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

В свою чергу, відповідачем як суб`єктом владних повноважень було доведено правомірність вчинених дій та надано обґрунтовані доводи щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідно до норм чинного законодавства.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2025 №0532121-2408-1718, – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 25 лютого 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м.Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Суддя Н.В. Друзенко