Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №420/5600/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5600/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій представник позивача просить суд:

розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні);

визнати поважними причини пропуску звернення ОСОБА_1 до суду і поновити строки звернення за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дій;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2022 по 31.12.2022, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 по 19.05.2023, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 по 19.05.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалами суду:

-від 26.02.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін згідно ст. 262 КАС України;

-від 09.07.2025 року залучено до участі у справі №420/5600/25 у якості другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01 березня 2022 року по 11 січня 2025 року полковник ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . 01 січня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 3 заступника начальника штабу військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я. 11 січня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 11 полковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення. Під час проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 з 01 березня 2022 року по 11 січня 2025 року йому нараховувалась і виплачувалась грошове забезпечення без урахування щорічних змін прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на його думку, є протиправним. 16 січня 2025 року адвокат Дмитрієв А.П., представляючи інтереси ОСОБА_1 , звернувся у військову частину НОМЕР_2 із заявою про перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_2 за 2022-2023 роки у зв`язку з щорічною зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб і надання відомостей про нараховане і сплачене грошове забезпечення в зазначений період, а також з пропозицією добровільно здійснити такий перерахунок його грошового забезпечення, з урахуванням раніше проведених виплат. 11 лютого 2025 року командуванням військової частини НОМЕР_2 надано відомості про нараховане і сплачене офіцеру ОСОБА_1 грошове забезпечення за 2022-2025 роки, при цьому відмовлено у вирішенні питання про перерахунок його грошового забезпечення у зв`язку з щорічною зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також командуванням військової частини НОМЕР_2 повідомлено, що військова частина НОМЕР_2 не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 . Позивач ОСОБА_1 не згоден з такими діями командування військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування і виплати йому протягом 2022 – 2023 років грошового забезпечення без урахування щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12.03.2025 року представник Військової частини НОМЕР_1 подав відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач у період з 01.03.2022 по 11.0.2025 проходив дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , яка є окремим батальйоном в оперативному підпорядкованим військовій частині НОМЕР_1 , зі своїм ЄДРПОУ – НОМЕР_4 , з наявними у штаті підрозділом фінансово-економічного забезпечення, відділенням персоналу штабу. Саме наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 11.01.2025 № 1 позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та знято зі всіх видів забезпечення, тобто останній проходив військову службу та отримував грошове забезпечення саме у військовій частині НОМЕР_2 . Дійсно, відповідно Положення про спільне фінансове господарство, затвердженого наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.09.2022 № 349, військова частина НОМЕР_2 разом із військовою частиною НОМЕР_1 та деякими іншими військовими частинами утворила спільне фінансове господарство та була зарахована на фінансове забезпечення військової частини НОМЕР_1 . Позивач був зарахований до списків особового складу, призначений на посаду та поставлений на всі види забезпечення (в т.ч. грошове) саме до військової частини НОМЕР_2 , і всі нарахування здійснювалися саме у цій частині. За цих обставин, військова частина НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки між останньою та позивачем відсутній спір. Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала нарахування (обчислення) спірних сум, а позивач не звертався до військової частини НОМЕР_1 із клопотанням/вимогою здійснити певні дії (перерахунок) та не отримував відмови у здійсненні таких дій. Тобто військова частина НОМЕР_1 в порядку дії спільного фінансового господарства лише здійснює виплати (перераховує кошти) військовослужбовцям на підставі документів, надісланих підпорядкованими військовими частинами, і в даному випадку саме військова частина НОМЕР_2 мала би здійснити (у випадку задоволення позову у межах позовних вимог) нарахування спірних виплат, зазначених у позовній заяві. Окремо зазначає, що оскільки Постанова № 704 фактичних змін не зазнала, всім військовослужбовцям Збройних Сил України встановлені розміри посадових окладів у відповідності до п. 4 цієї постанови (редакція Постанови КМУ № 481, діє з 20.05.2023). На момент виникнення спірних правовідносин, обчислення військовою частиною НОМЕР_2 позивачу грошового забезпечення з 01.03.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023, а також грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 рр. здійснювалось цілком правомірно шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2028, як то було передбачено чинною редакцією п. 4 Постанови № 704. Таким чином, відсутні підстави для висновку про наявність у військової частини НОМЕР_2 повноважень застосовувати до спірних правовідносин п. 4 Постанови № 704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. А отже, в діях військової частини НОМЕР_1 немає протиправності, вони відповідають вимогам чинної редакції Постанови № 704.

Військова частина НОМЕР_2 відзив на позовну заяву не подала, копія ухвали суду отримала в «Електронний кабінет».

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року по 11 січня 2025 року проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з:

-витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 01.03.2022 року №34 полковник ОСОБА_1 з 01.03.2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3810 грн на місяць (а.с. зворот 17);

-витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 25.04.2023 року №117 полковнику ОСОБА_1 встановлено оклад за посадою 4650 грн. на місяць(а.с.17);

-витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 11.01.2025 року №11 полковника ОСОБА_1 з 01.10.2025 року справи та посаду здав; виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 12.01.2025 року. У наказі, зокрема, зазначено: «…Виплатити щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, з 01 по 11 січня 2025 року, відповідно до розділу VI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Виплатити щомісячну премію у розмірі 390% від посадового окладу, з 01 по 11 січня 2025 року, відповідно до розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» та окремого доручення Міністра оборони України від 09 січня 2025 року № 156/уд. Виплатити додаткову винагороду на період дії воєнного стану, з 01 по 10 січня 2025 року, у разі надходження документальних підстав, відповідно до пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Щорічна основна відпустка, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2022 рік не надавалася, за 2023 рік надавалася частково (15 діб), за 2024 рік надавалася частково (15 діб), за 2025 рік не надавалася. Відпустка за сімейними обставинами та інших поважних причин, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за 2025 рік не надавалася. Виплатити грошову компенсацію за невикористані 38 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік, за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2023 рік, за невикористані 30 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік та за невикористані 45 діб щорічної основної відпустки за 2025 рік у розмірі 158762 (сто п`ятдесят вісім тисяч сімсот шістдесят дві) грн 18 коп., відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Виплатити грошову компенсацію за невикористані 56 діб додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2022-2025 роки у розмірі 62172 (десять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн 60 коп., відповідно до ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Виплатити грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік у розмірі 33306 (тридцять три тисячі триста шість) грн 75 коп., відповідно до розділу XXIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам». Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (зі змінами), затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не отримував. Виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби в розмірі 136% місячного грошового забезпечення — 45297 (сорок п`ять тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 18 коп., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 «Про затвердження Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби» (а.с.16).

16.01.2025 року представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_2 , в якій просив у разі неправильного нарахування і виплати полковнику ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення здійснити відповідне донарахування і виплату йому грошового забезпечення (з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 – 2023 роках), з урахуванням раніше проведених виплат. Надати наступні документи і інформацію:

про зміни з 1 січня 2022 року і до закінчення проходження військової служби ОСОБА_1 (11 січня 2025 року) його посадового окладу, окладу за військовим званням, як складових грошового забезпечення;

про здійснений перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 (з урахуванням щорічної зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за 2022-2023 роки;

особові рахунки за 2022 – 2025 роки щодо нарахованого і виплаченого грошового забезпечення полковнику ОСОБА_1 із зазначенням усіх його складових;

копії витягів з наказів про проходження ОСОБА_1 військової служби у військовій частині НОМЕР_2 (зарахування в списки військової частини, призначення і переміщення на посади, перевод і виключення зі списків особового складу частини) за 2022 – 2025 роки;

про перебування військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 на фінансовому забезпеченні конкретного довольчого органу, підтвердивши зазначену інформацію належним чином завіреними копіями офіційних документів (а.с.12-14).

У відповідь отримав лист Військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2025 року №1584/2/522, в якому зазначив, що провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний рік як розрахункової величини для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням) та інших виплат, які обраховуються виходячи з величини щомісячного грошового забезпечення, за період з 01.03.2022 по 19.05.2023 рік неможливо, оскільки при розрахунку та виплаті грошового забезпечення та інших одноразових виплат військовослужбовцю, військова частина НОМЕР_2 правомірно керувалася пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакціях проходження ОСОБА_3 військової служби), а саме: з 01.03.2022 по 19.05.2023 року був застосований прожитковий мінімум станом на 01 січня 2018 року, у відповідності до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», в редакції від 26.02.2022 року та 13.05.2023 року. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.06.2024 року № 336, військова частина НОМЕР_2 не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та зарахована на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 на підставі рішення командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України (від 04.07.2022 року вхідний № 1433), Рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 №12653/з, Окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 № 248/1200 та Рішення командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 04.08.2023 №760/15/19255. Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 22.06.2024 року № 336, має законне право надати тільки установа-видавник наказу, військова частина НОМЕР_2 не може надати вищезазначений витяг із наказу, оскільки командир військової частини НОМЕР_2 його не видавав та не підписував (а.с.15).

Не погоджуючись із нарахуванням грошового забезпечення та інших виплат в спірний період, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ “Про військовий обов`язок і військову службу” військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно ч.ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до п.7 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення в разі вибуття військовослужбовців до нового місця служби за строк із дня, наступного за днем виключення зі списків особового складу військової частини, і до дня прийняття посади здійснюється за новим місцем служби в розмірі, встановленому за попереднім місцем служби, після зарахування їх на грошове забезпечення до цієї військової частини. Днем звільнення військовослужбовця з посади, яку він займає, вважається день закінчення здавання справ і складання обов`язків за посадою в межах установлених строків.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова №704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 Постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №103 пунктом 6 якої внесено зміни, зокрема до постанови Кабінету Міністрів України №704, пункт 4 якої викладено в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд в постанові від 02.08.2022 року №440/6017/21 зазначив, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. Відтак, на думку колегії суддів зазначення у п.4 постанови № 704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ.

Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 року №2629-VІІІ “Про Державний бюджет України на 2019 рік” було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 року №294-ІХ “Про Державний бюджет України на 2020 рік” (далі Закон №294-ІХ) та Закон №1082- ІХ таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020 та 2021 роки, відповідно, не містять.

Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Закон №294-ІХ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Так, ч.3 ст.1-1 Закону №2262-ХІІ містить безумовне застереження про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту "законних очікувань" (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

У справі “Кечко проти України” (заява №63134/00) ЄСПЛ наголосив, що в межах свободи дій держави перебуває право визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідних для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв, і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

З огляду на визначені в ч.3 ст.7 КАС України правила, а також враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону №10-82-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Верховний Суд наголосив на тому, що через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема згідно із Законом №1082-ІХ виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою №704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону и №2262-ХІІ та ст.9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому, встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

В подальшому вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 06.04.2023 у справі №380/10075/21. Отже, практика Верховного Суду у цій категорії справ є усталеною та послідовною.

На підставі вказаних висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідач, застосовуючи при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача та відповідно інших виплат такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, у період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року включно, діяв протиправно.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді обчислення позивачу у заниженому розмірі з 01.03.2022 року по 19.05.2023 року включно грошового забезпечення, а також всіх інших належних за цей період додаткових видів грошового забезпечення та премії без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України про Державний бюджет України на 2022-2023 роки, є протиправними, тому відповідача слід зобов`язати вчинити дії, про які просить позивач.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_1 законність оскаржуваних дій не доведена, а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів, зокрема, щодо того, що спірні виплати має здійснити Військова частина НОМЕР_2 , оскільки ця військова частина не була включена до мережі розпорядників бюджетних коштів та була зарахована на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 .

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково із відмовою у позові до Військової частини НОМЕР_2 .

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору згідно п.1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», інших витрат сторонами не понесено, підстав для розподілу судових витрат немає.

Підстави для встановлення судового контролю, передбачені ч.ч.5,6 ст.382 КАС України, згідно п.6-1 ч.1 ст.244 КАС України наразі відсутні.

Керуючись ст. ст. 143, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії– задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.03.2022 року по 31.12.2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 рік на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінет Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та провести її виплату з урахуванням виплачених сум.

Відмовити у позові до Військової частини НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ; місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Суддя М.М. Аракелян