Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №420/21044/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21044/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою суду від 07.07.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою суду від 17.11.2025 року прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог.

Розгляд справи ухвалено здійснювати за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за квітень 2025 року у розмірі грошового забезпечення, яке йому виплачувалось за займаною посадою до зарахування у розпорядження командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України на підставі наказу командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 512 від 12.10.2024 року та наказу № 296 від 14.10.2024 року командира війкової частини НОМЕР_1 в сумі 21 686,90 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_2 , грошове забезпечення за квітень 2025 року у розмірі грошового забезпечення, яке йому виплачувалось за займаною посадою до зарахування у розпорядження командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України на підставі наказу командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 512 від 12.10.2024 року та наказу № 296 від 14.10.2024 року командира війкової частини № НОМЕР_1 в сумі 21 686,90 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за травень 2025 року у розмірі грошового забезпечення, яке йому виплачувалось за займаною посадою до зарахування у розпорядження командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України на підставі наказу командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 512 від 12.10.2024 року та наказу № 296 від 14.10.2024 року командира війкової частини № НОМЕР_1 в сумі 26 263,17 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_2 , грошове забезпечення за травень 2025 року у розмірі грошового забезпечення, яке йому виплачувалось за займаною посадою до зарахування у розпорядження командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України на підставі наказу командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 512 від 12.10.2024 року та наказу № 296 від 14.10.2024 року командира війкової частини № НОМЕР_1 в сумі 26 263,17 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за квітень 2025 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, в сумі 9 849,98 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), нарахувати та виплати ОСОБА_2 , додаткову винагороду за квітень 2025 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, в сумі 9 849,98 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність військової частини № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення за червень 2025 року у розмірі грошового забезпечення, яке йому виплачувалось за займаною посадою до зарахування у розпорядження командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України на підставі наказу командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 512 від 12.10.2024 року та наказу № 296 від 14.10.2024 року командира війкової частини № НОМЕР_1 в сумі 2 295,23 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати військову частину № НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_2 , грошове забезпечення за червень 2025 року у розмірі грошового забезпечення, яке йому виплачувалось за займаною посадою до зарахування у розпорядження командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України на підставі наказу командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 512 від 12.10.2024 року та наказу № 296 від 14.10.2024 року командира війкової частини № НОМЕР_1 в сумі 2 295,23 грн. та з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем було неправомірно припинено нарахування та виплату грошового забезпечення Позивача за квітень – травень 2025 року у повному обсязі, а саме у розмірі грошового забезпечення, яке Позивачу виплачувалось за займаною посадою до зарахування у розпорядження командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України на підставі наказу командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) № 512 від 12.10.2024 року та наказу Відповідача № 296 від 14.10.2024 року. Остання виплата грошового забезпечення Позивачу в повному обсязі - 28 164,30 грн. була здійснена Відповідачем у квітні 2025 року за березень 2025 року. Вже в травні 2025 року Відповідач виплатив Позивачу грошове забезпечення за квітень 2025 року не в повному обсязі - 6 477,4 грн., а також в червні 2025 року Відповідач виплатив Позивачу грошове забезпечення за травень 2025 року не в повному обсязі - 1 901,13 грн. З урахуванням викладеного Відповідач не доплатив Позивачу грошове забезпечення у розмірі суми, яка після утримання податків складає: - за квітень 2025 року в розмірі 21 686,90 грн. (28 164,30 - 6 477,40 = 21 686,90); - за травень 2025 року в розмірі 26 263,17 грн. (28 164,30 - 1 901,13 = 26 263,17).

Також, за період лікування Позивача у відділенні медичної реабілітації KHП «БШВ» ООР» з 01.04.2025 року по 06.04.2025 року включно, оплата додаткової винагороди за квітень 2025 року повинна складати суму, яка після утримання податків складає: 19 699,98 грн. (98 500 грн.: 30 = 3 283,33 грн. х 6 = 19 699,98 грн., де 98 500 грн. – сума додаткової винагороди після утримання податків у випадку лікування протягом всього місяця, 30 – кількість календарних днів у квітні 2025 року, 3 283,33 грн. – розмір додаткової винагороди після утримання податків у випадку лікування за 1 день квітня 2025 року, 6 – кількість календарних днів стаціонарного лікування Позивача у квітні 2025 року).

Позивач вважає, що дії Відповідача щодо не нарахування та не виплати Позивачу у повному обсязі грошового забезпечення за квітень – травень 2025 року та додаткової винагороди за квітень 2025 року є незаконними та такими, що порушують права та соціальні гарантії Позивача, передбачені діючим законодавством України.

До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позов, в якому представник відповідача вказує, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, відповідачем не визнаються повністю.

Представник відповідача зазначає, що Позивач будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , 20 серпня 2024 року отримав поранення під час виконання обов`язків військової служби та захисту Батьківщини та, починаючи з 20.08.2024 року по 29.05.2025 року, безперервно перебуває на лікуванні в закладах охорони здоров`я. 19 грудня 2024 року сплив чотиримісячний безперервний термін перебування військовослужбовця на лікуванні. У зв`язку з ненадходженням до військової частини НОМЕР_1 висновку ВЛК про потребу у тривалому лікуванні ОСОБА_3 після завершення чотиримісячного безперервного строку перебування на лікуванні, з 20 грудня 2025 року йому припинено нарахування та виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди. В подальшому, ОСОБА_4 надано військовій частині НОМЕР_1 довідку Військово-лікарської комісії КНП "Багатопрофільний шпиталь ветеранів "ООР" №6 від 06.01.2025 , відповідно до якої визначено, що ОСОБА_5 потребує тривалого лікування та протезування терміном на 3 місяці в умовах КНП "БШВ" ООР. На підставі зазначеної довідки командиром військової частини НОМЕР_1 прийняте рішення про продовження часу перебування ОСОБА_3 на лікуванні та продовження виплати грошового забезпечення до 06 квітня 2025 року, а саме, на строк тривалого лікування, визначеного висновком ВЛК від 06 січня 2025 року . Зазначене рішення командира частини оформлено наказом №52 від 21.02.2025 року(додано до позову). Грошове забезпечення, в тому числі додаткова винагорода на період воєнного часу в розмірі 100 тисяч гривень пропорційно дням перебування на лікуванні ОСОБА_6 за період до 06 квітня 2025 року нараховано військовою частиною НОМЕР_1 повністю. З 06 квітня 2025 року, в зв`язку з безперервним перебуванням на лікуванні більше чотирьох місяців поспіль та відсутністю висновку(висновків) ВЛК про потребу в тривалому лікуванні після 06 квітня 2025 року, виплату додаткової винагороди за дні перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_6 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №120(по стройовій частині) від 30.04.2025 було призупинено. 30 травня 2025 року виплату грошового забезпечення ОСОБА_6 відновлено в зв`язку з прибуттям у військову частину після лікування. З 15 червня 2025 року ОСОБА_7 з розпорядження командувача ВМС України перейшов у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №167 від 15.06.2025 року.

Представник відповідача зазначає, що командир військової частини може прийняти рішення про виплату грошового забезпечення військовослужбовцю, який перебуває на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою більше чотирьох місяців, тільки на підставі висновку військово-лікарської комісії про потребу такого військовослужбовця у тривалому (понад 4 місяці підряд) лікуванні.

Також, відповідач вказує, що відповідно до наданої позивачем довідки ВЛК КНП "Багатопрофільний шпиталь ветеранів "ООР" №6 від 06.01.2025 , відповідно до якої визначено, що ОСОБА_5 потребує тривалого лікування та протезування терміном на 3 місяці в умовах КНП "БШВ" ООР, нараахування та виплата грошового забезпечення здійснювалася до 06.04.2025. На підтвердження потреби у тривалому лікуванні після 06.04.2025 ОСОБА_4 не надано будь-яких довідок ВЛК чи рівноцінних за значенням документі, які могли би бути підставою для продовження виплати грошового забезпечення за квітень та травень 2025 року, коли позивач не перебував на службі у військовій частині, а продовжував перебувати на стаціонарному лікуванні. Таким чином, жодних підстав для продовження здійснення виплат грошового забезпечення ОСОБА_6 , після 06 квітня 2025 року, а саме, в квітні та травні 2025 року, немає.

Відповідно, у зв`язку з відсутністю висновку(висновків) ВЛК про потребу Позивача у тривалому лікуванні після 06 квітня 2025 року, у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні правові підстави виплачувати Позивачу грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду у розмірі 100 000 гривень на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні після спливу чотирьохмісячного строку з дня вибуття Позивача з військової частини на лікування.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що у зв`язку із тим, що діючим законодавством України передбачено виключення часу перебування військовослужбовця на лікуванні із загального періоду перебування в розпорядженні, то після прибування Позивача з 20.08.2024 р. по 06.04.2025 року включно на стаціонарному лікуванні у різних медичних закладах, починаючі з 07.04.2025 року два місяці перебування Позивача у розпорядженні командувача Військово – Морських Сил Збройних Сил України закінчились 07.06.2025 року.

Позивач вважає, що Відповідач повинен нарахувати та виплатити Позивачу після утримання податків грошове забезпечення у повному обсязі за квітень 2025 року у розмірі 21 686,90 грн., за травень 2025 року у розмірі 26 263,17 грн. та, враховуючі заяву Позивача від 25.07.2025 про доповнення позовних вимог по справі №420/21044/25, за червень 2025 року у розмірі 2 295,23 грн

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 06.04.2022 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 02.05.2024 року № 127, старшого лейтенанта ОСОБА_1 , призначеного наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 26 квітня 2024 року №403 на посаду командира 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової академії, АДРЕСА_2 , з 02 травня 2024 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на речове та грошове забезпечення, а на продовольче забезпечення з 03 травня 2024 року, і вважати таким, що з 02 травня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 3440 гривень на місяць, шпк «старший лейтенант». Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 480% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% до посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років.

Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3021кп/вих від 20.09.2024, видана командиром військової частини частина № НОМЕР_1 , 20.08.2024 року ОСОБА_1 одержав поранення: Вогнепальне поранення правої гомілки, правої стопи. Вогнепальне поранення лівої гомілки, неповна травматична ампутація лівої стопи.

За обставин: о 12 годині 00 хвилин 20 серпня 2024 року під час мінометного обстрілу зі сторони збройних формувань російської федерації в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області. Обставини травми (поранення) не пов`язані з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення i не е наслідком вчиненими ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, a6o спричинення ним навмисного ушкодження чи самогубства, перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилеті та шоломі кевларовому), порушень заходів безпеки не було.

Травмування (поранення), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час захисту Батьківщини.

ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування:

З 21.08.2024 р. до 23.08.2024 р. в КНП "Новомосковська ЦМЛ" НМР" м. Новомосковськ, що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого N 4195 від 23.08.2024 року;

З 23.08.2024 р. до 08.11.2024 р. в КНП "Київська міська клінічна лікарня N 8", що підтверджується Випискою з медичної карти стаціонарного хворого N 19638 від 08.11.2024 року;

07.11.2024 року під час перебування на лікуванні у КНП «КМКЛ №8» (м. Київ), ОСОБА_1 оглянуто ВЛК КНП «КМКЛ №8» (м. Київ) та видано Довідку ВЛК №411 від 07.11.2024 року, в якій зазначено, - Діагноз: Стан після оперативного лікування: 26.08.2024 BXO ран правої гомілки та стопи, реампутація лівої гомілки на рівні нижньої третини; 26.09.2024 Реампутація лівої гомілки на рівні середньої третини; 08.10.2024 Ревізія ампутаційної культі лівої гомілки. Внаслідок: MBT (20.08.2024). Множинне вогнепальне осколкове поранення обох нижніх кінцівок. Травматичне відчленування лівої гомілки на рівні лівого гомілковостопного суглобу, стан після ПXO по типу ампутації на рівні лівого гомілковостопного суглобу. Крайовий перелом латеральної кісточки правої гомілки. 3 наявністю множинних сторонніх тіл металевої щільності. У вигляді: незміцнілих післяопераційних рубців кукси лівої гомілки та незміцнілого кісткового регенерату латеральної кісточки правої гомілки з наявністю множинних сторонніх тіл металевої щільності. Травма: ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини, (підтверджено довідкою про обставини поранення виданою командиром ВЧ НОМЕР_4 20.09.2024 №3021).

На підставі статі 63 графи III Розкладу хвороб потребує: 1) Протезування лівої нижньої кінцівки на рівні гомілки. За наказом МОЗ від 04.07.2007p. №370 – тяжкого ступеня.

09.11.2024 р. командиром в/ч НОМЕР_1 видано направлення N 5005кп/вих. на протезування лівої нижньої кінцівки до КНП " Багатопрофільний шпиталь ветеранів" ООР".

В період з 08.11.2024 - 25.12.2024; 25.12.2024 - 20.01.2025; 20.01.2025 - 10.02.2025; 10.02.2025 - 11.03.2025; 11.03.2025 - 07.04.2025 ОСОБА_1 перебував у відділенні медичної реабілітації KHП «БШВ» ООР», що підтверджується виписним епікризом з медичної карти стаціонарного хворого № 311 від 07.04.2025 року.

06.01.2025 року проведена госпітальна позаштатна ВЛК - довідка ВЛК КНП «БШВ «ООР» (м. Одеса) від 06.01.2025 №6, якою встановлено: «На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб - потребує тривалого лікування терміном на 3 місяці в умовах KHП «БШВ» ООР» та протезування».

31.03.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 видано направлення №ВЛК/6019 на ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

З 07.04.2025 - 29.05.2025 ОСОБА_1 проходив ВЛК в умовах стаціонару у в/ч НОМЕР_5 , де у Виписному епікризі з медичної карти стаціонарного хворого № 589 від 29.05.2025 р. визначено: « 21.05.2025р. проведений медичний огляд ВЛК, свідоцтво № НОМЕР_6 . На підставі статі 63-а графи III Розкладу хвороб – непридатний до військової служби».

Наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 15.06.2025 року № 167, відповідно до пунктів 116, 257 "Положення про проходження громадянами військової нижчепойменованих військовослужбовців, які перебувають в розпорядженні служби Збройних Силах України", командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, вважати такими, що з 15 червня 2025 року перебувають у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_3 :

Старшого лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього командира 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону.

Як стверджує позивач, йому не виплачено грошове забезпечення за квітень 2025 року в сумі 21 686,90 грн., грошове забезпечення за травень 2025 року в сумі 26 263,17 грн., виплачено грошове забезпечення за червень 2025 року (01.06.2025-07.06.2025) в сумі 2 295,23 грн. та додаткова винагорода за квітень 2025 року пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, в сумі 9 849,98 грн.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений у Порядку №260 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за змістом пункту 2 розділу І якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.

У пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Постанова №168) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Також пункт 1 Постанови №168 передбачає, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану.

Ця додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Так, судом встановлено, що 20.08.2024 року ОСОБА_1 одержав поранення: Вогнепальне поранення правої гомілки, правої стопи. Вогнепальне поранення лівої гомілки, неповна травматична ампутація лівої стопи, та у зв`язку з цим проходив лікування.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії «БШВ «ООР» (м. Одеса) від 06.01.2025 року, ОСОБА_1 «На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб - потребує тривалого лікування терміном на 3 місяці в умовах KHП «БШВ» ООР» та протезування».

При цьому, 06 квітня 2025 року сплив чотиримісячний термін безперервного перебування позивача на лікуванні, що стало причиною припинення виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди підвищеної до 100 000 грн відповідно до Постанови №168, що сторонами не заперечується.

Суд наголошує, що оскільки додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, очевидно, що застосування норм Постанови №168, яка регулює питання виплати додаткової винагороди, повинно відбуватися з урахуванням положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та прийнятого на його підставі Порядку №260.

Пункт 11 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Аналогічно абзац 2 пункту 9 розділу І Порядку № 260 визначає, що грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства (абзац 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Отже, відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців лікування та перебування у відпустці за станом здоров`я можуть бути продовжені за наявності висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії) (далі - ВЛК) про потребу в лікуванні та рішення командира військової частини про продовження виплати.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 16.05.2024 у справі № 520/16191/23 та підтримана постановою Верховного Суду від 19.06.2025 у справі №480/9155/23.

Суд зауважує, що згідно з пунктом 1.1. глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

З огляду на зазначені норми Положення висновок ВЛК (ЛЛК) є змістом (суттю) постанови ВЛК (ЛЛК), яка може бути оформлена в формі свідоцтва, довідки або протоколу. Іншими словами, довідка ВЛК (ЛЛК) є формальним вираженням постанови ВЛК (ЛЛК), яка по суті містить в собі висновок, сформований ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду.

При цьому повноваження командира військової частини щодо прийняття рішення (у формі наказу) про продовження виплати грошового забезпечення не є дискреційними.

Повноваження командира військової частини щодо видання наказу про продовження виплати грошового забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні та перебування у відпустці за станом здоров`я не передбачають можливості діяти за власним розсудом, оскільки питання наявності/відсутності медичних показань для перебування військовослужбовця у відповідній відпустці належить до компетенції, зокрема, ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до пункту 6.5 глави 6 розділу ІІ Положення для вирішення питання про потребу у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або про потребу у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), або звільненні від виконання службових обов`язків (у тому числі і повторно), або потреби у тривалому лікуванні військовослужбовець направляється на медичний огляд начальником (керівником) відділення або профільним головним (провідним) фахівцем закладу охорони здоров`я (установи), у якому він знаходиться на стаціонарному або амбулаторному лікуванні, про що робиться запис в медичній карті стаціонарного (амбулаторного) хворого (медичній книжці), який завіряється підписом відповідної посадової особи.

На підставі постанови ВЛК відпустка для лікування у зв`язку з хворобою надається військовослужбовцям на 30 календарних днів, а за медичними показаннями після травм (поранень, контузій) або оперативного лікування - на 45 або 60 календарних днів. За наявності медичних показань відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) продовжується ВЛК на 30 календарних днів, а в окремих випадках - на 45 або на 60 календарних днів (пункт 6.12 глави 6 розділу ІІ Положення).

Відповідно до пункту 6.13 глави 6 розділу II Положення, загальний час безперервного перебування військовослужбовців у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати дванадцять місяців поспіль. Не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я (установах), у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою та/або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовці підлягають медичному огляду ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.

У разі визнання військовослужбовця ВЛК непридатним до військової служби, документи про його звільнення з військової служби можуть бути надіслані посадовій особі, яка видає наказ про звільнення, до виписки військовослужбовця із закладу охорони здоров`я (установи).

Медичний огляд ВЛК з метою визначення потреби у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування.

Отже, визначення потреби військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я та встановлення необхідного терміну для відновлення функції і працездатності такого військовослужбовця відбувається на підставі висновку ВЛК (ЛЛК) за наслідком медичного огляду ВЛК (ЛЛК), що оформлюється довідкою ВЛК (ЛЛК), на підставі якої командир військової частини (закладу) надає таку відпустку.

Таким чином, у разі наявності висновку ВЛК (ЛЛК) про потребу продовження відпустки за станом здоров`я нормами Порядку №260 встановлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки командира військової частини: видати наказ про продовження виплати грошового забезпечення.

Відтак, оскільки в матеріалах справи відсутні висновки ВЛК (ЛЛК) (в формі свідоцтва, довідки або протоколу) про потребу продовження терміну лікування після сплину чотирьохмісячного терміну або рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах, суд вважає, що військовою частиною НОМЕР_1 , з урахуванням абзацу 3 пункту 9 розділу І Порядку № 260, правомірно не нараховано і не виплачено позивачу грошову винагороду та додаткову грошову винагороду за період з 06.04.2025 року.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Суддя П.П. Марин

.