Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №400/12479/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 р. № 400/12479/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – Відповідач) з вимогами про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 27.04.2025 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 розглянути у передбачений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 від 27.04.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану та прийняти відповідне рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

- зобов`язання встановити судовий контроль за виконанням судового рішення та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ним було укладено контракт з Відповідачем про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України строком на 3 (три) роки. У зв`язку із закінченням строку контракту, 27.04.2025 Позивачем подано рапорт про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України. Однак, Відповідач протиправно не розглянув рапорт про звільнення Позивача з військової служби за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та не прийняв відповідного рішення про звільнення Позивача.

Ухвалою суду від 12.12.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

29.12.2025 р. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт подання (направлення) на адресу Відповідача рапорту від 27.04.2025 про його звільнення з військової служби та факт отримання Відповідачем такого рапорту. В разі належного подання Позивачем рапорту про його звільнення з військової служби у відповідності до приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, він був би розглянутий Відповідачем в порядку, передбаченому вказаним Статутом. Крім того, вказаний рапорт був складений Позивачем 27.04.2025, тобто більше ніж за півтора місяці до закінчення строку дії контракту - 15.06.2025, а тому у Відповідача були відсутні правові підстави для задоволення вказаного рапорту, адже станом на дату його складання строк контракту ще не закінчився.

21.01.2026 р. Позивач подав відповідь на відзив, в якому вказує на те, що факт подання рапорту Позивачем є доведеним, оскільки рекомендоване повідомлення від 18.04.2025 та рапорт із власноручними підписами командирів від 27.04.2025 підтверджують належне повідомлення Відповідача. Позивач зазначає, що діяв у межах прямого обов`язку, встановленого пунктом 4 Контракту, і завчасно повідомив Відповідача про звільнення з військової служби.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 проходить військову службу в Збройних Силах України з 09.11.2021 по теперішній час, а саме:

- з 09.11.2021 по 01.05.2022 – військова строкова служба;

- 01.05.2022 – на підставі Указу Президента №69/2022 від 24.02.2022, Позивач зарахований на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки з 01.05.2022 по 30.04.2025, який було укладено із військовою частиною НОМЕР_2 Національної гвардії України;

- 16.06.2022 – між Позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, переукладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, строком на 3 (три) роки з 16.06.2022 по 15.06.2025 у зв`язку з присвоєнням первинного військового звання сержантського складу «молодший лейтенант»;

- 21.03.2023 – Позивач виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України;

- з 22.03.2023 по 28.07.2023 – в складі військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України;

- з 01.08.2023 Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Позивач приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України - згідно довідки №897 від 08.04.2025 - в період з 05.12.2023 по 16.05.2024; з 25.05.2024 по 16.07.2024; з 01.08.2024 по 04.08.2024; з 15.08.2024 по 05.01.2025; з 14.01.2025 по 16.03.2025 - в АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 08.04.2025 №897.

27.04.2025 Позивачем особисто подано рапорт на ім`я командира роти вогневої підтримки НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України за підпунктом «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». До вказаного рапорту Позивачем долучено нотаріально завірені копії документів: копія контракту, копія паспорту, копія РНОКПП, копія посвідчення військовослужбовця НГУ.

Аналогічний примірник рапорту та додані до нього документи були направлені 18.04.2025 на офіційну адресу для листування Відповідача.

Відповіді щодо розгляду вказаного рапорту Позивач не отримав.

Вважаючи бездіяльність Відповідача протиправною, Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Частиною першою статті 2 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону № 2232-ХІІ).

Частиною п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008 (надалі – Положення №1153/2008), звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом З частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п. 233 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Підпунктом «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (в редакції, чинній з 18.05.2024) було встановлено нову підставу для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, а саме: у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан, строк дії якого Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 № 740/2024, від 14.01.2025 № 26/2025, від 15.04.2025 № 235/2025, від 14.07.2025 № 478/2025, від 20.10.2025 № 793/2025 і від 12.01.2026 № 40/2026 продовжено з 05 години 30 хвилин відповідно 26.03.2022 строком на 30 діб, з 25.04.2022 строком на 30 діб, з 25.05.2022 строком на 90 діб, з 23.08.2022 строком на 90 діб, з 21.11.2022 строком на 90 діб, з 19.02.2023 строком на 90 діб, з 20.05.2023 строком на 90 діб, з 18.08.2023 строком на 90 діб, з 16.11.2023 строком на 90 діб, з 14.02.2024 строком на 90 діб, з 14.05.2024 строком на 90 діб, з 12.08.2024 строком на 90 діб, з 10.11.2024 на 90 діб, з 08.02.2025 строком на 90 діб, з 09.05.2025 строком на 90 діб, з 07.08.2025 на 90 діб, з 05.11.2025 на 90 діб та з 03.02.2026 на 90 діб.

Тобто воєнний стан в Україні діє з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 по 05 години 30 хвилин 04.05.2026.

Таким чином, військовослужбовці, які уклали контракт на проходження військової служби у період з 24.02.2022 по 04.05.2026, підлягають звільненню з військової служби у разі закінчення строку відповідного контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.

Водночас суд зауважує, що абзац четвертий пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-ХІІ не передбачає можливість продовження дії такого контракту на період дії воєнного стану без згоди на це самого військовослужбовця.

Суд встановив, що у період дії в Україні воєнного стану Позивач зарахований на військову службу за контрактом строком на 3 (три) роки з 01.05.2022 по 30.04.2025, а 16.06.2022 між Позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України полковника ОСОБА_3 , переукладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України, строком на 3 (три) роки з 16.06.2022 по 15.06.2025 у зв`язку з присвоєнням первинного військового звання сержантського складу «молодший лейтенант». Зазначене не заперечується Відповідачем.

Відповідно до пункту 4 вказаного Контракту, сторони зобов`язуються не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку контракту повідомити одна одну про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладанні із зазначенням причин, передбачених нормативно-правовими актами.

27.04.2025 р. Позивач особисто подав рапорт на ім`я командира роти вогневої підтримки НОМЕР_4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_2 про звільнення з військової служби у запас Збройних Сил України за п.п. «ж» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується підписами старшого лейтенанта ОСОБА_2 та старшого сержанта ОСОБА_4 .

Таким чином, Позивач не висловив бажання продовжувати військову службу після закінчення дії укладеного Контракту після 15.06.2025 р., про що заздалегідь згідно умов Контракту, попередив Відповідача.

Однак, рапорт ОСОБА_1 від 27.04.2025 про звільнення з військової служби залишився не розглянутим.

За таких обставин, суд робить висновок про невідповідність оскаржуваної бездіяльності критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та наявність підстав для задоволення позовних вимог про її протиправність.

Разом з цим, позовні вимоги про зобов`язання Відповідача прийняти рішення про звільнення Позивача з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд вважає передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в цій частині рапорт Відповідачем фактично не розглядався.

Натомість вимога щодо зобов`язання Відповідача розглянути рапорт Позивача від 27.04.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, віднесено до компетенції військової частини і виключає можливість втручання судом в дискреційні повноваження Відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права Позивача в рамках спірних правовідносин є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 НГУ розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.04.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо позовної вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд уважає за необхідне вказати наступне.

Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд ураховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що Відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини цієї справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання цього судового рішення, а тому відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням рішення у цій справі.

Отож ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Судові витрати по сплаті судового збору відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту від 27.04.2025 про звільнення з військової служби ОСОБА_1 на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (автодорога Стрий-Умань-Дніпро- Ізварине (через АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) розглянути у передбачений законом спосіб рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) від 27.04.2025 про звільнення з військової служби на підставі пп. ж п. 3 ч. 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, та прийняти за результатами його розгляду відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 25.02.2026 р.

Суддя Н.В. Лісовська