Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №640/38043/21 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 рокусправа № 640/38043/21

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гулкевич І.З. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,-

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0131899-2408-2650 від 21.04.2021 в частині суми в розмірі 51 751,57 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання Закону України “Про внесення зміни до пункту 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду” та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 передано судові справи Львівському окружному адміністративному суду

За результатами автоматизованого розподілу справу передано на розгляд судді Львівського окружного адміністративного суду Гулкевич І.З.

Ухвалою від 24.03.2025 прийнято до розгляду справу, вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово, поновлено провадження у справі.

В обґрунтування позову посилається на те, що під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податковим органом не враховано встановлених коефіцієнтів нарахування по житловому будинку, а саме: зона оподаткування визначена, як третя, однак, як стверджує позивачка, вона є другою. Крім того, у платника податку у власності відсутнє нерухоме майно, площею більше ніж 500 кв.м., отже додаткова сума податку у розмірі 25000 грн нарахована безпідставно.

Представником відповідача поданий до суду відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає, що відповідно до баз даних органів ДПС громадянці ОСОБА_1 було здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 (адреса надана в автоматичному режимі Державною реєстраційною службою) та сформоване ППР від 21.04.2021 №0131899-2408-2650 на суму 70872,14 грн. При цьому, представник відповідача наголошує, що оскаржуваним рішенням нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за ставкою внесеною територіальним органом за місцем знаходження об`єкта, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 647,5 кв.м., яка перевищує п`ятикратний розмір неподаткової площі, встановленої пунктом 266.4.1 ПК України (600 кв.м.), а відтак податок обчислюється з урахуванням п/п 266.4.3. п. 266.4 ст. 266 та п/п “г” п/п 266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України, тобто із збільшенням суми податку на 25000 грн. на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості.

15.07.2021 ОСОБА_1 подала скаргу до ДПС України на вищевказане податкове повідомлення-рішення. ДПС України скасувала ППР від 21.04.2021 №0131899-2408-2650 в частині визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 19120,57 грн, в іншій частині зазначене ППР залишене без змін.

Отже, сума податку за 2020 рік за вищезазначений об`єкт житлової нерухомості складається з двох періодів володіння об`єктом: за 11 місяців розрахунок суми податку здійснено з урахуванням загальної площі об`єкта 647,5 кв.м. та за 1 місяць з урахуванням змін у праві власності, а саме дарування частини, розрахунок здійснено за 323,75 кв.м. з застосуванням пільги у вигляді зменшення бази оподаткування за 120 к.м.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 18 вересня 2012 року по 10 грудня 2020 року була власником нерухомості в АДРЕСА_1 . Загальна площа нерухомості становила 647,50 квадратних метрів.

10 грудня 2020 року позивач з чоловіком уклали нотаріально посвідчений договір дарування житлового будинку, відповідно до якого позивач подарувала ОСОБА_2 1/2 частину житлового будинку ,що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.07.2021 №264755333, ОСОБА_1 відповідно до договору дарування від 10.12.2020 №1765 на праві спільної часткової власності є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .

21.04.2021 ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0131899-2408-2650, яким позивачці визначено грошове зобов`язання за 2020 рік у розмірі 70872,14 грн. з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості.

15.07.2021 ОСОБА_1 подала скаргу до Державної податкової служби України на вищевказане податкове повідомлення-рішення.

Рішенням ДПС України від 17.11.2021 №10308/Д/99-00-06-01-04-09 скаргу ОСОБА_1 задоволено частково та встановлено наступне:

“Скаржником до розгляду скарги надано договір дарування від 10.12.2020 згідно з яким частини житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_3 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), загальною площею 647,50 кв.м., подаровано іншій особі.

Крім того, ГУДПС у м. Києві невірно застосовано ставку податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% замість 1%, визначену рішенням Козинської селищної ради від 12.06.2019 №12. Отже, сума податку за 2020 рік на зазначений вище об`єкт житлової нерухомості повинна становити 51751,57 грн (за період з січня по листопад -50949,64 грн (647,5*47,23:12*11+25000:12*11), за грудень – 801,93 грн).

Враховуючи наведе, Державна податкова служба України скасовує ППР ГУ ДПС у м. Києві від 21.04.2021 №0131899-2408-2650 в частині визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 19120,57 грн, в іншій частині ППР залишає без змін ”.

Позивач вважаючи оскаржуване рішення протиправним, звернулася до суду з даним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 266.1.1, 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Визначення платників податку в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб здійснюється таким чином:

а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;

б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Згідно підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Згідно з підпунктом 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до:

Об`єкта/об`єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об`єкта/об`єктів перевищує п`ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту;

Об`єкта/об`єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Положеннями підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів “а” або “б” підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів “а” або “б” підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту “в” підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів “б” і “в” цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів “а” - “г” цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно підпункту 266.8.1. пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування від 10.12.2020 згідно з яким частини житлового будинку, розташованого за адресою : АДРЕСА_3 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), загальною площею 647,50 кв.м., подаровано іншій особі.

Рішенням ДПС України від 17.11.2021 №10308/Д/99-00-06-01-04-09 скасовано частково ППР від 21.04.2021 №0131899-2408-2650 в частині невірно застосування ставки податку на нерухоме майно у розмірі 1,5% замість 1% визначено рішенням Козинської селищної ради від 12.06.2019 №12, решта залишено без змін.

Отже, сума податку за 2020 рік на зазначений вище об`єкт житлової нерухомості повинна становити 51751,57 грн (за період з січня по листопад -50949,64 грн (647,5*47,23:12*11+25000:12*11), за грудень – 801,93 грн).

Відтак, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно нараховано податок на нерухоме майно у розмірі 51751,57, оскільки ОСОБА_3 до 10.12.2020 була власником житлового будинку за адресою : АДРЕСА_3 (колишня адреса: АДРЕСА_1 ), загальною площею 647,50 кв.м.

Щодо тверджень позивача, що у неї у власності відсутнє нерухоме майно, площею більше ніж 500 кв.м., отже додаткова сума податку у розмірі 25000 грн безпідставно нарахована, то судом такі не беруться до уваги, оскільки станом на 01.01.2020 позивач була власником житлового будинку загальною площею 647,50 кв.м. Дарування частини будинку відбулося 10.12.2020 відповідно не звільняє від сплати податку за даний період, у якому особа володіла об`єктом, що перевищує 500 кв.м.

Щодо доводів позивача про те, що податковим органом в оскаржуваному ППР не вірно зазначено адресу будинку, то такі також не беруться до уваги, оскільки в останнього були відсутні дані до зміни номера будинку, і такі ОСОБА_3 не подавала.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити.

У силу вимог ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.

Керуючись ст.ст. 73-74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна