Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №320/46181/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Київ справа №320/46181/24

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про стягнення середнього заробітку,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Київської митниці, в якому просить суд стягнути з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 32 401,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 08.07.2024 була звільнена із посади начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції відповідно до наказу № 561-о від 07.06.2024. На час звільнення відповідач мав заборгованість по виплаті лікарняного за період з 01.07.2024 по 05.07.2024. Остаточний розрахунок по заробітній платі був здійснений 30.07.2024, що є підставою для нарахування та виплати середнього заробітку, відповідно до статей 116, 117 КЗпП України, за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, у якому зазначив про правомірність здійснення остаточного розрахунку при звільненні без порушення строків такого розрахунку.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.07.2023 між Київською митницею та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження державної служби, прийнято позивача на посаду начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції.

Наказом Київської митниці від 07.06.2024 № 561-о припинено 08.07.2024 державну службу ОСОБА_1 , начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції, та звільнити із займаної посади за угодою сторін.

У період з 01.07.2024 по 05.07.2024 позивач перебувала у стані тимчасової непрацездатності.

Остаточний розрахунок по заробітній платі відповідачем проведено не вдень звільнення, а лише 30.07.2024, що підтверджується повідомленням банку про зарахування коштів.

20.08.2024 представником позивача направлено відповідачу заяву № 20-08 про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із проханням самостійно виплатити належний ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на її рахунок у банківській установі.

У відповідь на заяву листом від 29.08.2024 № 7.8-1/22-03/8.19/16105 відповідач повідомив, що при перевірці 09.07.2024 на сайті Пенсійного фонду України у відповідному Реєстрі листок непрацездатності ОСОБА_1 ще не мав статусу «Готовий до сплати», оскільки відповідно до законодавства такий статус він мав отримати не раніше 12.07.2024. Перед наступним засіданням комісії із соціального страхування 19.07.2024 член комісії під час перевірки у відповідному Реєстрі Пенсійного фонду України виявив наявність статусу «Готовий до сплати» листка непрацездатності ОСОБА_1 разом з листками непрацездатності інших працівників.

22.07.2024 за результатом опрацювання наданих комісії листків непрацездатності, комісією прийнято Висновок №22, згідно якого вирішено призначити допомогу по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 . Оскільки, відповідно до колективного договору Київської митниці виплати здійснюються 15-17 числа місяця (аванс) та протягом трьох останніх робочих днів поточного місяця (кінцевий розрахунок), перерахунок та доплата коштів ОСОБА_1 здійснений 30.07.2024.

Вважаючи, що остаточний розрахунок при звільненні проведений з позивачем із затримкою, що є підставою для нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, останній за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.

Під час вирішення спору по суті, суд врахував таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз зазначених законодавчих норм свідчить, що умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці від 01 липня 1949 року № 95 "Про захист заробітної плати", ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

Положеннями статті 12 вказаної Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Позивач зазначає, що її звільнено 08.07.2024, однак грошові кошти в порядку проведення повного розрахунку надійшли позивачу 02.07.2024, а в подальшому додатково 30.07.2024. Таким чином, остаточний розрахунок, на думку позивача, відбувся 30.07.2024, тобто із затримкою у 22 робочих дні.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується з такими доводами позивача, з огляду на таке.

Як встановив суд, наказом Київської митниці від 07.06.2024 № 561-о припинено державну службу ОСОБА_1 , начальника відділу з питань запобігання та протидії корупції, та звільнити із займаної посади за угодою сторін.

Відповідно до розрахункового листа за липень 2024 відповідач зарахував у день звільнення позивачу заробітну плату в сумі 9858,82 грн, а 30.07.2024 зараховано лікарняні в сумі 2044,39 грн.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV) допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків, зокрема, тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві.

Частина друга зазначеної статті встановлює, що допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 1105-XIV право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 1105-XIV страхова виплата у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).

Рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат (ч. 3 ст. 22 Закону № 1105-XIV).

Відповідно до витягу відомостей нарахування коштів №671, на картковий рахунок співробітника ОСОБА_1 нараховано 2044,39 грн. 30.07.2024 року.

Механізми видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстру листків непрацездатності визначає Порядком видачі (формування) листків непрацездатності в Електронному реєстрі листків непрацездатності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.06.2021 № 1234 (далі - Порядок № 1234).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку № 1234 дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок), що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, надходять з електронної системи охорони здоров`я.

Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності є листок непрацездатності, який сформований в Електронному реєстрі листків непрацездатності.

Листок непрацездатності може мати в Реєстрі такі статуси: закритий; готовий до сплати (виданий); помилково сформований; недійсний; оплачений (п. 2 розділу ІІ Порядку № 1234).

Дати відкриття та закриття листка непрацездатності відповідають датам початку строку дії та закінчення строку дії медичного висновку, на підставі якого сформований цей листок непрацездатності. Листок непрацездатності вважається виданим через сім днів після дати закриття листка непрацездатності та набуває статусу «готовий до сплати (виданий)»(п. 3 розділу II Порядку № 1234).

Таким чином, електронний листок непрацездатності може бути оплачений після того, як він набуває статусу «готовий до сплати».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1105-XIV документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів з дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах - не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження.

Допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах виплачується, зокрема, застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах, передбачених законом, - у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати (ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1105-XIV фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою непрацездатності застрахованим особам здійснюється територіальними органами уповноваженого органу управління в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Територіальні органи уповноваженого органу управління здійснюють фінансування страхувальників протягом трьох робочих днів після надходження заяви-розрахунку, в тому числі в електронній формі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на день звільнення Позивача 08.07.2024 з останнім здійснено повний розрахунок по заробітній платі, а саме сума виплати складає 9 858,82 грн. Після встановлення факту отримання листом непрацездатності статусу «Готовий до сплати» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за період з 01.07.2024 по 05.07.2024 були виплачені лікарняні листи за рахунок Київської митниці 30.07.2024 на загальну суму 2044,39 грн.

Отже, виплата лікарняних після дати звільнення працівника не порушує вимог ст. 116 КЗпП, позаяк пунктом першим частини другої статті 24 Закону № 1105-XIV визначено, що виплатити нараховані лікарняні установа зобов`язана в найближчий після нарахування день для виплати заробітної плати. Про що вірно зазначив відповідач у відзиві.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправних дій щодо затримки розрахунку при звільненні позивача, а тому підстав для стягнення середнього заробітку під час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача з відповідача немає.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність оспорюваної позивачем поведінки.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.