Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №300/6544/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. справа № 300/6544/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, -

Стислий виклад позицій сторін. Процесуальні дії суду:

Козьмін Роман Дмитрович в інтересах ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиключення ОСОБА_1 із військового обліку як особи, що визнана недієздатною згідно рішення суду; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення та вжити дій щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як особи, що визнана недієздатною згідно рішення суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 як опікун недієздатного брата - ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, 06.06.2026 поштовим зв`язком направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 06.06.2025 про скасування відстрочки щодо ОСОБА_1 та переведення його у категорію виключених з військового обліку по стану здоров`я, як особу, яку визнано недієздатною згідно рішення суду. До заяви від 06.06.2025 долучено нотаріально засвідчені копії усіх необхідних документів, які підтверджують обставини для виключених ОСОБА_1 з військового обліку по стану здоров`я. Відповідач отримав поштове відправлення із заявою від 06.06.2025 та долученими документами 09.06.2025, однак жодної відповіді за результатами розгляду заяви від 06.06.2025 позивач не отримав. Представник позивача вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення стосовно заяви позивача від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку по стану здоров`я, оскільки відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, до повноважень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки входить виключення з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнанні недієздатними.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 відкрито провадження в цій адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними в справі матеріалами.

06.10.2025 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_4 від 02.10.2025 № 8341 на позовну заяву. Так, представник відповідача зазначив, що відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнанні в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України. За результатами розгляду адвокатського запиту представника позивача від 16.07.2025, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 29.07.2025 повідомив представника позивача, що рішення суду про визнання недієздатним – не передбачає виключення із військового обліку, оскільки підлягають застосуванню норми пункту 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Представник відповідача вказав на відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 36-43).

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.11.2013 у справі № 346/5214/13-ц визнаний недієздатним через стійкий психічний розлад, внаслідок якого він не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 22).

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується копією довідки серії МСЕ № 018868 від 20.05.1994 (а.с. 20) та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 08.02.2012 (а.с. 23).

На підставі ухвали Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16.03.2015 у справі № 346/381/15-ц призначено ОСОБА_2 опікуном його недієздатного брата ОСОБА_1 (а.с. 21).

04.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 видав ОСОБА_1 довідку № 4/1724 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в установленому порядку визнаний особою з інвалідністю на строк безстроково (або до моменту внесення змін у чинне законодавство) (а.с. 25).

13.03.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 видав ОСОБА_1 військово-обліковий документ за № НОМЕР_2 , в якому міститься відмітка про взяття 11.03.2025 на облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 24).

ОСОБА_2 як опікун недієздатного брата - ОСОБА_1 , 06.06.2026 поштовим зв`язком направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву від 06.06.2025, в якій просив прийняти рішення про скасування відстрочки щодо ОСОБА_1 та переведення його у категорію виключених з військового обліку по стану здоров`я, як особу, яку визнано недієздатною згідно рішення суду (а.с. 26).

До заяви від 06.06.2025 долучено нотаріально засвідчені копії: рішення Коломийського міськрайонного суду від 16.03.2025; паспорта ОСОБА_2 ; довідки № 4/1724; довідки СМЕ № 018868 серії 2-18 АБ від 20.05.1994; пенсійного посвідчення ОСОБА_1 ; паспорта ОСОБА_1 ; військово-облікового документа ОСОБА_1 ; довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 (а.с. 26).

Згідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення, представник ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав поштове відправлення із заявою від 06.06.2025 та долученими документами 14.07.2025 (а.с. 27-28), однак жодної відповіді за результатами розгляду заяви від 06.06.2025 ОСОБА_2 не отримав.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиключення ОСОБА_1 із військового обліку як особи, що визнана недієздатною згідно рішення суду, ОСОБА_2 звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення та вжити дій щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як особи, що визнана недієздатною згідно рішення суду.

При прийнятті рішення у цій справі суд керується такими мотивами. Висновки суду:

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов`язок” від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).

Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із частинами шостою, тринадцятою, чотирнадцятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Загальні правила військового обліку регламентовані статтею 33 Закону № 2232-ХІІ:

1. Військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

2. Загальне керівництво роботою, пов`язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

3. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

4. Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

5. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Частиною четвертою статті 34 Закону № 2232-ХІІ визначено, що персонально-первинний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону № 2232-ХІІ на загальному військовому обліку перебувають резервісти, а також військовозобов`язані, які не заброньовані за центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і закладами освіти незалежно від підпорядкування і форми власності на період мобілізації та на воєнний час.

Згідно з частиною шостою статті 37 Закону № 2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відповідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами Україна “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII).

Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація – це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону № 3543-XII система військового обліку - сукупність систем військового обліку органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, які структурно складаються із керівників як організаторів ведення військового обліку, служб персоналу (посадових осіб), які безпосередньо ведуть військовий облік, об`єктів військового обліку - призовників, військовозобов`язаних, резервістів та засобів автоматизації процесів ведення військового обліку з використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених цим Законом та іншими законами України.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначає Закон України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі – Закон № 1951-VIII), який регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1951-VIII основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Частиною другою статті 3 Закону № 1951-VIII визначено, що оформлення документів військового обліку громадян України здійснюється з використанням засобів Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону № 1951-VIII органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є: уповноважений орган адміністрування держателя Реєстру; оперативні командування; територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; Центральне управління Служби безпеки України; відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Частиною восьмою статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Відповідно до частини дев`ятої органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Частиною першою статті 9 Закону № 1951-VIII визначено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 1951-VIII особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі – Порядок № 1487).

Згідно з пунктом 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів.

Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Персональний військовий облік передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи (служби) або навчання та покладається на керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій.

Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”.

Відповідно до пункту 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад”, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Пунктом 79 Порядку № 1487 (в редакції, чинній на час подання направлення заяви від 06.06.2025 про скасування відстрочки щодо ОСОБА_1 та переведення його у категорію виключених з військового обліку по стану здоров`я) визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до пункту 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.

Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова.

Повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки щодо перевірки підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, передбачено також Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154).

Так, згідно з пунктом 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи;

Згідно з пунктом 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення:

забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони;

надають громадянам України інформацію відповідно до статті 9 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” шляхом взаємодії (обміну інформацією) через інформаційні (інформаційно-телекомунікаційні) системи Мінцифри в порядку, визначеному спільним наказом Мінцифри з Міноборони.

Підставою для звернення до суду з цим позовом слугував нерозгляд ІНФОРМАЦІЯ_2 заяви ОСОБА_2 від 06.06.2026 про виключення ОСОБА_1 із військового обліку як особи, що визнана недієздатною згідно рішення суду.

З огляду на вищевказані положення нормативно-правових актів, які регламентують порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також зняття з військового обліку військовозобов`язаних, військовий облік військовозобов`язаних ведеться за місцем їх проживання. Водночас, органами ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, до повноважень яких входить внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей та виключення з військового обліку.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_2 як опікун недієздатного брата - ОСОБА_1 , 06.06.2026 поштовим зв`язком направив до ІНФОРМАЦІЯ_7 за місцем проживання ОСОБА_1 ) заяву від 06.06.2025, в якій просив прийняти рішення про скасування відстрочки щодо ОСОБА_1 та переведення його у категорію виключених з військового обліку по стану здоров`я, як особу, яку визнано недієздатною згідно рішення суду (а.с. 26).

Представник ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав 14.07.2025 поштове відправлення із заявою від 06.06.2025 та долученими документами, однак жодної відповіді за результатами розгляду заяви від 06.06.2025 ОСОБА_2 не отримав.

Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 9 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

При цьому, мова йде лише про ті звернення, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, регулює Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон № 393/96-ВР).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, медіа, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Частиною першою статті 14 Закону № 393/96-ВР визначено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до статті 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Частиною першою статті 20 Закону № 393/96-ВР визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З огляду на зміст вищевказаних положень нормативно-правових актів, які регламентують порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, зняття з військового обліку військовозобов`язаних, вирішення питань, викладених ОСОБА_2 в заяві від 06.06.2025, входять до повноважень ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується військово-обліковим документом від 13.03.2025 за № 070320259309623200047, в якому міститься відмітка про взяття ОСОБА_1 11.03.2025 на облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 24).

Таким чином, у даних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, за результатами розгляду заяв про виключення осіб із військового обліку, що відповідно, входить до його виключної компетенції.

В спірному випадку судом встановлено, що згідно відомостей з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення, представник ІНФОРМАЦІЯ_4 отримав поштове відправлення із заявою від 06.06.2025 та долученими документами 14.07.2025 (а.с. 27-28).

Однак, як встановлено судом, відповідачем не прийнято жодного рішення за результатами розгляду такої заяви ОСОБА_2 від 06.06.2025.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2 не надав суду жодних доказів розгляду в установленому порядку заяви ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку по стану здоров`я та прийняття рішення по суті порушеного у заяві від 06.06.2025 питання.

Суд зауважує, що предметом цього позову не є встановлення наявності в ОСОБА_1 права на виключення його з військового обліку. Натомість у рамках цієї адміністративної справи розглядається правомірність поведінки відповідача за заявою ОСОБА_2 від 06.06.2025, за результатами розгляду якої нормами права передбачено два можливих варіанти поведінки: прийняття у відповідний строк відповідного рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку або про відмову у такому виключенні з військового обліку.

Відповідач не надав суду доказів прийняття такого рішення в установлений строк.

Щодо викладених у відзиві на позовну заяву доводів про те, що за результатами розгляду адвокатського запиту від 16.07.2025, ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 29.07.2025 повідомив представника позивача про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, то суд вказує на таке.

Адвокат Гарбар Ю.О. на виконання умов договору про надання правової допомоги ОСОБА_2 направило до ІНФОРМАЦІЯ_4 адвокатський запит від 09.07.2025, в якому просила відповідача повідомити про результат розгляду заяви ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку (а.с. 40-41).

Листом № 6300 від 29.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив адвоката Гарбар Ю.О. про відсутність підстав для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку (а.с. 42).

Суд звертає увагу на різну правову природу «звернення» та «адвокатського запиту». Так, порядок подання та розгляду звернень громадян регламентовано Законом № 393/96-ВР, згідно з частиною третьою статті 3 вказаного Закону № 393/96-ВР заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Водночас, подання та розгляд адвокатських запитів регламентовано Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Частиною третьою статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відповідь ІНФОРМАЦІЯ_4 на адвокатський запит від 09.07.2025 жодним чином не звільняє відповідача від обов`язку розглянути звернення ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 та повідомити заявника про результати такого розгляду.

Окрім цього, в листі ІНФОРМАЦІЯ_4 за № 6300 від 29.07.2025 не міститься інформації про розгляд заяви ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, оскільки в листі відсутні будь-які згадки про таку заяву ОСОБА_2 .

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.04.2018 у справі № П/9901/137/18 (800/426/17), під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень слід розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Обставини справи, з огляду на правове регулювання спірних відносин та викладене вище розуміння поняття “бездіяльності” суб`єкта владних повноважень, дають суду підстави для висновку про те, що заява ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку не розглянута ІНФОРМАЦІЯ_2 в установленому законодавством порядку.

Вказану поведінку відповідача суд кваліфікує як протиправну бездіяльність, оскільки не розглянувши в належний спосіб заяву ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відповідач порушив право позивача на отримання рішення за результатом розгляду такої заяви в установленому законом порядку.

Щодо способу захисту порушеного права позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, то суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд враховує, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суб`єкт владних повноважень повинен сам виправляти свої помилки і відновлювати права осіб, що звернулися до нього, і щодо яких мали місце порушення.

Суд наголошує, що відповідно до Порядку № 560 відповідач за результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації зобов`язаний прийняти одне з двох можливих рішень: або про надання відстрочки, або про відмову у наданні відстрочки.

В спірному випадку ІНФОРМАЦІЯ_2 не прийняв ні позитивного рішення, ні негативного рішення за заявою ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Тобто відповідач взагалі не висловив свого мотивованого висновку щодо наявності чи відсутності в позивача за поданою заявою від 06.06.2025 та долучених до неї додатків, умов для виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

З огляду на те, що чинним законодавством чітко передбачено повноваження районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), щодо вивчення отриманої заяви та доданих до неї документів та надання оцінки законності підстав для виключення особи з військового обліку, то зобов`язання відповідача прийняття рішення саме про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, відноситься до дискреційних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Таким чином, обов`язком суду є перевірка правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення чи вчинення (невчинення) дій з підстав їх прийняття (вчинення/невчинення).

При обранні способу захисту порушеного права особи, суд не вправі перебирати на себе компетенцію такого суб`єкта владних повноважень, та досліджувати обставини, які не досліджувалися (або неналежно досліджувалися), чи не були предметом його оцінки. Як наслідок, немає підстав зобов`язувати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення щодо обставин, які не були предметом оцінки при прийнятті рішення.

За вказаних обставин, позов в частині вимог про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 виключити ОСОБА_1 з військового обліку як особи, що визнана недієздатною згідно рішення суду, задоволенню не підлягає.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду в передбачений законодавством спосіб заяви ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, буде зобов`язання відповідача розглянути вказану заяву від 06.06.2025 та за результатами її розгляду прийняти рішення, з урахуванням правової оцінки суду.

Отже, позов належить задовольнити частково.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію від 11.09.2025 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1211,20 грн. (а.с. 13).

Водночас згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Як встановлено судом вище, позивач є законним представником ОСОБА_3 , який є особою з другою групою інвалідності, та визнаний судом недієздатним, із встановленням над ним опіки.

Отже, за зверненням до суду за цим позовом судовий збір не справляється.

Щодо сплаченого судового збору в сумі 1211,20 грн, то відповідно до статті 7 Закону Закону України «Про судовий збір» вказані кошти підлягають поверненню як безпідставно перераховані за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, виконання якої здійснюється згідно з Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) розглянути заяву ОСОБА_2 від 06.06.2025 про виключення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) з військового обліку, та за результатами її розгляду прийняти рішення по суті звернення, з урахуванням правової оцінки суду.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.