Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №300/8407/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р. справа № 300/8407/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду від 21.11.2025 позивачем усунуто недоліки позовної заяви у встановлений ухвалою строк, крім іншого, шляхом подання уточненого адміністративного позову.

Відповідно до уточненого адміністративного позову позивач просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язані з неналежним розглядом заяви Завійської сільської ради від 11.11.2025 та заяви позивача ОСОБА_1 від 12.11.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути належним чином заяву Завійської сільської ради від 11.11.2025, заяву позивача ОСОБА_1 від 12.11.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та надати довідку про встановлення строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII (а.с. 6-14).

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є особою, яка на підставі пункту п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки має матір ОСОБА_2 , 1946 р.н., яка є особою інвалідністю І "Б" групи внаслідок психічного розладу (довічно), та потребує постійного стороннього догляду, проживає разом з позивачем та відсутні невійськовозобов`язані особи, які могли б здійснювати догляд за матір`ю позивача. Крім того, позивач отримує допомогу від органів Пенсійного Фонду в зв`язку із здійсненням догляду за своєю матір`ю. Однак, на заяву Завійської сільської ради від 11.11.2025 та заяву позивача від 12.11.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період жодної відповіді не отримано. 18 жовтня 2025 року представниками відповідача безпідставно та необґрунтовано затримано позивача терміном на 4 дні без будь-яких правових підстав. На п`ятий день позивач пройшов ВЛК та з перевищенням повноважень його зараховано до працівників Калуського ТЦК (протоколи та накази з даного приводу відсутні). Незважаючи на тяжкі захворювання (хребтова грижа, поганий зір та інші хвороби), ніким наявності даних хвороб враховано не було. В зв`язку із тривалою відсутністю позивача за місцем проживання матері, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , життя і здоров`я останньої було поставлено під загрозу. Так, органами ТЦК у відсутності працівників поліції здійснено незаконне затримання без будь-яких процесуальних документів. Зазначено, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, після отримання від позивача заяви про звільнення від призову па військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був вчинити відповідні дії щодо оформлення відповідного рішення за наслідком розгляду заяви, однак відповідач проігнорував заяву з додатками та жодної відповіді не надав.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву, який надійшов на адресу суду 26.12.2025. Відповідно до відзиву відповідач заперечив проти позову, просив відмовити в задоволенні позову з мотивів, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 18.10.2025 був зупинений групою оповіщення в складі представників Національної поліції для перевірки документів, що посвідчують особу та військово-облікових документів. Під час перевірки вищезазначених документів та перевірки особи за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виявлено, що позивач є порушником правил військового обліку тому, що не проходив ВЛК протягом останніх 5 років, відповідно до наказу від 14.08.2008 № 402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (п. 3.8 Положення № 402, п. 69 Постанови від 16.05.2024 № 560). Позивач не пройшовши медичний огляд після закінчення строку дії постанови ВЛК та будучи військовозобов`язаним під час дії в Україні особливого періоду порушив абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII. Йому було запропоновано поїхати до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних та складання протоколу про порушення правил військового обліку. Вподальшому позивачу було запропоновано поїхати до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження ВЛК. Таким чином солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після проходження ВЛК, будучи придатним до військової служби по гр. ІІ ст. 64В Наказу № 402 від 2008р., а також не маючи підстав для звільнення від призову, 20.10.2025 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 призваний на військову службу під час мобілізації до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звертає увагу, що позивач перебував на військовому обліку військовозобов`язаних та на дату призову не мав чинного бронювання чи відстрочки. Жодних звернень щодо надання відстрочки від призову на військову службу, на дату призову у позивача не було. Щодо заяви позивача від 12.11.2025 на відстрочку від призову мотивовано, що позивач є діючим військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 , тому не має права на подання заяви на відстрочку, як військовозобов`язаний (а.с. 43-45).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 336/3 від 20.10.2025 солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 20.10.2025 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 47).

До ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем було направлено заяву від 12.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та надати довідку про встановлення строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII. Також Завійською сільською радою було направлено заяву від 11.11.2025, щодо не заперечується відповідачем (а.с. 26).

На вказану заяву відповідач не надав відповіді, у відзиві зазначив, що позивач є діючим військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 , а отже не може давати заяви на відстрочку, як військовозобов`язаний. Під час двомісячного перебування на військовій службі позивач звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із рапортом про звільнення за сімейними обставинами, однак йому було відмовлено, оскільки відповідно до Акту обстеження сім`ї військовослужбовця матері позивача наявні інші родичі першого та другого ступеня споріднення, а саме донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , а також онуки (а.с. 43-45).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частин 5, 9 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією РФ проти України" на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває дотепер.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно частини 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" № 3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації врегульована статтею 23 Закону № 3543-XII.

Згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

- які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Відповідно до пункту 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації приймається комісією, створеною при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), за наслідками розгляду відповідних документів військовозобов`язаних і таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Статтею 18 Закону № 393/96-ВР встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст. 15 Закону № 393/96-ВР, відповідно до якої, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У відповідності до норм статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо нерозгляду заяв Завійської сільської ради від 11.11.2025 та позивача від 12.11.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 01 жовтня 2024 року у справі № 200/4189/22 звернув увагу на те, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця (пункт 48).

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач не здійснював розгляд звернення позивача та сільської ради по суті, а суд у спірних правовідносинах не може перебирати на себе повноваження іншого органу, тому слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути по суті заяви Завійської сільської ради від 11.11.2025 та ОСОБА_1 від 12.11.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, та повідомити позивача про результати їх розгляду.

Таким чином, суд дійшов до висновку, позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до частин 1, 3статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1000,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду заяв Завійської сільської ради від 11.11.2025 та ОСОБА_1 від 12.11.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути по суті заяви Завійської сільської ради від 11.11.2025 та ОСОБА_1 від 12.11.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, та повідомити позивача про результати їх розгляду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Григорук О.Б.