Рішення від 23 лютого 2026 р. у справі №280/11082/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Справа № 280/11082/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, що полягає у невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 видів грошового забезпечення за період з 08.02.2025 року по 30.07.2025 року а саме щомісячної премії;

стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період 08.02.2025 року по 30.07.2025 року щомісячну премію.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що впродовж майже шести місяців військовослужбовець ОСОБА_1 не отримував грошове забезпечення у повному обсязі, що є прямим наслідком бездіяльності посадових осіб військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України. Вказує, що бездіяльність виразилася у необгрунтованому затягуванні строків проведення службового розслідування, яке, замість передбаченого законом одного місяця (або у виняткових випадках двох місяців за наявності належного рапорту про продовження строку), фактично тривало понад півроку — з 08.01.2025 по 30.07.2025. Вказує, що така тривала безпідставна затримка у завершенні службового розслідування призвела до порушення прав військовослужбовця на своєчасне та повне отримання грошового забезпечення, гарантованого Наказом МВС України №200, а також свідчить про неналежне виконання службових обов`язків посадовими особами військової частини. Зазначає, що унаслідок вказаних протиправних дій та бездіяльності посадових осіб військової частини № НОМЕР_1 НГУ, ОСОБА_1 фактично був позбавлений можливості отримувати належне грошове забезпечення, що суттєво вплинуло на його матеріальне становище та соціальні гарантії, гарантовані державою військовослужбовцям НГУ. Просить задовольнити позов.

Відповідач позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві від 16.01.2026 вх.№8392 посилається на те, що відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.01.2025 № 184 наказано провести службове розслідування стосовно позивача, за фактом непокори, тобто відкрита відмова виконувати наказ командира в умовах військового стану. Покликається на те, що в пункті 4 вищезазначеного наказу визначено водія відділення матеріально-технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдата ОСОБА_1 усунути від виконання службових обов`язків на строк проведення службового розслідування та час необхідний для прийняття рішення за його результатами. Зазначає, що за результатами проведення службового розслідування, наказом командира військової частини, було припинено усунення позивача від виконання службових обов`язків та з 30.07.2025 виплата грошового забезпечення здійснюється з урахуванням щомісячної премії. Зазначає, що предметом розгляду даної справи не є наказ про підсумки проведеного службового розслідування як індивідуальний акт, який є юридично значимим документом у такому розслідуванні. Зазначає, що саме службове розслідування було проведено у відповідності до вимог чинних нормативно-правових документів, усунення відповідача від виконання службових обов`язків було вчинено у межах повноважень командира військової частини. Відповідач вважає, що протиправних дій чи бездіяльності, по відношенню до позивача, допущено не було. Стверджує, що питання щодо виплати додаткових щомісячних видів грошового забезпечення, які не були виплачені позивачу за час усунення від виконання службових обов`язків, може бути вирішено у разі отримання рішень відповідних органів, у позасудовому порядку, відповідно до положень законодавства. Вважає, що спосіб захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача виплатити щомісячну премію за період з 08.02.2025 по 30.07.2025 року є таким, що порушує чинне законодавство та не відповідає завданням та принципам адміністративного судочинства. Просить відмовити у позові.

Ухвалою суду від 22.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/11082/25.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної Гвардії України.

Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.01.2025 №184 "Про прихначення службового розслідування" призначено службове розслідування, з метою уточнення причин і умов, що сприяли непокорі, тобто відкритій відмові виконати бойовий наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану, водієм відділення матеріально-технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдатом ОСОБА_1 , проведення службового розслідування покладено на заступника командира роти по роботі з особовим складом роти розвідки спеціального призначення лейтенанта ОСОБА_2 .

В пункті 4 вищезазначеного наказу визначено, що, відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі рапорту командира роти розвідки спеціального призначення лейтенанта ОСОБА_3 , у зв`язку із відмовою виконати бойове розпорядження командир зведеного підрозділу лейтенант ОСОБА_4 № 21дск від 06.01.2025, що створило загрозу зриву виконання бойового завдання підрозділом, виконання наказів та розпоряджень старшого начальника, втраті займаних позицій та загибелі особового складу, який виконував завдання на суміжних позиціях, водія відділення матеріально-технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдата ОСОБА_1 усунути від виконання службових обов`язків на строк проведення службового розслідування та час необхідний для прийняття рішення за його результатами.

Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 4685 від 30.07.2025 «Про підсумки службового розслідування» визначено, зокрема:

«…2. Службове розслідування за фактом непокори, тобто відкритої підмови виконати наказ начальника, вчиненої в умовах воєнного стану водієм відділення матеріально технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдатом ОСОБА_5 , закінчити.

3. Вважати підтвердженою вину водія відділення матеріально-технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдата ОСОБА_1 щодо непокори, тобто відкритої відмови виконані наказ начальника вчиненої в умовах воєнного стану.

5. Поновити водія відділення матеріально технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдата ОСОБА_1 у виконанні службових обов`язків за посадою.

6.Водію відділення матеріально технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдату ОСОБА_1 приступити до виконання службових обов`язків за посадою…».

Покликаючись на протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати йому грошового забезпечення у повному обсязі, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 65 Конституції України Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон 2232-XII).

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону 2232-XII, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України “Про Національну гвардію України” від 13.03.2014 № 876-VII (далі - Закон № 876-VII), Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадської безпеки і порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Національна гвардія України бере участь відповідно до закону у взаємодії зі Збройними Силами України у відсічі збройній агресії проти України та ліквідації збройного конфлікту шляхом ведення воєнних (бойових) дій, а також у виконанні завдань територіальної оборони.

Згідно ст. 4 Закону № 876-VII, Національна гвардія України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами. Згідно положень, викладених у розділі “Вступ” Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України “Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України” (далі - Статут ВС ЗСУ), Цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

У відповідності до ч.ч.1, 2, 5 Закону № 876-VII, держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників, резервістів Національної гвардії України, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби (виконання обов`язків служби у військовому резерві) або постраждали в полоні у ході бойових дій (війни), в умовах правового режиму надзвичайного стану, під час проходження військової служби за межами України в порядку військового співробітництва або під час участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Військовослужбовці Національної гвардії України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення та заохочення резервістів Національної гвардії України визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, як визначено ч.ч.1-4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок виплати грошового забезпечення у Національній гвардії України визначається Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі – Інструкція № 200).

Відповідно до п. 2 Інструкції № 200, грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

До складу грошового забезпечення військовослужбовців (крім курсантів вищих військових навчальних закладів із числа осіб, які не перебували на військовій службі перед зарахуванням на навчання) входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується у військових частинах за місцем служби, крім тих, які зараховані на фінансове забезпечення до інших військових частин за дозволом командувача Національної гвардії України.

Судом встановлено, що позивач оскаржує невиплату йому щомісячної премії за період з 08.02.2025 року по 30.07.2025.

В свою чергу, як свідчать обставини справи, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.01.2025 № 184 наказано провести службове розслідування стосовно позивача, за фактом непокори, тобто відкрита відмова виконувати наказ командира в умовах військового стану. В пункті 4 вищезазначеного наказу визначено, що, відповідно до статті 47 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та на підставі рапорту командира роти розвідки спеціального призначення лейтенанта ОСОБА_3 , у зв`язку із відмовою виконати бойове розпорядження командир зведеного підрозділу лейтенант ОСОБА_4 № 21дск від 06.01.2025, що створило загрозу зриву виконання бойового завдання підрозділом, виконання наказів та розпоряджень старшого начальника, втраті займаних позицій та загибелі особового складу, який виконував завдання на суміжних позиціях, водія відділення матеріально-технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдата ОСОБА_1 усунути від виконання службових обов`язків на строк проведення службового розслідування та час необхідний для прийняття рішення за його результатами.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 30.07.2025 № 4685, зокрема, припинено усунення водія відділення матеріально-технічного забезпечення роти розвідки спеціального призначення солдата ОСОБА_1 від виконання службових обов`язків.

Враховуючи вказані обставини, як покликається відповідач, з 08.01.2025 виплата грошового забезпечення позивача здійснювалась у зменшеному розмірі, а саме без щомісячної премії та надбавок за особливості проходження військової служби. З 30.07.2025 виплата грошового забезпечення здійснювалась позивачу у повному обсязі, що не заперечується і позивачем.

Слід зазначити, що розділом XXVII Інструкції № 200 визначений порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим від виконання службових обов`язків чи відстороненим від посад (виконання службових повноважень), а також тим, які перебувають під арештом та в дисциплінарних частинах.

Військовослужбовцям, яких відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунуто від виконання службових обов`язків, з наступного після усунення від виконання службових обов`язків дня за період, протягом якого вони не виконували обов`язків за посадами, виплачуються посадові оклади, оклади за військовими званнями та надбавка за вислугу років.

У разі скасування наказів про усунення військовослужбовців від виконання службових обов`язків, якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття такого рішення не підтвердилися, за період, протягом якого вони не виконували обов`язків за посадами, виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв`язку з усуненням від виконання службових обов`язків.

З огляду на вказані положення, враховуючи те, що позивача наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 08.01.2025 № 184 було усунуто від виконання від виконання службових обов`язків у спірний період з 08.02.2025 року по 30.07.2025, у відповідача були наявні визначені Інструкцією № 200 підстави для невиплати позивачу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема, премії.

Позивач, покликається на те, що безпідставна затримка у завершенні службового розслідування призвела до порушення його прав на своєчасне та повне отримання грошового забезпечення.

Однак, вказані доводи суд відхиляє, оскільки предметом даного спору не є дії чи рішення (накази) відповідача щодо проведення службового розслідування, усунення позивача від виконання службових обов`язків, тому такі обставини не можуть досліджуватись судом у рамках даного спору.

Суд зауважує, що позивачем не надано суду доказів скасування наказу про призначення слубжбового розслідування, в тому числі в частині усунення позивача від виконання службових обов`язків, визнання протиправними дій відповідача під час проведення службового розслідування тощо, тому відсутні підстави вважати неправомірною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної премії за період з 08.02.2025 по 30.07.2025 року.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку із відмовою у позові, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 24 лютого 2026 року.

Суддя Л.Я. Максименко