Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №450/4000/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/4000/24 Провадження № 1-кп/450/132/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Пустомити матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесених в ЄРДР за №62024140120000633 від 15.07.2024 р., відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у АДРЕСА_1 , останнє місце проживання АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, який не працює, не одружений, розлучений, перебував у цивільному шлюбі, не має на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, не депутат, не адвокат, не нотаріус, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, військовозобов"язаний, військовослужбовець, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачений солдат ОСОБА_4 , під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , всупереч вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про оборону України", ч. 1 ст. 1 Закону України "Про військовий обов"язок і військову службу", ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, бажаючи проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов"язків в умовах воєнного стану, 17.06.2024 р. у невстановлений органом досудового розслідування час, однак не пізніше 16 год. 00 хв. самовільно залишив місце служби, а саме територію військової частини НОМЕР_1 з місцем дислокації у населеному пункті АДРЕСА_2 , і без поважних причин перебував поза межами розташування території місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , до моменту добровільного зверення до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові 13.08.2024 р.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем здійснив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненому визнав повністю та пояснив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. Після вчинення кримінального правопорушення він вирішував свої особисті потреби, перебував на лікуванні та реабілітації. В подальшому він добровільно звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові. Однак надалі не з"являвся в судові засідання, а тому був затриманий працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаюється та просить його суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його винуватість стверджується іншими доказами, зібраними по кримінальному провадженні. Однак, суд визнає недоцільним дослідження доказів про фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду.

Таким чином, аналізуючи зібрані по кримінальному провадженні докази, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення і його дії слід кваліфікувати за ч.5 ст.407 КК України, оскільки він будучи військовослужбовцем здійснив самовільне залишення військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 міру покарання, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватого, який раніше не судимий, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, не одружений, не має на утриманні малолітніх і неповнолітніх дітей, обставини, які пом"якшують покарання, зокрема щире каяття, визнання своєї винуватості та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення протягом досудового розслідування і в суді, відсутність обтяжуючих покарання обставин, приходить до переконання обрати покарання в межах санції ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі, оскільки виправлення такого є неможливим без ізоляції від суспільства.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду і міри покарання суд керується загальними засадами призначення покарання, принципом пропорційності заходу переслідування меті, як він розтлумачений Європейським судом з прав людини у п.38 рішення "Ізмайлов проти Росії" від 16 жовтня 2008 р. та у п.п.34, 41 рішення "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 р.

Згідно ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід рахувати з моменту його фактичного затримання та обмеження у вільному пересуванні, зокрема 29.01.2026 р., а запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Отже, наведені судом обставини, виключають застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 ст. ст. 69, 75 КК України, які передбачають призначення більш м"якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Процесуальні витрати, арешти майна, речові докази та цивільний позов відсутні.

Керуючись ст.ст.369, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 (п"яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання та обмеження у вільному пересуванні, зокрема 29.01.2026 р., а запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

На вирок може бути подано апеляцію до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1