Рішення від 22 лютого 2026 р. у справі №462/7616/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Єдиний унікальний номер судової справи 462/7616/25

Номер провадження 2/462/260/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

23 лютого 2026 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Галайко Н. М.,

з участю секретаря судового засідання Бойко Д. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

І. Короткий виклад обставин справи та правова позиція позивача

Уповноважений представник позивача Органу опіки та піклування, в особі голови районної адміністрації - Савки І., 01.10.2025 року (вх. № 11853) звернувся у Залізничний районний суд м. Львова (в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, у якій просить суд:

- позбавити відповідачів батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на особовий рахунок дитини 1/4 частини доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився малолітній ОСОБА_4 , батьками якого відповідно до свідоцтва про народження записані відповідачі у справі. Відомості про батька внесені до актового запису про народження відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Згідно з матеріалами, наданими органом опіки та піклування, малолітній перебував у складних життєвих обставинах, у зв`язку з чим його було влаштовано до спеціалізованого дитячого закладу, а у подальшому - поставлено на облік дітей, які залишилися без батьківського піклування. Як зазначає сторона позивача, мати дитини зверталася із заявою про влаштування сина до закладу через складне матеріальне становище, однак у подальшому належного виконання батьківських обов`язків не забезпечила, станом здоров`я дитини не цікавилася, її не відвідувала, заходів для повернення дитини у сім`ю не вживала та з відповідними службами належним чином не співпрацювала. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26.06.2025 у справі № 462/3989/25 матір дитини визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). Щодо батька дитини сторона позивача зазначає, що він участі у вихованні сина не бере, матеріальної допомоги на його утримання не надає, місце його фактичного проживання невідоме, будь-який контакт із дитиною відсутній. З 02.04.2025 року відповідачі дитину не відвідували, станом її здоров`я не цікавилися та до закладу не зверталися. У подальшому малолітнього тимчасово влаштовано у прийомну сім`ю, де він перебуває на час звернення до суду. На думку сторони позивача, така поведінка відповідачів свідчить про ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, що є підставою для позбавлення їх батьківських прав відповідно до ст. 164 СК України. У зв`язку з цим сторона позивача також просить стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітньої дитини у визначеному законом розмірі (а.с. 1-3).

ІІ. Рух справи

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М. (а.с. 43).

Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1861090 та № 1861108 від 07.10.2025 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача та позивача у справі (а.с. 45, 46).

Також, судом отримано відповідь № 1861145 від 07.10.2025 року щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (а.с. 44).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с. 47-48).

Протокольною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 13.01.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 67).

ІІІ. Позиція учасників справи

Уповноважений представник позивача Органу опіки та піклування - Рибак М. С., який належним чином був повідомлений про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився.

Однак, уповноважений представник позивача Органу опіки та піклування - Рибак М. С., 23.02.2026 року (вх. № 4518) подав письмову заяву, у якій просить суд розглядати справу за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 73).

Відповідач ОСОБА_1 , яка належним чином була неодноразово повідомлена про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у її відсутності до суду не подала, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 , який належним чином був неодноразово повідомлений про час, день та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи у його відсутності до суду не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

IV. Позиція суду

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, при цьому, створивши учасникам справи усі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Окремо суд приймає до уваги, що згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд звертає увагу, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

З огляду на зазначене суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За таких обставин, а також враховуючи, що відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явилися у судове засідання без поважних причин та не подали відзив на позовну заяву, відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України враховуючи відсутність заперечень сторони позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

V. Встановлені судом фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2023 Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до зазначеного свідоцтва батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 42).

Згідно з листом Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові від 01.02.2025 року № 32/33.22-35 відомості про батька внесені до актового запису про народження відповідно до ст. 133 СК України (а.с. 34).

Відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 1306-5002783083 та № 1306-5003702990 від 26.05.2023 року ОСОБА_1 разом із малолітнім сином перебували на обліку як внутрішньо переміщені особи та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37, 41).

27.12.2024 року ОСОБА_1 звернулася до відділу «Служба у справах дітей» Залізничного району із письмовою заявою про влаштування малолітнього сина до спеціалізованого дитячого закладу у зв`язку зі складним матеріальним становищем та відсутністю належних умов проживання (а.с. 31).

Розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 02.01.2025 року № 1 малолітнього ОСОБА_4 влаштовано до КНП ЛОР «Центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» (а.с. 29).

На підставі наказу управління «Служба у справах дітей» департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 27.01.2025 року № 34 дитину поставлено на облік дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах (а.с. 28).

Згідно з листом КУЗТ «Львівський міський центр соціальних послуг та реабілітації «Джерело» від 11.04.2025 року № 4-260315-4280 сім`я з 17.01.2025 року перебуває під соціальним супроводом (а.с. 25). Відповідно до листів цієї ж установи від 12.05.2025 року № 4-260315-25421 (а.с. 24) та від 06.06.2025 року № 4-260315-6618 (а.с. 23) ОСОБА_1 належним чином не співпрацює з фахівцями та повідомила про відсутність наміру повертати дитину до сім`ї.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 26.06.2025 року у справі № 462/3989/25 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП (а.с. 22).

Згідно з листом відділу поліції № 1 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області від 04.07.2025 року № 215742-2025 ОСОБА_2 є громадянином Королівства Саудівської Аравії, відомості про його місце проживання відсутні, участі у вихованні дитини він не бере (а.с. 15).

Відповідно до листа Національного медичного університету імені О. О. Богомольця від 12.09.2025 року № 120/12-2543 встановлено, що ОСОБА_2 навчався у 2007-2013 роках та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 13 зворот).

Згідно з листом КНП ЛОР «Центр здоров`я та реабілітації дітей» від 21.07.2025 № 718 з 02.04.2025 року батьки дитину не відвідували, до закладу не телефонували та станом її здоров`я не цікавилися (а.с. 21).

На підставі наказу управління «Служба у справах дітей» від 22.07.2025 року № 354 малолітнього поставлено на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування (а.с. 20).

Відповідно до наказу управління «Служба у справах дітей» від 05.08.2025 року № 376 малолітнього ОСОБА_4 тимчасово влаштовано у прийомну сім`ю ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , строком до 05.02.2026 року (а.с. 18).

21.08.2025 року ОСОБА_1 подала письмову заяву про відсутність заперечень щодо позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина (а.с. 12).

Також суд враховує, що матеріали справи містять:

-копію рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.01.2024 року у справі № 462/8391/23 (яким ухвалено: розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 11.05.2007 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві - актовий запис № 469) (а.с. 35);

-копію витягу з історії розвитку дитини ОСОБА_4 КНП ЛОР «Центр здоров`я та реабілітації дітей» КНП ЛОР «ЦЗРД» (а.с. 16-17);

-копію акта прийому-передачі дитини від 27.12.2024 року (згідно якого на підставі заяви матері від 27.12.2024 року малолітнього ОСОБА_4 передано в КНП ЛОР «Центр здоров`я та реабілітації дітей») (а.с. 30);

-копію заяви ОСОБА_1 про встановлення особи для виконання поточного догляду за неповнолітньою дитиною під час її перебування на території ФРН (а.с. 32);

-копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 серії НОМЕР_2 (а.с. 33);

-копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 серії НОМЕР_3 (а.с. 36);

-копію картки платника податків ОСОБА_1 (а.с. 38);

-копію довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1493483-2023 від 11.10.2023 року (а.с. 39);

-копію паспорта громадянина України (ID-картка) ОСОБА_1 (а.с. 40);

-копію наказу управління «Служба у справах дітей» від 06.08.2025 року № 377/1 (про внесення змін до наказу № 376 від 05.08.2025 року), згідно якого п. 1 наказу викладено у такій редакції: «Тимчасово влаштувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дитину, яка залишилася без батьківського піклування в дитячий будинок сімейного типу - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 , строком до 05.02.2026 року» (а.с. 59).

5.1. Щодо висновку органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав

Так, суд вважає доцільним окремо зазначити, що матеріал справи містять Висновок Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , батька ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 260001-вих-132013 від 12.09.2025 року (а.с. 10-11).

Із змісту вказаного Висновку вбачається, що питання доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглянуто на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини 07.08.2025 року, 21.08.2025 року та 04.09.2025 року. У висновку зазначено, що органом опіки та піклування досліджено матеріали служби у справах дітей, інформацію закладів охорони здоров`я, органів соціального захисту населення, відомості про перебування сім`ї у складних життєвих обставинах, документи щодо влаштування дитини до закладу охорони здоров`я, подальше взяття її на облік як такої, що залишилася без батьківського піклування, а також дані про тимчасове влаштування дитини у прийомну сім`ю. Орган опіки врахував інформацію про відсутність належної участі матері у виконанні батьківських обов`язків, зокрема щодо забезпечення медичного обслуговування дитини, а також відомості про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП. Щодо батька у висновку зазначено, що він є громадянином іншої держави, за місцем реєстрації в Україні не проживає, місце його перебування не встановлено, участі у вихованні та утриманні дитини не бере. Також у висновку відображено, що мати подала письмову заяву, в якій повідомила про нез`явлення на засідання комісії та не заперечила щодо позбавлення її батьківських прав.

За результатами розгляду зібраних матеріалів орган опіки та піклування дійшов висновку, що батьки не забезпечують належного виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини, у зв`язку з чим з метою захисту прав та законних інтересів дитини вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

VІ. Застосоване судом законодавство

6.1. Щодо позбавлення батьківських прав

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються СК України, стосовно неналежного виконання батьківських обов`язків батьком дитини. Доказуванню підлягають обставини щодо ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Суд звертає увагу на ст. 32 Конституції України, згідно якої передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Так, для суду є безспірним, що у даних правовідносинах при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав відповідача відбувається втручання у його право на сімейне життя, яке не є абсолютним і може бути обмеженим в порядку передбаченому Конституцією України.

Однак з іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому «якнайкращих інтересів дитини» (ст. 1, 9 Конвенції про права дитини).

Тому, досліджуючи правомірність такого втручання у право відповідача на сімейне життя, суд враховує Загальну декларації прав людини від 10.12.1948 року в сфері стандартів прав людини, та вважає необхідним звернути увагу до принципів викладених у ст. 29 Декларації, згідно із якими: кожна людина має обов`язки перед суспільством, у якому тільки й можливий вільний і повний розвиток її особи, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Тому у даному випадку допускається обмеження прав особи, а процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (ст. 164-167 СК України).

Суд зазначає, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Згідно з ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У ст. 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.12.2022 року у справі № 127/34145/21 (провадження № 61-10347св22):

«Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи спір, суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України.

Зважаючи на те що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (п. 58)».

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав, подання відповідачем апеляційної скарги свідчить про його інтерес до дитини.

Також, суд приймає до уваги, що у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справі № 459/3411/18 (провадження № 61-10531св21) вказано, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено ст. 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

У рішенні від 30.06.2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії» (заява № 70879/11) ЄСПЛ зазначив, що якщо батько не підтримує стосунків з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією. У цій справі ЄСПЛ звернув увагу на те, що заявник міг і повинен був усвідомлювати, що таке тривале і повне розставання з його сином, зокрема, враховуючи юний вік останнього в той час, коли їх контакт припинився, може призвести лише до значного ослаблення, якщо не повного розриву, зв`язку між ними і відчуження дитини від нього (§ 52). Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв`язків між ним і його сином і підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв`язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини (§ 54). Існуючі сімейні зв`язки між подружжям і дітьми, про яких вони фактично піклуються, зумовлюють захист відповідно до Конвенції. Більш того, якщо минув значний проміжок часу з того моменту, як дитина жила разом зі своїми біологічними батьками, то інтерес цієї дитини в тому, щоб його de facto сімейна ситуація знову не змінилася, може домінувати над інтересами батьків, щоб їх сім`я возз`єдналася (§ 55).

Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04, п. 57, 58).

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11.07.2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У постанові від 04.04.2024 року у справі № 553/449/20, провадження № 61-2701св24, Верховний Суд вказав, що «…сімейні відносини мають «складний» характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини».

За змістом ч. 5, 6 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до Висновку Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування № 260001-вих-132013 від 12.09.2025 року про доцільність позбавлення батьківських прав матері ОСОБА_1 , батька ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , 29.11.2023 року № 260001-вих-132013 від 12.09.2025 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний висновок є докладно обґрунтованим, обставин, які б могли свідчити про те, що такий висновок суперечить інтересам дитини судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

6.2. Щодо стягнення аліментів на утримання дитини

Так, суд вирішуючи позов, зазначає, що відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За змістом ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Отже є два способи виконання обов`язку батьків, які проживають окремо, в утриманні дитини: за домовленістю (добровільно), або за рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 193 СК України передбачено стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі.

Частина 3 вказаної статті зазначає, що за рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

VІІ. Висновки суду.

Європейський Суд з прав людини в своїй прецедентній практиці виробив дві умови, які необхідно враховувати при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення у справі «Мамчур проти України»).

Так, суд приймає до уваги, що матеріали справи не містять належних доказів, які б підтверджували факт того, що відповідачі цікавиться життям сина, морально та матеріально підтримують його, приймають участь у його фізичному, культурному та духовному розвитку, бажають спілкуватись та бачитись з ним, не втратили інтересу до нього, до участі у його вихованні та мають намір і вчиняють дії для відновлення з ним відносин.

Наявними у матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами підтверджено, що відповідачі не проявляють до дитини батьківської турботи та любові, не піклуються про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечують дитину необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, а також не спілкується з дитиною, не виявляють інтересу до його внутрішнього світу, не створюють умов для отримання ним освіти.

Доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідачів брати участь у вихованні та розвитку дитини, відповідачі не надали.

Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що відповідачі свідомо нехтують своїми обов`язками по вихованню сина.

Отже у справі, що є предметом розгляду, суд встановив наявність передбачених ч. 1 ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 .

Будь-яких обставин, які б об`єктивно перешкоджали відповідачам спілкуватися та здійснювати батьківські обов`язки щодо дитини, суду не повідомлено та відповідно судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що змінити поведінку ОСОБА_1 , як матері та ОСОБА_2 , як батька у кращий бік не уявляється можливим.

З огляду на встановлені у даній конкретній справі обставини, діючи в найкращих інтересах дитини, з огляду на свідому, винну поведінку матері та батька, у тому числі байдужість до розгляду даної справи, а також те, що змінити поведінку останніх у кращу сторону не уявляється можливим, суд дійшов висновку про можливість задоволення позову в частині позбавлення батьківських прав, за наявності вказаних виключних обставин.

Окремо суд вважає необхідним роз`яснити, що згідно з ч. 1 ст. 166 СК України особа, яка позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Відповідно до ст. 168 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров`ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи. Згідно з ч. 1, 4 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини. Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Також, враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 01.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, зобов`язавши Залізничну районну адміністрацію Львівської міської ради, як органу опіки та піклування протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили відкрити у відділенні Державного ощадного банку України особистий рахунок на ОСОБА_3 для перерахування на нього аліментів, які стягуватимуться з відповідачів.

VІІІ. Судові витрати по справі

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

8.1. Щодо судового збору

Приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окремо суд приймає до уваги, що відповідно до п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Враховуючи те, що сторона позивача звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви, в якій міститься вимога щодо стягнення аліментів, тому суд вважає, що з відповідачів слід стягнути судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп. в дохід держави.

На підстав наведеного та керуючись ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354-355 ЦПК України, суд -

ухвалив:

1. Позовну заяву Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

2. Позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Стягувати з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 01.10.2025 року і до досягнення дитиною повноліття, шляхом перерахування на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.

4. Стягнути порівно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі - 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. в дохід держави.

5. Рішення суду, у частині стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць - допустити до негайного виконання.

6. Порядок перегляду заочного рішення суду, оскарження та набрання законної сили

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

7. Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування (код ЄДРПОУ: 04056084, електронна пошта: zaladm@lviv.gov.ua, місцезнаходження: 79040, м. Львів, вул. Виговського, 34);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання (ВПО): АДРЕСА_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Текст судового рішення складено 23.02.2026 року.

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко