Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №953/1995/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/1995/26

н/п 1-кп/953/618/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2026 р.

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянув у порядку спрощеного провадження в м. Харкові кримінальне провадження № 12026226130000025 від 04.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з середньою освітою, неодружений, офіційно працевлаштований, який на утриманні неповнолітніх дітей або осіб похилого віку не має, інвалідом не є, раніше не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 03.02.2026 приблизно о 00 годин 15 хвилин, перебував за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, буд. 9, де у ньогона ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунківвиник словесний конфлікт з його співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діючи з прямим умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно?небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи в автомобілі на водійському сидінні у положенні сидячі ліворуч від ОСОБА_4 , яка перебувала в положенні сидячи на передньому пасажирському сидінні автомобілю, наніс останній один удар кулаком правої руки в область лівого ока.

У подальшому, ОСОБА_4 , маючи намір уникнути подальшого конфлікту, вибігла з автомобілю та в цей час ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , наздогнав останню та перебуваючи в положенні стоячи обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки від останньої, наніс ОСОБА_4 два удари кулаком правої руки в область лівої скроневої ділянки голови.

В результаті умисних протиправних дій з боку ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 спричинено наступні тілесні ушкодження, а саме розлитий синець-гематома в ділянці обличчя, який утворився від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-здавлення та міг бути отриманий за 1-3 доби до огляду, який згідно висновку судово-медичної експертизи № 09-218/2026 від 17.02.2026 викликав незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. "Б", п. 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом

20.02.2026 до суду надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України у якому міститься клопотання прокурора про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

- письмова заява підозрюваного ОСОБА_3 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акту в спрощеному провадженні;

- письмова заява потерпілої ОСОБА_4 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні. Цивільний позов не заявлений;

- матеріали кримінального провадження.

З наданих матеріалів вбачається, що на час надходження обвинувального акту до суду щодо ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України.

Вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження (ч. 2 ст. 382 КПК України).

Діючи відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 17, ч. 3 ст. 302, ст. 369 – 371, 374, ч. 2, 3 ст. 381, ч. 2 ст. 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, відповідно до обвинувального акту досудовим розслідуванням встановлено, що 03.02.2026 приблизно о 00 годин 15 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою: АДРЕСА_3 , де у ньогона ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунківвиник словесний конфлікт з його співмешканкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Діючи з прямим умислом, направленим на нанесення тілесних ушкоджень своїй співмешканці ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно? небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно? небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи в автомобілі на водійському сидінні у положенні сидячі ліворуч від ОСОБА_4 , яка перебувала в положенні сидячи на передньому пасажирському сидінні автомобілю, наніс останній один удар кулаком правої руки в область лівого ока.

У подальшому, ОСОБА_4 , маючи намір уникнути подальшого конфлікту, вибігла з автомобілю та в цей час ОСОБА_3 продовжуючи реалізовувати умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , наздогнав останню та перебуваючи в положенні стоячи обличчям до обличчя на відстані витягнутої руки від останньої, наніс ОСОБА_4 два удари кулаком правої руки в область лівої скроневої ділянки голови.

В результаті умисних протиправних дій з боку ОСОБА_3 потерпілій ОСОБА_4 спричинено наступні тілесні ушкодження, а саме розлитий синець-гематома в ділянці обличчя, який утворився від травматичної дії тупих твердих предметів, за механізмом удар чи удар-здавлення та міг бути отриманий за 1-3 доби до огляду, який згідно висновку судово-медичної експертизи №09-218/2026 від 17.02.2026 викликав незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. "Б", п. 2.3.5. "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Тобто ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, тобто в умисному легкому тілесному ушкодженні.

Встановлені органом досудового розслідування обставини і викладені судом, не оспорюються учасниками судового провадження, оскільки під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Крім того, обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Отже, за встановлених органом досудового розслідування обставин, суд дійшов висновку, що винність ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку доведена поза розумним сумнівом повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, а саме спричинення умисного легкого тілесного ушкодження.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не є інвалідом та військовослужбовцем.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

Суд вважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання – відсутні.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_3 є особою офіційно працевлаштованою.

З урахуванням викладених обставин справи, особистості обвинуваченого, який раніше не судимий, має середню освіту, тяжкості вчиненого кримінального проступку, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих обставин, відсутності завданої матеріальної шкоди, заяви обвинуваченого щодо можливості сплати штрафу, у разі призначення такого, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, як і обставину, що пом`якшує покарання, суд уважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Зазначене покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65 – 67 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та відповідатиме особистості обвинуваченого, оскільки визнання особи винуватою та примус зі сторони держави здійснити платіж на корить останньої, є не лише дієвим інструментом перевиховання, а й нагадуванням, негативним досвідом, з метою утриматися в майбутньому учинення повторних дій, що відповідає меті притягнення до кримінальної відповідальності, визначеної ст. 50 КК України.

Обставин, які б вказували, що призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, у виді штрафу буде недостатнє для досягнення цілей покарання, не відповідатиме даним про його особу та ступеню тяжкості кримінального правопорушення, судовим розглядом не встановлено.

Мотиви ухвалення інших рішень

Цивільний позов не заявлено.

Судові витрати та речові докази у справі відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 7, 17, 100, 124, 302, 373, 374, 381, 382, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у дохід держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 850,00 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його отримання.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_6