Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №638/22531/25 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/22531/25

Провадження № 3-зв/638/3/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року Шевченківський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Невеніцина Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву захисника ОСОБА_1 – адвоката Ковальова Станіслава Сергійовича про відвід судді Зінченка О. В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Шевченківського районного суду міста Харкова Зінченка О. В. перебуває справа про адміністративне правопорушення № 638/22531/25 щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП.

16 лютого 2026 року захисник ОСОБА_1 – адвокат Ковальов С. С. подав заяву про відвід судді Зінченка О. В. від розгляду справи, оскільки наявні обставини, які викликають сумніви у неупередженості судді, до яких захисник відніс те, що суддя Зінченко О. В. проігнорував заперечення захисника та за власною ініціативою, фактично перебравши на себе функцію обвинувачення зі збирання доказів викликав свідків для допиту повісткою від 06.02.2026 та повісткою від 13.02.2026. Захисник вважає, що такі дії судді в частині збору додаткових пояснень від свідків не відповідають принципам доброчесності , незалежності та верховенства права.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Так, КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів № 34 від 08.06.2017 роз`яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.

Враховуючи викладене, в даному випадку підлягає застосуванню аналогія процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України суддя не має право брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі "Білуха проти України", "Бочан проти України", "Газета "Україна-центр" проти України" та ін.).

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

У заявленому відводі ОСОБА_2 фактично посилається на положення п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, як на підставу відводу судді Зінченка О. В. від розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124, 122-2 КУпАП.

Проте, судом не встановлено і заявником не доведено наявність обставин, які викликали б сумніви в неупередженості судді Зінченка О. В. та унеможливлювали б винесення об`єктивного рішення у справі. Свідок ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_4 зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, під час складання матеріалів органом поліції надавали свої письмові пояснення. До того ж 29.01.2026 від захисника Ковальова С.С. до суду надійшло клопотання, в якому він просить викликати та допитати в суді вказаних осіб. У зв`язку з наведеним, суд мав фактичні та правові підстави для виклику потерпілої та свідка в судове засідання. Щодо наявності в матеріалах справи повістки в УПП в Харківській області ДПП, слід зазначити, що згідно із журналами судових засідань, суд не приймав рішень про виклик для опитування працівників поліції, а тому в цій частині заява про відвід також є необгрунтованою, оскільки упередженість судді не підтверджується матеріалами справи та захисником не надано доказів про наявність такого факту.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений захисником відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені зазначеними нормами Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. 245, 246, 283 КУпАП, ст.75 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви захисника ОСОБА_1 – адвоката Ковальова Станіслава Сергійовича про відвід судді Зінченка О. В. від розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124, 122-4 КУпАП - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є.В. Невеніцин