Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №337/3840/25 — Хортицький районний суд м. Запоріжжя

25.02.2026

Справа № 337/3840/25

Провадження №2/337/76/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерука І.Г.

з участю секретаря Роман Д.В.

позивачки ОСОБА_1

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 ,у якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 27.08.2011 року. Фактично шлюбні відносини були припинені в липні 2015 року. Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 07.07.2020 справа ЄУН 337/1305/20 шлюб розірваний. Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З липня 2015 року відповідач не приймає участі в вихованні дитини, не проявляє відносно неї батьківської уваги та турботи, не піклується про стан її здоров`я, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків відносно доньки, не цікавиться її життям.

Останній раз відповідач бачив дитину в серпні 2019 року у дитячому садочку на випускному, коли позивачка його дуже попросила прийти ради дитини, він пробув близько тридцяти хвилин та пішов, після цього він більше з дитиною не спілкувався. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2016 справа ЄУН 337/2624/6-ц з ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 750 грн. Станом на 01.09.2021 заборгованість по аліментам складала 27989,22 грн. Відповідач почав сплачувати заборгованість по аліментам тільки коли державний виконавець застосував арешт та обмеження певних прав. Заборгованість на червень 2025 року складає 8497,50 грн. Позивачка піклується про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, готує до самостійного життя.

01.08.2025 року ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання.

25.09.2025 року на адресу суду від Районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради надійшов висновок від 24.09.2025 року про доцільність/ недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

01.10.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 і представниці відповідача ОСОБА_2 - адвоката Железняк-Кранг І.В. надійшов відзив на позов у якому вказано, що наявність заборгованості по сплаті аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав та не відноситься до предмету доказування у цій справі. Наразі у Відповідача відсутня заборгованість зі сплати аліментів. Відповідач не ухилявся від виконання власного обов`язку, і як тільки дізнався про існування заборгованості, надав державному виконавцю данні щодо джерела доходу, й написав заяву з проханням відрахувань аліментів з доходу.

Відповідач ніколи не відмовлявся від своїх батьківських обов`язків і намагався їх здійснювати, однак через особисті конфлікти з колишньою дружиною не мав змоги повноцінно приймати участь у вихованні доньки. Колишня дружина Відповідача, після розлучення постійно забороняла ОСОБА_4 спілкування з донькою, а під час його візитів не надавала змоги побачити малечу і вчиняла сварки. Відповідач задля морального спокою дитини, яка була свідком зазначених сварок, на який час вирішив погодитись з Позивачкою та не турбувати колишню родину, в надії, що з часом колишня дружина заспокоїться та зрозуміє наскільки важлива роль батька в житті дитини, та до того ж дівчина підросте та сама зможе приймати рішення. Саме причиною того, що матір дитини забороняла батьку відвідувати доньку, і стало тимчасова перерва в спілкуванні між дитиною та батьком. Отже, Позивачка сама створила підґрунтя для порушення прав як дитини так і батька, та наявні лише факти конфлікту між батьками, а не підстави для позбавлення прав батька. Також за фактичними обставинами справи відсутні докази того, що дитина постраждала від жорстокого поводження батька з нею чи батько притягувався до відповідальності за якісь правопорушення відносно доньки. Відповідач не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку психолога/нарколога не перебуває. Більш того, наразі він виховує малечу, та більш того зважаючи на те, що в ЗВП було наявне три виконавчі документи з стягнення аліментів на трьох дітей Відповідача, він майже не залишаючи коштів собі на існування, сплачує кошти на всіх дітей і погасив заборгованість, не зважаючи на те, що наразі в нього є маленька донька, яку він також зобов`язаний утримувати.

У роки ОСОБА_5 та під час війни діти навчалися в школі онлай, тому фізично навчальні заклади не відвідувались. Матір дитини ніколи не зверталася до батька з питанням надання допомоги з приводу забирання дитини зі школи і докази цього відсутні. Також ані матір ані шкільні працівники ніколи не зверталися до батька з питання необхідність відвідування шкільних зборів, Позивачка ніколи не сповіщала батьку про плановані збори і в них участі, докази цього відсутні.

Саме по собі укладання декларації не може бути свідчення наявності або відсутності участі у вихованні дитини, адже це не відноситься до предмету доказування, а лише підтверджує виконання матір`ю батьківського обов`язку щодо дитини; декларація не передбачає укладання двома батьками; дитина мешкає після розірвання шлюб з матір`ю і цілком доцільно саме її укладання декларації з лікарем. Про бажання матері, що б таку декларацію переоформив батько на себе вона не повідомляла Відповідачу і згоди не надавала, а за ранішим погодженням колишнє подружжя прийняло рішення, що доцільне укладання декларації саме тим батьком, що мешкає з дитиною.

Позивачкою не подано належних та достатніх доказів, які б слугували саме підставою, для виняткових обставин, за яких можливо позбавити ОСОБА_2 батьківських прав, а наявні лише особисті конфліктні відносини між колишнім подружжям, та намагання матері дитини усунути батька з життя доньки, що є безперечним порушення малечі на отримання спілкування та виховання від батька, що в свою чергу відобразиться в подальшому на підсвідомості дитини при дорослому житті.

Батько дитини бажає приймати участь у її вихованні та спілкуватися з донькою, надавати їй батьківську любов та повагу, ніколи не відмовлявся від участі у вихованні та сплачує аліменти на утримання дитини. Просить у позові відмовити.

17.10.2025 року до суду від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, узагальненими доводами якої вказано, що спростувань відсутності заборгованості зі сплати аліментів відповідачем не надано. Напевно, відповідач вважає, що його донька повинна харчуватися святим духом, тому грошей не потребує та він звільнений від обов`язку в утриманні своєї Дитини. Відповідач також не вбачає обов`язок батька цікавитися життям та успіхами доньки, станом її здоров`я, приймати участь в її вихованні.

Відповідач не звертався до органів опіки та піклування або до суду з заявою про встановлення порядку спілкування з дитиною. Він самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, та бажає свою провину перекласти. Враховуючи відношення відповідача до доньки та його поведінку, те що відповідач не приймає ні якої участі в вихованні, дочка зазначила позивачці, що не бажає спілкування з відповідачем та не хоче мати з таким батьком нічого спільного. У зв`язку з цим звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав в інтересах дитини.

29.10.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_2 і представниці відповідача адвоката Железняк-Кранг І.В. надійшли заперечення у яких відповідач ОСОБА_2 наголошує, що наявність заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав і не входить до предмету доказування у цій категорії справ. Більш того, у разі посилання стягувача на факт несплати аліментів, доказуванню підлягає факт саме того, що такі дії це ухилення Боржника, а не тимчасові труднощі (наприклад, через хворобу, втрату працездатності або необізнаність щодо відкриття ВП з примусового стягнення або інше).

Відповідач стверджує, що він не був обізнаний про наявність виконавчого провадження та заборгованості до моменту, коли йому випадково стало відомо про справу або застосування заходів. Як тільки він дізнався про існування заборгованості, він відраху почав вживати заходів для її погашення, надавши дані про джерело доходу та написавши заяву про добровільне відрахування аліментів з основного місця роботи, та додатково задля скорішого погашення особисто здійснював платежі. Отже, після того, як ОСОБА_6 стало відомо, що Позивачкою подано виконавчий документ на примусове виконання (про що вона йому не сповістила), Відповідач повністю погасив заборгованість. Заборгованість, згадана Позивачем у сумі 8 497,50 грн, стосувалася зведеного виконавчого провадження (ЗВП), яке включало стягнення аліментів на двох дітей Відповідача. Позивачка не попередила Відповідача про подачу документів до виконавчої служби, що ускладнило можливість завчасного врегулювання ситуації. Таким чином, несвоєчасна сплата в минулому була зумовлена об`єктивними обставинами (необізнаністю про провадження та відсутністю завчасного повідомлення), а не свідомим ухиленням.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який застосовується лише у виняткових випадках та за наявності достатніх і переконливих доказів вини батька, який становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Позивачкою не подано належних та достатніх доказів. Натомість, існують лише особисті конфліктні відносини між колишнім подружжям та намагання матері дитини усунути батька з життя доньки, що є порушенням права дитини на спілкування та виховання від обох батьків. Батько бажає приймати участь у вихованні та спілкуватися з донькою. Так, причиною негативного ставлення дитини до свого батька є не тільки бездіяльність Відповідача, але і деякий психологічний вплив з боку позивачки, який якщо навіть не виявлявся в її активній поведінці, але з кожним роком міцнів через сталі сімейні зв`язки, які склались між Відповідачкою та донькою. При цьому з всього не слідує, що біологічний батько не вправі спілкуватися з дитиною, а такий відносно невеликий проміжок часу розлуки з батьком не виключає поновлення дитячо-батьківського зв`язку.

Отже, у цій справі важливими є ті обставини, що дитина довгий час мешкає разом із матір`ю, а отже, треба врахувати й міру набуття нею знань, досвіду і розуміння дійсності, усвідомлення сутності проблеми враховуючи її вік, а тому поглядам дитини надається менша значимість при оцінці найкращих інтересів, наприклад в порівнянні з більш дорослою людиною. Тому думка дитини хоч і має значення, але в сукупності з іншими обставинами не є вирішальною.

Таким чином, в даній конкретній ситуації, вбачається, враховуючи вплив Позивачки як на обов`язки батька, так і її втручання у відносини Відповідача з дитиною, враховуючи суспільні інтереси та інтереси дитини, а також те, що батько бажає виховувати дитину та відновити з нею стабільний зв`язок, не позбавлення батьківських прав відповідача буде кращим заходом для дитини, ніж зворотнє, оскільки позбавлення батьківських прав не вплине ні на обставини щодо виховання і розвитку дитини, не створює додаткових умов щодо її безпечного виховання, захисту її здоров`я, не сприяє захисту її прав взагалі, а не вжиття такої процедури створює умови для дитини і батька для належного спілкування і розвитку дитини, особливо в тій ситуації, коли батько виявив таке бажання, це створить умови для додаткових гарантій для дитини, навіть матеріального характеру.

30.10.2025 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті.

Представниця відповідача надала суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника.

Представниця третьої особи Районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району, надала заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.

Позивачка ОСОБА_1 не заперечувала проти розгляду справи за відсутності відповідача і третьої особи.

Суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відповідача і третьої особи, також враховуючи надання відповідних заяв та заяв по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги з мотивів викладених у позові та пояснила, що вони з відповідачем перебували у шлюбі. У 2013 році народилась донька. Спочатку відповіджач приймав участь у вихованні дитини, але потім перестав. Доли доньці було два роки у 2015 році вони розійшлися. Після цього відповідач тільки декілька разів бачив дитину. Позивачка примушувала його спілкуватися з дитиною. Згодом подала до суду на аліменти. По аліментам була велика заборгованість, яку відповідач в подальшому потрохи погашав. Один раз вона змусила відповідача прийти до дитячого садка де відповідач постояв три хвилини та пішов. Дитина батька не знає, показувала їй фотографію батька. Відповідач не має бажання спілкуватися з дитиною. Як причину позбавлення батьківських прав також висуває те, що хоче самостійно вирішувати питання повязані з дитиною так як всюди потрібна згода обох батьків, у тому числі і для виїзду за кордон.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що з позивачкою вони знайоми зі школи, тісно спілкуються, постійно разом відпочивають, гуляють. Після народження дитини вони з чоловіком разом прожили два роки, потім відповідача не бачила. У 2025 році дитини виїжджала до Німеччини до табору і потрібен був дозвіл обох батьків. Позивачці довелося звертатися до відповідної служби щоб дитина поїхала без наявності дозволу батька. Свідок десять років нічого про відповідача не знає, він не зявляється, дитина батька не знає.

Від опитування інших заявлених свідків, позивачка відмовилась.

Також судом з`ясована думка малолітньої ОСОБА_3 яка суду повідомила, що знає, що батька імя ОСОБА_8 , знає що він платить аліменти, але не хоче з ним спілкуватися так як його зовсім не знає, бачила один раз у диттячому садку. Нічого хорошого і поганого пронього сказати не може, не заперечує проти позбавлення його батьківських прав.

Вислухавши пояснення позивачки, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 27.08.2011 року, який було розірвано на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 07.07.2020 року.

Сторони мають дитину - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в свідоцтві про народження якою серії НОМЕР_1 батьками вказані ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2016 року з ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 стягнуті аліменти у розмірі 750 грн. щомісячно на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки ДНЗ (ясла-садок) №272 «Гномик» від 15.01.2019 року ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує заклад дошкільної освіти (ясла - садок) №272 «Гномик» з 01.09.2015р. Громадянин ОСОБА_2 , батько ОСОБА_3 , не приймає участі в вихованні доньки - не відвідує батьківські збори в закладі дошкільному освіти, не приводить та не забирає дитину з дитячого садка. Батько та донька не спілкуються. Вихователі групи ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджують, що вихованням дитини займається лише мати ОСОБА_1 .

Відповідно до довідок Запорізької гімназій №45 від 03.08.2020 року, 16.05.2023 року, 12.03.2024 року, 13.03.2025 року, батько учениці ОСОБА_3 не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителем, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах).

Згідно до розрахунку заборгованості від 01.07.2025 року Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжя зі сплати аліментів за ВП НОМЕР_4 по примусовому виконанню виконавчого листа №337/2624/16-ц від 09 серпня 2016 виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 750,00 грн., щомісячно, сукупний розмір заборгованості становить 8497,5 грн.

Відповідно до витягів з реєстру територіальної громади і довідки ТОВ «Дімпрестиж» від 31.03.2025 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки Департаменту соціального захисту населення від 07.07.2025 року, ОСОБА_1 працює на посаді спеціаліста відділу прийому громадян Хортицького району управління соціальної підтримки населення в Департаменті соціального захисту населення Запорізької міської ради з 06 червня 2023 року по теперішній час, та їй надавались щорічні соціальні додаткові оплачувані відпустки як одинокій матері.

ОСОБА_1 08.12.2020 року, як законний представник ОСОБА_3 , уклала декларацію № 0001-1KP3-70A0 про вибір лікаря.

Відповідно до постанови державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 07.11.2018 року по ВП № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа № 337/2624/16-ц виданого 09.08.2016 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 750 грн, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що на виконанні у Хортицькому ВДВС м. Запоріжжя перебуває декілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника і постановлено об`єднати виконавчі провадження НОМЕР_6, НОМЕР_7 у зведене виконавче провадження НОМЕР_5.

Відповідно до постановистаршого державного виконавця Хортицького відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про скасування заходів примусового виконання від 29.06.2022 року по ВП № НОМЕР_4, встановлено, що станом на 29.06.2022 заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 погашена в повному обсязі і постановлено скасувати заходи примусового виконання застосовані при виконанні виконавчого листа.

Відповідно до Інформацій з Єдиного реєстру боржників, станом на 30.09.2025 року, та 27.10.2025 року відсутня інформація стосовно ОСОБА_2 в Єдиному реєстрі боржників.

Згідно до акту оцінки потреб сім`ї від 06.08.2024 року складеного Запорізьким міським центром соціальних служб, зі слів ОСОБА_3 вона з батьком не спілкується. Також вказано, що батько періодично сплачує аліменти, з донькою не спілкується, ОСОБА_1 самотужки виховує дитину. Мати здатна забезпечувати потреби дитини. Родина може самостійно вирішувати проблеми сім`ї.

Відповідно до висновку № 21.01/03-30/892 від 24.09.2025 року про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , наданого суду Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Хортицькому району, діючи в інтересах малолітньої дитини, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Підставою для висновку послугував протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини від 04.09.2025 № 18. На засіданні комісії розглянута позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав відносно дочки, ОСОБА_3 .

Також зазначено, що 19.08.2025 спеціалістом відділу по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей разом з фахівцем відділу соціальної роботи по Хортицькому району Запорізького міського центру соціальних служб відвідана родина ОСОБА_1 . Умови проживання створені, кімнати мебльовані, комунікації підключені, санітарногігієнічні норми витримані. ОСОБА_3 має окрему кімнату з ліжком та куточком для навчання. Для здійснення он-лайн занять дитині придбаний планшет та комп`ютер. Одягом, взуттям, продуктами харчування дівчина забезпечена. Відповідно до висновку оцінки потреб мати створила всі умови для проживання, навчання, фізичного і духовного розвитку дитини.

Під час спілкування зі спеціалістом відділу ОСОБА_1 повідомила, зокрема, що з липня 2015 року батько дитини не приймає участі у вихованні дитини, не проявляє відносно неї батьківської уваги та турботи, не піклується про стан здоров`я, самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться її життям. ОСОБА_2 почав сплачувати заборгованість по аліментам, коли до нього застосовували примусові заходи впливу, як до боржника. Під час розмови з дитиною, з`ясувалося, що останній раз вона спілкувалась з батьком, коли їй було шість років: він приходив на випускний у дитячому садочку. З того часу батько жодного разу не привітав її з днем народження, з новорічними святами, не дарував подарунків.

З письмових пояснень ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не відповідає на телефонні дзвінки, місце його проживання їй не відоме, на контакт не йде. Через небажання батька дати дозвіл на виїзд за кордон, прийшлось звертатися до служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради для отримання дозволу на перетин кордону. ОСОБА_1 розповіла, що за період з 2015 по 2025 роки спілкувалася з ОСОБА_2 п`ять разів.

22.08.2025 спеціалістом відділу по Хортицькому району служби (управління) справах дітей разом з фахівцем відділу соціальної роботи по Хортицькому району Запорізького міського центру соціальних служб відвідана родина ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_2 , він здивований, що його колишня дружина звернулася до суду з позовом, щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 . У нього не було конфліктів з ОСОБА_1 , він сплачує аліменти на утримання ОСОБА_3 . Чоловік розповів, що він не проти спілкування з дитиною, не змінював свій номер телефону, не відмовлявся надавати дозвіл на виїзд дитини за кордон. ОСОБА_2 повідомив, що з дочкою не спілкується з 2021 року. Зі слів теперішньої дружини, ОСОБА_18 , вона не заперечує проти зустрічей чоловіка з донькою ОСОБА_3 , схвалює присутність дівчинки в родині, проведення з нею спільного відпочинку.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини 04.09.2025 члени комісії ознайомились з актам обстеження умов проживання, висновками оцінки потреб, поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . На засіданні були присутні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Члени комісії вислухали думку матері та дитини. ОСОБА_2 на засідання не з`явився.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Пунктами 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) вказано, що «тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19».

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 202/7712/18 (провадження № 61-3357св21) вказано, що «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити у задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і при наявності вини у діях батьків.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 47 рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав неповнолітньої дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому якнайкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України»).

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року ЄСПЛ вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Озвучена у судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав. Думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Суд не враховує думку малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо позбавлення її батька батьківських прав і вважає це виправданим з огляду на її вік та нерозуміння в силу цього правових наслідків позбавлення відповідача батьківських прав стосовно неї.

Суд сприймає критично висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача з огляду те, що у висновку не наведено підстав та аргументів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, даний висновок є недостатньо обґрунтованим.

Надаючи у даній справі оцінку висновку органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Хортицькому району Запорізької міської ради висновку № 21.01/03-30/892 від 24.09.2025 року суд зауважує, що при спілкуванні зі спеціалістами відповідач ОСОБА_2 був здивований наявністю самого питання щодо позбавлення його батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , він не проти спілкування з дитиною, хоча не спілкується з 2021 року, не змінював свій номер телефону, не відмовлявся надавати дозвіл на виїзд дитини за кордон. Дружина відповідача не заперечує проти зустрічей чоловіка з донькою ОСОБА_3 , схвалює присутність дівчинки в родині, проведення з нею спільного відпочинку. Членами комісії на засіданні комісії була вислухана думка лише матері та дитини.

Фактично при наданні висновку орган опіки врахував виключно відомості, які були надані позивачкою, яка зацікавлена в результатах розгляду справи. При цьому, сама перевірка проведена формально, без наведення достатніх доказів, які б підтверджували ухилення відповідача від здійснення батьківських обов`язків, не містить даних, які об`єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов`язків, а тому не є правовою підставою для застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав. Із вказаного висновку не є зрозумілим, яким чином позбавлення батьківських прав відповідача сприятиме захисту прав та інтересів дитини та оцінено такий в сукупності з іншими доказами у справі. Поданий висновок органу опіки та піклування не містить фактичних даних, які б давали підстави вважати, що поведінку відповідача неможливо змінити, у ньому наведено загальні формулювання щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав та такий не містить виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком своїми обов`язками.

Водночас, висновок органу опіки та піклування не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії. Також вказаний документ не породжує прямих юридичних наслідків для сторін та безпосередньо не впливає на їх права й обов`язки, тобто є фактично джерелом доказування при наявності цивільного спору, оскільки несе виключно інформативний характер і на відміну від рішень органу опіки та піклування має рекомендаційний характер. Цьому документу може бути надана лише оцінка в сукупності з іншими доказами у справі при вирішенні по суті питання, для якого він був складений. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 496/4271/16-а (К/9901/29090/18).

Згідно з положеннями частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, не беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Висновок органу опіки та піклування не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

Очевидно, що сімейні відносини мають "складний" характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду доволі складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька може бути недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. З метою забезпечення найкращих інтересів дитини, за обставин цієї справи, не виправдано позбавляти батька права на контакт з дитиною і її виховання. Позбавлення батька всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 133/747/23, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на задоволення потреб у любові, піклуванні та матеріального забезпечення. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Посилання позивачки на те, що саме тільки вонан виховує дитину, а відповідач з 2015 року не бере участь у житті дитини, не можуть бути достатньою підставою для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

Саме по собі нерегулярне спілкування батька з донькою, наявність у відповідача заборгованості зі сплати аліментів, не можуть однозначно свідчити про ухилення батька від виконання свого обов`язку щодо виховання та утримання дитини.

При цьому суд зазначає, що позивачка при розгляді спору не довела суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідача батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дитини.

Відповідачу не виносилися попередження про неналежне виконання батьківських обов`язків і його поведінка не була предметом розгляду компетентних органів. Натомість позиція відповідача при розгляді спору свідчить про небайдужість та інтерес відповідача до дитини, бажання брати участь у її житті.

Беззаперечних доказів того, що відповідач не надає дозвіл на виїзд дитини за кордон матеріали не містять.

Судом у справі не встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дитини, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої дитини відповідатиме інтересам дитини, оскільки обставини умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків або створення ним особливо непридатного чи неблагополучного середовища для дитини не знайшли свого підтвердження.

Отже, встановивши відсутність фактів злісного нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками щодо доньки, врахувавши бажання батька спілкуватися з дитиною, а також те, що він проти позбавлення батьківських прав заперечує і бажає брати участь у вихованні дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.

Наразі позбавлення батьківських прав відповідача не буде грунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.

При цьому суд зазначає, що відповідач має брати більш активну участь у вихованні та утриманні своєї дитини, тому встановлені судом обставини вказують на наявність підстав для того, аби попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки.

Зважаючи на викладене, суд в межах наведених сторонами доводів та вимог приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , попередивши ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до своїх обов`язків щодо виховання доньки.

Керуючись ст. 81, 89, 229, 263, 264, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району, про позбавлення батьківських прав по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання доньки - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржене о Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Реквізити і адреси сторін

Позивачка: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2

Третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Хортицькому району адреса: м. Запоріжжя, бул. Будівельників, 19, ЄДРОПОУ 37573712

Суддя: І.Г.Кучерук