Вирок від 24 лютого 2026 р. у справі №302/244/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/244/26

Провадження № 1-кп/302/74/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2026селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду та за відсутності учасників кримінального провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке 13.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026078110000022 відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Долина Долинського району Івано-Франківської області, з неповною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2025 року за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн;

- вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.10.2025 року за частиною 1 статті 125 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт;

- вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.01.2026 року за частиною 2 статті 389 КК України на підставі частини 1 статті 71 та статті 72 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік 4 дні,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 року, близько 23.00 години, ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих непорозумінь затіяв сварку із неповнолітньою потерпілою ОСОБА_4 та діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, наніс множинні удари кулаками рук в область голови та усього тіла неповнолітньої ОСОБА_4 .

У результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 , згідно з висновком судово-медичного експерта від 13.02.2026 року, спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 , у вигляді припухлості м`яких тканин на волосистій частині голови в лівій скроневій ділянці та синця на шкірних покривах середньої третини правого плеча.

Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих, предметів по ударному механізму дії, якими могли бути стиснуті пальці в кулак сторонньої особи. Розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються як легкі, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я.

По давності вкладаються в час події, яка мала місце 11.02.2026 року. Малоймовірно, що дані тілесні ушкодження могли виникнути при падінні з висоти власного зросту, а є наслідками локальних ударів.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною 1 статті 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Частинами другою та третьою статті 381 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором додана заява обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень статті 302 КПК України, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження.

В свою чергу потерпіла ОСОБА_4 у присутності законного представника ОСОБА_5 , відповідно до письмової заяви, також згодна із розглядом обвинувального акта в спрощеному порядку.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження. Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву за змістом якої він не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, заяву потерпілої ОСОБА_4 , якою вона надає згоду щодо розгляду обвинувального акта в спрощеному порядку без її участі, відсутність сумнівів у добровільності такої позиції обвинуваченого та потерпілої, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

У відповідності до частини 4 статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які суд визнає доведеними та такими, що не оспорюються учасниками кримінального провадження.

ОСОБА_3 у поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками провадження, суд дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку та кваліфікує дії обвинуваченого за частиною 1 статті 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

За змістом частин першої та другої статті 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також призначає покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Санкцією частини 1 статті 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк до двохсот годин, або виправних робіт на строк до одного року.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, його наслідки.

Суспільна небезпечність вчиненого кримінального правопорушення полягає, зокрема, у тому, що обвинувачений, будучи засудженим за попереднім вироком суду, належних висновків для себе не зробив, мети покарання не досяг, та, не ставши на шлях виправлення, допустив нове кримінальне правопорушення, пов`язане із заподіянням тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання, суд також ураховує дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_3 не працює, суспільно корисною діяльністю не займається, що в сукупності з іншими відомостями характеризує його як особу, яка не виявляє належної законослухняної поведінки. Обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за умисні кримінальні правопорушення, що свідчить про стійку схильність до вчинення протиправних дій та небажання дотримуватися вимог закону. За місцем проживання характеризується посередньо.

На обліку в лікаря-психіатра та нарколога не перебуває.

Як обставини, що пом`якшують покарання (ст. 66 КК України), суд враховує щире каяття, що підтверджується повним визнанням вини, а також активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставиною, що обтяжує покарання (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України), є вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Оцінивши характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, а також керуючись вимогами статей 50 та 65 КК України і принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що призначення покарання в межах санкції частини 1 статті 125 КК України у виді громадських робіт строком 120 годин є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Суд зауважує, що застосування більш м`якого виду покарання не забезпечить досягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України.

При цьому суд ураховує положення статей 71 та 72 КК України щодо призначення покарання за сукупністю вироків.

Після постановлення вироку від 13.01.2026 року, ОСОБА_3 11.02.2026 року, вчинив нове кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 125 КК України, за яке цим вироком суд дійшов висновку про призначення покарання у виді 120 годин громадських робіт.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

При складанні покарань за сукупністю вироків загальний строк покарання не може перевищувати максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. При складанні покарань у виді позбавлення волі загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, не повинен перевищувати п`ятнадцяти років, а у випадку, якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є особливо тяжким злочином, загальний строк позбавлення волі може бути більшим п`ятнадцяти років, але не повинен перевищувати двадцяти п`яти років.

Відповідно до частини першої статті 72 КК України 120 годин громадських робіт відповідають 15 дням позбавлення волі, що еквівалентно 30 дням обмеження волі.

Суд ураховує, що вчинення нового кримінального правопорушення після постановлення попереднього вироку свідчить про відсутність належної реакції обвинуваченого на застосовані до нього заходи кримінально-правового впливу та про недосягнення мети покарання, визначеної статтею 50 КК України. За таких обставин часткове складання покарань не забезпечило б необхідного превентивного ефекту та не відповідало б принципам справедливості й індивідуалізації покарання. Саме тому визначення остаточного покарання шляхом повного складання є співмірним характеру вчиненого, даним про особу обвинуваченого та спрямоване на досягнення цілей кримінальної відповідальності.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про початок фактичного відбування покарання, призначеного вироком від 13.01.2026 року, у зв`язку з чим суд виходить із того, що невідбутою є вся призначена його частина.

З урахуванням наведеного, на підставі ч. 1 ст. 71 та ст. 72 КК України, шляхом повного складання покарання, призначеного за цим вироком, із невідбутою частиною покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.01.2026 року, остаточне покарання підлягає визначенню у виді обмеження волі строком на 1 рік 1 місяць 4 дні.

Суд також враховує, що вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.01.2026 року покарання у виді штрафу, призначене за іншим вироком, постановлено виконувати самостійно. Оскільки зазначене покарання не є однорідним із покараннями, що підлягають складанню за правилами статей 71, 72 КК України, підстав для зміни порядку його виконання суд не встановив, у зв`язку з чим штраф підлягає подальшому самостійному виконанню.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Процесуальні витрати – відсутні.

Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись статтями 368, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, -

ВИРІШИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.

На підставі частини 1 статті 71, статті 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного складання покарання, призначеного за цим вироком, із невідбутою частиною покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.01.2026 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 1 (один) місяць 4 (чотири) дні.

Покарання у виді штрафу, призначене вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 14.10.2025 року, виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання у виді обмеження волі ОСОБА_3 рахувати з дня його прибуття та постановки на облік у виправному центрі.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1