Рішення від 24 лютого 2026 р. у справі №352/262/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/262/26

Провадження № 2-а/352/9/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2026 рокум. Івано-Франківськ

14 год 00 хв.

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.,

за участю представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 – Горблянського В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

04.02.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 10.07.2025 року відносно позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №762 від 10.07.2025 року, відповідно до якої його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. В мотивах оскаржуваної постанови вказано, що підставою для притягнення позивача до відповідальності стала його неявка за викликом на 17.04.2025 року. Однак, як свідчать матеріали справи, відмітка поштового оператора про те, що «адресат відсутній за вказаною адресою», була проставлена лише 19.04.2025, тобто після дати призначеного виклику, що свідчить про відсутність належного та своєчасного повідомлення позивача і, відповідно, про безпідставність висновку відповідача щодо його неявки. Про існування постанови позивач дізнався лише 27.01.2026 через додаток «Дія», у зв`язку з відкриттям виконавчого провадження ВП №80093522 та блокуванням рахунків. Копія постанови №762 позивачу не вручалася, що є порушенням ст. 285 КУпАП. Тому просив постанову скасувати, а провадження по справі щодо нього закрити.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник відповідача скористався правом на подання відзиву, у якому зазначив, що із позовними вимогами не погоджується, вважає їх необґрунтованим та безпідставним, а доводи, наведені в позовній заяви такими, що не можуть слугувати підставою для висновку про протиправність винесеної ІНФОРМАЦІЯ_3 постанови про накладання адміністративного стягнення.

Вказав, що згідно наявних облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на спеціальному обліку, як заброньована від призову на військову службу по мобілізації особа. З 30.05.2025 по 10.07.2025 вважався порушником військового обліку, у зв`язку із неявкою по повістці згідно розпорядження № 13/1098 від 09.04.2025.

Розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 13/1098 від 09.04.2025 було надано на виконання голові Тисменицької міської громади із долученим поіменним списком військовозобов`язаних осіб, серед яких був старший солдат ОСОБА_1 . 16.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь Тисменицької міської ради від 11.04.2025 № 289, де вказано, що ОСОБА_1 повістку №0904/96 від 09.04.2025 надіслано рекомендованим листом, згідно квитанції № 7740103782383 від 11.04.2025. Проте згідно довідки про причини досилання та повернення форми Ф.20, рекомендований лист із повісткою 0904/96 від 09.04.2025, повернувся до відправника, у зв`язку із відсутністю одержувача за вказаною у листі адресою. Відповідна відмітка проставлена 19.04.2025. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 оповіщений належно, відповідно до вимог пп. 2 п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період".

30.05.2025 щодо ОСОБА_1 подано звернення до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано-Франківського РУП ГУ НП про доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці № 0904/96 від 09.04.2025 на 17.04.2025 для уточнення військово-облікових даних та визначення рівня придатності до проходження військової служби під час мобілізації (проходження ВЛК).

Позивач ІНФОРМАЦІЯ_3 про поважні причини неявки не повідомляв та до ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому не являвся.

23.06.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла заява від 20.06.2025 ОСОБА_1 про розгляд справи відносно нього без його участі. Справа про адміністративне правопорушення розглядалася в порядку передбаченому ст. 279-9 КУпАП без виклику сторін за наявними матеріалами справи. 10.07.2025 винесено № 762 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 8 500 грн. Відтак, просив у позові відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, який суд розцінює як додаткові пояснення у справі, оскільки відповідно до ч.1 ст.269 КАС України, заявами по суті справи у даній категорії справ є позовна заява та відзив, у якому вказав, що згідно пп. 2 п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024, належним підтвердженням оповіщення є день проставлення відмітки про відсутність особи. Оскільки така відмітка зроблена пізніше призначеної дати явки, Позивач фізично не міг знати про виклик і виконати обов`язок, а тому вважає твердження представника відповідача про належне повідомлення позивача про явку за повісткою необґрунтованим.

Щодо заяви позивача про визнання вини вказав, що подання заяви в порядку ст. 279-9 КУпАП не є визнанням вини. Метою такої заяви є виключно надання згоди на розгляд справи за відсутності особи, щоб не створювати процесуальних перешкод для органу влади. Наявність заяви за ст. 279-9 КУпАП не звільняє посадову особу ТЦК та СП від обов`язку всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи. Згідно з ч. 2 ст. 279-9 КУпАП, керівник ТЦК протягом трьох днів зобов`язаний перевірити фактичні дані та, з дотриманням вимог ст.ст. 247, 280, 283 цього Кодексу, винести рішення.

Окрім цього зазначає, що відповідач мав юридичну та технічну можливість отримати відомості про позивача шляхом електронної взаємодії (зокрема щодо проходження ВЛК або оновлення контактів через «Резерв+»), але не довів неможливість такої взаємодії, а тому у діях позивача повністю відсутня подія та склад адміністративного правопорушення. Накладення штрафу за таких обставин є необґрунтованим, протиправним та свідчить про каральний ухил дій Відповідача, що суперечить принципу верховенства права. Просив позовні вимоги задовольнити.

Позивач та його представник в судове засідання не прибули, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Згідно положень ч.3 ст. 268 КАС України, неприбуття учасника справи не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 05.02.2026 року відкрито провадження за адміністративним позовом в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду, витребувано докази, поновлено позивачу строк звернення до суду із позовом.

Ухвалою суду від 05.02.2026 року вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення штрафу з ОСОБА_1 на підставі постанови №762 від 10.07.2025 року.

Ухвалою суду від 10.02.2026 року постановлено забезпечити участь представнику позивача у судових засіданнях з розгляду даної справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що згідно наявних облікових даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відома адреса проживання м. Тисмениця, Тисменицький район, Івано-Франківська область, перебуває на обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на спеціальному обліку. З 30.05.2025 по 10.07.2025 вважався порушником військового обліку, у зв`язку із неявкою по повістці (а.с.64).

Згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 13/1098 від 09.04.2025 надано на виконання голові Тисменицької міської громади здійснити оповіщення військовозобов`язаних згідно із списком, шляхом вручення повісток або під їх особистий підпис у картках первинного обліку та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 та забезпечити їх своєчасне прибуття 17.04.2025 року о 10:00 годині за адресою АДРЕСА_1 . Згідно витягу з поіменного списку, що є додатком до вказаного розпорядження, під №96 міститься запис, у якому зазначено: старший солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_2 (а.с.67).

У повістці №0904/96 від 09.04.2025 року зазначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 17.04.2025 року о 10:00 год. (а.с.70).

16.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла відповідь Тисменицької міської ради від 11.04.2025 № 289, де вказано, що ОСОБА_1 повістку надіслано рекомендованим листом, згідно квитанції № 7740103782383 від 11.04.2025 року (а.с.69)

Згідно довідки про причини досилання та повернення форми Ф.20, рекомендований лист із повісткою 0904/96 від 09.04.2025, що надісланий за адресою АДРЕСА_2 , повернувся до відправника, у зв`язку із відсутністю одержувача за вказаною у листі адресою. Відповідна відмітка проставлена 19.04.2025 року, що підтверджується також перевіркою статусу відправлення за трекінгом № 7740103782383 (а.с.72).

Відповідно до наявної інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС «Оберіг» 30.05.2025 щодо ОСОБА_1 подано звернення№Е2275678 до відділення поліції № 1 (м. Тисмениця) Івано Франківського РУП ГУ НП про доставлення ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку із неявкою до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці № 0904/96 від 09.04.2025 на 17.04.2025 року. 10.07.2025 року запис про порушення військового обліку щодо ОСОБА_1 у системі скасовано у зв`язку із складенням постанови №762 від 10.07.2025 року (а.с.64зв).

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 20.06.2025 року, адресована ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якій він просив розгляд справи здійснювати без його участі, вину у вчиненому правопорушення визнав (а.с.65).

Згідно оскаржуваної постанови №762 від 10.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлено, що ОСОБА_2 20.06.2025 року направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП, яка зареєстрована за Вх. №3542 від 23.06.2025 року. Під час звірки облікових даних було встановлено, що громадянин ОСОБА_2 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 по розпорядженню № 13/1098 від 09.04.2025 року на 17.04.2025 р о 10:00 год за адресою АДРЕСА_1 . Згідно відповіді Тисменицької міської ради № 298 від 11.04.2025 року ОСОБА_2 оповіщений рекомендованим листом. Проте громадянин ОСОБА_1 у вказану у розпорядженні дату та час до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, про поважні причини неприбуття не повідомив, порушивши вимоги абз. 2 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 12 год. 40 хв. 10.07.2025 року.

Громадянин ОСОБА_2 на розгляд справи не прибув про час да дату розгляду справи повідомлений належно, подав заяву в порядку ст. 279-9 КУпАП, в якій зазначив, що визнає свою вину та просить здійснити розгляд справи без його участі. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення встановлено, що на адресу Тисменицької міської ради було направлено розпорядження 13/1098 від 09.04.2025 з вимогою оповісти військовозобов`язаних осіб про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 17.04.2025 р. о 10.00 год за адресою АДРЕСА_1 . 7

Згідно відповіді Тисменицької міської ради №298 від 1.01.2025 року ОСОБА_2 оповіщений рекомендованим листом № 7740103782383 відправлення повернуто відправнику по причині того, що одержувач відсутній за вказаною адресою, про що 19.04.2025 року проставлено відмітку.

Згідно вимог п.п.2 п. 41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик по районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів. Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Таким чином, громадянин ОСОБА_2 оповіщений належно, відповідно до вимог пп. 2 п.41 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 "Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

За наведених умов, в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП. Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17000 грн (а.с.65зв-66).

Згідно витягу з сайту Резевр+, який сформовано 30.08.2025 року, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , є придатним до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах, медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, якому надана відстрочка до 10.01.2026 року за типом: «бронювання», та яка була продовжена до 23.10.2026 року. При цьому датою уточнення даних зазначено 28.08.2025 року (а.с.19).

В матеріалах справи міститься фотокопія витягу з застосунку Дія, в якому міститься сповіщення про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2026 року (а.с.20).

Згідно постанови головного державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернеги О.В. від 27.01.2026 року відкрито виконавче провадження №80093522 від 27.01.2026 року з виконання постанови №762 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.07.2025 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 34000 грн (а.с.29).

V. Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до ч.1 ст.22 цього Закону громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно ч.3 ст.22 вищевказаного Закону під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан. Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та проводиться загальна мобілізація на території України. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України.

Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Частинами 1, 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Щодо порядку повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.9 розділу 2 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05 січня 2024 р. за № 36/41381 матеріали справи про адміністративне правопорушення подаються уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол, керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки, для її розгляду у порядку, визначеному КУпАП.

Статтею 268 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог статті 278 Кодексу України про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; чи витребувано необхідні додаткові матеріали; чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Тобто, виходячи з приписів наведених норм, під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи.

Суд зазначає, що в будь-якому випадку особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав особи, визначених ст.268 КУпАП, а саме: на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Проаналізувавши положення п. 41 Порядку № 560 в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що оскільки повістку надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.

Із трекінгу відстеження поштового відправлення №7740103782383 встановлено, що таке прийнято 11.04.2025 року у м. Тисмениця, прибуло до Відділення 77401 – 19.04.2025 року; повернення відправнику - Відсутність адресата за вказаною адресою 19.04.2025 року, вручено за довіреністю 77401 – 23.04.2025 року.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання є 19.04.2025 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення було повернуто відправнику у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.

Натомість, повісткою №0904/96, здійснено виклик позивача на 17.04.2025 року о 10:00 год.

Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 позивач вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 лише 19.04.2025 року, тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення у оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 17.04.2025 року не з`явився.

Стосовно посилання представника відповідача, що Порядок № 560 не пов`язує час повернення поштового відправлення із фактом належного повідомлення особи, то суд погоджується із цим, так як повістка, у випадку її невручення адресату, може повернутись і після дати виклику. Однак, визначальним є не дата фактичного отримання відправником листа, а дата проставлення працівником об`єкта поштового зв`язку позначки "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, оскільки відповідно до п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки є день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки.

Суд звертає увагу, що в оскарженій постанові позивача визнано винним саме через нез`явлення до ІНФОРМАЦІЯ_1 саме на 17.04.2025 року о 10:00 год. Відтак, фактично ОСОБА_1 вважається повідомленим про виклик після дати виклику, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Крім того, на час прийняття постанови № 762 від 10.07.2025 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 КУпАП позивача не було сповіщено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки у матеріалах справи відсутня інформація про те, що позивач був своєчасно поінформований про дату, час та місце розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та, відповідно, порушення права позивача на захист.

Вказане є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Щодо посилання представника відповідача про те, що справа про адміністративне правопорушення відносно позивача розглядалася на підставі поданої позивачем заяви в порядку передбаченому ст. 279-9 КУпАП, тобто без участі позивача, то суд зазначає, що наявність такої заяви не звільняє від обов`язку повідомити особу про дату та час розгляду справи. Крім того, згідно ч.2 ст. 279-9 КУпАП подання такої заяви не скасовує обов`язок керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки перевірити викладені у заяві фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, суд дійшов висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення № 762 від 10.07.2025 є протиправною, а тому її необхідно скасувати.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на зазначене, позов слід задовольнити в повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору за подання даного позову в розмірі 665,60 грн., оскільки при розгляді адміністративних справ встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 998,40 грн.

Як встановлено судом, позовну заяву подано представником позивача в електронному виді через підсистему «Електронний суд».

Згідно ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, позивачем мало бути сплачено судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8, а саме 532,48 грн за подання адміністративного позову та 798,72 грн – за подання заяви про забезпечення позову у даній справі.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 6000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 28.01.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

Договір про надання правничої допомоги від 28.01.2026 року, що укладений між адвокатським бюро «Адвокат Семенов Вадим» та ОСОБА_1 (а.с.6);

Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2172 видане 28.02.2012 року на ім`я Семенов Вадим Іванович(а.с.7);

Рахунок до сплати на суму 6000 грн від 02.02.2026 року, де зазначено отримувача АБ «Адвокат Семенов Вадим», платника – Піщака В.М., у призначенні платежу вказано: гонорар за виконання зобов`язання щодо надання правничої допомоги з питання оскарження в суді першої інстанції Постанови №762 від 10.07.2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП» (а.с.9).

Частинами 1 та 2 ст.16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, частиною 1ст.132 КАС України, встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України).

Відповідно до вимогст.134 КАС України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.5 ст.134 КАС України.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі ст. 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», ст. 38, ч.3 ст.210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову №762 від 10.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати зі справи судового збору за подання адміністративного позову в сумі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 коп. та 798 (сімсот дев`яносто вісім) грн 72 коп. – витрат зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Рішення складене в повному обсязі 25.02.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.